Ухвала

від 03.09.2020 по справі 760/7112/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 760/7112/20-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року суддя Печерського районного суду м. Києва Соколов О.М., вирішуючи питання про прийняття до свого провадження цивільної справи за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Інтеграл-Банк Андронова Олега Борисовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватне підприємств Газетний комплекс Інтернет-Медіа про визнання недійсним договорів та трансакцій,-

ВСТАНОВИВ:

27.08.2020 на адресу Печерського районного суду м. Києва надійшов вищевказаний позов Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Інтеграл-Банк Андронова Олега Борисовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватне підприємств Газетний комплекс Інтернет-Медіа про визнання недійсним договорів та трансакцій.

Вирішуючи в порядку ст. 32 ЦПК України питання про прийняття справи до провадження, судом було встановлено наступне.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 20.03.2020 зазначену цивільну справу передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.

На підставі вказаної ухвали, Солом`янський районний суд міста Києва 19.08.2020 дану справу направив до Печерського районного суду м. Києва.

Згідно ст. 1 ЦПК України, цивільний процесуальний кодекс України, серед іншого встановлює процесуальний порядок здійснення цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 1 ст.18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність недопустимі. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1ст. 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.

Статтею 354 ЦПК України визначено п`ятнадцятиденний строк на подання апеляційної скарги на ухвалу суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 272 ЦПК України, учасникам справи, якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення.

Згідно із ч. 2 ст. 354 ЦПК Україниучасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до супровідного листа від 20.03.2020 копія вищевказаної ухвали була надіслана Солом`янськиим районним судом міста Києва позивачу. Проте, в матеріалах справи відсутні підтвердження про вручення поштового відправлення позивачу у справі.

Так, згідно частини 1 статті 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) поняття якість закону означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні правацих людей (пункт 39 рішення від 24 квітня 2008 року у справі C.G. та інші проти Болгарії , заява № 1365/07; пункт 170 рішення від 09 січня 2013 року у справі Олександр Волков проти України , заява № 21722/11).

Як неодноразово зазначав ЄСПЛ, формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. Роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі Вєренцов проти України , заява № 20372/11).

Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів у тлумаченні закону, які існують, оскільки завжди існуватиме потреба у з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (пункт 65 рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року у справі Вєренцов проти України , заява № 20372/11; пункт 93 рішення від 21 жовтня 2013 року у справі Дель Ріо Прада проти Іспанії , заява № 42750/09).

У статті 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі Белле проти Франції ).

На підставі наведеного, оскільки позивач по справі не отримав копії ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 20.03.2020, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 354 ЦПК України, він може скористатися правом апеляційного оскарження вказаної ухвали, порушивши при цьому питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

На підставі вищевиклденого, в порушення ч. 3 ст. 31 ЦПК України, цивільна справа за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Інтеграл-Банк Андронова Олега Борисовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватне підприємств Газетний комплекс Інтернет-Медіа про визнання недійсним договорів та трансакцій надіслана до Печерського районного суду м. Києва передчасно, так як в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем копії даної ухвали.

Таким чином, не оспорюючи підсудність справи, Печерський районний суд м. Києва позбавлений можливості прийняти дану справу до провадження з огляду на порушення процесуального порядку її направлення та повертає справу до Солом`янського районного суду міста Києва для виконання вимог ч. 5-11 ст.272, ч. 3 ст.31 ЦПК України і долучення до матеріалів справи підтвердження про отримання копії ухвали суду від 20.03.2020 позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1,10,18,31 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Цивільну справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Інтеграл-Банк Андронова Олега Борисовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватне підприємств Газетний комплекс Інтернет-Медіа про визнання недійсним договорів та трансакцій - повернути до Солом`янського районного суду міста Києва для виконання вимог ч.ч. 5-11 ст.272, ч. 3 ст.31 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сил з моменту її підписання суддею.

Суддя О.М.Соколов