Постанова

від 18.12.2020 по справі 420/14121/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2020 р. Категорія 101030600м.ОдесаСправа № 420/14121/20 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.

час і місце ухвалення: не зазначено, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Семенюка Г.В.

суддів: Градовського Ю.М. , Лук`янчук О.В.

при секретаріВишневській А.В.

за участю сторін: представник апелянтаГерман О.О. (адвокат; ордер) представники 3-ї особиКравченко І.В. (адвокат; ордер) Лупу С.С. (адвокат; ордер) Вінчковський (адвокат; ордер)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кароліно-Бугазького сільського голови Білгород-Дністровського району Одеської області Апанасенко Андрія Володимировича на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року по справі за позовом Кароліно-Бугазького сільського голови Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 до Кароліно-Бугазької сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області; третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування Постанови №273 прийняту Кароліно-Бугазькою сільською територіальною виборчою комісією Білгород-Дністровського району Одеської області «Про проведення повторних виборів» від 09.12.2020 року в частині визнання виборів голови Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 25 жовтня 2020 року такими, що не відбулись та призначення повторних, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Кароліно-Бугазької сільської територіальної виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправною та скасування Постанови №273 прийняту Кароліно-Бугазькою сільською територіальною виборчою комісією Білгород-Дністровського району Одеської області «Про проведення повторних виборів» від 09.12.2020 року в частині визнання виборів голови Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 25 жовтня 2020 року такими, що не відбулись та призначення повторних.

До позовної заяви позивачем була додана заява про забезпечення позовних вимог від 11.12.2020 року, шляхом заборони Кароліно-Бугазькій сільській територіальній виборчій комісії Білгород-Дністровського району Одеської області ухвалювати будь-які рішення направлені на визнання такими, що не відбулися результатів виборів, які відбулися 25 жовтня 2020 року та призначення повторних виборів з обрання депутатів та голови Кароліно-Бугазької сільської ради.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову від 11.12.2020 року відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Кароліно-Бугазький сільський голова Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та прийняти нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи в задоволені заяви, суд першої інстанції не врахував, що виконання постанови Кароліно-Бугазької сільської виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області №273 від 09.12.2020 року до прийняття судом рішення призведе до порушення прав Кароліно-Бугазького сільського голови, щодо реалізації ним повноважень протягом строку на який він обраний, на перших місцевих виборах 25 жовтня 2020 року Кароліно-Бугазької об`єднаної громади, невдоволення виборців та соціальної напруги, необґрунтованого витрачання бюджетних коштів. Крім того, позивач вказує, що адміністративний позов заявлений поза межами виборчого процесу, тобто в загальному порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

За правилами статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 1, 2 статті 151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено шляхом:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, заходів необхідних для створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, тобто покликане гарантувати виконання рішення адміністративного суду і спрямоване на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.

Зазначені в статті 150 КАС України підстави забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ , при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу .

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 826/5233/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/13396/18, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18.

Разом з цим, відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У справі Беєлер проти Італії Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім цього, у рішенні від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати справедливий баланс між інтересами особи і суспільства.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Враховуючи наведене, інститут забезпечення адміністративного позову стосується вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач вказує на те, що 27 жовтня 2020 року відбулася перша сесія Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області. Під час проведення цієї сесії була проголошена Постанова №221 від 27.10.2020 року «Про визнання ОСОБА_1 обраним Кароліно-Бугазьким сільським головою Білгород-Дністровського району Одеської області на перших місцевих виборах 25 жовтня 2020 року Кароліно-Бугазького сільського голови Білгород-Дністровського району Одеської області Кароліно-Бугазької сільської об`єднаної територіальної громад Білгород-Дністровського району Одеської області» , після чого Позивачем була складена присяга.

Звертаючись з заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Кароліно-Бугазької сільської виборчої комісії Білгород-Дністровського району Одеської області №273 від 09.12.2020 року до набрання судовим рішенням, якою призначено повторні вибори Кароліно-Бугазького сільського голови 07 лютого 2020 року, позивач вважає, що виконання даної постанови до прийняття судом рішення призведе до порушення прав Кароліно-Бугазького сільського голови, щодо реалізації ним повноважень протягом строку на який він обраний, на перших місцевих виборах 25 жовтня 2020 року Кароліно-Бугазької об`єднаної громади, невдоволення виборців та соціальної напруги, необґрунтованого витрачання бюджетних коштів.

Колегія суддів зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе, виключно, за наявності підстав, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

Дослідивши подану позивачем заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що всупереч вимогам ст. ст. 73, 74 КАС України позивачем не надано до суду належних і допустимих доказів, для підтвердження обґрунтованості поданої ним заяви.

Позивачем не обґрунтовано того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів про які останній зазначає у заяві, або що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані заявником наявні ознаки протиправності оскаржуваного рішення є передчасними, та не можуть вважатись підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вони підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті вимог.

Аналогічна правова позиція була викладена у постановах Верховним Судом від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 26.03.2020 року у справі № 340/2179/19, від 26 березня 2020 року у справі № 340/2179/19.

Крім того, забезпечення позову в такий спосіб, на який вказує позивач, з підстав на які він посилається, фактично є вирішенням спору по суті заявлених позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №826/9263/17.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 дійшла до подібного висновку, зазначаючи, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Водночас суд зазначає, що заходи забезпечення позову не можуть зупиняти, унеможливлювати або в інший спосіб порушувати безперервність процесу призначення, підготовки і проведення виборів (ч.4 ст. 151, ч.11 ст.277 КАС України).

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що адміністративний позов заявлений поза межами виборчого процесу, тобто в загальному порядку, з огляду на наступне.

Виборчий кодекс України відповідно до Конституції України визначає гарантії права громадян на участь у виборах, регулює підготовку та проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, сільських, селищних, міських, районних у містах рад, сільських, селищних, міських голів.

Частиною першою статті 20 Виборчого кодексу України визначено, що виборчий процес - це здійснення протягом встановленого цим Кодексом періоду часу суб`єктами, визначеними статтею 22 цього Кодексу, виборчих процедур, пов`язаних із підготовкою і проведенням відповідних виборів, встановленням та офіційним оголошенням (офіційним оприлюдненням) їх результатів.

Виборчий процес є безперервним та не може бути скасованим, зупиненим або перенесеним (частина друга статті 20 Виборчого кодексу України).

За приписами частин третьої і четвертої статті 20 Виборчого кодексу України у разі введення в Україні чи в окремих її місцевостях воєнного або надзвичайного стану виборчий процес загальнодержавних виборів та/або виборчий процес відповідних місцевих виборів, що відбуваються на цих територіях або їх частині, припиняється з дня набрання чинності відповідним указом Президента України. Після набрання чинності відповідним указом Президента України Центральна виборча комісія ухвалює рішення щодо припинення виборчого процесу на всій території України або в окремих її місцевостях, яким визначає порядок завершення виборчих процедур, які були розпочаті в межах відповідного виборчого процесу.

Отже, наведеними нормами Виборчого кодексу України встановлений принцип безперервності виборчого процесу, а єдиною підставою для його припинення передбачено введення в Україні чи в окремих її місцевостях воєнного або надзвичайного стану.

Аналогічну правову позицію викладено в Постанові Верховного суду від 24.10.2020 року по справі № 855/77/20.

Враховуючи вище викладені обставини та вказані правові норми, колегія суддів вважає, що з поданої до суду заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не вбачається правових підстав для її задоволення.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 272, 273, 278, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 326 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кароліно-Бугазького сільського голови Білгород-Дністровського району Одеської області Апанасенко Андрія Володимировича, - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року по справі № 420/14121/20, - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач Семенюк Г.В. Судді Градовський Ю.М. Лук`янчук О.В.