Ухвала

від 08.12.2020 по справі 175/609/16-ц

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Реброва С.О.

при секретареві Черкановій Я.С.

за участю:

заявника - ОСОБА_1

представника заявника - ОСОБА_2

представника Дніпровської міської ради - Ковтуна Д.В.

представника КП Транспортної інфраструктури - Абакунова С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви ОСОБА_1 , боржники: Дніпровська міська рада, Комунальне підприємство Транспортна інфраструктура Дніпропетровської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_1 , на роботі -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в порядку ст.236 КЗпП України, відповідно до якої просить постановити ухвалу, якою стягнути з Комунального підприємства Транспортна інфраструктура Дніпропетровської міської ради на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.12.2016 року у справі №175/609/16-ц про поновлення його на роботі за період з 30.12.2016 по 06.11.2020 в розмірі 281 000,00 (двісті вісімдесят одну тисячу) гривень з вирахуванням усіх обов`язкових податків, платежів та зборів.

Заяву обґрунтовує тим, що станом на 06.11.2020 року не виконане рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.12.2016 року у справі №175/609/16-ц, яким задоволено позов ОСОБА_1 , визнано незаконним розпорядження Дніпропетровського міського голови від 27 січня 2016 року №2-27/1-рк Про поновлення ОСОБА_3 , поновлено ОСОБА_1 , на роботі на посаді директора Комунального підприємства Транспортна інфраструктура Дніпропетровської міської ради, стягнуто з Комунального підприємства Транспортна інфраструктура Дніпропетровської міської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 47 600,00 грн., допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та в частині стягнення заробітку в розмірі місячного платежу в сумі 4500,00 грн.

У зв`язку із не виконанням рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.12.2016 року у справі №175/609/16-ц станом на 06.11.2020 виникла необхідність збільшити вимоги за заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі, то подана 09.10.2020.

Розмір його середньоденного заробітку встановлений рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.12.2016 і складає 200,00 (двісті) гривень, кількість днів затримки виконання судового рішення про поновлення його на роботі за період з 30.12.2016 по 09.10.2020 складає 1405 днів, а тому загальний розмір компенсації за затримку виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 , на роботі становить: 1405 днів х 200,00 грн. = 281 000,00 грн.

Таким чином, за затримку Дніпровською міською радою виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.12.2016 про поновлення мене на роботі йому належить виплата середнього заробітку за час затримки у розмірі 281 000,00 (двісті вісімдесят одну тисячу) гривень.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заяву підтримали у повному обсязі з підстав, що в ній зазначені.

Представник Дніпровської міської ради - Ковтун Д.В., та представник КП Транспортної інфраструктури - Абакунов С.В. в судовому засіданні у задоволенні заяви просили відмовити у зв`язку з її необґрунтованістю.

Вислухавши пояснення осіб, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.12.2016 року у справі №175/609/16-ц, задоволено позов ОСОБА_1 , визнано незаконним розпорядження Дніпропетровського міського голови від 27 січня 2016 року №2-27/1-рк Про поновлення ОСОБА_3 , поновлено ОСОБА_1 , на роботі на посаді директора Комунального підприємства Транспортна інфраструктура Дніпропетровської міської ради, стягнуто з Комунального підприємства Транспортна інфраструктура Дніпропетровської міської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 47 600,00 грн., допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та в частині стягнення заробітку в розмірі місячного платежу в сумі 4500,00 грн.

Із змісту ст.ст. 24, 31, ч. 5 ст. 235 КЗпП України вбачається, що негайне виконання рішення суду означає обов`язок, а не право власника, не пізніше наступного дня після проголошення судового рішення видати наказ (розпорядження) про поновлення працівника на роботі і фактично допустити його до виконання попередніх обов`язків. А добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Стаття 236 КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, зокрема, не пред`явив рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як частиною першою ст. 94 КЗпП України, так і частиною першою ст. 1 Закону України Про оплату праці передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці Про захист заробітної плати № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін заробітна плата означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону України Про оплату праці , як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини І Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) , за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Положення ст. 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Отже, вимога про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є спором про оплату праці, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга ст. 233 КЗпП України.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Розмір середньоденного заробітку встановлений рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.12.2016 року і складає 200,00 (двісті) гривень, кількість днів затримки виконання судового рішення про поновлення його на роботі за період з 30.12.2016 по 09.10.2020 складає 1405 днів, а тому загальний розмір компенсації за затримку виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 , на роботі становить: 1405 днів х 200,00 грн. = 281 000,00 грн.

Враховуючи викладене, а також те, що як встановлено судом, з вини відповідача не виконано рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.12.2016 року у цивільній справі №175/609/16 - ц в частині поновлення ОСОБА_1 , на роботі на посаді директора Комунального підприємства Транспортна інфраструктура Дніпропетровської міської ради, то суд приходить до висновку, що заява є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню та на підставі ст.236 КЗпП України з Комунального підприємства Транспортна інфраструктура Дніпропетровської міської ради на користь заявника необхідно стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.12.2016 року у справі №175/609/16-ц про поновлення заявника на роботі за період з 30.12.2016 по 06.11.2020 в розмірі 281 000,00 (двісті вісімдесят одну тисячу) гривень з вирахуванням усіх обов`язкових податків, платежів та зборів.

Керуючись ст.ст. 18, 43, 49, 259 ЦПК України, ст.ст. 235, 236 КЗпП України, суд -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , боржники: Дніпровська міська рада, Комунальне підприємство Транспортна інфраструктура Дніпропетровської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_1 , на роботі - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства Транспортна інфраструктура Дніпропетровської міської ради (ЄДРПОУ: 37899055, місцезнаходження: 49000 Дніпропетровська область місто Дніпро, проспект Карла Маркса, буд.№119) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.12.2016 року у справі №175/609/16-ц про поновлення його на роботі за період з 30.12.2016 по 06.11.2020 в розмірі 281 000,00 (двісті вісімдесят одну тисячу) гривень з вирахуванням усіх обов`язкових податків, платежів та зборів.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду шляхом подання у 15-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Суддя С.О. Ребров