Постанова

від 25.11.2020 по справі 622/889/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 622/889/17

провадження № 61-642св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

заявник - державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Пугач Наталія Вікторівна,

заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , фермерське господарство Альфа ,

особа, яка звернулася з апеляційною скаргою, - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Золочівського районного суду Харківської області від 06 лютого 2018 року в складі судді Кочнєва О. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Бурлака І. В., Бровченка І. О., Колтунової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У вересні 2017 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Харківській області) Пугач Н. В. звернулась до суду з поданням про звернення стягнення на майно боржника, яке не зареєстровано, в якому просила надати дозвіл на звернення стягнення на Ѕ частку ОСОБА_1 в спільному майні подружжя, а саме тваринницькому комплексі, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_3 , розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , з метою звернення стягнення на нього в межах зведеного виконавчого провадження № 50844292.

Подання мотивовано тим, що на виконанні в відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Харківській області перебуває зведене виконавче провадження № 50844292, до складу якого входять виконавчі провадження № 49325571 з виконання виконавчого напису № 4588 від 10 листопада 2015 року, вчиненого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець І. О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 2 501 500, 00 грн та № 50582763 з виконання наказу № 922/6460/15, виданого 26 лютого 2016 року Господарським судом Харківської області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь фермерського господарства Альфа суми боргу в розмірі 560 002, 53 грн.

Під час проведення виконавчих дій виявлено нерухоме майно, що належить боржнику, рахунок у банку, з якого списано кошти, а також рухоме майно боржника, що передано стягувачу в рахунок погашення боргу, однак борги за виконавчими документами не погашено.

Зазначала, що боржнику ОСОБА_1 належить право власності на Ѕ частку нерухомого майна, а саме тваринницького комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , проте воно не зареєстроване в установленому законом порядку.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на вказаний тваринницький комплекс зареєстровано за колишньою дружиною боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 23 травня 2012 року.

Разом з тим, ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 27 вересня 2016 року тваринницький комплекс визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та виділено ОСОБА_1 з цього майна Ѕ частку з метою звернення на нього стягнення в межах виконавчого провадження № 49325571.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 06 лютого 2018 року подання державного виконавця про звернення стягнення на майно боржника задоволено.

Звернуто стягнення на Ѕ частину тваринницького комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить боржнику ОСОБА_1 на підставі ухвали Золочівського районного суду Харківської області від 27 вересня 2016 року по справі № 622/1164/16-ц, та право власності на яке боржником не зареєстровано, з метою стягнення в межах зведеного виконавчого провадження № 50844292.

Суд першої інстанції виходив з того, що тваринницький комплекс є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в якому частка боржника ОСОБА_1 виділена ухвалою суду від 27 вересня 2016 року, яка набрала законної сили, та складає Ѕ, а оскільки жодних дій щодо оформлення права власності на це майно боржник не вчинив, вимоги державного виконавця про звернення стягнення на Ѕ частку тваринницького комплексу є законними та підлягають задоволенню.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_3 оскаржила її в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року ухвалу Золочівського районного суду Харківської області від 06 лютого 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, задовольняючи подання державного виконавця, місцевий суд правильно виходив з презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, та обов`язковості виконання судового рішення, тривалість виконання якого складає майже чотири роки.

При цьому посилання ОСОБА_3 на те, що судове рішення, яким визначено частку ОСОБА_1 у спірному майні скасовано, апеляційний суд вважав безпідставними, оскільки на час розгляду справи в суді першої інстанції вказане судове рішення було чинним.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Золочівського районного суду Харківської області від 06 лютого 2018 року і постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що за час перебування в шлюбі з ОСОБА_1 ними було придбано спірний тваринницький комплекс, який зареєстрований на її ім`я. Після припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу між ними існувала домовленість про розподіл спільного майна, згідно з якою тваринницький комплекс залишився у її власності, а тому висновки судів про те, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя є необґрунтованими.

До того ж зазначає, що в порушення норм процесуального права суд першої інстанції не надав можливості ОСОБА_1 бути присутнім під час судового засідання, незважаючи на його клопотання, а її взагалі не залучив до участі в розгляді справи.

Також вказує, що в суді апеляційної інстанції вона неодноразово наголошувала, що відповідно до статті 73 СК України за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і частку в праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Частка ОСОБА_1 в тваринницькому комплексі в натурі не виділялася. Ухвала місцевого суду від 27 вересня 2016 року, якою ОСОБА_1 було виділено Ѕ частку тваринницького комплексу, скасована постановою Харківського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року.

Однак, суд апеляційної інстанції на це уваги не звернув і безпідставно відхилив доводи її апеляційної скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції .

10 лютого 2020 року справа № 622/889/17 надійшла до Верховного Суду.

ОСОБА_2 надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав .

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що 12 листопада 2015 року постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Харківської області відкрито виконавче провадження № 49325571 з примусового виконання виконавчого напису № 4588, виданого 10 листопада 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І. О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 2 501 500, 00 грн, що складається з невиплачених в строк на підставі договору позики від 21 жовтня 2015 року грошових коштів у сумі 2 500 000, 00 грн та суми витрат по вчиненню виконавчого напису в розмірі 1500, 00 грн.

Постановою державного виконавця від 12 листопада 2015 року в указаному виконавчому провадженні накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 , у межах суми стягнення 2 501 500, 00 грн та заборонено здійснення відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу.

В ході проведення виконавчих дій у боржника були виявлені грошові кошти на рахунку Харківського обласного відділення Райффайзен Банк Аваль в сумі 349, 42 грн, які перераховані в рахунок погашення боргу на адресу виконавчої служби, рухоме майно, а саме: сіялки, плуг, граблі, культиватор, жатка соняшникова, які передано на зберігання ОСОБА_2 , а також транспортні засоби Камаз 5320 , 1991 року випуску, та Урал 4320 , 1986 року випуску, які передані ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу на загальну суму 709 255, 00 грн.

14 березня 2016 року зазначене виконавче провадження передано з відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Харківської області на виконання до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Харківській області та прийнято до виконання згідно постанови від 15 березня 2016 року.

Постановою державного виконавця від 14 квітня 2016 року виконавче провадження № 49325571 об`єднано з виконавчим провадженням № 50582763 від 22 березня 2016 року з виконання наказу Господарського суду Харківської області № 922/6460/15 від 26 лютого 2016 року про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь фермерського господарства Альфа грошових коштів у розмірі 560 002, 53 грн у зведене виконавче провадження № 50844292.

19 травня 2016 року на депозитний рахунок Головного територіального управління юстиції у Харківській області надійшли грошові кошти в розмірі 264, 93 грн у рахунок погашення боргу ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 49325571.

Згідно з відомостями Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04 вересня 2017 року, ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 23 травня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Костіною Ю. С., належить на праві власності тваринницький комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Боржник ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 17 серпня 2003 року по 03 березня 2015 року перебували в зареєстрованому шлюбі.

З 11 січня 2016 року ОСОБА_1 утримується в Державній установі Харківська установа виконання покарань (№27) .

Ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 27 червня 2016 року визнано тваринницький комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Виділено ОСОБА_1 Ѕ частку цього тваринницького комплексу з метою звернення на нього стягнення у рамках виконавчого провадження № 49325571.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Статтею 10 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом частини першої статті 48 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 50 Закону України Про виконавче провадження у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

У частині першій статті 377 ЦПК України 2004 року передбачено, що питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах, а також про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Аналогічна правова норма міститься і в чинній редакції ЦПК України (частина десята статті 440).

Частиною першою статті 81 ЦПК України, частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи подання державного виконавця про звернення стягнення на майно боржника, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що боржник ОСОБА_1 відповідно до ухвали Золочівського районного суду Харківської області від 27 червня 2016 року є власником Ѕ частини тваринницького комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , однак уникає його реєстрації з метою ухилення від виконання судового рішення та виконавчого напису нотаріуса.

Разом з тим, як установлено апеляційним судом, постановою Харківського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року вказану ухвалу Золочівського районного суду Харківської області від 27 червня 2016 року про виділення боржнику частки майна в спільному сумісному майні подружжя скасовано.

Будь-яких інших доказів щодо визнання тваринницького комплексу спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 і виділення боржнику ОСОБА_1 у власність Ѕ частки цього комплексу матеріали справи не містять.

За викладених обставин, оскільки частка боржника ОСОБА_1 в спірному тваринницькому комплексі не визначена, звернення стягнення на Ѕ частину тваринницького комплексу є передчасним, а висновки судів попередніх інстанцій про задоволення подання державного виконавця помилковими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

З огляду на викладене, враховуючи, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають вимогам щодо законності й обґрунтованості, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування ухвалиЗолочівського районного суду Харківської області від 06 лютого 2018 року та постанови Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні подання державного виконавця.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Золочівського районного суду Харківської області від 06 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення .

Відмовити в задоволенні подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Пугач Наталії Вікторівни про звернення стягнення на майно боржника - ОСОБА_1 , яке не зареєстроване.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Ю. Тітов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук