Постанова

від 09.12.2020 по справі 613/1255/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 613/1255/15-ц

провадження № 61-1239св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю Навчальний виробничо-дослідний центр Агротех , реєстраційна служба Богодухівського районного управління юстиції у Харківській області,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю БКЗ-Інвест , Державна інспекція сільського господарства в Харківській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Навчальний виробничо-дослідний центр Агротех (далі - ТОВ НВДЦ Агротех ), сектора державної реєстрації Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю БКЗ-Інвест (далі - ТОВ БКЗ-Інвест ), Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення у володіння земельної ділянки.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є власником земельної ділянки, площею 3,7943 га, кадастровий номер 6320884500:02:001:0162, що розташована на території Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, та яку він передав в оренду ТОВ БКЗ-Інвест для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 5 років на підставі договору оренди землі від 20 березня 2013 р № 30-1. Із 2013 року ТОВ БКЗ-Інвест припинило виконання договору, земельну ділянку не обробляло, внаслідок чого вона забур`янилася, тобто за цільовим призначенням земельна ділянка не використовувалась товариством, а орендна плата не виплачувалась. Тому він у січні 2015 року направив претензію на адресу ТОВ БКЗ Інвест щодо невиконання договору, з пропозицією про дострокове розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки з підстав порушення орендарем умов договору, яка залишилась без реагування. Він звертався до Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, Державної екологічної інспекції у Харківській області з проханням здійснити перевірку ТОВ БКЗ-Інвест на предмет дотримання законодавства при здійснені оренди землі, ним було встановлено, що указаний договір оренди землі припинений на підставі угоди з ТОВ БКЗ-Інвест від 26 грудня 2013 року, а право оренди на земельну ділянку строком на 10 років набуло ТОВ НВДЦ Агротех згідно із договором оренди землі від 20 лютого 2014 року № 27. Проте він не мав дійсних орендно-договірних відносин із ТОВ НВДЦ Агротех , договір учинений без його реального волевиявлення на передачу в оренду земельної ділянки цьому товариству, у зв`язку з чим вважає, що спірним договором відповідачем порушені його права власника земельної ділянки.

Посилаючись на викладене, позивач, з урахуванням уточнених вимог, просив визнати недійсним договір оренди землі від 20 лютого 2014 року № 27 із ТОВ НВДЦ Агротех ; скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки згідно із договором оренди землі від 20 лютого 2014 року № 27 із ТОВ НВДЦ Агротех та повернути у його володіння земельну ділянку, площею 3,7943 га, кадастровий номер 6320884500:02:001:0162, яка є об`єктом оренди за цим договором.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 20 лютого 2014 року № 27, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ НВДЦ Агротех , про передачу в оренду земельної ділянки, площею 3,7943 га, кадастровий номер 6320884500:02:001:0162. Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Богодухівського районного управління юстиції Харківської області від 07 травня 2014 року № 12901775 про державну реєстрацію права оренди ТОВ НВДЦ Агротех земельної ділянки, площею 3,7943 га, кадастровий номер 6320884500:02:001:0162. Повернуто ОСОБА_1 у володіння земельну ділянку, площею 3,7943 га, кадастровий номер 6320884500:02:001:0162.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що на момент укладення договору між позивачем та ТОВ Агротех 21 січня 2014 року не було зареєстровано припинення права оренди ТОВ БКЗ-Інвест щодо земельної ділянки позивача. Згідно із висновком судово-почеркознавчої експертизи від 25 серпня 2016 року № 8165/8248 підписи від імені ОСОБА_1 у договорі та додатках до нього виконані ОСОБА_1 . Виходячи із того, що правомірність і дійсність правочину визначається саме на момент його укладання сторонами, факт не припинення права оренди на земельну ділянку за ТОВ БКЗ-Інвест свідчить про невідповідність договору оренди з ТОВ НВДЦ Агротех указаним вимогам закону, що унеможливлює дійсність цього правочину та набуття сторонами зобов`язань з оренди землі.

Постановою Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив із того, що посилання позивача, що договір оренди з відповідачем укладений до державної реєстрації розірвання договору з ТОВ БКЗ-Інвест не мають правового значення. Головне, що укладено договір оренди з ТОВ НВДЦ Агротех було 20 лютого 2014 року, тобто після розірвання договору з попереднім орендатором ТОВ БКЗ-Інвест 26 грудня 2013 року. Матеріали справи не містять доказів позовних вимог, навпаки твердження позивача спростовані висновком експертизи, а саме, що позивач особисто підписав оскаржуваний ним договір оренди.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У січні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що підпис позивача у договорі не свідчить про усвідомлене волевиявлення на укладання спірного договору і реальну передачу в орендне користування земельної ділянки. Апеляційний розгляд справи відбувся без належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання позивача та його представника, a це означає, що сторона позивача була обмежена в доступі до суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 734/336/17 зроблено висновок, що одна і та ж сама земельна ділянка не може одночасно бути об`єктом оренди за двома різними договорами, укладеними із різними орендарями, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позову та захисту прав позивача в обраний ним спосіб (визнання договору оренди землі недійсним), зважаючи, що відповідач допустив недобросовісну поведінку стосовно орендодавця. Аналогічні висновки містяться також у постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 709/1684/16-ц. Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно поновив строк на апеляційне оскарження за спливом 2 років і шести місяців.

У квітні та травні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду заяви про врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Обставини встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки 3,7943 га, кадастровий номер 6320884500:02:001:0162, що розташована на території Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 14 квітня 2008 року серії ХР № 149574, записом про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22 квітня 2013 року № 751967.

Відповідно копії договору оренди землі № 30-1, 20 березня 2013 року ОСОБА_1 (орендодавець) надав, а ТОВ БКЗ - Інвест (орендар) прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 5 років.

05 травня 2013 року рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Богодухівського районного управління юстиції Харківської області на підставі цього договору зареєстровано право оренди ТОВ БКЗ-Інвест на земельну ділянку позивача.

ОСОБА_1 направив директору ТОВ БКЗ-Інвест лист-повідомлення від 05 січня 2015 року Про невиконання умов договору оренди землі від 20 березня 2013 року № 30-1 з пропозицією про його розірвання за взаємною згодою сторін , разом з примірником проекту договору про розірвання договору землі, запропонувавши розірвати цей договір за взаємною згодою сторін із 25 січня 2015 року та повернути йому у встановленому порядку його земельну ділянку. У разі незгоди з пропозицією просив повідомити його у встановленому порядку. ОСОБА_1 пред`явив ТОВ БКЗ-Інвест претензію про невиконання ним як орендарем своїх зобов`язань з оренди земельної ділянки, які визначені пунктами 9-11, 14-16, 28, 32 договору та статтями 24, 25 Законом України Про оренду землі : невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; не здійснення обробки земельної ділянки з часу укладання договору у відповідні сільськогосподарські роки для ведення сільськогосподарського виробництва та інше.

Позивач разом із іншими громадянами - власниками земельних ділянок, які передали в оренду свої земельні ділянки ТОВ БКЗ-Інвест , 31 січня 2015 року звернувся до Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, голови Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, начальника Державної екологічної інспекції у Харківській області зі зверненням щодо проведення перевірки дотримання ТОВ БКЗ - Інвест вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності відносно орендованої земельної ділянки з тих самих підстав, які складали зміст претензії позивача на адресу ТОВ БКЗ-Інвест .

Матеріали справи містять копію відповіді на адвокатський запит, із якої вбачається, що розпорядженням сільського голови Кленівського сільського голови від 10 лютого 2015 року № 3 створено комісію щодо розгляду зазначеного колективного звернення, та встановлено, що у грудні 2013 року договір оренди землі з ОСОБА_1 достроково розірваний, і на цей час, на підставі укладеного у січні 2014 року договору оренди землі, орендарем земельної ділянки є ТОВ НВДЦ Агротех .

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Кленівської сільської ради від 11 серпня 2015 року № 02-31/375 на земельній ділянці ОСОБА_1 у 2015 році засіяно і вирощено сільськогосподарську культуру - гречку.

Розпорядженням Кленівського сільського голови від 10 лютого 2015 року № 3 створено комісію щодо розгляду зазначеного колективного звернення, за результатами якого складений акт обстеження земельних ділянок від 20 березня 2015 року, у якому комісією встановлено нецільове використання земельних ділянок, зокрема: тривалий час земельні ділянки не оброблялися, поросли бур`янами.

Згідно із угодою від 26 грудня 2013 року, між ТОВ БКЗ-Інвест і ОСОБА_1 розірваний договір оренди землі від 20 березня 2013 року № 30-1, але державним реєстратором не винесено рішення і не здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про припинення права оренди на земельну ділянку за ТОВ БКЗ-Інвест , що встановлено судом із матеріалів реєстраційної справи.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 07 травня 2014 року № 12901775 здійснено державну реєстрацію права оренди ТОВ НВДЦ Агротех на земельну ділянку позивача на підставі договору оренди від 20 лютого 2014 року № 27 між ТОВ НВДЦ Агротех і ОСОБА_1 строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За умовами цього договору позивач, як орендодавець, надає, а ТОВ НВДЦ Агротех , як орендар, в особі директора товариства Бобрика В. А. , приймає в строкове платне користування на 10 років земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років земельну ділянку площею 3,7943 га, кадастровий номер 6320884500:01:003:0162, яка знаходиться на території Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області (підпункти 1, 2, 3, 14, 15 договору). До договору, як його невідємні частини, додаються акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20 лютого 2014 року згідно з договором оренди землі від 20 лютого 2014 року № 27 та акт приймання-передачі земельної ділянки від 20 лютого 2014 року згідно з договором оренди землі від 20 лютого 2014 року № 27.

Тобто. на момент укладення договору між позивачем та ТОВ Агротех 21січня 2014 року не було зареєстровано припинення права оренди ТОВ БКЗ-Інвест щодо земельної ділянки позивача.

Згідно із висновком судово-почеркознавчої експертизи від 25 серпня 2016 року № 8165/8248 підписи від імені ОСОБА_1 у договорі та додатках до нього виконані ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У справі, яка переглядається, Богодухівським районним судом Харківської області рішення ухвалено 23 грудня 2016 року, апеляційна скарга ТОВ НВДЦ Агротех подана 04 липня 2019 року (дата підписання апеляційної скарги 03 липня 2019 року), апеляційну скаргу подано із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження (а. с. 203-205, т. 1).

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року клопотання ТОВ НВДЦ Агротех про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2016 року задоволено, поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ НВДЦ Агротех на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2016 року.

Таким чином, розгляд справи судом першої інстанції відбувся до набуття чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів .

Відповідно до підпункту 13 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 222 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції) копії повного рішення суду видаються особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення, особам, які брали участь у справі і були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення видаються копії судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді. Якщо судовим рішенням відповідачеві заборонено вчиняти певні дії, що потребуватиме вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, копія такого судового рішення також надсилається цим органам та/або особам у строки та порядку, визначені цією статтею.

Частиною першою статті 292 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції) передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Згідно з частиною третьою статті 354 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Частиною другою статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Отже, виходячи зі змісту наведеної норми, висновок, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження - є очевидним.

Відповідно до статті 123 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції) перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З рішення суду першої інстанції вбачається, що дата складення повного тексту не зазначена. Отже, строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції обчислюється з урахуванням вимог статті 123 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції), тобто з 23 грудня 2016 року.

Також у резолютивній частині рішення суду першої інстанції роз`яснено, що особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга зареєстрована апеляційним судом 04 липня 2019 року, тобто після спливу строку на апеляційне оскарження. Останній день подання апеляційної скарги (з урахуванням вихідних і святкових днів) - 02 січня 2017 року.

Відповідно до частини першої 223 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення у справі Нешев проти Болгарії від 28 жовтня 2004 року).

При цьому, складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі Дія 97 проти України від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з матеріалів справи, копію повного тексту рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2016 року направлено рекомендованим листом на адресу відповідача - директору ТОВ НВДЦ Агротех (вул. Демидова, 7, с. Примірне, Кам`янсько-Дніпровський район, Запорізька область), яка зазначена у позовній заяві про часткову зміну і доповнення підстав та предмета позову, змісту позовних вимог (а. с. 149-154, т. 1). Крім того, вказана адреса також зазначена у клопотанні ТОВ НВДЦ Агротех про неможливість виконання ухвали Богодухівського районного суду Харківської області від 09 вересня 2015 року (а. с. 58, т. 1).

Поштове відправлення повернуто товариством з відміткою пошти - за адресою не проживає , тобто не вручено адресату з незалежних від суду причин. При цьому, в апеляційній скарзі ТОВ НВДЦ Агротех зазначило іншу адресу для листування, яка не була відома суду першої інстанції ( вулиця Весняна, 36, село Мурафа, Краснокутський район, Харківська область (а. с. 203-205, т. 1)).

Зазначеному суд апеляційної інстанції не надав жодної правової оцінки та не зробив висновку про належне/неналежне отримання ТОВ НВДЦ Агротех копії повного тексту рішення суду першої інстанції.

25 червня 2019 року ТОВ НВДЦ Агротех звернулося до суду першої інстанції із заявою про ознайомлення з матеріалами справи (а .с. 199, т. 1).

Відповідно до статті 126 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції наведеного також не врахував і у порушення вказаних вимог поновив ТОВ НВДЦ Агротех пропущений строк на апеляційне оскарження зі спливом значного періоду часу (з 23 грудня 2016 року до 04 липня 2019 року, тобто майже на два з половиною роки) без наведення відповідних підстав. При цьому, апеляційний суд залишив поза увагою, що ТОВ НВДЦ Агротех з вересня 2015 року достеменно знало про те, що ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 09 вересня 2015 року цивільну справу призначено до розгляду (а. с. 46, т. 1). Таким чином, апеляційний суд не врахував, що неотримання ТОВ НВДЦ Агротех копії рішення суду у зв`язку зі зміною адреси, про яку суд першої інстанції не був повідомлений, не є поважною причиною пропуску строку, що порушує принцип правової визначеності (res judicata).

Крім того, апеляційний суд не надав правової оцінки тому, що рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2016 року надіслано судом до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) 20 січня 2017 року, зареєстровано - 22 січня 2017 року, оприлюднено - 24 січня 2017 року, а також не навів доводів про неможливість ознайомлення заявника, який є юридичною особою, з рішенням суду першої інстанції після його оприлюднення в ЄДРСР.

Отже, зазначені обставини апеляційний суд залишив поза увагою, всупереч наведеним вище вимогам цивільного процесуального закону відкрив апеляційне провадження та розглянув по суті апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд вийшов за межі своєї компетенції, що потягло порушення цим судом норм процесуального права і дає Верховному Суду підстави для направлення справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

За таких обставин, обґрунтованими є доводи касаційної скарги в частині того, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ НВДЦ Агротех на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2016 року.

Доводи касаційної скарги щодо суті спору не підлягають оцінці судом касаційної інстанції, оскільки апеляційний суд дійшов висновків щодо вирішення спору без належного обґрунтування поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкриття провадження за апеляційною скаргою ТОВ НВДЦ Агротех , за результатами розгляду якої ухвалено оскаржуване в касаційному порядку судове рішення.

Суд, здійснюючи правосуддя, наділений повноваженнями, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, надати оцінку наведеним стороною обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, оцінити чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності, та враховуючи баланс суспільного та приватного інтересу, дійти висновку про можливість (неможливість) відновлення строку на апеляційне оскарження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України, у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції для продовження розгляду справи, а саме для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, то постанова Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2019року відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з переданням справи на розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.

Керуючись статтями 406, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко