Ухвала

від 07.12.2020 по справі 953/2820/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/2820/20 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/2118/20 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2020 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

- головуючого судді ОСОБА_2 ,

- суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

- секретаря ОСОБА_5 ,

- прокурора ОСОБА_6 ,

- представника власника майна ОСОБА_7 ,

- потерпілого ОСОБА_8 ,

- представника потерпілої ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляціями ТОВ «Солдат 2020» та представника адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 12.11.2020,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна по кримінальному провадженню №12020220000000037 від 15.01.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Накладено арешт на нерухоме майно ТОВ «Солдат 2020», шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування майном.

Національному агентствуУкраїни зпитань виявлення,розшуку тауправління активами,одержаними відкорупційних таінших злочинів(кодЄДРПОУ 41037901)в управлінняу порядкута наумовах,визначених статей1,9,19-24Закону України"ПроНаціональне агентство Україниз питаньвиявлення,розшуку тауправління активами,одержаними відкорупційних таінших злочинів"передано згідноухвали слідчого судді: 1) нежитлове приміщення 1-го поверху №62-1, 62-8, 63-1-:-63.6, 64-16-:-64-19, загальною площею 367,5 кв.м. в літ. "А-5", що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, просп. Науки, б.11; 2) нежитлове приміщення підвалу №1-26 в літ. "А-5", загальною площею 219,0 кв.м. нежитлова будівля літ. Б-1 (приміщення 1), площею 10,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, просп. Науки, б.11; 3) нежитлове приміщення першого поверху №64-1-:-64-5, 64-7, 64-9-:-64-11, 64-15 в літ. "А-5" загальною площею 281,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, просп. Науки, б.11;

4) нежитлова будівля літ. "Б-2", загальною площею 531,1 кв.м. та земельна ділянка кадастровий номер 6310136600:01:017:0002, що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Потебні, буд.18-а;

5) нежитлові приміщення 1-го поверху №141-1-:-141-8, загальною площею 260,0 кв.м. в літ. "А-5" за адресою: Харківська обл., м. Харків, просп. Незалежності, б.5; 6) нежитлові приміщення цокольного поверху №132-1-:-132-29, загальною площею 348,6 кв.м. в літ. "А-5" за адресою: Харківська обл., м. Харків, просп. Незалежності, б.5; 7) нежитлові приміщення цокольного поверху №176-1, 176-1а, 176-16, 176-2, 176-2а, 176-3, 176-3а, 176-4, 176-4а, 176-5, 176-5а, площею 170,9 кв.м., 1-го поверху №141а-1-:-141а-10, площею 153,9 кв.м., загальною площею 324,8 кв.м. в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: Харківська обл., м. Харків, просп. Незалежності, б.5;

8) нежитлові приміщення підвалу №№I, II, 1-го поверху №17-1, 17-2, 17-3 загальною площею 111,8 кв.м. в будівлі літ. "А-5" за адресою: м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 33-а, які на праві приватної власності належать ТОВ "Солдат 2020" код ЄДРПОУ 43379320,

яке на праві приватної власності належить ТОВ «Солдат 2020».

Як зазначено в ухвалі слідчого судді, 04.11.2020 прокурор відділу Харківськоїобласної прокуратури ОСОБА_6 звернувсядо судуз відповіднимклопотанням вмежах кримінальногопровадження№12020220000000037 від 15.01.2020, яке порушено за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України про арешт майна.

В обґрунтування клопотання зазначив, що у провадженні прокурора відділуХарківської обласноїпрокуратури ОСОБА_6 перебуває кримінальне провадження за №12020220000000037 від 15.01.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України у якому представник потерпілої ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 звернувся з аналогічним клопотанням до СУ ГУНП в Харківській області.

Задовольняючи клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, слідчий суддя послався на те, що вказане майно є речовим доказом та в даному випадку забезпечує запобігання можливості його відчуження.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах власника майна ТОВ "Солдат 2020" та директор ТОВ "Солдат 2020" ОСОБА_10 , подали апеляційні скарги, в яких просять ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційних скарг, які за своїм змістом є тотожними, апелянти посилаються на те, що оскаржувана ухвала та клопотання прокурора про арешт майна фактично співпадають, складаються з викладення змісту фактичних обставин кримінального правопорушення (фабули), встановлених органом досудового розслідування, та численних посилань на положення КПК України. Проте в порушення ст.ст. 170, 171 КПК України клопотання прокурора ОСОБА_11 та ухвала суду не містять належного обґрунтування співвідношення зазначених положень процесуального закону з фактичними обставинами даного кримінального провадження, е наводять достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно.

У клопотанні прокурора, за переконанням апелянтів, відсутнє обґрунтування правових підстав для арешту вказаного нерухомого майна, і чи відповідає таке майно критеріям речових доказів, визначених у ст. 98 КПК України, відсутня розумність і співрозмірність обмеження права власності фізичних осіб, не вказано чи мають відношення до даного кримінального провадження особи, які володіють таким майном, не вказується - чим доводиться неправомірність отримання такого майна особами.

Крім того, апелянти просять зупинити на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції виконання оскаржуваної ухвали в частині заборони вчиняти будь-які дії щодо розпорядження та користування вказаним майном, та передачі арештованого майна, належного ТОВ «Солдат 2020», в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника адвоката ОСОБА_7 , який просив задовольнити апеляційні скарги, з`ясувавши думку прокурора, потерпілої ОСОБА_8 та її представника, які заперечували проти її задоволення, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Так, з матеріалів судового провадження вбачається, що проводиться досудове слідство по кримінальному провадженні №12020220000000037 від 15.01.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України (а.с. 1-9) порушеного за заявою ОСОБА_8 .

Відповідно до положень ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ст.98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

Задовольнивши клопотання слідчий суддя прийшов до висновку, що прокурор довів достатність підстав вважати, що вилучене майно є речовим доказом, має значення для забезпечення кримінального провадження та в даному випадку забезпечує запобігання можливості його відчуження.

Відповідно до вимог ст.ст.214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.

Згідно зі ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК України). Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

З матеріалів судового провадження вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України адже вказана норма передбачає, що до речових доказів відносяться предмети, які були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а згідно заяви ОСОБА_8 (а.с.11-15) нежитлові приміщення, на які накладено арешт і були такими об`єктами.

Проте, разом з цим в матеріалах судової справи на (а.с. 100-101) міститься ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_12 від 22.10.2020 за результатами розгляду клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_11 по кримінальному провадженню №12020220000000037 від 15.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України про накладення арешту на майно. Якою клопотання прокурора повернуто прокурору та встановлено строк в 72 години для усунення недоліків. У цьому рішенні зазначено, що в порушення вимог п.1 ч.2 ст. 171, абз. 2 ч. 2 ст. 171 КПК України до клопотання про арешт майна не додано оригінали або належно посвідчені копії документів та інших матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання щодо підстав та мети арешту відповідно до положень ст. 170 КПК України, згідно п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні прокурора про арешт майна повинно бути зазначено розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, в разі подання клопотання в порядку ч. 6 ст. 171 КПК України, проте матеріали клопотання, а також цивільний позов, не містять даних щодо розміру завданої шкоди, відсутність вказаних даних позбавляє суд можливості визначити пропорційність накладення арешту на вказане в клопотанні майно.

Згідно матеріалів (а.с.10) вбачається, що кримінальне провадження №12020220000000037 розслідується з січня 2020 року, про підозру до цього часу нікого не повідомлено.

В судовому засіданні представник власника майна ТОВ "Солдат 2020" адвокат ОСОБА_7 до початку розгляду справи по суті подав клопотання про долучення до справи письмових доказів, які, на його думку, свідчать про наявність цивільно-правових відносин щодо арештованого майна та про відсутність намірів власника на здійснення будь-яких дій, які призведуть до псування, перетворення, втрати, знищення речових доказів, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Стосовно способу арешту майна шляхом заборони вчиняти дії, зокрема, щодо розпорядження та користування вказаним майном та його передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, прокурор пояснив, що зазначений спосіб вмотивований лише вартістю арештованого майна, яке за його переконанням більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати, проте відповідні експертизи ще тривають.

Потерпіла ОСОБА_8 в суді пояснила, що саме вона є власником 40% частки в статутному капіталі фірми "Христина, ЛТД", яку отримала 17.09.2019 шляхом купівлі за 88000грн. Арештоване майно Товариством здавалось в оренду і вона отримувала з цього дивіденти, тому договори купівлі-продажу арештованого нерухомого майна, укладені між ПКФ "Христина, ЛТД" у виді ТОВ та ТОВ "Солдат 2020", порушують її права власності та є, за її переконанням, незаконними. Разом з цим, потерпіла пояснила, що особисто з позовом про визнання договорів купівлі-продажу спірного нерухомого майна, які укладені між ПКФ "Христина, ЛТД" у виді ТОВ та ТОВ "Солдат 2020", вона не зверталась, за даними обставинами але нею було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_13 .

Згідно зі ч.4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Солдат 2020» здійсню підприємницьку діяльність шляхом надання нежитлових приміщень в оренду отже слідчий суддя наклавши арешт на нерухоме майно без врахування вимог п.п.5, 6 ч.2 п.п.4, 5 ч.5 ст.173 КПК України по суті обмежив право ТОВ «Солдат 2020» володіти і користуватись ним, що може призвести до надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності зазначеної юридичної особи.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар .

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Згідно зі ч.4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів переконується, що доводи апеляційних скарг є частково обґрунтованими, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню на підставі вимог п.3 ч.1 ст.409 КПК України та ч.1 ст.412 КПК України.

Вищенаведений висновок колегії ґрунтується на наступних обставинах встановлених апеляційною інстанцією.

З клопотання прокурора (а.с.1-9) вбачається, що директор ТОВ «ПФК Христина» ОСОБА_13 протягом 2019-2020 років умисно з корисливих спонукань, без згоди засновників товариства, зловживаючи службовим становищем, шляхом укладання фіктивних договорів з ТОВ «Солдат 2020», незаконно заволодів майном товариства «ПФК Христина ЛТД» у великих розмірах, а саме нежитловими приміщеннями, які є основними засобами підприємства.

На підтвердження викладених обставин прокурор посилається на показання учасника товариства «ПФК Христина ЛТД» ОСОБА_8 , яка визнана потерпілою по кримінальному провадженню, але фактичні дані, викладені у довідці спеціаліста-економіста, залученого слідчим до участі в справі (а.с.53-66), взагалі не містить підпису автора.

Згідно клопотання, прокурор робить висновок про вчинення ОСОБА_13 злочину, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України але як свідчать матеріали цього провадження з часу розслідування минув майже рік, а підозру цій особі не оголошено.

Натомість слідчий суддя також приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання, оскільки прокурор довів наявність вважати, що вчинено кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії корупційних (а.с.107), тому з метою забезпечення речового доказу, а також запобігання можливості відчуження нерухомого майна клопотання визнано таким, що підлягає задоволенню.

Проте органом досудового слідства і слідчим суддею не взято до уваги наявність шлюбних та цивільно-правових відносин між ОСОБА_13 , який певний час був одноосібним власником ТОВ «ПФК Христина ЛТД» та ОСОБА_8 , яка стала учасником товариства лише після укладення шлюбу зі ОСОБА_13 та придбання потерпілою частки в статутному фонді товариства за 88000грн.

Так, колегією суддів було досліджено копія рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі №922/1120/20 за позовом ПКФ "Христина, ЛТД" у виді ТОВ до ТОВ "Солдат 2020" про визнання недійними договорів, та яке згідно роздруківки із сайту "Судова влада" не набрало законної сили та було оскаржено в апеляційному порядку саме ОСОБА_8 , яка є потерпілою та цивільним позивачем в цьому кримінальному провадженні.

Крім того, з рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30.04.2020 та постанови Харківського апеляційного суду від 25.08.2020 по справі №642/8194/19 за позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_8 про розірвання шлюбу вбачається, що ОСОБА_13 перебував із потерпілою ОСОБА_8 в зареєстрованому шлюбі з 19.06.2019.

Згідно матеріалів судової справи (а.с. 44-46) договір купівлі-продажу частини в статутному капіталі ПКФ "Христина, ЛТД" у виді ТОВ укладений між ОСОБА_13 та ОСОБА_8 17.09.2019, тобто в період перебування їх у шлюбі.

З наданої копії Свідоцтва про право на спадщину, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_14 18.03.2019, ОСОБА_13 успадкував частку в статутному капіталі ПКФ "Христина, ЛТД" у виді ТОВ в розмірі 80% як чоловік померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_15 і з цього часу був єдиним володільцем.

Поряд з цим, як свідчать матеріали провадження ОСОБА_8 є учасником розгляду господарським судом спору між товариствами ПКФ Христина ЛТД і Солдат 2020, але вона протягом тривалого часу не оспорює угоди, які на її думку порушують її права.

Отже слідчим суддею не враховано, що арештоване майно на даний час знаходиться у власності ТОВ «Солдат» 2020» на підставі відповідних цивільно-правових договорів, які на час розгляду клопотання, у встановленому законом порядку не визнані недійсними чи нікчемними, тому товариство слід вважати добросовісним набувачем, а відповідно до вимог абз.2 ч.9 чт.170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення речових доказів.

Згідно ч.ч.2,3ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення збереження речових доказів і накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Однак, згідно ч.11 вказаної статті заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Отже, суду не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність наведених вище ризиків, а саме по собі визнання майна речовим доказом, не може тягнути за собою обов`язковий його арешт з передачею Національному агенству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів.

Звідси, підстав передачі зазначеного майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, враховуючи вищенаведені обставини кримінального провадження колегія суддів не вбачає.

За наслідками апеляційного розгляду судова колегія має повноваження скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу по справі відповідно до вимог ч.3 ст.407 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг та скасування ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 12.11.2020 в частині способу накладення арешту на майно.

В іншій частині ухвалу слідчого судді слід залишити без змін.

Судова колегія бере до уваги той факт, що для нормального функціонування товариства, сплати податків, так і для сторони обвинувачення, для подальшого проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні такий спосіб накладення арешту є найбільш прийнятний.

Всі іншіпитання -фактичні обставиникримінального провадження,питання винностічи невинності вскоєнні кримінальногоправопорушення,а такожпитання належності,допустимості,достовірності доказіввирішуються підчас іншоїстадії кримінальногопроцесу -судовому провадженніпід часрозгляду справипо сутів судіпершої інстанції.

Керуючись ст.ст.392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ТОВ «Солдат 2020» та представника адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Київського районногосуду м.Харкова від12.11.2020пронакладення арештуна майнопо кримінальномупровадженню №12020220000000037 скасувати в частині способу накладення арешту та передачі майна Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління та у відповідній частині постановити нову ухвалу, якою визначити спосіб арешту майна шляхом заборони його відчуження.

В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді