Рішення

від 02.12.2020 по справі 627/613/20

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/613/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року смт Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Бугаєнко І.В.,

за участі секретаря - Ніколайчик А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в смт Краснокутськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, В`язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, В`язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, в якому просить поновити строк для звернення з заявою до суду, визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 9,01 умовних кадастрових гектарів за рахунок земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території В`язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, за межами населеного пункту та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати йому земельну частку (пай) розміром 9,01 умовних кадастрових гектарів за рахунок земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території В`язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, за межами населеного пункту.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 1970 року він працював у колгоспі ім. Кутузова, що підтверджуються записами у трудовій книжці колгоспника, зазначає, що був його членом. 25 лютого 1992 року колгосп ім. Кутузова реоганізовано у КСП ім. Кутузова, який з 03 лютого 1996 року було реорганізовано в АТЗТ Агрофірма ім. Кутузова . 26 вересня 1995 року позивач звільнився та був виключений з членів КСП. Звільнившись, позивач вважав, що не мав права на земельну частку (пай), лише у червні 2020 року, при зверненні до Відділу у Краснокутському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, з письмової відповіді дізнався про порушене право. Зазначає, що його не було включено до списку додатку до Державного акту на право колективної власності АТ Агрофірма ім. Кутузова серії ХР-18-00-000253, зареєстрованого за №4 від 25.08.1994 року. Розмір земельної частки (паю) відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) по АТ Агрофірма ім. Кутузова на території В`язівської сільської ради становить 9,01 умовних кадастрових гектарів. Сертифікат на право на земельну частку (пай) на його ім`я виготовлений не був і не видавався, тому й земельну частку (пай) він не отримав. Вважає, що його право порушено, тому вимушений звернутися до суду для вирішення даного питання.

Позивач ОСОБА_1 до суду не з`явився, в матеріалах справи міститься його заява від 26.08.2020 року, в якій позивач просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, в матеріалах справи міститься його відповідь на відзив від 17.09.2020 року.

Представник відповідача - Головного управління Дергеокадастру у Харківській області, до суду не з`явився, у відзиві на позов від 08.09.2020 року заперечує проти задоволення позовних вимог, з тих підстав, що ОСОБА_1 до списку громадян-членів та до уточнюючого списку громадян членів, що мають право на земельну частку (пай) у АТ Агрофірма ім. Кутузова не внесений, сертифікат не видався та відповідно не був зареєстрований, державний акт не видавався. Також у відзиві зазначено, що позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом та не надано підтвердження поважності причин такого пропуску.

Представник відповідача - В`язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області до суду не з`явився, однак надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника та при прийнятті рішення покладається на розсуд суду відповідно до чинного законодавства.

Ухвалою судді від 10.08.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши свідків, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 1970 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в колгосп ім. Кутузова В`язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, що підтверджується копією трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 від 10.01.1976 року /а.с.3/.

З довідки архівного відділу Краснокутської районної держаної адміністрації Харківської області №01-37/21 від 13.07.2020 року вбачається, що книги протоколів засідань правління колгоспу імені Кутузова село В`язова В`язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області за 1975 рік на державне зберігання до архівного відділу районної державної адміністрації не надходили, тому надати довідку про прийняття в члени колгоспу імені Кутузова В`язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області гр. ОСОБА_1 можливості не має. Крім того зазначають, що дані про прийняття в члени колгоспу та виключення із членів вищевказаного колгоспу з 1970 року по 1974 рік та з 1976 року по 1994 рік відсутні /а.с.5, 26/.

Відповідно до архівної довідки № 01-37/21 від 13.07.2020 року, виданої архівним відділом Краснокутської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 з 26 вересня 1995 року на підставі ст. 7 Положення про членство в КСП імені Кутузова, керуючись ст. 61 Статуту КСП імені Кутузова за фактичний розрив трудових відносин в КСП виключений із членів (Протокол № 9 від 26.09.1995 року)/а.с.7, 28/.

Як вбачається з архівної довідки № 01-37/21 від 13.07.2020 року, виданої архівним відділом Краснокутської районної державної адміністрації, відповідно протоколу від 30 червня 1950 року № 7 загальних зборів членів колгоспу на базі укрупнення колгоспів Перемога та ім. Петровського став іменуватися сільськогосподарська артіль /колгосп/ ім. Хрущова. Відповідно протоколу від 01 листопада 1957 року № 5 загальних зборів членів колгоспу колгосп ім. ОСОБА_2 був перейменований в колгосп Родіна . В лютому 1963 року колгосп Родіна був перейменований в колгосп ім. Кутузова на підставі протоколу від 07 лютого 1963 року № 2 загальних зборів членів колгоспу. Згідно з рішенням загальних зборів уповноважених членів колгоспу від 25 лютого 1992 року колгосп ім. Кутузова був реорганізований в КСП ім. Кутузова (протокол № 1 від 25.02.1992 р.), з 03 лютого 1996 року КСП ім. Кутузова був реорганізований в АТЗТ Агрофірма ім. Кутузова згідно з рішенням загальних зборів уповноважених пайовиків (протокол № 1 від 03.02.1996 р.) /а.с.6, 27/.

В копії Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР -18-00-000253, який видано колективному сільськогосподарському підприємству ім. Кутузова с. В`язова Краснокутською районною радою народних депутатів Краснокутського району Харківської області та списку громадян членів АТ Агрофірма імені Кутузова , які мають право на земельну частку (пай) на момент прийняття рішення прізвище ОСОБА_1 не значиться /а.с. 64-77/.

З довідки № 52/145-20 від 26.06.2020 року виданою відділом у Краснокутському району Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, вбачається наступне:

- гр. ОСОБА_1 не включений до списку додатку до Державного акту на право колективної власності АТ „Агрофірма ім. Кутузова" серії ХР-18-00-000253 зареєстрованого за № 4 від 25 серпня 1994 року згідно з Книгою записів державних актів на право колективної власності на землю;

- інформація про наявність сертифікату на право на земельну частку (пай) на ім`я гр. ОСОБА_1 , у Відділі відсутня;

- розмір земельної частки (паю) згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) по АТ „Агрофірма ім. Кутузова» В`язівської сільської ради становить 9,01 умовних кадастрових гектар /а.с.4, 25, 63/.

Відомості про те, що ОСОБА_1 не включений до списку додатку до Державного акту на право колективної власності АТ „Агрофірма ім. Кутузова" серії ХР-18-00-000253, також зазначені й у відповіді Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 24.03.2020 року № Т-250/1/14-14-465/0/21-20 /а.с. 8/ .

Аналогічна інформація міститься й у копії відповіді начальника відділу у Краснокутському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №859/415-20 від 01.09.2020 /а.с.61/.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила суду, що позивач ОСОБА_1 працював в АТ „Агрофірма ім. Кутузова" та отримував зерно і цукор, які, як вона вважає, видавалися тільки членам колгоспу.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що ОСОБА_1 працював скотарем в АТ „Агрофірма ім. Кутузова", на той час всім хто працював в колгоспі роздавались земельні паї.

У відповідності до абз. 3 п. 1 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року № 7, член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну ділянку (пай) з дня видачі цього акта.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року № 899-IVосновним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами Цивільного кодексу України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

Зверненню до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) має передувати вирішення питання про невключення позивача до списку громадян членів КСП, які мають право на земельну частку (пай).

На зазначене неодноразово звертав увагу Верховний Суд у постановах від 10 січня 2019 року у справі № 696/1268/16-ц, від 24 березня 2020 року у справі № 538/302/19-ц, від 24 березня 2020 року у справі № 183/5312/16-ц.

У відповідності до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач не надав доказів звернення за вирішенням питання щодо невключення його до списку громадян - членів КСП, не надав відмови уповноваженого на те органу з цього питання, не додав відповідних документів на підтвердження наявної можливості надання йому паю у визначеному розмірі на території В`язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області і що вирішення даного питання не вплине на права та обов`язки власників сертифікатів.

Позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про його членство в АТ „Агрофірма ім. Кутузова» та наявності в нього права на земельну частку (пай), а додана ним до позовної заяви копія трудової книжки, в силу приписів ч.3 ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) лише у громадян України, евакуйованих із зони відчуження, відселених із з безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а та у громадян України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Оцінюючи аргументи, викладені в позові, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі РуїзТоріха проти Іспанії (RuizToriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Посилання позивача в позовній заяві та у відповіді на відзив, а також пояснення свідків в судовому засіданні, про те, що ОСОБА_1 був членом АТЗТ Агрофірма ім. Кутузова , на тій підставі, що він отримував від АТ „Агрофірма ім. Кутузова" зерно та цукор, які видавали на той час тільки членам КСП, не знайшло свого документального підтвердження в матеріалах справи.

Позивач не надав суду належних доказів на підтвердження позову, та за таких підстав позов задоволенню не підлягає.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 11, 12, 13, 78, 79, 89, 263, 264, 265, 352, 354 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, В`язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду через Краснокутський районний суд Харківської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 21, 8-9 поверх, код ЄДРПОУ: 39792822.

Відповідач - В`язівська сільська рада Краснокутського району Харківської області, розташована за адресою: Харківська область, Краснокутський район, с. В`язова, вул. Погорелова, 2, код ЄДРПОУ 04397371.

Повний текст рішення складено 11 грудня 2020 року.

Суддя І.В. Бугаєнко