Постанова

від 08.12.2020 по справі 910/13654/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2020 р. Справа№ 910/13654/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Пашкіної С.А.

секретар судового засідання - Добрицька В.С.

учасники справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Релігійної громади "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви"

на ухвалу Господарського суду м. Києва

від 15.09.2020

у справі № 910/13654/20 (суддя - Трофименко Т.Ю.)

за заявою Релігійної громади "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви" про вжиття заходів забезпечення позову у справі

за позовом Релігійної громади "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви"

до Тернопільської обласної державної адміністрації

про визнання протиправним і скасування пункту розпорядження,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Релігійної громади "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви" до Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання протиправним і скасування пункту 2 розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 10.05.2019 № 261-од "Про статути релігійних організацій ПЦУ сіл Залужжя та Людвище Шумського району у новій редакції", яким зареєстровано у новій редакції Статут релігійної організації "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського р-ну Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної Церкви України".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.09.2020 у справі №910/13654/20 у задоволенні заяви Релігійної громади "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви" про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/13654/20 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви Релігійної громади "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви" про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/13654/20 суд першої інстанції виходив з того, що невжиття указаного заходу забезпечення (зупинення дії реєстраційного запису) не призведе до істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та можливості позивача захистити свої права в межах цього одного судового провадження без нових звернень до суду.

Не погодившись із винесеною ухвалою суду, Релігійна громада "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви" подала апеляційну скаргу,у якій просила суд поновити строк на апеляційне оскарження, прийняти дану апеляційну скаргу та відкрити провадження у справі, скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.09.2020 та задовольнити заяву про забезпечення позову.

У своїй скарзі апелянт зазначав, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову не тільки призводить до порушення справедливого та ефективного захисту порушених прав, але й унеможливлює ефективний захист інтересів позивача, оскільки в силу ст. 44 ГПК України здатність мати процесуальні права та обов`язки позивачем на час розгляду справи у суді можлива лише шляхом забезпечення позову.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 апеляційну скаргу Релігійної громади "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви" у справі № 910/13654/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/13654/20 за апеляційною скаргою Релігійної громади "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви". Розгляд справи призначено на 10.11.2020.

04.11.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив суд ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.09.2020 у справі №910/13654/20 щодо заходів забезпечення позову залишити без змін, апеляційну скаргу Релігійної громади "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви" без задоволення.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Андрієнка В.В. у відпустці з 04.11.2020 по 20.11.2020 (включно), розгляд справи не відбувся.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4857/20 від 23.11.2020 у зв`язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/13654/20.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 для розгляду апеляційної скарги Релігійної громади "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви" у справі №910/13654/20 визначено колегію суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді Буравльов С.І., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 прийнято апеляційну скаргу Релігійної громади "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви" до провадження у визначеному складі суддів. Розгляд справи №910/13654/20 призначено на 08.12.2020.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке відбулося 08.12.2020 був присутній представник апелянта. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Частиною 1 статті 232 ГПК України визначено, що судовими рішеннями є ухвали, рішення, постанови та судові накази.

Згідно з ч. 1 ст. 281 ГПК України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову. При цьому суд виходить з наступного.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Тобто предметом розгляду є питання наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.

Частиною першою статті 2 ГПК України установлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України.

Згідно з положеннями цієї статті господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову, виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише у межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід ураховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

За змістом статей 136, 137 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Таким чином, звертаючись з відповідною заявою позивач серед іншого, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову; наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги; взаємопов`язаність заходу забезпечення з обставиною утруднення виконання чи невиконання рішення господарського суду, а саме, що обраний спосіб забезпечення спроможний запобігти відповідним утрудненням; імовірність утруднення виконання рішення або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову і неможливість виконання позовних вимог у випадку їх задоволення, тощо.

Апеляційний суд звертає увагу, що обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).

Колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

В обґрунтування поданої заяви позивач просив суд:

1) зупинити дію рішення державного реєстратора Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк Марії Павлівни шляхом зупинення дії реєстраційного запису № 16501050005000581 від 15.05.2019 щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно реєстрації змін до установчих документів юридичної особи - Релігійна громада "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви;

2) визначити спосіб і порядок виконання заходів забезпечення позову шляхом зобов`язання Тернопільської обласної державної адміністрації відновити у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про повне та скорочене найменування юридичної особи, а також усі інші відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань щодо Релігійної громади "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви у стані, що існував до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційного запису № 16501050005000581 від 15.05.2019.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що фактично, заявник не навів обставин, необхідних для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів особи.

Суд зазначає, що указаний заявником захід забезпечення позову щодо зупинення дії реєстраційного запису не входить до переліку, наведеного у ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, заявник не позбавлений заявити інший захід, необхідний для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.

Крім того суд звертає увагу, що невжиття вказаного заходу забезпечення (зупинення дії реєстраційного запису) не призведе до істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та можливості позивача захистити свої права в межах цього одного судового провадження без нових звернень до суду.

У зв`язку з відмовою у задоволенні заяви про вжиття заходу забезпечення позову, як похідна не підлягає задоволенню також і вимога заявника про визначення способу і порядку виконання заходів забезпечення позову шляхом зобов`язання Тернопільської обласної державної адміністрації відновити у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про повне та скорочене найменування юридичної особи, а також усі інші відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Релігійної громади "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви у стані, що існував до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційного запису № 16501050005000581 від 15.05.2019.

При цьому суд звертає увагу, що указана вимога заявника заявлена неправомірно, оскільки фактично відновлює вже порушене право позивача, за яким він звернувся до суду, повертаючи його у попередній стан, та нівелюючи необхідність поданого позову, що суперечить меті вжиття заходів щодо забезпечення позову.

З огляду на зазначене, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність достатніх правових підстав для скасування ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.09.2020 у справі № 910/13654/20 про відмову у задоволенні заяви Релігійної громади "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви" про забезпечення позову у справі № 910/13654/20.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів вважає безпідставними доводи Релігійної громади "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви", наведені в апеляційній скарзі стосовного порушення Господарським судом м. Києва норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Релігійної громади "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.09.2020 у справі № 910/13654/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.09.2020 у справі № 910/13654/20 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.12.2020.

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

С.А. Пашкіна