Постанова від 08.12.2020 по справі 910/18233/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2020 р. Справа№ 910/18233/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Корсака В.А.

при секретарі Островерха В.Л.

за участю представників зазначених в протоколі судового засідання від 08.12.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інновейшн Мультимедіа

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 (повний текст рішення складено 19.08.2020)

у справі № 910/18233/19 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інновейшн Мультимедіа

до Акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інновейшн Мультимедіа (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк (далі - відповідач) про визнання недійсним Кредитного договору №4И16105Г від 31.10.2016.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що Кредитний договір №4И16105Г від 31.10.2016 укладено з порушенням вимог чинного законодавства та є таким, що вчинений під впливом введення в оману, та тягне за собою визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 у справі №910/18233/19 у задоволені позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не підтверджені належними та допустимими доказами доводи про введення його в оману відповідачем при укладанні Кредитного договору №4И16105Г від 31.10.2016, а відтак підстави для визнання зазначеного договору недійсним згідно зі ст.ст. 215, 230 Цивільного кодексу України відсутні. Спірний Кредитний договір свідчить про отримання кредиту на фінансування поточної діяльності, жодних посилань на трансформацію /майно/забезпечення за первісними кредитами вказані документи не містять, так само, як і не містять посилань на договори поруки. Жодних посилань на те, що оскаржуваний Кредитний договір та договори поруки укладаються з метою отримання прибутку позивачем у вигляді продажу/отримання ним у власність майна, переданого у якості забезпечення за старими кредитами, у наданих до матеріалів справи документах не міститься, так само, як і не міститься будь-яких згадок про це в самих договорах. Не містять відповідні договори і даних щодо такого майна (його оцінки, наявності тощо) та щодо так званої трансформації кредитного портфелю банку , про яку йдеться в позовній заяві.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Інновейшн Мультимедіа звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 у справі №910/18233/19 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним Кредитний договір №4И16105Г від 31.10.2016.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Банк, як недобросовісна сторона правочину, з метою виконання трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля ПАТ КБ Приватбанк , ініційованої Національним банком України, ввів ТОВ Інновейшн Мультимедіа в оману стосовно існування у Банку договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитними зобов`язаннями старих боржників , у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом, що призвело до укладення Кредитного договору №4И16105Г від 31.10.2016.

Як вказав апелянт, Банк в порушення умов Договорів поруки №4А13543И/П, №4Е12117И/П, №4У11503И/П від 31.10.2016 та №4М14408И/П від 18.11.2016 не передав позивачу документи, що посвідчували право власності Заставодержателя на активи, якими були забезпечені зобов`язання старих боржників.

На переконання позивача тривале невиконання Банком умов п.п. 8, 10 Договорів поруки свідчить про відсутність у Банку документів, які підтверджують активи старих боржників, отже Банк ввів позивача в оману з метою реалізації плану трансформації кредитного портфелю Банку, ініційованого НБУ.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інновейшн Мультимедіа у справі №910/18233/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Владимиренко С.В., судді Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 у справі №910/18233/19 залишено без руху апеляційну скаргу ТОВ Інновейшн Мультимедіа .

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020, у зв`язку з перебуванням судді Демидової А.М. на лікарняному з 03.11.2020, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інновейшн Мультимедіа у справі №910/18233/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Корсак В.А., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 у справі №910/18233/19 та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Інновейшн Мультимедіа зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Інновейшн Мультимедіа на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 у справі №910/18233/19. Розгляд апеляційної скарги призначено на 08.12.2020. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 у справі №910/18233/19. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 27.11.2020.

30.11.2020 на адресу Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, який надіслано поштою 27.11.2020, отже є таким, що поданий у встановлений апеляційним судом строк.

Згідно письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання Кредитного договору недійсним на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України.

Як зазначає відповідач, метою укладення спірного договору є отримання кредиту для фінансування поточної діяльності, а укладення Договорів поруки позивачем відбулось не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок вільного волевиявлення позивача.

Позивач своїх представників в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1-4, 7 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо). Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно поштових повідомлень (0411632677855, 0411632677871) уповноваженим представником позивача 17.11.2020 отримано ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі №910/18233/19, а 16.11.2020 вказану ухвалу отримано адвокатом позивача, що свідчить про обізнаність позивача про час та місце розгляду даної справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.12.2020 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив апеляційний господарський суд відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 по справі №910/18233/19 залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ст. 15, ч. 1 ст.16 Цивільного кодекс України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Верховний Суд у своїй постанові від 14.03.2019 у справі №755/3903/17 зауважив, що стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Таким чином, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: 1) наявність умислу в діях відповідача, 2) істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, 3) наявність обману.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №909/685/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На Загальних зборах учасників ТОВ Інновейшн Мультимедіа , оформлених протоколом №04/16 від 26.10.2016, прийнято рішення звернутися до установи ПАТ КБ ПРИВАТБАНК з пропозицією щодо укладення кредитного договору на суму 950 000 000,00 грн та укласти кредитний договір. (а.с. 45).

31.10.2016 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк ПРИВАТБАНК , у зв`язку зі зміною типу Акціонерного товариства ПриватБанк змінило своє офіційне найменування з ПАТ КБ ПРИВАТБАНК на АТ КБ ПРИВАТБАНК , (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інновейшн Мультимедіа (далі - Позичальник) укладений Кредитний договір № 4И16105Г (далі - Кредитний договір), за умовами якого Банк відкрив Позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом 950 000 000,00 грн кредитних коштів на наступні цілі: фінансування поточної діяльності, термін повернення кредиту - 20.10.2026. (а.с. 7-9).

Згідно з п.п. А.6, А.7, А.8 Кредитного договору за користування кредитом Позичальник сплачує відсотки за фіксованою ставкою в розмірі 10,5% річних. При порушенні Позичальником будь-якого із зобов`язань з погашення/повернення кредиту, Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом за фіксованою ставкою в розмірі 21% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Сплата відсотків здійснюється позичальником щоквартально (в січні, квітні, липні, жовтні) в період з 25 числа місяця по останній день місяця, а також в дату встановлення нульового поточного ліміту, зазначену в п.п. А.2.1.

Додатковою угодою, підписана уповноваженими представниками сторін 28.11.2016 електронними цифровими підписами, сторони виклади п. А3 Договору у наступній редакції: А.3 Термін повного повернення кредиту: 20.10.2017. Цей термін може бути продовжений згідно з п. 1.4 Договору . (а.с. 10).

На Загальних зборах учасників ТОВ Інновейшн Мультимедіа , оформлених протоколом №2911/16-3 від 29.11.2016, вирішено збільшити кредитний ліміт та укласти з ПАТ КБ ПРИВАТБАНК додаткову угоду до Кредитного договору №4И16105Г від 31.10.2016 про внесення змін до пунктів А.2, А.8 Договору викладення їх в новій редакції по запропонованому банком проекту. (а.с. 46-47).

Матеріали справи містять копію Додаткової угоди до Кредитного договору №4И16105Г від 31.10.2016, якою внесено зміни до п. А.2 кредитного договору та виклали даний пункт у наступній редакції: ліміт цього кредитного договору: 1 410 000 000,00 грн. На наступні цілі: фінансування поточної діяльності. Також внесено зміни до п. А.8 Кредитного договору та викладеного його у наступній редакції: сплата відсотків здійснюється Позичальником щоквартально (у січні, квітні, липні, жовтні) в період з 25 числа місяця по останній день місяця, а так само в дату зазначену в п. 1.2 . (а.с. 11).

В той же час, апеляційний господарський суд вважає надану незасвідчену у встановленому законодавством порядку копію Додаткової угоди, яка не містить ані підпису, ані цифрового підпису, не належним та не допустимим доказом, та є таким, що суперечить вимогам ст. 91 ГПК України.

31.10.2016 позивач (поручитель) уклав із ПАТ КБ Приватбанк (кредитора) Договір поруки №4Е12117И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРОТАЙР УКРАЇНА своїх зобов`язань за кредитним договором від 10.04.2012 №4Е12117И. (а.с. 12).

Згідно платіжного доручення №1322 від 01.11.2016 позивач сплатив на користь Банку 149 640 072,51 грн згідно Договору поруки №4Е12117И/П від 31.10.2016. (а.с. 18).

31.10.2016 позивач (поручитель) уклав із ПАТ КБ Приватбанк (кредитора) Договір поруки №4А13543И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Акцент своїх зобов`язань за кредитними договорами від 12.09.2013 №4А13543И, від 26.09.2013 №4А13590И. (а.с. 13).

Згідно платіжного доручення №1321 від 01.11.2016 позивач сплатив на користь Банку 120 900 163,76 грн згідно Договору поруки №4А13543И/П від 31.10.2016. (а.с. 17).

18.11.2016 позивач (поручитель) уклав із ПАТ КБ Приватбанк (кредитора) Договір поруки №4М14408И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю МОНДІАЛЬ своїх зобов`язань за кредитними договорами від 24.12.2014 №4М14408И, від 24.12.2014 №4М14409И. (а.с. 14).

Згідно платіжних доручень №1562, №1563 від 21.11.2016 позивач сплатив на користь Банку 335 813 333,33 грн та 120 180 671,56 грн відповідно, згідно Договору поруки №4М14408И/П від 18.11.2016. (а.с. 22, 23).

31.10.2016 позивач (поручитель) уклав із ПАТ КБ Приватбанк (кредитора) Договір поруки №4У11503И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Український завод понадвеликогабаритних шин своїх зобов`язань за кредитними договорами від 14.12.2011 №4У11503И, від 20.12.2012 №4У12395И, від 27.12.2013 №4У13839И. (а.с. 15).

Згідно платіжних доручень №1324, №1325 від 01.11.2016 позивач сплатив на користь Банку 84 333 181,65 грн та 159 505 024,99 грн відповідно, згідно Договору поруки №4У11503И/П від 31.10.2016. (а.с. 20, 21).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оспорюваний Кредитний договір та Договори поруки були укладені ним в межах участі у процедурі трансформації кредитного портфеля АТ КБ Приватбанк , яка, за твердженнями представника Банку, була ініційована Національним банком України. Вказана процедура трансформації передбачала переведення існуючого кредитного портфеля, що належить АТ КБ Приватбанк , на компанії, які мають реальні та прозорі джерела походження прибутків, при цьому зазначені кредитні зобов`язання боржників, як зазначав Банк, були забезпечені надзвичайно ліквідними активами, вартість яких значно перевищує боргові зобов`язання за кредитами. Після виконання зобов`язання за Договором поруки позивач сподівався отримати право власності на активи, якими були забезпечені зобов`язання старих боржників перед АТ КБ Приватбанк , і вигідно їх реалізувати, що дозволило б позивачу отримати прибуток.

Однак, відповідач не передав позивачу документи, що підтверджують зобов`язання боржників, а також посвідчують наявність у боржників активів, переданих в заставу банку, що позбавило позивача можливості звернути стягнення на заставлені активи боржника.

За доводами позивача, така поведінка банку свідчить про відсутність намірів виконувати свої зобов`язання за Договорами поруки ні в момент їх укладання, ні протягом значного періоду після їх укладення, що також свідчить про те, що Банк свідомо ввів в оману позивача, який спрямував кошти, отримані в рамках спірного Кредитного договору саме на погашення боргів старого боржника, очікуючи отримання прибутку.

Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2019 у справі № 910/2200/19 зазначив наступне. Відповідно до статті 230 ЦК України у разі, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Частиною 1 статті 229 ЦК України передбачено, що в разі, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 29.04.2014 у справі № 3-11гс14, постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 911/1382/18.

Апеляційним господарським судом встановлено, Кредитний договір укладено для фінансування поточної діяльності, проте матеріали справи не містять доказів того, що Кредитний договір укладено з метою отримання активів старих боржників з рамках процедури трансформації кредитного портфеля АТ КБ Приватбанк .

Згідно техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 26.10.2016 основним видом діяльності позивача вказано роздрібна торгівля пальним, додатковий вид діяльності: оптова торгівля пальним. Кредит в сумі 950 000 000, 0 грн, а також нараховані за ним відсотки і комісії позивач планує погашати за рахунок коштів, що залишаються в розпорядженні підприємства. (а.с. 48). Вказані докази не містять будь-яких посилань на те, що Кредитний договір укладено з метою одержання у власність активи старих боржників.

Судом встановлено, що жодних посилань/згадувань/рішень в частині необхідності укладення кредитного договору/договорів поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу/отримання у власність позивачем майна, переданого у якості забезпечення за кредитами, укладеними з іншими боржниками, у зазначених протоколах Загальних зборів учасників ТОВ Інновейшн Мультимедіа не міститься, так само, як і не міститься будь-яких згадок і даних взагалі щодо такого майна (його оцінки, наявності і т. ін.) та взагалі щодо так званої трансформації кредитного портфелю Банку.

Таким чином, кредитний договір було укладено виключно для фінансування поточної діяльності позивача.

Кредитний договір підписаний сторонами без будь-яких зауважень, що свідчить про погодження ними всіх умов, які містяться в такому договорі. Жоден пункт кредитного договору не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваних позивачем договорів поруки та щодо інших обставин, які позивач використовує в якості обґрунтування свого позову. Вказані правові висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.10.2020 у справі №910/18604/19.

Таким чином, позивач в порушення вимог ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ст.ст. 76, 77 ГПК України не навів та не довів суду наявності одночасно трьох складових, а саме: 1) наявність умислу в діях відповідача, 2) істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, 3) наявність обману в обґрунтування доводів щодо вчинення правочину під впливом введення в оману.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 у справі №910/18233/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Інновейшн Мультимедіа задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Інновейшн Мультимедіа .

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інновейшн Мультимедіа залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 у справі № 910/18233/19 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Інновейшн Мультимедіа .

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 у справі № 910/18233/19.

4. Матеріали справи № 910/18233/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.12.2020.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

В.А. Корсак