Постанова

від 10.12.2020 по справі 2-2502/11

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1665/20Головуючий по 1 інстанції Справа № 2-2502/11 Категорія: на ухвалу Коваль А. Б. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Новікова О.М., Храпка В.Д., Вініченка Б.Б.

за участю секретаряЧуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 липня 2020 року (повний текст складено 15 липня 2020 року) про забезпечення позову акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль (далі - АТ Райффайзен Банк Аваль , банк) до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитними договорами за рахунок іпотечного майна -

в с т а н о в и в :

В провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області перебуває справа за позовом АТ Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитними договорами за рахунок іпотечного майна.

26 червня 2020 року надійшла заява від банку про забезпечення позову.

Заява обґрунтована тим, що між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір від 15.10.2007. Зобов`язання боржника за договором кредиту забезпечено договором іпотеки, укладеним 21.10.2005 між банком та ОСОБА_1 , відповідно до якого в іпотеку банку передано нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 та яке належить на праві власності ОСОБА_1 . В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутні будь-які записи про реєстрацію іпотеки та наявності обтяження вказаного нежитлового приміщення іпотекою.

Крім того, під час перевірки банком майна у травні 2020 року було виявлено, що спірні нежитлові приміщення орендуються під магазини та аптеку, відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України Про іпотеку можливо лише на підставі згоди іпотекодержателя. ОСОБА_1 не повідомляла банк про намір передати іпотечне майно в оренду, згоду банку на це не отримувала.

Посилаючись на відсутність запису про державну реєстрацію іпотеки та можливість відповідачки безперешкодно відчужити вказаний об`єкт нерухомого майна, представник банку просив у заяві застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на приміщення за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності.

Зустрічне забезпечення банк просив не застосовувати.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 липня 2020 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 04.08.2020) заяву задоволено.

Накладено арешт на нежитлову будівлю, яка розташована по АДРЕСА_1 (номер будівлі виправлено ухвалою від 04.08.2020 з 25 на 28 ).

Ухвалу допущено до негайного виконання в силу ч.1 ст. 157 ЦПК України.

При цьому суд дійшов висновку, що заявлені вимоги про забезпечення позову є співмірними з позовними вимогами, невжиття заходів забезпечення може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а відтак й порушить права позивача на судовий захист.

Вважаючи вказану ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області незаконною, такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, без повного встановлення та оцінки усіх обставин справи, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначено, що арешт є крайнім заходом забезпечення позову та полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним та обмеженні права користування майном.

У заяві банку відсутні докази належності спірного майна на праві власності ОСОБА_1 .

Справа про стягнення заборгованості перебуває на розгляді з 2011 року та впродовж дев`яти років ОСОБА_1 не вчинила жодних дій, спрямованих на відчуження майна на користь третіх осіб, а позивач не довів існування імовірних таких намірів.

Суд застосував заходи забезпечення за відсутності належного обґрунтування позивачем такої необхідності, виходячи лише з посилань в заяві на потенційну можливість ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення.

Тому, просить ухвалу скасувати, в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

На апеляційну скаргу надійшов відзив від АТ Райффайзен Банк Аваль , у якому банк не погоджується з доводами апеляційної скарги. Твердження у відзиві схожі з аргументами, викладеними у заяві про забезпечення позову.

Додатково вказано, що відповідачкою ОСОБА_1 було здійснено відчуження предмета іпотеки - нежитлової будівлі, що розташована в АДРЕСА_1 на користь своєї дочки ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом 26.11.2016. Такі дії вказують на те, що іпотекодавець намагалась уникнути виконання імовірного рішення про задоволення позову за рахунок іпотечного майна. Крім того, використання нежитлових приміщень орендарями може призвести до пошкодження майна та зменшення його вартості.

Вважаючи оскаржувану ухвалу в цілому законною, банк у відзиві просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами з 2011 року триває спір з приводу стягнення заборгованості за кредитом за рахунок іпотечного майна.

Об`єктом іпотеки є нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності.

Інформація про належність нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 на праві власності ОСОБА_1 підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів, витяг з якого сформовано станом на 16.06.2020 (а.с. 8-9). У вказаному витязі відсутні відомості про обтяження іпотекою нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 .

03.07.2009 щодо нерухомого майна нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено запис про обтяження - заборона на нерухоме майно, підстава договір іпотеки від 21.10.2005 (а.с. 18), до Державного реєстру іпотек внесено реєстраційний запис на підставі договору іпотеки від 21.10.2005 (а.с. 19).

Крім того, з доданих до відзиву відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна (інформація станом на 28.08.2020) вбачається, що відносно нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 проводилась державна реєстрація таких речових прав:

- 26.11.2016 зареєстровано запис про право власності за ОСОБА_3 на підставі договору дарування нежитлової будівлі від 26.11.2016;

- 23.12.2016 зареєстровано запис про право користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами (160 кв.м), строк дії до 31.12.2022, орендодавець ОСОБА_3 , орендар ТОВ ДЦ Україна ;

- 30.06.2015 зареєстровано запис про право користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами (295,4 кв.м), строк дії - 10 років, орендодавець ОСОБА_1 , орендар ПАТ Райффайзен банк аваль .

Встановлено та не заперечується апелянтом, що вказане нежитлове приміщення є об`єктом іпотеки та перебуває у користуванні під магазини та аптеку.

Вирішуючи питання про доцільність забезпечення позову шляхом накладення арешту на приміщення за адресою АДРЕСА_1 , колегія суддів виходить із таких мотивів.

У частинах першій, другій статті 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України ).

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вказане свідчить, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 149 ЦПК України , обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суть спору між сторонами полягає у погашенні заборгованості відповідачів перед банком за рахунок іпотеки.

Іпотечне майно перебуває у користуванні третіх осіб (в оренді).

В 2016 році щодо вказаного майна було зареєстровано речове право (право власності) за ОСОБА_3 на підставі договору дарування.

Виходячи з цих фактів, обґрунтованими є припущення щодо можливого відчуження або зниження сукупної вартості об`єкту іпотеки, а тому існує ризик утруднення виконання рішення суду про стягнення заборгованості з відповідачів.

Обраний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Враховуючи реальність спору та наявність обставин, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про накладення арешту на нерухоме майно, яке є предметом спору, дотримавшись при цьому принципу співмірності.

З огляду на викладене, апеляційний суд відхиляє доводи скарги про недоведеність позивачем наміру відповідачки відчужити спірне майно та реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Не впливає на правильність вирішення питання про забезпечення позову і посилання в апеляційній скарзі на неналежність ОСОБА_4 на праві власності нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 .

Описка в тексті оскаржуваної ухвали, в якій було неправильно зазначено номер нежитлової будівлі ( 25 ), було виправлено ухвалою про внесення виправлень від 04.08.2020, якою пункт 2 резолютивної частини ухвали про забезпечення позову викладено в такій редакції: Накласти арешт на нежитлову будівлю, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Інших аргументів на спростування правильності висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить, а тому підстави для її задоволення відсутні.

З урахуванням тимчасовості накладеного арешту та надмірної тривалості розгляду даного спору (з 2011 року), колегія суддів вважає, що застосовані заходи забезпечення позову є доцільними, виконують превентивну функцію та спрямовані на недопущення виникнення труднощів у виконанні імовірного рішення про задоволення вимог кредитора за рахунок іпотеки.

Факт звернення АТ Райффайзен Банк Аваль до суду з заявою по залишення його позовної заяви без розгляду не впливає на ухвалення судового рішення в частині забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 11 грудня 2020 року.

Судді