Постанова

від 09.12.2020 по справі 904/77/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2020 року м.Дніпро Справа № 904/77/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Іванова О.Г.

при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Божко В.В., довіреність №-4-0/62-26/62-20 від 03.02.2020 р., представник;

від скаржника: Меженна О.В., договір про надання правової допомоги №б/н від 22.02.2018 р., адвокат;

від Дніпропетровської обласної прокуратури: Міщук Н.П., довіреність №15/1-6 вн-20 від 18.09.2020 р., представник;

інші учасники процесу не з`явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені судом належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2019р. (суддя Загинайко Т.В., повний текст складено 25.11.2019р.) у справі №904/77/19

за позовом Заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області (51400, м. Павлоград Дніпропетровської області. вул. Світличної Ганни, 64-а; ідентифікаційний код 02909938) в інтересах держави в особі позивача: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49004, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 2; ідентифікаційний код 398654428)

до відповідача-1: Петропавлівської районної державної адміністрації (52700, смт. Петропавлівка Дніпропетровської області, вул. Героїв України, буд. 62; ідентифікаційний код 04052347)

відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: Дмитрівська сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області (52740, с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області, вул. Академіка Сайгака, 15)

про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації від 24.12.2015р. №Р-543/0/350-15 "Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради", визнання недійсним договору від 29.01.2016р. оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку загальною площею 4,8843 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1025

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Заступник керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з позовною заявою (вх.№78/18 від 08.01.2019р.) до відповідача-1: Петропавлівської районної державної адміністрації та відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації від 24.12.2015р. № Р-543/0/350-15 "Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,8843 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1025, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, укладений 29.01.2016 між Петропавлівською районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Марковим Дмитром Олександровичем, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2016, номер запису - 13649864;

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Маркова Дмитра Олександровича повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельну ділянку загальною площею 4,8843га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1025, орієнтовною ринковою вартістю 1 439 000 грн., на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому фізична особа-підприємець Марков Дмитро Олександрович одержав її в оренду.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2019 у справі №904/77/19 позов задоволено частково.

Визнано незаконним розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації від 24.12.2015р. № Р-543/0/350-15 "Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради".

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,8843 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1025, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, укладений 29.01.2016 між Петропавлівською районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Марковим Дмитром Олександровичем, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2016, номер запису - 13649864.

Зобов`язано Фізичну особу-підприємця Маркова Дмитра Олександровича повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельну ділянку загальною площею 4,8843га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1025, орієнтовною ринковою вартістю 1 439 000 грн, на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому фізична особа-підприємець Марков Дмитро Олександрович одержав її в оренду.

Стягнуто з відповідачів Петропавлівської районної державної адміністрації та Фізичної особи - підприємця Маркова Дмитра Олександровича на користь прокуратури Дніпропетровської області витрати зі сплати судового збору.

Вказане рішення обгрунтовано тим, що орендну плату за користування земельною ділянкою визначено в договорі без проведення її нормативної грошової оцінки, що є порушенням вимог ст. 21 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.12, 13, 15, 23 Закону України "Про оцінку землі", отже вищевказаний договір оренди земельної ділянки є таким, що суперечить положенням вищевказаних актів цивільного законодавства, а тому визнаний судом недійсним. Крім того, господарський суд зробив висновок про те, що спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення, за межами населеного пункту, належить до земель запасу Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, а не до невитребуваних (невизначених) земельних часток (паїв). Повноваженнями щодо розпорядження даними земельними ділянками наділене Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровський області. Прийнявши розпорядження від 30.09.2015р. та від 24.12.2015р., Петропавлівська райдержадміністрація перевищила свої повноваження, чим порушила інтереси держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги :

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду Фізична особа-підприємець Марков Дмитро Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій, просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2019р. скасувати в повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційну скаргу обґрунтовано наступним:

- спірна земельна ділянка належить до невитребуваних (невизначених) земельних часток (паїв), що підтверджується розпорядженням голови Петропавлівської районної державної адміністрації №Р-543/0/350-15 від 24.12.2015

- розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації №Р-543/0/350-15 від 24.12.2015 прийнято без порушень норм чинного законодавства, тому є законними та не підлягає скасуванню;

- судом першої інстанції безпідставно визнано достатнім доказом недоведене твердження позивача про те, що відповідно до державного акту на право постійного користування на землю колишнього КСП ім. Чкалова від 21.05.1997 №004503, серії І-ДП, спірна земельна ділянка віднесена до державного резервного фонду із земель, які були передані КСП у постійне користування.;

- судом першої інстанції проігноровано той факт, що витяг було отримано Павлоградською місцевою прокуратурою за три місяці до звернення в суд з позовом, що підтверджує намагання прокурора штучно створити докази для використання у кримінальному провадженні;

- у 2008 році підприємцю Маркову Д.О. земельна ділянка в оренду не передавалася, а посилання на оригінали неіснуючих документів є спотворенням фактів, про те, що візуальним співставленням тих самих документів та вивченням Публічної кадастрової карти та технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі стороною відповідача виявлено, що земельна ділянка з вказаним вище кадастровим номером не відноситься а ні до земель запасу, а ні до земель резервного фонду, про те, що

- акт перевірки вимог земельного законодавства від 31.08.2017 №193-ДК/245/АП/09/01/-17 не може бути належним доказом прийняття Петропавлівською РДА спірних розпоряджень з порушенням вимог чинного законодавства; ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області має всю необхідну інформацію для проведення перевірки, зокрема поземельну книгу земельної ділянки в електронному та паперовому вигляді;

- Петропавлівська райдержадміністрація не перевищувала наданих законом повноважень при прийнятті оскаржуваних розпоряджень та ніяким чином не порушила інтереси держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області;

- нерозподілені частки, на думку скаржника, не є землями державної або комунальної власності, тому їх надання в користування здійснюється без проведення земельних торгів;

- вважає, що прокурором не обгрунтовано наявності підстав свого представництва при зверненні з позовом у даній справі.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

У своєму відзиві на апеляційну скаргу, Павлоградська місцева прокуратура зазначає, що прокурором не оспорюється факт розпорядження Петропавлівською районною державною адміністрацією зазначеною земельною ділянкою як нерозподіленою (не витребуваною) земельною часткою (паєм).

Стосовно тверджень Відповідача-2 про те, що спірна земельна ділянка не належить до земель державної або комунальної власності, тому положення Закону України Про оренду землі , що визначають істотні умови договору оренди не можуть бути застосовані, адже сукупність доказів, що додані до позову, підтверджують належність зазначеної земельної ділянки до державної власності, а не до невитребуваних паїв.

Щодо безпідставності визнання судом першої інстанції достатнім доказом недоведеного твердження про те, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії І-ДП №004503 від 21.05.1997, спірна земельна ділянка віднесена до державного резервного фонду із земель, які були передані КСП у постійне користування (арк.6 апеляції), прокуратура зазначає, що висновок про належність спірної земельної ділянки до земель резервного фонду суд першої інстанції зробив на підставі сукупності доказів, які в повній мірі були досліджені у судовому засіданні.

Також прокурор зазначає, що не має на увазі зміну її цільового призначення з сільськогосподарського на інше.

Щодо орендної плати позивач вказує, що обов`язок зі сплати орендної плати є нормативно регульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням з порушенням умов та порядку, передбаченому чинним законодавством; дотримання порядку визначення орендної плати відповідно до проведеної нормативної грошової ошнки є чинником економічного регулювання земельних відносин, визначення економічно обґрунтованих надходжень до місцевих бюджетів та можливості подальшої індексації відповідних надходжень, виконання вимог статті 627 Цивільного кодексу України щодо справедливості укладеного договору шляхом забезпечення застосування рівного підходу при визначенні орендної плати незалежно від особи - учасника правовідносин; порушення цього порядку суперечить частині 1 статті 13 Закону України Про оцінку земель .

За доводами прокуратури, орендну плату за користування земельною ділянкою визначено без проведення їх нормативної грошової оцінки, що є порушенням вимог ст. ст. 6, 15 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 13, 18 Закону України Про оцінку земель .

Стосовно повноважень прокурора на пред`явлення зазначеного позову, прокурор у відзиві, серед іншого зокрема посилається на вимоги статті 23 ЗУ України Про прокуратуру .

Щодо спростувань, тверджень апелянта про строки позовної давності, прокурор зазначає, що твердження представника Відповідача-2 про те, що строк позовної давності для Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області слід обчислювати з 09.02.2008 року, тобто з дати державної реєстрації земельної ділянки, є помилковим. Адже, про порушення своїх прав Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області дізналось саме 31.08.2017 року.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.12.2019 апеляційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків апеляційної скарги у строк - 10 днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2020 поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 11.03.2020 о 12:00. Зупинено дію оскаржуваного рішення.

11.03.2020 від представника скаржника надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 11.03.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Дарміна М.О., суддів Іванова О.Г., Антоніка С.Г.) задоволено клопотання скаржника, зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 у подібних правовідносинах.

24.07.2020 від Прокуратури Дніпропетровської області до суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, обґрунтоване тим, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень вже міститься постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

27.07.2020 та 03.08.2020 у зв`язку з відпусткою головуючого судді Дарміна М.О. та суддів Антоніка С.Г., Іванова О.Г., по справі для вирішення питання поновлення провадження здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Кощеєва І.М., Орєшкіної Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.08.2020 колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Кощеєва І.М., Орєшкіної Е.В., Прийняти справу №904/77/19 до свого провадження для вирішення питання поновлення провадження у ній. Поновлено провадження у справі. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні з викликом сторін на 26.08.2020 о 12:40 год.

На підставі розпорядження керівника апарату суду №1246/20 від 17.08.2020р., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з виходом з відпустки головуючого судді Дарміна М.О.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дармін М.О., судді: суддів Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2020.

На підставі розпорядження виконуючого обов`язки керівника апарату суду №1329/20 від 25.08.2020р., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з виходом з відпустки головуючого судді Іванова О.Г., та судді Антоніка С.Г.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дармін М.О., судді: Іванова О.Г., Антоніка С.Г., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2020.

Ухвалою суду від 26.08.2020 колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), судді: Іванова О.Г., Антоніка С.Г. справу №904/77/19 прийнято до свого провадження.

26.08.2020 від представника скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через перебування у щорічній відпусці.

Вищезазначене клопотання залишається колегією суддів без розгляду, з огляду на наступне:

Відповідно до довідки від 26.08.2020 №06-21/596/20 клопотання вих. № б/н від б/д у справі № 904/77/19 не містить кваліфікованого електронного підпису.

Відповідно до вимог ч.8 ст. 42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Відповідно до ч.2 ст.170 ГПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (ч.4 ст.170 ГПК України).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2020 розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.09.2020 на 12:00 год.

15.09.2020 від представника скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через зайнятість в Касаційному Господарському суді у складі Верховного Суду по справі №904/4052/18.

Вищезазначене клопотання залишається колегією суддів без розгляду, з огляду на наступне:

Відповідно до довідки від 15.09.2020 №06-21/624/20 клопотання вих. № б/н від б/д у справі № 904/77/19 не містить кваліфікованого електронного підпису.

Відповідно до вимог ч.8 ст. 42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Відповідно до ч.2 ст.170 ГПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (ч.4 ст.170 ГПК України).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.09.2020 розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.10.2020 на 12:20 год.

08.10.2020 від Дмітрівської сільської ради надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.

08.10.2020 від Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надійшли пояснення з обґрунтуванням призначення експертизи у справі.

09.10.2020 від Павлоградської місцевої прокуратури надійшли пояснення з обґрунтуванням призначення експертизи у справі.

12.10.2020 від Павлоградської районної державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.

Вищезазначене клопотання залишається колегією суддів без розгляду, з огляду на наступне:

Відповідно до довідки від 12.10.2020 №06-21/624/20 кзаява вих. № 1188/0/349-20 від 12.10.2020 у справі № 904/77/19 не містить кваліфікованого електронного підпису.

Відповідно до вимог ч.8 ст. 42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Відповідно до ч.2 ст.170 ГПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (ч.4 ст.170 ГПК України).

Ухвалою суду від 12.10.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 15.10.2020 до 14:30.

На підставі розпорядження виконуючого обов`язки керівника апарату суду №1889/20 від 13.10.2020р., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням у відпусці судді Антоніка С.Г.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дармін М.О., судді: Іванова О.Г., Березкіної О.В. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2020.

Ухвалою суду від 13.10.2020 справу №904/77/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), судді: Іванова О.Г., Березкіна О.В.

15.10.2020 від представника скаржника надійшло клопотання про необхідність проведення земельно-технічної експертизи.

15.10.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 18.11.2020 на 12:00 год.

18.11.2020 судове засідання не відбулося, через перебування судді-члена колегії Березкіної О.В. у відпустці.

У зв`язку з виходом з відпустки судді-члена колегії Березкіної О.В., колегія суддів ухвалою суду від 24.11.2020 розгляд справи призначила на 09.12.2020 на 12:20 годин.

Представники Петропавлівської районної державної адміністрації та Дмитрівська сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області до зали судового засідання не зявилися, про час та місце проведення судового засідання повідомлені судом належним чином.

Беручи до уваги, що неявка сторін не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для її розгляду у судовому засіданні, справа переглядалася без участі представників за наявними у справі матеріалами.

09.12.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

У 1997 році на замовлення Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова Дніпропетровською філією Інституту землеустрою виготовлено науково-технічну документацію по роздержавленню земель та виготовленню державних актів на право колективної власності на землю та право постійного користування землею Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова (надалі - Науково-технічна документація) (а.с. 57- 61).

Як вбачається з матеріалів справи протоколом зборів Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова від 30.04.1997 №2 затверджено науково-технічну документацію по роздержавленню земель і виготовленню державних актів на колективну власність і постійне користування Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова від 1997 року, якою передбачено виділення та закріплення за господарством земель, у тому числі земель державного резервного фонду площею 263, 7 га.

Рішенням Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області від 14.05.1997 затверджено вказану технічну документацію та передано Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Чкалова 5 537, 8 га земель, у тому числі - в постійне користування 616, 2 га, із них за рахунок державного резервного фонду 263, 7 га.

В подальшому на підставі рішення Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області від 14.05.1997 Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Чкалова було видано Державний акт на право постійного користування землею від 21.05.1997 серії І-ДП № 004503 (надалі - Державний акт) (а.с. 38-38, т.1).

19.04.2000р. Дмитрівською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області прийнято рішення №101-17/ХХІІ "Про надання дозволу на обмін земельними ділянками колективної власності КСП ім. Чкалова та резервного фонду" проведено обмін земельними ділянками колективної власності і резервного фонду на площі 173,6 га (а.с. 70, т.1).

В подальшому у 2000 році на замовлення Колективного сільськогосподарського підприємства ім.Чкалова Дніпропетровською філією Інституту землеустрою виготовлено науково-технічну документацію по підготовці документів, що посвідчують право власності або користування землею, а також Схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Чкалова Петропавлівського району Дніпропетровської області (а.с. 62-74, т.1).

Петропавлівський районний відділ земельних ресурсів в листі від 08.02.2008 №7/09-302 вказав, що номер паю 1025 відповідає кадастровому номеру спірної земельної ділянки 1223881500-02099101025

Як вбачається з матеріалів справи земельна ділянка площею 102,672га у період з 2003 по 2015роки передавалася у користування фізичній особі-підприємцю Маркову Олександру Яковичу на підставі Договорів оренди землі від 15.05.2003р. (а.с. 40-41, т.1) та від 03.03.2006р. (а.с. 43-47).

24.12.2015р. Головою Петропавлівської районної державної адміністрації винесено Розпорядження №Р-543/0/350-15.

В подальшому 29.01.2016 між відповідачем-1 - Петропавліською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та відповідачем-2 - Фізичною особою - підприємцем Марковим Дмитром Олександровичем, як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір оренди, а.с. 34-36).

Згідно з Актом від 31.08.2017р. №193-ДК/245/АП/09/01/-17 перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки, складеним управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (а.с. 89-80, т.1) Петропавлівською районною державною адміністрацією не підтверджено факт віднесення земельної ділянки кадастровий №1223881500:02:001:1020 до не витребуваних паїв.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Доводи апеляційної скарги в частині відсутності обґрунтувань наявності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави відхиляються колегією суддів в силу наступного:

Виходячи з принципу судочинства jura novit curia - "суд знає закони", неправильна юридична кваліфікація позивачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18912/2385/18 вирішена виключна правова проблема щодо таких питань: 1) чи повинен прокурор доводити бездіяльність компетентного органу або ж достатньо простого посилання на таку бездіяльність у позові при обґрунтуванні підстав для представництва; 2) якими доказами прокурор має доводити бездіяльність компетентного органу; 3) чи зобов`язаний прокурор перед зверненням до суду з`ясовувати причини бездіяльності такого органу або ж достатньо доведення самого факту бездіяльності без зазначення і доведення суду її причин (з відступленням та уточненням).

Тобто, на час подання позовної заяви та прийняття рішення судом першої інстанції, вищезазначена правова проблема ще не була вирішена і відповідні правові висновки були відсутні в розпорядженні як прокурора (в частині належного мотивування в позовній заяві наявності підстав для представництва) , так і у суду першої інстанції (в частині визначення процесуальних дій з перевірки відповідних доводів прокурора і прийняття до уваги висновків), в зв`язку із чим при розгляді цієї справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності підтав для застосування закону, який регулює спірні правовідносини (Закону України Про прокуратуру ) з урахуванням правових висновків викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та надати правильну правову кваліфікацію цим відносинам і зобов`язанням сторін (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18).

В своїй позовній заяві вих. № 04-17-19 від 21.12.2018р., прокурор, обґрунтовуючи наявність підстав для звернення з позовом, зазначав, що органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступає Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Звернення прокурора спрямоване насамперед на задоволення суспільної потреби у відновлені законності при вирішенні суспільно значимого питання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення в оренду, яке проведене з порушенням вимог чинного законодавства. Під час досудового розслідування у кримінальному проваження , внесеному 06.07.2017р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201704188000033 , Павлоградською місцевою прокуратурою на адресу Головного управління Дежагеодкадсту у Дніпропетровській області було направлено лист № 101/1942-17 від 13.07.2017р., на який отримано відповідь Держгеокадстру у Дніпропетровській області № 10-4-04-11148/2-17 від 04.09.2017р., якою на адресу Павлоградської місцевої прокуратури спрямовано Акт (перевірки дотримання вимог земельного закодавтва за об`єктом земельної ділянки № 193-ДК/245/АП/09/01/-17 від 31.08.2017р).

Прокурор у поясненнях (вх.№13034/19 від 21.03.2019р., які надійшли засобами електронного зв`язку, та вх.13360/19 від 22.03.2019р., які надійшли через канцелярію суду) та (вх.№13360/19 від 22.03.2019р.) щодо підстав представництва прокурором інтересів держави та з інших питань (в порядку статті 169 Господарського процесуального кодексу України) обґрунтовує підстави представництва прокурором інтересів держави в даній справі, а також зазначає, що: - листом відділу у Петропавлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 23.03.2018р. №35/308-18 визнано факт помилкового включення спірної земельної ділянки до невитребуваних паїв та належність її на теперішній час до земель резервного фонду Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області; - твердження представника відповідача-2 про те, що строк позовної давності для Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області слід обчислювати з 09.02.2008 року, тобто з дати державної реєстрації земельної ділянки, є помилковим, адже про порушення своїх прав Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області дізналось саме 31.08.2017р.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії. картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топогрофо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно п. 31 вказаного Положення, Держгеокадастр, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Відповідно до п.1, п.п.13 п. 4 Положення про Головне управління Декржгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення у порядку, визначеному чинним законодавством, на території Дніпропетровської області.

Як вбачається зі змісту листа Павлоградської місцевої прокуратури від 13.07.2017р. № 101/1942-17 , спрямованого В.о. начальника Головного управління Держгеокадстру у Дніпропетровській області , адресата було поінформовано, що Павлоградською місцевою Прокуратурою на виконання завдання прокуратури Дніпропетровської області № 04/2/2-1424 вих-17 201 оку від 20.06.2017р. , з метою недопущення порушеня інтересів держави, за наявності підстав вжиття заходів представницького характеру, здійснюється вивчення стану дотримання органами державної влади вимог земельного законодавства під час розпорядження землями сільськогосподарського призначення державних земель запасу та резерву.

Встановлено, що на підставі розпоряджень голови Петропавлівської районної державної адміністрації фізичній особі підприємцю Маркову Д.О. передано в оренду земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Дмитрівської сільської ради за межами населених пунктів, загальною площею 102,672 га.

Вивченням документів, що стали підставою для укладення Петропавлівською РДА з ФОП Марковим Д.О. у січні 2016 року 43 договорів оренди вищезазначених земельних ділянок встановлено, що зазначені земельні ділянки передані останньому в оренду за рахунок земель колишнього КСП ім. Чкалова, які згідно державного акту на право колективної власності колишнього КСП, схеми поділу земель колективної власності та відповідної землевпорядної документації відносяться до земель резерву.

Разом з тим, відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок, переданих Петропавлівською РДА в оренду Маркову Д.О. , такі землі передані в оренду як не витребувані (не визначені) паї, кожна земельна ділянка, межі якої відновлювались, має свій номер (паю) (т.1 а.с. 77).

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки № 193-ДК/245/АП/09/01/-17 від 31.08.2017р. Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Дніпропетровській області Бобенко Ю.В., було встановлено, що розпорядженням голови Петропавлівської районної державної адміністрації від 24.12.2015р. , в тому числі і № Р-543/0/350-15, видані з порушенням вимог статті 122 Земельного кодексу України.

Листом Павлоградської місцевої прокуратури від 17.12.2018р. № 04-17-19, спрямованого Першому заступнику начальника Головного управління Держгеокадстру у Дніпропетровській області, адресата було поінформовано про виявлені під час перевірки порушення і наявність підстав для представництва Павлоградською місцевою прокуратурою інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадстру у Дніпропетровській області, шляхом звернення прокурора до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Петропавлівської РДА, ФОП Маркова Д.О. про скасування розпорядження, визнання недійним договору оредни земельної ділянки і її повернення (т.1 а.с. 98).

Згідно з матеріалами справи, при зверненні з цим позовом в інтересах держави прокурор зазначив, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є ГУ Держгеокадастру, яке, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Дніпропетровської області. Також прокурором зазначено, що звернення із цим позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення в оренду.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

У судовому процесі, зокрема у господарському, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Подібний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме доповнено її статтею 131-1, пункт 3 частини 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень частин 3- 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;

2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

В такий спосіб перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Водночас підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Вирішуючи питання ,чи є обставини даної справи тим виключним випадком, який є підставою для звернення прокурора з позовом, колегією суддів враховується, що в межах кримінального провадження, внесеному 06.07.2017р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201704188000033, прокурор , за вісімнадцять місяців до подання позову, своїм листом № 101/1942-17 від 13.07.2017р. сповістив Головне управління Дежагеодкадсту у Дніпропетровській області про проведення перевірки, тим самим фактично надавши адресату можливість самостійно відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

В позовній заяві прокурор, посилається на зміст відповіді ГУ Держгеокадстру у Дніпропетровській області № 10-4-04-11148/2-17 від 04.09.2017р., якою на адресу Павлоградської місцевої прокуратури спрямовано Акт (перевірки дотримання вимог земельного закодавства за об`єктом земельної ділянки № 193-ДК/245/АП/09/01/-17 від 31.08.2017р). Тобто, провівши перевірку, ГУ Держгеокадастру, отримало підтвердження факту порушень, про які в листі від 13.07.2017р. його сповістив прокурор, і тим самим мало можливість самостійно вчинити дії для виправлення ситуації, а саме подання позову.

В подальшому, за рік до подання позову, прокурор листом від 17.12.2018р. № 04-17-19 поінформував ГУ Держгеокадстру у Дніпропетровській області про виявлені під час перевірки порушення і наявність підстав для представництва Павлоградською місцевою прокуратурою інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадстру у Дніпропетровській області, шляхом звернення прокурора до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Петропавлівської РДА, ФОП Маркова Д.О. про скасування розпорядження, визнання недійним договору оредни земельної ділянки і її повернення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Невжиття ГУ Держгеокадстру у Дніпропетровській області жодних дій для виправлення ситуації, зокрема, подання позову протягом розумного строку (рік після того, як прокуратура сповістила адресата про наявність підстав для представництва інтересів держави) кваліфікується колегією суддів, як бездіяльність ГУ Держгеокадстру у Дніпропетровській області, в зв`язку із чим інтереси держави потребували невідкладного захисту в зв`язку із можливим закінченням перебігу позовної давності для прокурора протягом трьох років після того, як йому стало відомо про виявлене порушення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує, що прокурором дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України Про прокуратуру . З урахування того, що протягом року після повідомлення прокурором про наявність підстав для представництва, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, колегія судів доходить висновку про достатність аргументів, які підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, для підтвердження наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі компетентного органу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

З урахуванням вищевикладеного, висновок місцевого господарського суду про, що прокурором правильно заявлено позов в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - органу, уповноваженого державою здійснювати функції щодо розпорядження земель державної власності сільськогосподарського призначення є обґрунтованим, законним і таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини.

У 1997 році Дніпропетровською філією Інституту землеустрою виготовлено науково-технічну документацію по роздержавленню земель та виготовленню державних актів на право колективної власності на землю та право постійного користування землею КСП ім. Чкалова Петропавлівського району Дніпропетровської області, відповідно до якої за КСП ім. Чкалова закріплено на праві постійного користування 263,7 га земель з державного резервного фонду (т.1 а.с. 57-61).

Рішенням Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області від 14.05.1997 затверджено науково-технічну документацію згідно протоколу зборів КСП ім. Чкалова від 30 квітня 1997р. №2 (п.1) та передано у колективну власність КСП ім. Чкалова 5537,8 га земель, з них в населених пунктах 6.8 га; в постійне користування 616,2 га, із них за рахунок державного резервного фонду 263,7 га водного фонду 55,4 га, лісового фонду 135,3 га (т.1 а.с. 55).

На підставі вказаного рішення КСП ім. Чкалова видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ДП №004503 від 21.05.1997 (т.1 а.с. 38-39).

Відповідно до плану зовнішніх меж, який міститься у вказаному державному акті, земельна ділянка площею 616,2 га, яка передається у постійне користування КСП ім. Чкалова, розташована в межах масиву земель державного резервного фонду позначеного під номером 2.

У 2000 році Дніпропетровською філією Інституту землеустрою виготовлено науково-технічну документацію по підготовці документів, що посвідчують право власності або право користування землею, зі Схемою поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Чкалова Петропавлівського району Дніпропетровської області (а.с. 62-74, т.1).

За інформацією прокуратури у 2002 році КСП ім. Чкалова припинило свою діяльність.

За кодом ЄДРПОУ 03742481, який вбачається на печатці КСП, дані про підприємство відсутні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За запитом прокуратури Петропавлівська районна Петропавлівською районною державною адміністрацією надана відповідь (№462/0/349-18 від 19.03.2018), що реєстраційна справа КСП ім. Чкалова у відділі державної реєстрації Петропавлівської райдержадміністрації відсутня (а.с.75т.1).

Як вбачається з договору оренди землі від 03.03.2006р. (а.с. 40-41), технічної документації 2008 щодо надання земельної ділянки в оренду із земель запасу Дмитрівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва приватному підприємцю Маркову О.Я. (а.с.49-54 т.1) та довідки Петропавлівського районного відділу земельних ресурсів №7/09-302 від 08.02.2008 (а.с.54 т.1) земельна ділянка площею 102,672 га, до складу якої входить спірна земельна ділянка кадастровий номер 1223881500:02:001:1025 була передана в оренду ОСОБА_2 за рахунок невитребуваних паїв (пай №1005). Земельна ділянка площею 102,672 га поділена на 22 земельні ділянки, які були обліковані як нерозподілені (не витребувані) земельні частки (паї).

В подальшому за заявою іншої особи - Маркова Дмитра Олександровича , розпорядженням голови Петропавлівської районної державної адміністрації №Р-543/0/350-15 від 01.10.2015, надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для надання в оренду Маркову Дмитру Олександровичу земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 4,8843 га ріллі кадастровий номер 1223881500:02:001:1025 з невитребуваних паїв на території Дмитрівської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (а.с.129 т.1).

Розпорядженням голови Петропавлівської районної державної адміністрації №Р-543/0/350-15 від 24.12.2015 затверджено ФОП Маркову Дмитру Олександровичу технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 4,8843 га ріллі з невитребуваних паїв на території Дмитрівської ради; надано ФОП Маркову Дмитру Олександровичу в оренду строком на 30 років земельну ділянку, кадастровий номер 1223881500:02:001:1025, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель невитребуваних паїв на території Дмитрівської сільської ради; встановлено розмір орендної плати 4% від грошової оцінки земельної ділянки (а.с.33 т.1).

Прокурор вважає, що вищевказана земельна ділянка, розташована за межами населеного пункту, належить до земель запасу Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району, а не до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв), отже повноваження щодо розпорядження нею на підставі ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" і на підставі ч.3 ст.122 Земельного кодексу України у Петропавлівської райдержадміністрації відсутні.

У зв`язку з чим прокурор звернувся із позовом про скасування вищезазначених розпоряджень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення.

Частиною першою статті 79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За правилами статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).

Обов`язок органів державної влади і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України закріплений в ст. 19 Конституції України.

Відповідно до пункту 7 статті 13 "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі.

За частинами 3, 4 статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За приписами статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Фізична особа-підприємець Марков Д.О. наполягає на віднесенні спірної земельної ділянки до невитребуваних паїв на території Дмитрівської сільської ради.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено в Законі України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 №899-IV (із змінами і доповненнями).

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження (ст. 13 вказаного вище Закону).

Пунктом 12 Порядку організації робіт та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 №122 нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

У той же час, як вбачається з плану зовнішніх меж до Державного акту на право постійного користування землею №004503 від 21.05.1997, спірна земельна ділянка входить до земель резервного фонду. Крім того, в п. 1.5. пояснювальної записка до науково-технічної документації по роздержавленню земель і виготовленню державних актів на право колективної власності на землю і право постійного користування землею КСП ім. Чкалова Петропавлівського району Дніпропетровської області вказано, що в постійне користування закріпляється резервний фонд (а.с.58-62 т.1).

За приписами частин десятої та одинадцятої статті 25 Земельного кодексу України (в редакції від 05.05.1993 - на час видачі Державного акту) сільські і селищні Ради народних депутатів створюють на своїй території резервний фонд земель за погодженням місця розташування з землекористувачем у розмірі до 15 процентів площі усіх сільськогосподарських угідь, включаючи угіддя в межах відповідних населених пунктів.

Частина земель резервного фонду, яка на час введення в дію цього Кодексу належала господарствам, залишається за ними на умовах постійного користування.

Резервний фонд земель перебуває у державній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається зі змісту мотивувальної частини Постанови Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2018р. у справі 908/583/18, залишеною без змін постаною Верновного Суду від 11.04.2019р.: Рішенням Дмитрівської сільської ради від 19.04.2000 №101-17/ХХІІІ проведено обмін земельними ділянками колективної власності і резервного фонду. Обмін був врахований при розробці Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Чкалова Петропавлівського району Дніпропетровської області, яка складається з 4 карт. Спірна земельна ділянка знаходиться у нижній правій частині загальної карти білого кольору і позначена номерами 57,3 та 26,8 з написом "Резервний фонд". Обмін земельними ділянками колективної власності на схемі поділу земель колективної власності відображено наступним чином: земельні ділянки, які були в колективній власності - №89,8, №32,9 і №56,9 (розташовані у верхній лівій частині загальної карти), обміняні на землі резервного фонду з номерами 106,7, 72,9 та балку невизначеної площі (розташовані у нижній правій частині загальної карти). Обмін земель колективної власності на земельні ділянки резервного фонду площами 26,8 га та 57,3 га не відображений в картографічних матеріалах Схеми поділу земель колективної власності, розроблених у 2000 році .

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів визнає в якості обставини, яка має преюдиціальне значення під час розгляду даної справи, обставину встановлену Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2018р. у справі 908/583/18 щодо відсутності даних про обмін земель колективної власності на земельні ділянки резервного фонду площами 26,8 га та 57,3 га, не відображення в картографічних матеріалах Схеми поділу земель колективної власності, розроблених у 2000 році відповідних даних.

Відповідно, станом на 2000 рік, спірна земельна ділянка, кадастровий номер: 1223881500:02:001:1025, яка знаходилася в межах ділянки площею 57,3 га відносилася до земель резервного фонду.

Разом з тим, як вбачається з обкладинки реєстраційної справи по державній реєстрації договору оренди земельної ділянки площею 102,672 га на території Дмитрівської сільської ради між п/п ОСОБА_3 та Петропалівською райдержадміністрацією вбачається, що спірна земельна ділянка зазначена як така, що відноситься до не витребуваних паїв.

Відповідне посилання міститься також в пункті 1.1 Договору оренди землі від 03.03.2006р., відповідно до якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з не витребуваних паїв Дмитрівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем не обґрунтовано реальність існування доказів зміни категорії земельної ділянки резервного фонду площею 57,3 га, до складу якої входить і спірна земельна ділянка загальною площею: 4,8843 га - ріллі; кадастровий номер: 1223881500:02:001:1025 в період часу з 2000 по 2008 роки, в зв`язку із чим твердження апелянта про те, що технічна документація щодо відведення спірної земельної ділянки від 02.02.2008р., яка, відповідно до пояснень прокурора вих..№ 04-17-19 від 10.11.2020р. була 13.02.2020р. вилучена слідчим у ПП Геосервіс і є предметом дослідження у земельно-технічній експертизі, містить докази обміну, носять характер припущень, в зв`язку із чим відхиляються колегією суддів, як необґрунтовані.

Натомість, як вбачається зі змісту Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельні ділянки № 193-ДК/245/АП/09/01/-17 від 31.08.2017р. на час проведення перевірки Петропавлівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області не підтверджено факт віднесення земельних ділянок , в тому числі і земельної ділянки кадастровий номер: 1223881500:02:001:1025 до не витребуваних паїв. Згідно з наявною інформацією, запитувані земельні ділянки не відносяться до не витребуваних паїв.

Твердження апеляційної скарги в частині того, що інформація про відсутність в розпорядженні Петропавлівської районної державної адміністрації даних про віднесення земельної ділянки кадастровий номер: 1223881500:02:001:1025 до не витребуваних паїв, викладена в Акті № 193-ДК/245/АП/09/01/-17 від 31.08.2017р., була в розпорядженні ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з 2000 року та визнана чинной прокуратурою, відхиляються колегією суддів з огляду на те, що наведені доводи апеляційної скарги, в якості вини є логічної хибою відповідності Plurium interrogationum , котра полягає в тому, що задається запитання у формі що передбачає, що на приховане попереднє запитання було отримано позитивну відповідь. Разом з тим, саме через твердження прокурора про неправомірність винесення головою Петропавлівської районної державної адміністрації, розпоряджень про передачу в оренду фізичній особі підприємцю Маркову Д.О. земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Дмитрівської сільської ради за межами населених пунктів, загальною площею 102,672 га, які викладено в листі Павлоградської місцевої прокуратури від 13.07.2017р. № 101/1942-17 і була проведена перевірка, результати якої відображено в Акті № 193-ДК/245/АП/09/01/-17 від 31.08.2017р.. З урахуванням того, що скаржником не наведено доказів, що прокурором будь-коли визнавалася правомірність розпоряджень голови Петропавлівської районної державної адміністрації №Р-344:0/350-15 від 01.10.2015р. (т.1 а.с. 129) та №Р-543/0/350-15 від 24.12.2015р. (т.2 а.с. 33), вищенаведені доводи апеляційної скарги визнаються такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Твердження апеляційної скарги про те, що дії державного інспектора по складанню Акту № 193-ДК/245/АП/09/01/-17 від 31.08.2017р., містять склад кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366 Господарського процесуального кодексу України, відхиляються як не підтвердженні належними і допустимими в розумінні статей 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказами.

Твердження апеляційної скарги в частині того, що рішенням № 101-17/ХХІІ Дмитрівська сільська рада надала дозвіл на обмін земельної ділянками колективної власності КСП ім.Чкалова та резервного фонду і відповідно до Додатку 2,3 зазначеної документації, Відомость поділу земель, що паюються на частки (паї) у пунктах 37 та 38 зазначені земельні ділянки 106, 7га та 72,9 га, які відповідно до технічної документації 1997 року відносились до земель резервного фонду та згодом були обміняні на інші землі. Згідно до того ж документу ці ділянки було поділено на 44 паї, 21 з яких було надано ПП Маркову О.Я. в оренду одним масивом 82,319 га. В 2008 році на зазначену земельну ділянку було виготовлено технічну документацію, відповідно до якої в масив 82,319 га увійшли земельні ділянки з кадастровими номерами з 1223881500:02:001:0346 по 1223881500:02:001:0357, 1223881500:02:001:0346 по 1223881500:02:001:0380 відхиляються з огляду на вище встановлені обставини відсутності доказів щодо обміну земель колективної власності на земельні ділянки резервного фонду площами 26,8 га та 57,3 га, не відображення в картографічних матеріалах Схеми поділу земель колективної власності, розроблених у 2000 році відповідних даних, а також з урахуванням того, що порядковий номер земельної ділянки кадастровий номер 1223881500:02:001:1025 знаходиться поза межами як кадастрових номерів з 1223881500:02:001:0346 по 1223881500:02:001:0357, так і поза кадастрових номерів: 1223881500:02:001:0346 по 1223881500:02:001:0380.

Відповідні докази, наведені апелянтом на підтвердження своїх доводів визнаються колегією суддів як такі, що не входять в предмет доказування, в зв`язку із чим відхиляються, як неналежні в розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням вищевикладенноо, твердження апеляційної скарги про те, що дві земельні земельні ділянки площею 106,7га та 72,9 га були поміняні ще в 2000 році, однак не надано доказів, які саме земельні ділянки були поміняні відхиляються колегією суддів як такі, що суперечать вищенаведеним доводам скаржника і не спростовують висновків суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що візуальним співставленням тих самих документів та вивченням Публічної кадастрової карти та технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення ) меж земельної ділянки в натурі на місцевост стороною відповідача встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1223881500:02:001:1025 не відноситься ані до земель запасу, ані до земель резервного фонду, відхиляються колегією суддів з огляду на те, що зміст інформації про земельну ділянку, який розміщується на офіційному сайті Публічна кадастрова карта України за веб-адрасою: ІНФОРМАЦІЯ_1 ,не передбачає внесення відповідної інформації.

Твердження апеляційної скарги, що витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.09.2018р. (т.1 а.с. 167) підтверджується наявність проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 02.02.2008р. не спростовують вищенаведені висновки суду щодо відсутності доказів обміну земельними ділянками колективної власності на земельну ділянку до складу якої входить земельна ділянка, кадастровий номер: 1223881500:02:001:1025 в зв`язку із чим, відхиляються як необґрунтовані.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи з огляду на наступне:

Відповідно до частин 1,2 статті 73 Господарстького процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

2. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 104 Господаського процесуального кодексу України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2,3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладеного, висновок експерта є одним із засобів доказування і не має для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З урахуванням обставин, встановлених в межах справи 904/583/18, щодо відсутності даних про обмін земель колективної власності на земельні ділянки резервного фонду площами 26,8 га та 57,3 га, не відображення їх в картографічних матеріалах Схеми поділу земель колективної власності, розроблених у 2000 році, які мають преюдиціальне значення при розгляді даної справи, з урахуванням принципу диспозитивності, колегія суддів не вбачає підстав і процесуальних можливостей для витребування від слідчих органів документації із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки , вилучених в межах досудового розслідування за № 42017041880000033 і яка є предметом дослідження в межах судової земельно - технічної експертизи, призначенної слідчим 11.04.2019р..

Твердження апеляційної скарги, що прокурор ввів в оману суд та спотворив текст документа ( Розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації №Р-344:0/350-15 від 01.10.2015р. (т.1 а.с. 129) та №Р-543/0/350-15 від 24.12.2015р. (т.2 а.с. 33) в частині викладення змісту пунктів 2 розпоряджень, якими земельна ділянка кадастровий номер 1223881500:02:001:1025 є такою, що відноситься до не витребуваних паїв, відхиляються з огляду на відсутність доказів на підтвердження факту обміну земельної ділянки площею 57,3 га резервного фонду на землі колективної власності.

З пункту 5 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 №720/95 вбачається, що в разі паювання земель відповідною районною державною адміністрацією громадянам видаються сертифікати на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та проводиться їх реєстрація.

Згідно пояснювальної записки до науково-технічної документації по підготовці документів, що посвідчують право власності або користування землею. Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Чкалова Петропавлівського району Дніпропетровської області 2000 року в КСП було розпайовано 3301,0 га орних земель і видано 967 сертифікатів членам колективного господарства.

Петропавлівський районний відділ земельних ресурсів в листі №7/09-302 від 08.02.2008 вказав, що номер паю 1025 відповідає кадастровому номеру спірної земельної ділянки (т.1 а.с. 54).

З огляду на вказану в пояснювальній записці інформацію вказані Петропавлівським районним відділом земельних ресурсів паї не існують, інформація щодо видачі на них сертифікатів в матеріалах справи відсутня .

Відповідач-2 вважає, що прокурор, відносячи спірну земельну ділянку до земель резервного фонду або земель запасу неправильно визначає цільове призначення земельної ділянки, відносячи її к землям резервного фонду і землям запасу.

Поділ земель на категорії за основним цільовим призначенням визначений в ст. 19 Земельного кодексу України. Ні в позовній заяві, ні у відзиву на апеляційну скаргу прокурор не заперечував щодо цільового призначення спірної земельної ділянки. У відзиві на апеляційну скаргу прокурор погоджується, що земельна ділянка, яка є предметом цього спору належить до земель сільськогосподарського призначення. Застереження прокурора, що земельна ділянка повинна враховуватись в землях резервного фонду не є зміною її цільового призначення.

Враховуючи встановлені обставини справи і наведені правові норми колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що спірна земельна ділянка відноситься до земель резервного фонду.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується із тим, що розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації №Р-344:0/350-15 від 01.10.2015 та №Р-543/0/350-15 від 24.12.2015 прийняті з перевищенням повноважень.

В порушення земельного законодавства Петропавлівська районна державна адміністрація розпорядилась земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, яка не була віднесена до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок.

За наведеного вище колегія суддів вважає, що є обґрунтованим та правомірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання незаконними, а відтак підстав для скасування оспорюваних в цій справі розпоряджень Павлоградської районної державної адміністрації, в зв`язку із чим, твердження апеляційної скарги про правомірність розпоряджень голови Петропавлівської районної державної адміністрації №Р-344:0/350-15 від 01.10.2015р. та №Р-543/0/350-15 від 24.12.2015р. визнаються колегією суддів такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Погоджується суд апеляційної інстанції й з рішенням суду в частині задоволення позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.01.2016 (кадастровий номер 1223881500:02:001:1025).

На підставі вказаного розпорядження №Р-543/0/350-15 від 24.12.2015 між Петропавлівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (Орендодавець, відповідач-1) та фізичною особою-підприємцем Марковим Дмитром Олександровичем (Орендар, відповідач-2) укладено договір оренди земельної ділянки від 29.01.2016 (а.с.34-37 т.1), за умовами пп. 2.1.-3.2. якого Орендодавець надав, а Орендар - прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, а саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (землі невитребуваних паїв), яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області. В оренду передана земельна ділянка загальною площею: 4,8843 га - ріллі; кадастровий номер земельної ділянки: 1223881500:02:001:1025 ріллі з невитребуваних паїв на території Дмитрівської ради;

Пунктами 4.1.,4.2. договору оренди земельної ділянки сторони погодили, що договір укладено на 30 років. Термін оренди та площу орендованої земельної ділянки може бути зменшено у разі отримання власниками невитребуваних паїв державних актів на право власності на земельні ділянки (за письмовим повідомленням Орендодавця).

Визначено п. 5.1. договору, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі (в національній валюті України - гривня). Орендна плата на рік встановлюється відповідно до ст.ст. 272, 288 Податкового кодексу України та становить 4% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі в Петропавлівському районі. Розмір орендної плати становить 5525,65 гривні за рік.

За визначенням статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю відповідно до пп. 14.1.147. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору.

За визначенням у статті 21 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Пунктом 288.5. статті 288 Податкового кодексу (в редакції, на час укладення договору), визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути менше 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (п. 289.1. ст. 288 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про оцінку земель" нормативно-правові акти з проведення оцінки земель які розробляються з урахуванням вимог положень національних стандартів, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Нормативно грошова оцінка земельних ділянок в силу положень статті 13 названого Закону обов`язково проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За ч. 1, ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ч. 2 ст. 20 Закону).

Частинами другою та третьою статті 23 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується відповідними районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Петропавлівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області в листі від 29.12.2017 №2440/0/349-17 (а.с. 87, т.1) повідомляє про те, що проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення перед укладенням договорів оренди землі з ФОП Марков Д.О. не встановлено, інформацією щодо виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки землі, яка передана в оренду ФОП Маркову Д.О. Петропавлівська райдержадміністрація не володіє, прийняття райдержадміністрацією рішення про проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які передані ФОП Маркову Д.О. в оренду, не встановлено.

Отже, орендну плату за користування земельною ділянкою у спірному Договорі оренди визначено без проведення її нормативної грошової оцінки, що є порушенням вимог, що є порушенням вимог статті 21 Закону України "Про оренду землі", статей 12, 13, 15, 23 Закону України "Про оцінку землі", тому вищевказаний Договір оренди земельної ділянки є таким, що суперечить закону і підлягає визнанню недійсним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до вказаних норм, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 4 п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Орендну плату за користування земельною ділянкою визначено в договорі без проведення її нормативної грошової оцінки, що є порушенням вимог ст. 21 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 12, 13, 15, 23 Закону України "Про оцінку землі", отже вищевказаний договір оренди земельної ділянки є таким, що суперечить положенням вищевказаних актів цивільного законодавства і підлягає визнанню недійсним.

Статтею 216 Цивільного кодексу України визначено особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Твердження апеляційної скарги про те, що у 2008 році земельна ділянка в оренду не передавалася , відхиляються як такі, що не входять до предмету доказування.

Щодо позовних вимог в частині повернення земельної ділянки колегія суддів вважає, що оскільки ці вимоги є похідними від вимог про визнання недійсним договору оренди землі та приймаючи до уваги те, що спірний договір оренди землі, укладено в порушення вимог чинного законодавства - за відсутності проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Аналізуючи доводи скаржника щодо спливу позовної давності, колегія суддів виходить з наступного:

Так, згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі N 359/2012/15-ц (провадження N 14-101цс18).

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

У справі, що переглядається, прокурор в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернувся з позовними вимогами про визнання недійсним розпоряджень Голови Петропавлівської районної державної адміністрації, визнання недійсними укладеного на виконання вищенаведеного розпорядження договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки, яка була передана в оренду Відповідачу 2 08.01.2019.

Як вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву, відповідач зазначав, що відповідно до технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для надання в оренду земельної ділянки, погоджену та затверджену управлінням Держземагенства у Петропавлівському районі, позивачу про начебто порушення державних інтересів стало відомо 5 жовтня 2015 року. Відповідно до Акту встановлення (поновлення) меж земельної ділянки, згідно до якого на підставі Розпорядження голови райдержадміністрації № Р-344/0/350-15 від 01.10.2015року, в присутності Голови Дмитрівської сільскої ради, землевпорядника Дмитрівської сільскої ради та при узгодженні з в.о.начальника управління Держземагенства у Петропавлівському районі, виконано встановлення (поновлення) меж спірної земельної ділянки. На підставі виконаних робіт, було складено технічну документацію, відповідно до якої управлінням Держземагенства у Петропавлівському районі було присвоєно кадастровий номер та відкрито поземельну книгу 18.11.2015 року. Про, що на зазначеному документі є відповідні відмітки завірені печатками. Отже, за твердженням скаржника, відповідно до вимог статті 257 ЦК України загальна позовна давність тривалістю у три роки сплила 18.11.2018 року та позовну заяву подано до суду в порушення зазначеної норми.

Разом з тим, як вбачається зі змісту листа від № 101/1942-17 від 13.07.2017р.прокурор сповістив Головне управління Дежгеодкадсту у Дніпропетровській області про проведення перевірки, в межах кримінального провадження, внесеному 06.07.2017р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201704188000033.

Аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.

З урахуванням вище встановлених обставин отримання прокурором 04.09.2017р.відповіді ГУ Держгеокадстру у Дніпропетровській області № 10-4-04-11148/2-17, якою на його адресу було спрямовано Акт (перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки № 193-ДК/245/АП/09/01/-17 від 31.08.2017р., від якої має починатися перебіг позовної давності, відповідно до частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України є 31.08.2017р.

Відповідачем не наведено доказів на підтвердження того. Що прокурор інформацію про порушення відповідного права мав можливість отримати раніше.

В зв`язку із чим твердження відповідача про сплив позовної давності є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, в зв`язку із чим відхиляються як необгрнутовані.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Згідно ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції діяв у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України та вірно оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим і не вбачає підстав для його скасування, а апеляційну скаргу залишає без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з поданням апеляційної інстанції має бути вирішено під час прийняття рішення по суті.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2019р у справі №904/77/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2019р у справі №904/77/19 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 7 929,00 грн. покласти на Фізичну особу-підприємця Маркова Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному в порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.12.2020

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна