Рішення

від 02.12.2020 по справі 141/437/18

ОРАТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№ 141/437/18

Провадження№2/141/19/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року смт. Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Климчука С.В.

при секретарі судового засідання Маліцькому В.М.,

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: адвоката Кметюка О.В.,

відповідача 1 : голови Човновицької сільської ради Сокур Г.Ф.

відповідача 2 : ОСОБА_2

представника відповідача 2: адвоката Неживок І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 141/437/18 за позовом ОСОБА_1 до Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області, ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

До Оратівського районного суду Вінницької області 23.04.2018 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області, ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 . На час смерті спадкодавець був зареєстрований та проживав у АДРЕСА_1 . Позивач є єдиним спадкоємцем першої черги, так як крім нього, дітей у батька не було, батьки його батька померли багато років назад. З матір`ю позивача батько розлучився, та вони проживали окремо.

На початку 2018 року позивач вирішив зайнятись підготовкою документів для оформления свого права на спадщину по закону. При зверненні до Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області за відповідними довідками, йому було повідомлено, що спадщину після смерті його батька оформив рідний брат померлого ОСОБА_2 . Підставою для оформления спадщини став заповіт, який батько позивача нібито написав перед смертю, згідно якого все своє майно, що буде належати йому на день смерті заповів своєму брату ОСОБА_2 .

При ознайомленні з примірником заповіту позивачу стало зрозуміло та очевидним, що підпис батька в ньому підроблено. Позивач має декілька зразків підпису батька, але вони різняться з тим, що виконаний в заповіті. Заповіт підписано від імені батька майже каліграфічним почерком, однак, на думку позивача, батько мав неохайний та кострубатий підпис, який відрізняється від того що стоїть в заповіті.

Оскільки заповіт від імені батька підписаний та складений особою, яка не мала на це права, позивач просить визнати недійсним заповіт від імені ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким заповідано ОСОБА_2 все майно спадкодавця, яке буде належати йому на час смерті, який зареєстрований 21.10.2015 р. секретарем Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області за реєстровим номером № 64.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі було відкрито 24.04.2018 року. 12.06.2018 року ухвалою суду розгляд підготовчого судового засідання справи відкладено на 22.06.2018 року, витребувано у приватного нотаріуса Оратівського районного нотаріального округу Дронової В.О. та у Оратівської державної нотаріальної контори інформацію щодо відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому розгляд справи було відкладено у зв`язку з неявкою учасників справи.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Глухоти П.Ю. № 22 від 30.07.2020 року був призначений повторний автоматизований розподіл судових справ на підставі наказу 21-к від 29.07.2020 та Указу Президента України № 226/2020 від 16.06.2020 року Про призначення суддів .

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між судцями Оратівського районного суду Вінницької області 31.07.2020 року головуючим суддею визначено Климчука С.В.

Ухвалою суду від 05.08.2020 року справу прийнято до провадження судді Климчука С.В., та з урахуванням вимог ст. 274 ЦПК України вирішено розгляд справи провести в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи на 08.09.2020 року.

08 вересня 2020 року судове засідання не відбулось у зв`язку з відпусткою судді, розгляд справи перенесено на 30.09.2010 р.

Ухвалою суду від 30.09.2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 141/437/18 до 03.11.2020 року, оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 28.10.2020 року, викликано для дачі особистих пояснень відповідача 1 - Човновицьку сільську раду Оратівського району Вінницької області.

28 жовтня 2020 року за клопотанням представника позивача, адвоката Кметюка О.В. розгляд справи було відкладено на 03.11.2020 року.

03 листопада 2020 року позивачем подано до суду клопотання про призначення судової посмертної почеркознавчої експертизи, у задоволенні якого ухвалою суду від 03.11.2020 року відмовлено, у зв`язку із його необгрунтованістю. Також ухвалами суду від 03.11.2020 року клопотання відповідача 1 - Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області задоволено, викликано в судове засідання свідка ОСОБА_4 , а також закрито підготовче провадження у справі №141/437/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.12.2020 року.

02 грудня 2020 року в судовому засіданні позивачем повторно подано до суду клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Ухвалою суду від 02.12.2020 року у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи від 02.12.2020 року відмовлено у зв`язку з його необгрунтованістю.

В судовому засіданні 02.12.2020 року позивач та його представник адвокат Кметюк О.В. позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позові, та просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача 1 - голова Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області Сокур Г.Ф. позовні вимоги не визнала у повному обсязі та просила суд відмовити в задоволенні позову, оскільки заповіт було складено у відповідності до норм чинного законодавства України та підписано особисто заповідачем.

Відповідач 2 - ОСОБА_2 також позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив суд відмовити у задоволенні позову з огляду на наступні обставини. Позивач у відповідності до вимог ст. 1270 ЦК України, пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, про що зазначає навіть у позовній заяві, а саме те, що він на початку 2018 року, тобто через два роки після смерті спадкодавця розпочав оформляти спадкові права, при цьому при зверненні до сільської ради дізнався, що спадщину оформив він, ОСОБА_2 . При цьому, у якості доказів позивач додав довідку № 24 від 21.03.18 року, згідно якої спадкодавець на момент смерті проживав сам, тобто позивач був зобов`язаний звернутись з заявою про прийняття спадщини. Однак до справи в якості доказу не додано вказану заяву, також до справи не додано витяг зі спадкового реестру, який свідчив би про прийняття спадщини спадкоємцем, та відповідно про його право на отримання спадкового майна. Дані обставити свідчать про те, що позивач станом на дату пред`явлення позову до суду спадщину не прийняв, тому відповідно не має жодного прав на оскарження заповіту, який жодним чином не впливає на його права та обов`язки. Також зазначив, що покійний ОСОБА_5 , є його рідним братом, що підтверджується свідоцтвами про його народження та про народження брата. З братом він перебував в дуже гарних стосунках, а останні роки його життя постійно йому допомагав. А тому з метою віддячити йому за турботу, брат написав заповіт, яким належну йому на праві приватної власності земельну ділянку заповів йому. Після смерті брата, він спадщину прийняв належним чином, після чого отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Позивач спадщину не прийняв, тому не має жодного права оскаржувати наявний заповіт, так як він не порушує його права. В будь-якому випадку він, ОСОБА_2 , являється єдиним спадкоємцем по закону, який належним чином прийняв спадщину та відповідно оформив свої спадкові права. Позивач не ставить перед судом вимоги визначити йому додатковий строк, достатній для прийняття спадщини, а відсутність факту прийняття спадщини позбавляє його вчиняти будь-які дії що стосуються спадкування.

Представник відповідача 2: адвокат Неживок І.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити, оскільки позивач пропустив встановлений законодавством шестимісячний строк звернення з заявою про прийняття спадщини, а тому в силу ст. 1272 ЦК України вважається таким, що не прийняв її, а тому відповідно не має жодного прав на оскарження заповіту, який жодним чином не впливає на його права та обов`язки.

Суд, заслухавши пояснення сторін у справі, розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Човновиця Оратівського району Вінницької області помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (повторним) серії НОМЕР_1 від 22.03.2018 року.

Після смерті ОСОБА_1 , відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 3,7169 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області, належної померлому згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 410991 від 08.01.2008 року.

Відповідно до заповіту від 21.10.2015 року, посвідченого секретарем Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області Бойченко Н.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 64, ОСОБА_3 все своє майно, що буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилося б і з чого воно не складалося б, та на що він згідно закону матиме право, заповів своєму брату ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідним сином померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 02.11.1988 року.

Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. (ст. 1217 ЦК України).

Згідно ч. 1 та 2 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи № 141/437/18, позивач є спадкоємцем першої черги за законом як рідний син померлого.

При цьому, спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв його рідний брат ОСОБА_2 на підставі заповіту, посвідченого Човновицькою сільською радою Оратівського району Вінницької області 21.10.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 64. Доказом чого є свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НВА 000357 від 05.09.2016 року, видане приватним нотаріусом Оратівського районного нотаріального округу Дроновою В.О., згідно якого спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 1965 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його брат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований і проживає за адресою АДРЕСА_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 3,7169 га в межах згідно з планом, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області, належної згідно державного акту на право власності на земельну ділянку ЯД № 410991, виданого Оратівською державною адміністрацією Оратівського району Вінницької області 08.01.2008 року на підставі розпорядження Оратівської райдержадміністрації від 22.08.2007 року за № 391, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010801700402. Кількісна характеристика земельної ділянки: усього земель - 3,7169 га, у тому числі за земельними угіддями, рілля - 3,7169 га. Кадастровий номер земельної ділянки: 0523186600:04:002:0061. Оцінка земельної ділянки згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 15.07.2016 року, виданого ПП Аргумент становить 54655 грн. (п`ятдесят чотири тисячі шістсот п`ятдесят п`ять гривень). Право власності на земельну ділянку підлягає державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Спадкова справа № 22/2016, зареєстровано в реєстрі за № 925.

Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно довідки № 224 від 21.03.2018 року, виданої виконавчим комітетом Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області гр. ОСОБА_1 , відповідно до запису в погосподарській книзі № 5 виконавчого комітету Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області особовий рахунок № НОМЕР_3 за / 2016-2021 роки/ помер ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Човновиця, Оратівського району Вінницької області, на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_1 . На день смерті спадкодавця за вказаною адресою ніхто інший не проживав і не був зареєстрований.

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 43306298, виданої 18.03.2016 року приватним нотаріусом Дроновою В.О., вбачається, що 18.03.2016 року заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер у Спадковому реєстрі - 58730500, номер у нотаріуса - 22/2016, що також підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 43306548 від 18.03.2016 року.

Поряд з цим, листом в.о. завідувача Оратівської державної нотаріальної контори № 328/01-16 від 21.06.2018 року Оратівський районний суд повідомлено, що спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 в Оратівській державній нотаріальній конторі не заводилась.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 22/2016, 25.02.2016 року відповідачем 2 подано приватному нотаріусу Оратівського районного нотаріального округу Вінницької області заяву про прийняття спадщини за заповітом у відповідності до ст. 1270 ЦК України. У заяві вказано, що інших спадкоємців, передбачених ст. 1241 ЦК України, немає. Пережитого подружжя та особи, з якою ОСОБА_3 проживав однією сім`єю, але не перебував у шлюбі, немає. Заяву зареєстровано приватним нотаріусом Оратівського районного нотаріального округу Дроновою В.О. 18.03.2016 року за № 100/02-14. Заяви інших спадкоємців, у тому рахунку позивача, у матеріалах спадкової справи відсутні.

Таким чином, з огляду на вказані обставини та докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що оскільки позивач на день смерті із померлим батьком спільно не проживав, протягом встановленого законом шестимісячного строку після смерті свого батька до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертався, а тому вважається таким, що її не прийняв, згідно положень ст. 1272 ЦК України.

При цьому, позивач стверджує, що заповіт не відповідає дійсній волі його батька та від імені померлого його батька підписаний та складений особою, яка не мала на це права, а тому просить визнати його недійсним.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповіт є одностороннім правочином, а тому він повинен відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Стаття 207 ЦК України визначає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У відповідності до ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Вимоги щодо форми та змісту заповіту встановлені ст. 1247 ЦК України. Так, цією нормою Кодексу визначено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4. ст. 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Також згідно п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК України суд відповідно до статті 105 ЦПК України за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Таким чином, заповіт, як односторонній правочин, підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. При цьому, недійсним заповіт може бути визнаний у випадках, у яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, коли заповіт складений особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту), коли заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Як вбачається із тексту оспорюваного заповіту, останній до підписання був прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_3 та власноручно ним підписаний. Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено.

Також допитана в судовому засіданні 02.12.2020 року свідок ОСОБА_4 , яка на той час працювала секретарем Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області, суду пояснила, що вона особисто посвідчувала заповіт, який 21.10.2015 року заповідач ОСОБА_3 виявив бажання скласти на користь свого брата ОСОБА_2 . При написанні заповіту було встановлено особу ОСОБА_3 , перевірено його дієздатність. В подальшому заповіт було прочитано заповідачем, та ОСОБА_3 власноруч підписав його у її присутності.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що ухвалами суду від 03.11.2020 року та від 02.12.2020 року у задоволенні клопотань позивача ОСОБА_1 про призначення судової посмертної почеркознавчої експертизи відмовлено у зв`язку із їх необгрунтованістю. При цьому, в підготовчому судовому засіданні 03.11.2020 року судом роз`яснено позивачу та його представнику про можливість та необхідність призначення у даній справі посмертної судово-психіатричної експертизи та/або комплексної посмертної судово-психіатричної і почеркознавчої експертизи з метою, окрім визначення справжності підпису заповідача, визначити можливість ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними у момент складення оспорюваного заповіту, призначення якої у даній категорії справ є обов`язковим за клопотанням хоча б однієї сторони. Проте, позивач та його представник наданим їм таким право не скористались.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, саме на позивача покладений обов`язок доказування факту недійсності заповіту належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

Натомість, позивачем та його представником не надано суду жодних належних доказів, які б свідчили, що на момент складання заповіту від 21.10.2015 року спадкодавець ОСОБА_3 не розумів значення своїх дій та не міг ними керувати, а й відповідно, що на оспорюваному заповіті проставлено підпис, який не належить померлому ОСОБА_3 . Також судом не встановлено, що при складанні заповіту були порушені вимоги діючого законодавства щодо його форми та змісту.

Окрім цього, суд враховує той факт, що оскільки позивач, у зв`язку із пропуском встановленого законодавством шестимісячного строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, в силу ст. 1272 ЦК України вважається таким, що не її прийняв, а тому відповідно не має прав на оскарження заповіту, який жодним чином не впливає на його спадкові права та обов`язки.

На підставі викладеного, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне судові витрати залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 207, 215, 225, 1217, 1220, 1223,1232, 1233, 1236, 1247, 1251, 1252, 1257, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст. ст. 4, 76-79 81, 71, 141, 258, 259, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області, ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Повний текст рішення суду оформлено та виготовлено 14.12.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду через Оратівський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) .

Відповідач 1: Човновицька сільська рада Оратівського району Вінницької області (вул. Центральна, 52, с. Човновиця Оратівського району Вінницької області, 22613).

Відповідач 2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ).

Суддя С.В. Климчук