Рішення

від 02.12.2020 по справі 627/611/20

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/611/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року смт Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Бугаєнко І.В.,

за участі секретаря - Ніколайчик А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Краснокутськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, В`язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який в подальшому уточнила до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, В`язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області в якому просить поновити строк для звернення з заявою до суду, визнати за нею право на земельну частку (пай) розміром 9,01 умовних кадастрових гектарів за рахунок земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території В`язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, за межами населеного пункту в порядку спадкування після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати їй земельну частку (пай) розміром 9,01 умовних кадастрових гектарів за рахунок земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території В`язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, за межами населеного пункту.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що її мати ОСОБА_2 , з 1944 року працювала у колгоспі ім. Кутузова с. В`язова, Краснокутського району, Харківської області, який неодноразово в подальшому реорганізовувася та перейменовувався, так 25 лютого 1992 року колгосп ім. Кутузова реоганізовано у КСП ім. Кутузова, який з 03 лютого 1996 року було реорганізовано в АТЗТ Агрофірма ім. Кутузова . 20.10.1967 року її матері оформлено пенсію за віком. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати померла. Станом на 25.08.1994 року мати позивача була пенсіонером та колишнім членом підприємства та, як вважає позивач, набула законне право на отримання земельної частки (паю). Зазначає, що матір не було включено до списку додатку до Державного акту на право колективної власності АТ Агрофірма ім. Кутузова серії ХР-18-00-000253, зареєстрованого за №4 від 25.08.1994 року. Розмір земельної частки (паю) відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) по АТ Агрофірма ім. Кутузова на території В`язівської сільської ради становить 9,01 умовних кадастрових гектарів. Сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім`я матері виготовлений не був і не видавався, тому й земельну частку (пай) вона не отримала. Позивач вважає, що як спадкоємиця першої черги має право за законом успадкувати належне їй майно. Інших спадкоємців немає. Вважає, що мати помилково не була включена до списку додатку до Державного акту, тому і сертифікат на право на земельну частку (пай) вона не отримала, була малоосвіченою людиною та померла в 1996 році в період формування до видачі сертифікатів на право на земельну частку (пай), позивач на той час також була не обізнана з цього. На час смерті матері позивач проживала та була зареєстрована з померлою одному помешканні, після її смерті користувалась її майном, відтак фактично прийняла спадщину. Лише в липні 2020 року, при зверненні до Відділу у Краснокутському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, з письмової відповіді дізналася про порушене право. Просить пропущений строк звернення до суду вважати поважним та поновити його.

Таким чином вважає, що її право порушено, тому вимушена звернутися до суду для вирішення даного питання.

Позивач ОСОБА_1 до суду не з`явився, в матеріалах справи міститься її заява від 26.08.2020 року, в якій позивач просить розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, в матеріалах справи міститься її відповідь на відзив від 17.09.2020 року.

Представник позивача - адвокат Тарасенко А.В. до суду не з`явився, в матеріалах справи міститься його заява від 02.12.2020 року, в якій він просить розглядати справу без його участі.

Представник відповідача - Головного управління Дергеокадастру у Харківській області, до суду не з`явився, у відзиві на позов від 08.09.2020 року заперечує проти задоволення позовних вимог, з тих підстав, що ОСОБА_2 до списку громадян-членів та до уточнюючого списку громадян членів, що мають право на земельну частку (пай) у АТ Агрофірма ім. Кутузова не внесена, сертифікат не видався та відповідно не був зареєстрований, державний акт не видавався. Також у відзиві зазначено, що позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом та не надано підтвердження поважності причин такого пропуску.

Представник відповідача - В`язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області до суду не з`явився, однак надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника та при прийнятті рішення покладається на розсуду суду відповідно до чинного законодавства.

Ухвалою судді від 10.08.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши свідків, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла в с. Михайлівка, Краснокутського району, Харківської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого В`язівською сільскою радою Краснокутського району Харківської області /а.с.35/

Як вбачається з довідки Краснокутської районної держаної адміністрації Харківської області №01-36/118 від 24.06.2020 року в Архівному відділі Краснокутської районної державної адміністрації зберігаються документи, як датуються починаючи з 1943 року, тому надати довідку про прийняття в члени колгоспу імені Перемога В`язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області в 1926 році ОСОБА_2 , 1910 року народження можливості не має. Також зазначено, що у документах архівного фонду імені Перемога, колгоспу імені Кутузова В`язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області дані про виключення з членів колгоспу ОСОБА_2 , 1910 року народження за 1943-1967 роки відсутні. Крім того, в довідці зазначено, що відповідно до Протоколу № 14 від 20 жовтня 1967 року засідання правління колгоспу імені Кутузова В`язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області ухвалило рішення оформити пенсію по старості ОСОБА_2 , 1910 року народження (Ф.Р-177, оп. 1 од. зб. 123, арк. 48) /а.с.9,37/.

Відповідно до архівної довідки № 01-36/118 від 24.06.2020 року, в документах архівних фондів колгоспу ім. Перемога та ім. Кутузова В`язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області і книгах обліку трудоднів є дані про роботу гр.. ОСОБА_2 , 1910 року народження в період з 1944 року по 1966 рік /а.с.10,38/.

Як вбачається з архівної довідки № 01-36/118 від 24.06.2020 року виданої Архівним відділом Краснокутської районної державної адміністрації відповідно протоколу від 30 червня 1950 року № 7 загальних зборів членів колгоспу на базі укрупнення колгоспів Перемога та ім. Петровського став іменуватися сільськогосподарська артіль /колгосп/ ім. Хрущова. Відповідно протоколу від 01 листопада 1957 року № 5 загальних зборів членів колгоспу колгосп ім. Хрущова був перейменований в колгосп Родіна . В лютому 1963 року колгосп Родіна був перейменований в колгосп ім. Кутузова на підставі протоколу від 07 лютого 1963 року № 2 загальних зборів членів колгоспу. Згідно рішення загальних зборів уповноважених членів колгоспу від 25 лютого 1992 року колгосп ім. Кутузова був реорганізований в КСП ім. Кутузова (протокол № 1 від 25.02.1992 р.), з 03 лютого 1996 року КСП ім. Кутузова був реорганізований в АТЗТ Агрофірма ім. Кутузова згідно рішення загальних зборів уповноважених пайовиків (протокол № 1 від 03.02.1996 р.)/а.с. 39/.

В копії Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР -18-00-000253, який видано колективному сільськогосподарському підприємству ім. Кутузова с. В`язова Краснокутською районною радою народних депутатів Краснокутського району Харківської області та списку громадян членів АТ Агрофірма імені Кутузова , які мають право на земельну частку (пай) на момент прийняття рішення прізвище ОСОБА_2 не значиться /а.с. 75-88/.

З довідки № 50/145-20 від 26.06.2020 року виданою відділом у Краснокутському району Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, вбачається наступне:

- гр. ОСОБА_2 не включена до списку додатку до Державного акту на право колективної власності АТ „Агрофірма ім. Кутузова" серії ХР-18-00-000253 зареєстрованого за № 4 від 25 серпня 1994 року згідно з Книгою записів державних актів на право колективної власності на землю;

- інформація про наявність сертифікату на право на земельну частку (пай) на ім`я гр. ОСОБА_2 , у Відділі відсутня;

- розмір земельної частки (паю) згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) по АТ „Агрофірма ім. Кутузова" В`язівської сільської ради становить 9,01 умовних кадастрових гектар /а.с.36,74/.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 62324478 від 04.11.2020, спадкова справа після померлої ОСОБА_2 не заводилася, що також підтверджується відповіддю в.о. завідувача Харківського обласного державного нотаріального архіву №3261/01-21 від 03.11.2020 року та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 62304787 від 03.11.2020 /а.с.150-153/.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що позивач ОСОБА_1 отримувала за свою матір зерно від АТ „Агрофірма ім. Кутузова", це було в 1996-1997 роках. В той час, люди, які не отримували зерно та цукор від колгоспу не були членами. Крім того, вказувала що на момент смерті ОСОБА_2 проживала в с.Михайлівка разом з донькою ОСОБА_1 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що їй відомо про те, що з 1989 року ОСОБА_2 видавалось зерно та цукор як члену колгоспу. Зазначила, що ОСОБА_2 не було включено до списку додатку до Державного акту на право колективної власності АТ „Агрофірма ім. Кутузова". Крім того, вказувала що на момент смерті ОСОБА_2 проживала в с. Михайлівка разом з донькою ОСОБА_1 , яка і на сьогоднішній день залишилася проживати в будинку померлої.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 720/95 (далі - Указ) паюванню підлягали сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств мало здійснюватися після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2 Указу).

Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз`яснив, що судам потрібно мати на увазі, що згідно зі статтею 25 ЗК при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки /паю/ за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку /пай/, виділену в натурі /на місцевості/.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям .

Згідно з Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям паюванню підлягали сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до частин першої та другої статті 524 ЦК УРСР в редакції 1963 року, який був чинним на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом.

Згідно статей 529, 548, 549 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном чи подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Факт, що позивач ОСОБА_1 є дочкою спадкодавці ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_2 та свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 , копії яких знаходяться в матеріалах справи /а.с.5, 6/.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , проживала та була зареєстрована разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: Харківська область, Краснокутський район, с. Михайлівка. ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 шляхом фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном (ст.548, 549 ЦК УРСР), інші спадкоємці відсутні, в зв`язку з чим ОСОБА_1 має право на спадкове майно як спадкоємиця першої черги за законом відповідно до положень ст.529 ЦК УРСР/а.с.104/.

Згідно ст.530 ЦК УРСР, який був чинним на момент відкриття спадщини, при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Відповідно до частини п`ятої Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року правила Книги шостої Цивільного кодексу України (щодо спадкування) застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

За змістом зазначеного положення відносини спадкування регулюються нормами ЦК України 2003 року, якщо спадщина відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до 01 січня 2004 року.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) та спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України, входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Встановлено, що на ім`я спадкодавця сертифікат на земельну частку (пай) у колективній власності на землю АТ „Агрофірма ім. Кутузова"не виготовлявся та не реєструвався.

За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Згідно статті 5 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 як пенсіонер АТ „Агрофірма ім. Кутузова" була прийнятий і перебувала у складі членів АТ „Агрофірма ім. Кутузова"на період одержання останнім державного акту на право колективної власності на землю від 22.07.1994 р.

Доказів того, що цим підприємством вирішувалося питання надання ОСОБА_2 земельної частки (паю) матеріали справи не містять.

З наданих позивачем доказів не вбачається, що ОСОБА_2 була членом АТ „Агрофірма ім. Кутузова" і відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 року Про невідкладні заходи щодо розпаювання земель, переданих у колективну власність мала право при розпаюванні земель колективної власності вказаного КСП на земельну частку (пай).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно зі ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Як вбачається із матеріалів справи відсутні докази того, що померла мати позивача ОСОБА_2 була членом колгоспу Перемога , який в подальшому був реформований 03.02.1996 року в АТЗТ Агрофірма ім. Кутузова , на час отримання КСП Державного акту на право колективної власності на землю. Розпаювання земель по АТЗТ Агрофірма ім. Кутузова відбувалося в 1994 році, доказів, що ОСОБА_2 була прийнята в члени в КСП чи залишалася його членом, чи за нею було залишено членство в КСП, позивач не довела. В архівній довідці наданій позивачем також відсутні відомості про членство померлої ОСОБА_2 у АТЗТ Агрофірма ім. Кутузова . В списки осіб, які мають право на земельну частку (пай) до вказаного державного акту, включена вона не була, сертифікат, який посвідчує право на земельну частку(пай) на її ім`я не видавався, доказів того, що вона набула право на земельну частку (пай) при житті суду не надано, то за таких підстав у матері позивача право на земельну частку (пай) за життя не виникло, а тому це право не увійшло і до складу спадщини, яку міг прийняти позивач, внаслідок чого спадкування цього майна є неможливим, тому спадкоємці не можуть успадкувати те, що не належало спадкодавцю.

Посилання позивача в позовній заяві та у відповіді на відзив, а також пояснення свідків в судовому засіданні, про те, що померла ОСОБА_2 була членом АТЗТ Агрофірма ім. Кутузова , на тій підставі, що вона отримувала від АТ „Агрофірма ім. Кутузова"зерно та цукор, які видавали на той час тільки членам КСП не знайшло свого документального підтвердження в матеріалах справи.

Позивач не надав суду належних доказів на підтвердження позову та за таких підстав позов задоволенню не підлягає.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 11, 12, 13, 78, 79, 89, 263, 264, 265, 352, 354 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, В`язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду через Краснокутський районний суд Харківської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: Харківська область, Краснокутський район, с. Михайлівка, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 21, 8-9 поверх, код ЄДРПОУ: 39792822.

Відповідач - В`язівська сільська рада Краснокутського району Харківської області, розташована за адресою: Харківська область, Краснокутський район, с. В`язова, вул. Погорелова, 2, код ЄДРПОУ 04397371.

Повний текст рішення складено 11 грудня 2020 року.

Суддя Бугаєнко І. В.