Рішення

від 18.11.2020 по справі 910/12110/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2020Справа № 910/12110/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 (02224, м. Київ, вул. Каштанова, 9) в інтересах держави в особі: 1. Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02225, місто Київ, ПРОСПЕКТ МАЯКОВСЬКОГО, будинок 29), 2. Північного офісу Держаудитслужби (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 18) до про 1. Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02217, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЗАКРЕВСЬКОГО, будинок 15-А); 2. Товариства з обмеженою відповідальністю СТАРТРЕЙДІНГ (01015, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛАВРСЬКА, будинок 9, корпус 19) визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 108 618 грн. 00 коп.

Представники:

від прокуратури: Гаврилова А.О. (представник за посвідченням);

від Позивача - 1: не з`явились;

від Позивача-2: не з`явились;

від Відповідача - 1: не з`явились;

від Відповідача - 2: Волошин Ю.І. (представник на підставі ордеру);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №3 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі також - Позивач - 1 ) та Північного офісу Держаудитслужби (надалі також - Позивач - 2 ) до Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі також - Відповідач - 1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю СТАРТРЕЙДІНГ (надалі також - Відповідач - 2 ) про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 108 618 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання недійсними додаткових угод до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2020 року відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.09.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2020 року виправлено описку в ухвалі Господарського суду міста Києва від 21.08.2020 року по справі № 910/12110/20.

07.09.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача - 2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

11.09.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

16.09.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-2 надійшло клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні.

В підготовче судове засідання 16.09.2020 року з`явились прокурор та представник відповідача; інші представники не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 року, яка занесена до протоколу судового засідання, надано Прокурору, Позивачам строк до 7 днів з дня отримання відзивів для надання відповідей на відзиви, надано Відповідачам строк до 5 днів з дня отримання відповідей на відзиви для надання заперечень, відкладено підготовче судове засідання на 07.10.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів.

22.09.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

24.09.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача-1 надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача-1.

01.10.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача-2 надійшла відповідь на відзив.

06.10.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В підготовче судове засідання 07.10.2020 року з`явився прокурор; інші представники не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.10.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 року заяву Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про розгляд справи за відсутності представника позивача-1 повернуто Заявнику без розгляду, клопотання Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про відкладення розгляду справи повернуто Заявнику без розгляду.

19.10.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача - 1 надійшла заява про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

20.10.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від прокуратури надійшла заява про виправлення описки у прохальній частині позовної заяви.

21.10.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

21.10.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача - 1 надійшла заява про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

Судове засідання, призначене на 21.10.2020 року, не відбулось з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, на 18.11.2020 року.

17.11.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача - 1 надійшла заява про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

В судовому засіданні 18 листопада 2020 року представник прокуратури підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача - 2 заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Представники Позивачів, Відповідача - 1 не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 03.11.2020 р. уповноваженим особам поштового відправлення.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Позивачі, Відповідач - 1 про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Приймаючи до уваги, що Позивачі, Відповідач - 1 були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Позивачів, Відповідача - 1 не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 18 листопада 2020 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2019 року Управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації оголошено про проведення відкритих торгів UA-2019-01-16-003161-c предмета закупівлі - цукру - піску за кодом ДК 021:2015:15830000-5 - Цукор і супутня продукція. (а.с.18)

Відкриті торги проведено відповідно до тендерної документації на закупівлю товарів, затвердженої протоколом засідання рішення тендерного комітету № 50 від 16.01.2019 року. (а.с.20-26)

Відповідно до протоколу розгляду тендерної документації №101 від 07.02.2019 року та протоколу (рішення) засідання Тендерного комітету Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації №102 від 07.02.2019 року учасника - Товариство з обмеженою відповідальністю СТАРТРЕЙДІНГ визначено переможцем за ціною пропозиції 1 092 250 грн. 00 коп., тендерна пропозиція якого відповідає кваліфікаційним критеріям та умовам тендерної документації. (а.с.27-28)

27.02.2019 року між Управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю СТАРТРЕЙДІНГ (Постачальник) було укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти №12, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався протягом дії Договору поставляти Замовникові продукцію харчової промисловості - цукор - пісок (код згідно ДК 021:2015 - 15830000-5 - Цукор і супутня продукція), зазначений у специфікації (Додаток 1 до Договору). шо є невід`ємною частиною Договору, а Замовник - прийняти і оплатити такий Товар. (а.с.29-31)

Строк поставки товару за цим Договором - до 31.12.2019 (п. 2.1 Договору)

Згідно з п.4.1 Договору ціна Договору визначена в межах бюджетного призначення та складає 1092250 грн. 00 коп.

Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін та в порядку, встановленому чинним законодавством України. (п.4.2 Договору)

У п.12.3 Договору зазначено, що він може бути змінено та доповнено за згодою Сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Специфікацією, що є Додатком №1 до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року, Сторони узгодили найменування товару, одиниці виміру, кількість - 85000 кг, ціну за одиницю - 12,85 грн., загальну вартість - 1092250 грн. 00 коп. (а.с.32)

Додатками №2, №3 до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року Сторони узгодили дислокацію дошкільних навчальних закладів та начально - виховних комплексів Деснянського району м. Києва, технічні, якісні та кількісні характеристики товару. (а.с.33-34)

Додатковою угодою №1 від 13.05.2019 року до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року у зв`язку з підвищенням ціни на продукцію харчової промисловості - цукор - пісок , що підтверджено копією експертного висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 12.04.2019 № ЧК-190 на підставі протоколу №212 засідання тендерного комітету Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.05.2019, Сторони домовились внести зміни в ціну товару, зазначену у специфікації (Додаток 1 до Договору), не більше як на 10 відсотків, при цьому сума Договору залишається без змін.

Ціна Постачальника становить:- цукор - пісок - 14 грн. 14 коп., .у тому числі ДЦВ. (а.с.35)

Так, згідно з Додатком №1 до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року (в редакції додаткової угоди №1 від 13.05.2019 року) Сторони узгодили, що кількість товару 9250,000 кг за ціною 12,85 грн., загальна вартість - 118 862 грн. 50 коп., а кількість товару 68839,286 кг за ціною 14,14 грн., загальна вартість - 973 387 грн. 50 коп., всього - 1 092 250 грн. 50 коп. (а.с.106)

Додатковою угодою №4 від 26.12.2019 року до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року Сторони домовились зменшити ціну Договору на 555 грн. 50 коп. з ПДВ.

2. Внести зміни до Договору та викласти пункт 4.1. в новій редакції: 4.1. Ціна цього Договору визначена в межах бюджетного призначення та складає 1 091 694 грн. 50 коп., у тому числі ПДВ 20% - 181 949 грн. 08 коп. .

3. Додаток 1 Специфікація та Додаток 3 Інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики товару до Договору викласти у новій редакції, що додається, у відповідності до пунктів 1 та 2 Додаткової угоди. (а.с.36-38)

Так, згідно з Додатком №1 до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року (в редакції додаткової угоди №4 від 26.12.2019 року) Сторони узгодили, що кількість товару 9250,000 кг за ціною 12,85 грн., загальна вартість - 118 862 грн. 50 коп., а кількість товару 68800,000 кг за ціною 14,14 грн., загальна вартість - 972 832 грн. 00 коп., всього - 1091694 грн. 50 коп. (а.с.37)

Додатковою угодою №5 від 27.12.2019 року до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року Сторони вирішили внести зміни до Договору та викласти пункт 2.1 в новій редакції: 2.1. Строк поставки Товару за цим Договором - до 29 лютого 20.20 року ; внести зміни до Договору та викласти пункт 11.1. в новій редакції: 11.1. Цей Договір набирає чинності з дати укладання і діє до 29 лютого 2020 року, а з частині розрахунків - до повного їх виконання . Інші умови Договору не змінені та не доповнені цією Додатковою угодою залишаються чинними і Сторони підтверджують шодо них свої зобов`язання. (а.с.39)

Додатковою угодою №7 від 14.01.2020 року до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року Сторони вирішили збільшити ціну Договору на 217 756 грн. 00 коп. (двісті сімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят шість грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ - 20% - 36 292 грн. 67 коп. Внести зміни до Договору та викласти пункт 4.1. в новій редакції: 4.1. Ціна цього Договору визначена в межах бюджетного призначення та складає 1 309 450 грн. 50 коп., в тому числі ПДВ - 20% -218 241 грн. 75 коп. . Додаток 1 Специфікація та Додаток 3 Інформація про необхідні технічні. якісні та кількісні характеристики Товару до Договору викласти у новій редакції, що додаються, у відповідності до пункту 2 даної Додаткової угоди. (а.с.40-42)

Так, згідно з Додатком №1 до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року (в редакції додаткової угоди №7 від 14.01.2020 року) Сторони узгодили, що кількість товару 9250,000 кг за ціною 12,85 грн., загальна вартість - 118 862 грн. 50 коп., кількість товару 68800,000 кг за ціною 14,14 грн., загальна вартість - 972 832 грн. 00 коп., кількість товару 15400,000 кг за ціною 14,14 грн., загальна вартість - 217 756 грн. 00 коп., всього - 1309450 грн. 50 коп. (а.с.41)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про виправлення описки у прохальній частині позовної заяви від 20.10.2020 року, яка прийнята Судом до розгляду, прокурор зазначає, що Додаткові угоди №1 від 13.05.2019 року та №7 від 14.01.2020 року до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року є недійсними, оскільки було порушено пункт 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення при відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено гранично допустимі межі такого збільшення та безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Крім того, на час підписання додаткової угоди №7 відсутнє будь - яке документальне підтвердження підвищення ціни на цукор - пісок. За таких підстав, просить Суд визнати недійсною додаткову угоду №1 від 13.05.2019 року до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року, укладену між Управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю СТАРТРЕЙДІНГ ; визнати недійсною додаткову угоду №7 від 14.01.2020 року до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року, укладену між Управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю СТАРТРЕЙДІНГ ; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СТАРТРЕЙДІНГ на користь Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації безпідставно сплачені кошти в сумі 108 618 грн. 00 коп.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач - 1 зазначав, що ринкова ціна на товар 12.04.2019 року зросла на 11%, що підтверджується експертним висновком Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 12.04.2019 № ЧК-190. При укладенні додаткової угоди №1 ціна не була збільшена більше, ніж на 10%, при цьому сума договору залишилась незмінною.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач - 2 зазначав, що у зв`язку із збільшенням ціни товару, що підтверджено експертним висновком Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 12.04.2019 № ЧК-190, було укладено додаткову угоду №1, відповідно до рішення тендерного комітету Управління №212 від 10.05.2019 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та Північного офісу Держаудитслужби підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166 б , від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 року у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.

Крім того, необхідно враховувати рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді №3-рп/99 від 08.04.1999).

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Крім того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №922/901/17, від 31.10.2018 у справі №910/6814/17 та від 06.02.2019 у справі №927/246/18.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, листом №10.33-59-3000вих-20 від 16.06.2020 року Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №3 просив Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію повідомити вживались та чи будуть вживатись заходи цивільно - правового характеру, про причини невжиття відповідних заходів. У відповідь на який останній повідомив, що тендерним комітетом Управління освіти закупівля була проведена з дотриманням законодавчо - визначеної процедури закупівель та у відповідності до норм і вимог чинного законодавства України. (а.с.45-47)

Листом №10.33-59-3042вих-20 від 17.06.2020 року Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №3 просив Північний офіс Держаудитслужби повідомити вживались та чи будуть вживатись заходи цивільно - правового характеру, про причини невжиття відповідних заходів. У відповідь на який останній повідомив, що на підставі наказу №128 від 27.06.2019 року в Управлінні освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації проведено перевірку процедури закупівлі, за результатами якої складено Акт №13-30/436 від 11.07.2019 р., а нормами чинного законодавства України не передбачено можливості звернення Офісу до суду з позовом про визнання недійсними рішень тендерного комітету та договорів. (а.с.48-50)

Листами №10.33-59-4561вих-20 від 11.08.2020 року, №10.33-59-4559вих-20 від 11.08.2020 року Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №3 повідомив Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію та Північний офіс Держаудитслужби про здійснення представницьких функцій шляхом звернення до суду з позовом до Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю СТАРТРЕЙДІНГ про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 108 618 грн. 00 коп., у зв`язку з невжиттям Позивачами заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах. (а.с.55-56)

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з вказаним позовом Заступником керівника Київської місцевої прокуратури №3 було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку з невжиттям компетентним органом жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписівст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України , за змістом вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття заінтересована особа . Тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов`язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов`язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов`язану сторону певних обов`язків.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Як встановлено Судом, 27.02.2019 року між Управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю СТАРТРЕЙДІНГ (Постачальник) було укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти №12, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався протягом дії Договору поставляти Замовникові продукцію харчової промисловості - цукор - пісок (код згідно ДК 021:2015 - 15830000-5 - Цукор і супутня продукція), зазначений у специфікації (Додаток 1 до Договору). шо є невід`ємною частиною Договору, а Замовник - прийняти і оплатити такий Товар. (а.с.29-31)

Згідно з п.4.1 Договору ціна Договору визначена в межах бюджетного призначення та складає 1092250 грн. 00 коп.

Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін та в порядку, встановленому чинним законодавством України. (п.4.2 Договору)

У п.12.3 Договору зазначено, що він може бути змінено та доповнено за згодою Сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Частиною 1 статті 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єкта ми господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає, що станом на момент підписання Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України Про публічні закупівлі .

Листом №33/04 від 26.04.2019 року Постачальник звернувся до Замовника щодо розгляду зміни вартості товару з посиланням, до якого додано експертний висновок ЧК-190 від 12.04.2019 року. (а.с.118)

Згідно з експертним висновком Чернігівської регіональної торгово - промислової палати ЧК-190 від 12.04.2019 року на підставі проведеного моніторингу цін, які склалися на продукти харчування, зазначені в заяві замовника експертизи, по м. Києву та Київській області у березні - квітні 2019 року, на підставі вивчення та аналізу цінової інформації, розташованої на інтернет - сайтах, експертами були визначені середньо - ринкові оптові ціни на продукти харчування в асортименті, які станом на 01.03.2019 р. та станом на 12.04.2019 р. по м. Києву та Київській області з урахуванням ПДВ становили, зокрема, вартість цукру за 1 кг станом на 01.03.2019 р. - 12,90 грн., станом на 12.04.2019 р. - 14,32 грн., тенденція росту ціни на 11%. (а.с.43)

Рішенням засідання тендерного комітету Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, оформленого протоколом №212 від 10.05.2019 року, вирішено укласти додаткову угоду про внесення змін до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року. (а.с.44)

Додатковою угодою №1 від 13.05.2019 року до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року у зв`язку з підвищенням ціни на продукцію харчової промисловості - цукор - пісок , що підтверджено копією експертного висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 12.04.2019 № ЧК-190 на підставі протоколу №212 засідання тендерного комітету Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.05.2019, Сторони домовились внести зміни в ціну товару, зазначену у специфікації (Додаток 1 до Договору), не більше як на 10 відсотків, при цьому сума Договору залишається без змін.

Ціна Постачальника становить:- цукор - пісок - 14 грн. 14 коп., .у тому числі ДЦВ. (а.с.35)

Так, згідно з Додатком №1 до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року (в редакції додаткової угоди №1 від 13.05.2019 року) Сторони узгодили, що кількість товару 9250,000 кг за ціною 12,85 грн., загальна вартість - 118 862 грн. 50 коп., а кількість товару 68839,286 кг за ціною 14,14 грн., загальна вартість - 973 387 грн. 50 коп., всього - 1 092 250 грн. 50 коп. (а.с.106)

Додатковою угодою №7 від 14.01.2020 року до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року Сторони вирішили збільшити ціну Договору на 217 756 грн. 00 коп. (двісті сімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят шість грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ - 20% - 36 292 грн. 67 коп. Внести зміни до Договору та викласти пункт 4.1. в новій редакції: 4.1. Ціна цього Договору визначена в межах бюджетного призначення та складає 1 309 450 грн. 50 коп., в тому числі ПДВ - 20% -218 241 грн. 75 коп. . Додаток 1 Специфікація та Додаток 3 Інформація про необхідні технічні. якісні та кількісні характеристики Товару до Договору викласти у новій редакції, що додаються, у відповідності до пункту 2 даної Додаткової угоди. (а.с.40-42)

Так, згідно з Додатком №1 до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року (в редакції додаткової угоди №7 від 14.01.2020 року) Сторони узгодили, що кількість товару 9250,000 кг за ціною 12,85 грн., загальна вартість - 118 862 грн. 50 коп., кількість товару 68800,000 кг за ціною 14,14 грн., загальна вартість - 972 832 грн. 00 коп., кількість товару 15400,000 кг за ціною 14,14 грн., загальна вартість - 217 756 грн. 00 коп., всього - 1309450 грн. 50 коп. (а.с.41)

Суд зазначає, що Сторони уклали Договір про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року за результатами проведення процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно з пунктами 5, 9, 18, 32 статті 1 Закону України Про публічні закупівлі : договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари; замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі. При цьому предмет закупівлі - це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Положеннями статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції станом на момент проведення процедури закупівлі) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" роз`яснено, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому, норма пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар. Разом з тим, виходячи зі змісту частини першої статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов. Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі , і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов`язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим .

Суд зазначає, що необхідність укладення оспорюваної Додаткової угоди №1 від 13.05.2019 року до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року обґрунтовано Відповідачем - 2 коливанням ціни товару на ринку, на підтвердження чого Товариством з обмеженою відповідальністю СТАРТРЕЙДІНГ було надано експертний висновок Чернігівської регіональної торгово - промислової палати ЧК-190 від 12.04.2019 року.

Як встановлено Судом, вказаний експертний висновок констатує рівень середньо - ринкової оптової ціни з ПДВ за товари, зокрема, цукру, станом на 01.03.2019 року та станом на 12.04.2019 року, в якому також міститься зазначення щодо тенденції росту цін у відсотковому співвідношенні +11%. Проте, в експертному висновку Чернігівської регіональної торгово - промислової палати ЧК-190 від 12.04.2019 року відсутня інформація щодо ринкової вартості цукру станом на момент укладення додаткової угоди №1 від 13.05.2019 року, що дало б можливість порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни за три місяці (з 27.02.2019 - дата укладення Договору до 13.05.2019 року - дата набрання чинності спірною додатковою угодою до Договору). За таких підстав, Суд зазначає, що експертний висновок Чернігівської регіональної торгово - промислової палати ЧК-190 від 12.04.2019 року не підтверджує коливання ціни на цукор впродовж періоду з 27.02.2019 р. по 13.05.2019 р., а тому Суд не приймає його до уваги в якості належного та допустимого доказу в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності обґрунтованих підстав для внесення змін до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року шляхом укладення Додаткової угоди №1 від 13.05.2019 року.

Суд звертає увагу, що для прийняття рішення про збільшення ціни товару у замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції. Згідно з роз`ясненням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.

Суд зазначає, що незважаючи на те, що Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі №913/166/19.

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що станом на момент укладення Сторонами Додаткової угоди №1 від 13.05.2019 року до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року були відсутні обґрунтовані та документально підтверджені обставини коливання ціни товару на ринку для можливості внесення змін до Договору відповідно до вимог пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, Суд приходить до висновку, що укладення Сторонами Додаткової угоди №1 від 13.05.2019 року до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року здійснено в порушення приписів пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України Про публічні закупівлі , у зв`язку з відсутністю документального підтвердження підвищення ціни на цукор станом на 13.05.2019 року (дата набрання чинності оспорюваної додаткової угоди №1 від 13.05.2019 року до Договору), що свідчить про недодержання при укладенні Додаткової угоди №1 від 13.05.2019 року до Договору встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України вимог, а тому є підставою для визнання її недійсною в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України.

Що стосується вимог прокурора в частині визнання недійсною Додаткової угоди №7 від 14.01.2020 року до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року, укладеної між Управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю СТАРТРЕЙДІНГ , Суд зазначає.

Додатковою угодою №7 від 14.01.2020 року до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року Сторони вирішили збільшити ціну Договору на 217 756 грн. 00 коп. (двісті сімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят шість грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ - 20% - 36 292 грн. 67 коп. Внести зміни до Договору та викласти пункт 4.1. в новій редакції: 4.1. Ціна цього Договору визначена в межах бюджетного призначення та складає 1 309 450 грн. 50 коп., в тому числі ПДВ - 20% -218 241 грн. 75 коп. . Додаток 1 Специфікація та Додаток 3 Інформація про необхідні технічні. якісні та кількісні характеристики Товару до Договору викласти у новій редакції, що додаються, у відповідності до пункту 2 даної Додаткової угоди. (а.с.40-42)

Так, згідно з Додатком №1 до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року (в редакції додаткової угоди №7 від 14.01.2020 року) Сторони узгодили, що кількість товару 9250,000 кг за ціною 12,85 грн., загальна вартість - 118 862 грн. 50 коп., кількість товару 68800,000 кг за ціною 14,14 грн., загальна вартість - 972 832 грн. 00 коп., кількість товару 15400,000 кг за ціною 14,14 грн., загальна вартість - 217 756 грн. 00 коп., всього - 1309450 грн. 50 коп. (а.с.41)

Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача -1 з посиланням на ч.5 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі , якою визначено, що дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку, оскільки вказаною нормою передбачено можливість продовження строку дії Договору, а не внесення змін щодо збільшення ціни Договору.

Суд зазначає, що укладенням Додаткової угоди №7 від 14.01.2020 року до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року Сторони збільшили суму, визначену в Договорі всупереч вимогам пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції станом на момент проведення процедури закупівлі). Так, у тендерній пропозиції та Договорі про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року визначено загальну ціну договору - 1 092 250 грн. 00 коп., в той час, як у Додатковій угоді №7 від 14.01.2020 року загальна ціна договору становить 1 309 450 грн. 50 коп.

Крім того, в матеріалах справи відсутні, а Відповідачами в свою чергу не надано суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності обґрунтованих та документально підтверджених підстав для внесення змін до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року шляхом укладення Додаткової угоди №7 від 14.01.2020 року.

Суд не приймає до уваги посилання Відповідача - 1 на лист Українського науково - дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу №126/01-381 на підтвердження коливання ціни цукру за квітень - травень 2019 року, станом на 14.01.2020 року, оскільки вказаний лист датований 08.09.2020 року й був відсутній під час укладання Сторонами оспорюваних додаткових угод до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, Суд приходить до висновку, що укладення Сторонами Додаткової угоди №7 від 14.01.2020 року до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року здійснено в порушення приписів пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України Про публічні закупівлі , що свідчить про недодержання при укладенні Додаткової угоди №7 від 14.01.2020 року до Договору встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України вимог, а тому є підставою для визнання її недійсною в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України.

При цьому, Суд також зазначає, що укладення додаткових угод до Договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання Договору. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України Про публічні закупівлі .

Що стосується вимоги прокурора в частині застосування наслідків недійсності правочинів шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю СТАРТРЕЙДІНГ на користь Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації безпідставно сплачених коштів в сумі 108 618 грн. 00 коп., Суд зазначає.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, може бути заявлена як самостійно, так і бути об`єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе).

Правовими наслідками недійсності правочину є двостороння реституція - у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за умовами, дійсними на момент відшкодування. Одностороння реституція чинним законодавством не передбачена.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому, згідно із пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Судом здійснено пошук на офіційному веб-сайті https://spending.gov.ua/new/transactions (Єдиний веб-портал використання публічних коштів) щодо проведених трансакцій за Договором про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року, які були здійснені Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СТАРТРЕЙДІНГ за період з 13.05.2019 року по 23.03.2020 року.

Як вбачається з роздруківки з офіційного веб-сайту https://spending.gov.ua/new/transactions, за період з 13.05.2019 року (дата укладення Додаткової угоди №1 до договору) по 27.12.2019 року Управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації було сплачено на рахунок Відповідача - 2 грошові кошти в сумі 972 832 грн. 00 коп., тобто закуплено 68800 кг за ціною 14,14 грн. за 1 кг. В той же час, у зв`язку з тим, що Додаткова угода №1 від 13.05.2019 року до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року визнана Судом недійсною, Відповідач - 1 повинен був сплатити грошові кошти у розмірі 884 080 грн. 00 коп. при закупівлі 68800 кг цукру за ціною 12,85 грн. за 1 кг. Таким чином, переплата Позивача - 1 становить 88 752 грн. 00 коп.

Крім того, як вбачається з роздруківки з офіційного веб-сайту https://spending.gov.ua/new/transactions, за період з 14.01.2020 року (дата укладення Додаткової угоди №7 до договору) по 05.05.2020 року Управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації було сплачено на рахунок Відповідача - 2 грошові кошти в сумі 217 756 грн. 00 коп., тобто закуплено 15400 кг за ціною 14,14 грн. за 1 кг. В той же час, у зв`язку з тим, що Додаткова угода №7 від 14.01.2020 року до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року визнана Судом недійсною, Відповідач - 1 повинен був сплатити грошові кошти у розмірі 197 890 грн. 00 коп. при закупівлі 15400 кг цукру за ціною 12,85 грн. за 1 кг. Таким чином, переплата Позивача - 1 становить 19 866 грн. 00 коп.

Таким чином, загальна сума грошових коштів, яка була надмірно сплачена Управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СТАРТРЕЙДІНГ при виконанні умов Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року становить 108 618 грн. 00 коп. (88 752 грн. 00 коп. +19 866 грн. 00 коп.)

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з тим, що Судом визнано недійсними Додаткові угоди №1 від 13.05.2019 року та №7 від 14.01.2020 року до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року, сплачені грошові кошти у загальному розмірі 108 618 грн. 00 коп. підлягають поверненню за недійсним правочином, а тому позовні вимоги прокурора в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю СТАРТРЕЙДІНГ на користь Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації безпідставно сплачених коштів в сумі 108 618 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та Північного офісу Держаудитслужби до Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю СТАРТРЕЙДІНГ про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 108 618 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідачів порівну.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та Північного офісу Держаудитслужби - задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 13.05.2019 року до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року, укладену між Управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02217, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЗАКРЕВСЬКОГО, будинок 15-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 37501684) та Товариством з обмеженою відповідальністю СТАРТРЕЙДІНГ (01015, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛАВРСЬКА, будинок 9, корпус 19, Ідентифікаційний код юридичної особи 38390363).

3. Визнати недійсною Додаткову угоду №7 від 14.01.2020 року до Договору про закупівлю товарів за державні кошти №12 від 27.02.2019 року, укладену між Управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02217, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЗАКРЕВСЬКОГО, будинок 15-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 37501684) та Товариством з обмеженою відповідальністю СТАРТРЕЙДІНГ (01015, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛАВРСЬКА, будинок 9, корпус 19, Ідентифікаційний код юридичної особи 38390363).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СТАРТРЕЙДІНГ (01015, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛАВРСЬКА, будинок 9, корпус 19, Ідентифікаційний код юридичної особи 38390363) на користь Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02225, місто Київ, ПРОСПЕКТ МАЯКОВСЬКОГО, будинок 29, Ідентифікаційний код юридичної особи 37415088) грошові кошти у розмірі 108 618 (сто вісім тисяч шістсот вісімнадцять) грн. 00 коп.

5. Стягнути з Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02217, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЗАКРЕВСЬКОГО, будинок 15-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 37501684) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПРЕДСЛАВИНСЬКА, будинок 45/9, Ідентифікаційний код юридичної особи 02910019) судовий збір у розмірі 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн. 00 коп.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СТАРТРЕЙДІНГ (01015, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛАВРСЬКА, будинок 9, корпус 19, Ідентифікаційний код юридичної особи 38390363) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПРЕДСЛАВИНСЬКА, будинок 45/9, Ідентифікаційний код юридичної особи 02910019) судовий збір у розмірі 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн. 00 коп.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 14 грудня 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин