Постанова від 11.12.2020 по справі 640/6148/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6148/20 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Джон Мак на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Джон Мак до Головного управління Держпраці в Одеській області Державної служби України з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 27 лютого 2020 року №30ДПС/ТД-ФС,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Джон Мак звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області Державної служби України з питань праці, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області від 27.02.2020 №30ДПС/ТД-ФС про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Джон Мак".

Позовні вимоги мотивовано тим, що Головним управлінням Державної податкової служби в Одеській області проведену фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Джон Мак", за результатами якої складено Акт від 23 грудня 2019 року №644/15-32-33-06. Вказаний акт направлений податковим органом на адресу Головного управління Держпраці в Одеській області, на підставі якого останнім було прийнято оскаржувану постанову від 27 лютого 2020 року №30ДПС/ТД-ФС про накладення штрафу на Товариство.

Позивач вважає, що вказана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з грубим порушенням Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , Порядку державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, а також вимог Податкового кодексу України, оскільки акт перевірки податкового органу є лише підставою для проведення інспекційного відвідування, а не для винесення оскаржуваної постанови, наполягає на тому, що відповідачем мало бути обов`язково проведено інспекційне відвідування, за результатами якого складено відповідний Акт, надано його для ознайомлення позивачу для підписання із можливістю висловити свої зауваження.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2020 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Джон Мак відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю Джон Мак звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 08 липня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, скасувати оскаржувану постанову про накладення штрафу.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим не вірно застосовано норми матеріального та процесуального права під час ухвалення рішення.

Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова про накладення штрафу прийнята без проведення інспекційного відвідування, Товариство позбавлено права на подання заперечень та пояснень на Акт перевірки, оскільки з його змістом позивача не ознайомили, копію Акту не направили. Окрім того, апелянт зазначає, що штраф накладено не уповноваженою особою, оскільки відповідно до частини восьмої статті 265 Кодексу законів про працю України штрафи, зазначені в абз.2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації. Отже, на думку апелянта штраф у даному випадку міг бути накладений виключно за рішенням суду.

Також, Товариством додано до апеляційної скарги договори від 04 грудня 2019 року про перебування на навчанні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які на його думку спростовують обставини допуску вказаних осіб до роботи. При цьому, позивач зазначає, що не надавав зазначені договори упродовж розгляду справи судом першої інстанції, оскільки вважає, що обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року, після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Джон Мак , встановлено учасникам процесу строк, протягом якого можливо подати відзив на апеляційну скаргу. Іншою ухвалою суду від 01 жовтня 2020 року призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження з 02 листопада 2020 року.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначається, що судом першої інстанції обґрунтовано викладено позицію щодо незгоди з твердженнями позивача про те, що Акт перевірки від 23 грудня 2019 року №644/15-32-33-06 є лише підставою для проведення інспекційного відвідування, та правомірно встановлено, що пункт 2 Порядку №509 чітко передбачає таку підставу для накладення штрафу у вигляді Акту перевірки податкового органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Окрім того, зазначається, що постанову про накладення штрафу винесено уповноваженою на такі дії особою - Головним управління ДПС в Одеській області відповідно до Порядку №509 на підставі абз.2 частини другої статті 265 КЗпП України, а не як помилково вважає позивач Порядку №823.

Відповідач звертає увагу, що надані договори про перебування на навчанні певних осіб не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки не надавалися для врахування до суду першої інстанції упродовж розгляду справи, не дивлячись на те, що Товариство є позивачем у справі і мало надавати наявні докази разом із позовною заявою та відповідачу у копіях.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Державної податкової служби в Одеській області проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Джон Мак", з питань використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, з результами якої складено акт від 23.12.2019 №644/15-32-33-06.

Так, перевіркою встановлено наступні порушення:

- статі 24 Кодексу законів про працю України від 15.12.1993 №3694-ХІІ, зі змінами та доповненнями.

- вимог Постанови КМУ від 17.06.2015 №413 в частині не подання до органів ДПСУ Повідомлення про прийняття працівника на роботу на 9 працівників та несвоєчасного подання до органів ДПСУ Повідомлення про прийняття працівника на роботу на 11 працівників;

- статті 108 Кодексу законів про працю України від 15.12.1993 №3694-ХП, зі змінами та доповненнями.

- порушення пп. 51.1 ст. 51, пп. 168.1.1., пп. 168.1.2., пп. 168.1.4. п. 168.1., ст. 168, п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-vi із змінами та доповненнями та п. 6.2 ст. 6, п. 7.1 ст. 7 та п.9.2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI , а також наявна інформація, яка буде врахована при проведенні позапланової перевірки з врахуванням вимог статті 78 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 ПКУ №2755-УІ зі змінами та доповненнями.

На підставі акта від 23.12.2019 №644/15-32-33-06 відповідачем прийнято постанову від 27.02.2020 №30ДПС/ТД-ФС про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Джон Мак" у розмірі 425 070, 00 грн (чотириста двадцять п`ять тисяч сімдесят гривень) за порушення трудового законодавства у частині неналежного оформлення трудових відносин із 9 працівниками.

Оцінюючи аргументи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів виходить з того, що відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 від 1947 року (далі Конвенція), інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Згідно зі статтею 16 Конвенції, інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Відповідно до положень статті 265 Кодексу законів про працю України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі по тексту - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Отже, правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). При цьому, такий вид порушення повинен бути належним чином зафіксований у акті перевірки та доведений належними доказами.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, 23 грудня 2019 року під час здійснення фактичної перевірки працівниками Головного управління Державної податкової служби в Одеській області за місцем здійснення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Джон Мак" за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 21 в кафе "Мr. CAT" виявлено факт використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які фактично працювали, виконуючи роботу кухарів, офіціантів, хостес, госпгрупи, калянщиків.

Представником відповідача, який проводив перевірку, зафіксовано виявлені факти Актом перевірки від 23 грудня 2019 року №644/15-32-33-06, зокрема, встановлено наявність найманих працівників, по яким повідомлення про прийняття працівника на роботу до податкового органу не надані, та яких допущено до роботи без оформлення трудових відносин.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що копію Акту не направлено йому для ознайомлення та надання заперечень, проте зазначене спростовується матеріалами справи.

Зокрема, відповідачем до відзиву долучено копію фіскального чека від 24.12.2019 ПН215600426655, яким підтверджується факт надіслання акту перевірки від 23.12.2019 №644/5-32-33-06 позивачеві.

Відповідно до статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків з висновками акту (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акту (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з пунктом 86.5. статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Акт перевірки від 23 грудня 2019 року №644/15-32-33-06, дійсно, не містить підпису позивача, як і відсутня розписка про отримання ним такого акту.

Проте, пунктом 86.5. статті 86 Податкового кодексу України визначено, що відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акту перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.

Колегія суддів зазначає, що, позиваючись до суду, Товариство не висловлювало доводів та аргументів по суті виявлених порушень, не надавало документальних та інших доказів стосовно оформлення трудових стосунків із зазначеними вище особами. Натомість, разом з апеляційною скаргою надав до суду апеляційної інстанції копії договорів від 04 грудня 2019 року про перебування на навчанні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які на його думку спростовують обставини допуску вказаних осіб до роботи.

Однак, відповідно до частини п`ятої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Надаючи зазначені вище договори, позивачем не зазначено обґрунтованих причин їх не подання до суду першої інстанції упродовж розгляду справи по суті позовних вимог, а думка позивача щодо обов`язку відповідача довести законність та обґрунтованість прийнятого рішення є у даному випадку недоречною, оскільки у своєму розпорядженні відповідач не мав зазначених договорів, тому не міг надати їх суду, або врахувати під час проведення фактичної перевірки.

Отже, колегія суддів не сприймає подані докази у вигляді договорів про перебування на навчанні та не оцінює їх, оскільки поважних причин їх не подання до суду першої інстанції під час розгляду справи не вбачає.

Також апелянт зазначає про те, що Акт перевірки від 23 грудня 2019 року №644/15-32-33-06 є лише підставою для проведення інспекційного відвідування, а отримання відповідачем такої інформації від контролюючого органу та її територіальних органів про виявлені в ході здійснення контрольних повноважень факти порушення платниками податків законодавства про працю, є підставою для призначення і проведення відповідним територіальним органом Держпраці заходів державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17 липня 2013 року (Порядок №509), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються на підставі акту перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Наведене свідчить про те, що пункт 2 Порядку №509 чітко передбачає таку підставу для накладення штрафу як акт перевірки податкового органу, у ході якої були виявлені порушення законодавства про працю. Такий Акт був складений уповноваженим представником Головного управління Державної податкової служби в Одеській області 23 грудня 2019 року №644/15-32-33-06. Отже, в зазначеній частині вимоги чинного законодавства відповідачем дотримано.

Пунктом 4 Порядку №509 визначено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Стосовно виявлених порушень по суті, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Верховним Судом України у пункті 7 Постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз`яснено, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Відповідно до частини статті 24 Кодексу законів про працю України, трудовий договір з працівником укладається, як правило, в письмовій формі. Частиною третьою статті 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів України прийняв постанову Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу за № 413 від 17.06.2015, якою установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Таким чином, допущення працівника до роботи можливе за наявності укладеного трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 413 Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:

засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;

на паперових носіях разом з копією в електронній формі;

на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідальність у вигляді штрафу може наступати для роботодавця виключно у випадку фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, який з врахуванням положень частини першої статті 21 та частини першої статті 24 КЗпП України укладається (оформляється) в спосіб надання працівником заяви про прийняття на роботу та задоволення цієї заяви роботодавцем шляхом видання відповідного наказу. Таким чином, є суттєвим і беззаперечним, що фінансова санкція, передбачена частиною другою статті 265 КЗпП України, може бути застосована до роботодавця виключно у разі відсутності наказу про прийняття працівника на роботу. Між тим, таких фактів перевіркою виявлено не було, та в акті не наведено.

Оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивачем направлялися відповідні повідомлення про прийняття на роботу щодо осіб, визначених в оскаржуваній постанові, то суд першої інстанції дійшов вірних висновків та правомірно звернув увагу позивача на те, що заходи щодо притягнення до відповідальності - накладення штрафу у сфері порушення законодавства про працю, застосовуються незалежно від факту усунення виявлених порушень в ході перевірки та не можуть бути підставою для уникнення застосування контролюючими органами та органами у сфері нагляду зазначених заходів.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, судом першої інстанції при розгляді справи вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та дотримано норм процесуального права.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Джон Мак залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина

Судді Л.О. Костюк

О.Є. Пилипенко