Ухвала

від 07.12.2020 по справі 755/12960/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/12960/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" грудня 2020 р. слідча суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ПП «Салон мармур, граніт, агломерат» про скасування арешту накладеного у кримінальному провадженні №12019100040005936 від 16 липня 2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 206-2, ч. 1 ст. 355 КК України,

в с т а н о в и л а :

адвокат ОСОБА_4 звернувся дослідчої суддііз клопотаннямв порядкуст.174КПК України,в якомупросить частковоскасувати арешт,накладений 16серпня 2019року ухвалоюслідчого суддіДніпровського районногосуду м.Києва намайно,а саме,серед іншого, на все нерухоме майно, зареєстроване за Приватним підприємством «Салон мармур, граніт, агломерат» (ЄДРПОУ 32704847).

Клопотання мотивоване тим, що в клопотанні прокурора не міститься обґрунтування того, яке саме відношення має накладення арешту на все нерухоме майно, зареєстроване за ПП «Салон мармур, граніт, агломерат» (ЄДРПОУ 32704847) до кримінальних правопорушень за якими здійснюється досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, тому посилання прокурора на відповідність всього майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, є лише узагальненим припущенням. Натомість сторона обвинувачення повинна надати належні, допустимі, достовірні та достатні докази, які пов`язували б кожну річ, предмет чи грошові кошти із кримінальним правопорушенням. Крім того, прокурором не доведено, що належне на праві власності все майно, зареєстроване за ПП «Салон мармур, граніт, агломерат», і на яке накладено арешт, було здобуте у результаті кримінального правопорушення або в інший протиправний спосіб. З досліджених у судовому засідання доказів слідча суддя дійшла до невірних висновків про наявність правових підстав, визначених ст. 174 КПК України, для задоволення клопотання, а тому є всі підстави вважати, що відпала потреба у подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження арешту всього майна, що зареєстроване за ПП «Салон мармур, граніт, агломерат».

Прокурор Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та зазначив, що на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні триває і в подальшому застосуванні заходу забезпечення не відпала потреба. Крім того, вказане у клопотанні майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Вивчивши клопотання, додані до нього документи, слідча суддя дійшла такого висновку.

Ухвалою слідчої судді Дніпровського районного суду м. Києва від 16 серпня 2019 року частково задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_3 та накладено арешт на майно, а саме, серед іншого, на все нерухоме майно, зареєстроване за ПП «Салон мармур, граніт, агломерат» (ЄДРПОУ 32704847).

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Як зазначається в ухвалі слідчої судді Дніпровського районного суду м. Києва від 16 серпня 2019 року метою застосування арешту є збереження речових доказів, згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови і з наведенням мотивів такого рішення.

Згідно постанови слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві про визнання та приєднання речових доказів від 14 серпня 2019 року нежитлова будівля, об`єкта нежитлової нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 26б, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1722265580000); громадська будівлю з господарськими будівлями та допоміжними спорудами, об`єкт житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 26б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1414959680000); земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:137:0001; все нерухоме майно, зареєстроване за ТОВ «Е.В.А.» (ЄДРПОУ 31745002); все нерухоме майно зареєстроване за ТОВ «Вищий навчальний заклад «Київський університет ринкових відносин» (ЄДРПОУ 02030494) та все нерухомемайно,зареєстроване заПриватним підприємством«Салон мармур,граніт,агломерат» (ЄДРПОУ32704847) визнано речовим доказом.

Однак вимоги ч. 5 ст. 110 КПК України вимагають від слідчого наведення у постанові не законодавчо визначених у ст. 98 КПК ознак віднесення майна до речових доказів, а конкретних ознак їх злочинного походження, встановленого розслідуванням злочину за ч. 1 ст. 246 КК України та їх переліку, що відповідає вимогам ст. 98 КПК.

Проте слідчим Дніпровського УП ГУНП у м. Києві у постанові про визнання речовими доказами, не вказано сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що все нерухоме майно, окрім нежитлової будівлі, об`єкта нежитлової нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 26б, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1722265580000); громадської будівлі з господарськими будівлями та допоміжними спорудами, об`єкт житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 26б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1414959680000) та земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:137:0001, зареєстроване за ПП «Салон мармур, граніт, агломерат» (ЄДРПОУ 32704847), має ознаки, наведені у ст. 98 КПК і є доказом розслідуваних злочинів за ч. 1 ст. 206-2, ч. 1 ст. 355 КК України. Хоча в клопотанні про арешт майна формально без належного обґрунтування зазначається, що все нерухоме майно, зареєстроване за ПП «Салон мармур, граніт, агломерат» (ЄДРПОУ 32704847), має значення речових доказів у даному кримінальному провадженні

Стаття 41 Конституції України гарантує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності і право приватної власності є непорушним.

Аналогічні гарантії захисту права власності містяться у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, згідно якого ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

У своєму рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» заява № 19336/04 п. 168, Європейський суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Статтею 174 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Взявши до уваги вищевикладене, кваліфікацію кримінальних правопорушень за фактами вчинення яких розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, слідча суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, а саме в частині скасування арешту всього нерухомого майна, зареєстрованого за ПП «Салон мармур, граніт, агломерат» (ЄДРПОУ 32704847), крім нежитлової будівлі, об`єкта нежитлової нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 26б, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1722265580000); громадської будівлі з господарськими будівлями та допоміжними спорудами, об`єкт житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 26б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1414959680000) та земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:137:0001.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, 8, 21, 110, 170-174 КПК України, слідча суддя,

п о с т а н о в и л а:

клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ПП «Салон мармур, граніт, агломерат» про скасування арешту накладеного у кримінальному провадженні №12019100040005936 від 16 липня 2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 206-2, ч. 1 ст. 355 КК України - задовольнити.

Скасувати частково арешт накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 16 серпня 2019 року в провадженні №1кс/755/5926/19 на майно, а саме на нерухоме майно, зареєстроване за Приватним підприємством «Салон мармур, граніт, агломерат» (ЄДРПОУ 32704847), крім нежитлової будівлі, об`єкта нежитлової нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 26б, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1722265580000); громадської будівлі з господарськими будівлями та допоміжними спорудами, об`єкт житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 26б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1414959680000) та земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:137:0001;

Ухвала оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 17 год 20 хв 11 грудня 2020 року.

Слідча суддя ОСОБА_1