Ухвала

від 14.12.2020 по справі 420/14121/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/14121/20

УХВАЛА

14 грудня 2020 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Єфіменко К.С., розглянувши в порядку ч.1 ст.154 КАС України заяву позивача про забезпечення позовних вимог по справі від 11.12.2020 року за адміністративним позовом Кароліно-Бугазького сільського голови Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Кароліно-Бугазької сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області (67844, Одеська область, Овідіопольський район, село Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, 3 код ЄДРПОУ 43782503) про визнання протиправною та скасування Постанови №273 прийняту Кароліно-Бугазькою сільською територіальною виборчою комісією Білгород-Дністровського району Одеської області Про проведення повторних виборів від 09.12.2020 року в частині визнання виборів голови Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області 25 жовтня 2020 року такими, що не відбулись та призначення повторних,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернувся Кароліно-Бугазькій сільський голова Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 до Кароліно-Бугазької сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області, в якому просить:

визнання протиправною та скасування Постанови №273 прийняту Кароліно-Бугазької сільською територіальною виборчою комісією Білгород-Дністровського району Одеської області Про проведення повторних виборів від 09.12.2020 року в частині визнання виборів голови Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області 25 жовтня 2020 року такими, що не відбулись та призначення повторних.

До позовної заяви позивачем була подана заява про забезпечення позовних вимог від 11.12.2020 року, шляхом заборони Кароліно-Бугазькій сільській територіальній виборчій комісії Білгород-Дністровського району Одеської області ухвалювати будь-які рішення направлення на визнання такими, що не відбулися результатів виборів, які відбулися 25 жовтня 2002 року та призначення повторних виборів з обрання депутатів та голови Кароліно-Бугазької сільської ради.

В обґрунтування заяви позивач вказує на те, що існує загроза того, що 27 жовтня 2020 року відбулася перша сесія Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області. Під час проведення цієї сесії була проголошена Постанова №221 від 27.10.2020 року «Про визнання ОСОБА_1 обраним Кароліно-Бугазьким сільським головою Білгород-Дністровського району Одеської області на перших місцевих виборах 25 жовтня 2020 року Кароліно-Бугазького сільського голови Білгород-Дністровського району Одеської області Кароліно-Бугазької сільської об`єднаної територіальної громад Білгород-Дністровського району Одеської області» , після чого Позивачем була складена присяга.

Звертаючись з заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Кароліно-Бугазької сільської виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області №273 від 09.12.2020 року до набрання судовим рішенням,якою призначено повторні вибори Кароліно-Бугазького сільського голови 07 лютого 2020 року, позивач вважає, що виконання даної постанови до прийняття судом рішення призведе до порушення прав Кароліно-Бугазького сільського голови, щодо реалізації ним повноважень протягом строку на який він обраний, на перших місцевих виборах 25 жовтня 2020 року Кароліно-Бугазької об`єднаної громади, невдоволення виборців та соціальної напруги, необґрунтованого витрачання бюджетних коштів.

Оцінивши обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд приходить до висновку, що заява представника позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст.3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Згідно частини 4 статті 150 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Заходи забезпечення адміністративного позову вживаються у разі наявності таких обставин:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулась до суду, такими рішеннями, дією або бездіяльністю.

У кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, суд має встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому заходи забезпечення позову вживаються судом з метою охорони прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.

З наведеного вбачається, що підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Однак, заявником не доведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Суд звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Забезпечуючи даний позов шляхом заборони Кароліно-Бугазькій сільській територіальній виборчій комісії Білгород-Дністровського району Одеської області ухвалювати будь-які рішення направлення на визнання такими, що не відбулися результатів виборів, які відбулися 25 жовтня 2002 року та призначення повторних виборів з обрання депутатів та голови Кароліно-Бугазької сільської ради до винесення судом рішення, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин та не відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.

Водночас суд зазначає, що заходи забезпечення позову не можуть зупиняти, унеможливлювати або в інший спосіб порушувати безперервність процесу призначення, підготовки і проведення виборів, у тому числі виборів Президента України (ч.4 ст. 151, ч.11 ст.277 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою.

Відтак, доводи позивача про очевидну протиправність оскаржуваних дій суд зазначає, що такі твердження є передчасними, оскільки підлягають встановленню під час розгляду справи по суті.

Враховуючи зазначене, виходячи із змісту поданої заяви та доводів наведених позивачем в обґрунтування останньої, суд дійшов висновку про її необґрунтованість та не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, в зв`язку з чим відмовляє у її задоволенні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.150,151,154 КАС України суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивача про забезпечення позову від 11.12.2020 року відмовити.

Ухвала суду набирає чинності з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня отримання ухвали в порядку, визначеному п.15.5 Перехідних положень КАС України, але оскарження не зупиняє негайного виконання ухвали та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя К.С.Єфіменко