Постанова

від 09.12.2020 по справі 372/4474/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 372/4474/19 Головуючий у 1 інстанції: Тиханський О.Б.

провадження №22-ц/824/14645/2020 Суддя-доповідач: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 грудня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Олійника В.І.,

суддів: Кулікової С.В., Желепи О.В.,

при секретарі: Гоін В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства Арсеналець-6 про визнання недійсним рішень загальних зборів товариства, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Обухівського районного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до С.Т. Арсеналець-6 про визнання недійсним рішень загальних зборів товариства.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2020 року закрито провадження у справі з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції.

Скаргу обґрунтовано тим, що даний спір не є спором про наявність або відсутність господарської правоздатності відповідача як юридичної особи, не є спором, пов`язаним з господарською діяльністю відповідача чи діями у сфері державної реєстрації, пов`язаними зі створенням чи припиненням відповідача.

Відповідач СТ Арсеналець-6 подав до апеляційного суду відзив, в якому просить залишити без змін оскаржувану ухвалу, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Зазначає, що даний спір є спором між членом СТ та юридичною особою щодо реалізації позивачем, як членом садового товариства, його суб`єктивного права на участь в управлінні юридичною особою-суб`єкта господарювання та відповідно такий спір є корпоративним, а тому даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є членом С.Т. Арсеналець-6 , а спір стосується захисту зокрема його прав як члена громадської організації, порушеного, на його думку, діяльністю юридичної особи, тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

З таким висновком суду колегія суддів погодитися не може, враховуючи наступне.

Згідно зі ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції посилався на постанови Великої Палати Верховного Суду у справах № 813/6286/15, 462/2646/17 та 501/1571/16-ц, проте, колегія суддів, враховуючи характер правовідносин, предмет спору та суб`єктний склад сторін, вважає, що вищезазначені правові висновки не можуть застосовуватися до даних правовідносин.

В своїх доводах, апелянт зазначає, що на відміну від даної справи, висновки ВП ВСУ, на які послався суд, стосуються спору між юридичною особою та суб`єктом владних повноважень у сфері державної реєстрації юридичних осіб. Дійшовши висновку, що цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства , вищий суд виходив з суб`єктного складу сторін спору, де є суб`єкт владних повноважень та юридична особа, що здійснює господарську діяльність, а також предмету спору, який стосувався скасування запису в ЄДРПОУ про припинення юридичної особи.

Так, у даній справі розглядається спір між громадянином та товариством, а предметом позову є визнання недійсним рішення загальних зборів членів цього товариства у зв`язку з порушенням передбаченої Статутом процедури проведення загальних зборів його членів.

Щодо справи №501/1571/16-ц, на яку теж послався суд, то предметом спору у ній є скасування рішення установчих зборів про створення юридичної особи (ОСББ); визнання незаконними та скасування рішення зборів про приєднання до іншої юридичної особи; визнання недійсним статуту; визнання недійсним та скасування запису про проведення державної реєстрації ОСББ. У вказаній справі ВП ВСУ наводить висновок: 21. Ураховуючи те, що позивач є власником квартири у багатоквартирному будинку, а спір стосується захисту його права як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушеного, на його думку, створенням юридичної особи, тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства. 22. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №813/6286/15, від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 і підстав для відступлення від такої позиції немає. 23. Враховуючи викладене вище, позов про визнання недійсним та скасування рішення установчих зборів та запису проведення державної реєстрації ОСББ не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у згаданій справі пред`являлися вимоги у сфері державної реєстрації юридичних осіб та на відміну від відповідача ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир (приміщень) багатоквартирного будинку для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідач є громадською організацією, що діє на підставі Статуту, створеним громадянами для захисту своїх прав.

За ч.1 ст.85 ЦК непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

При визначенні предметної юрисдикції справи, крім суб`єктного складу сторін спору та предмету позову, слід виходити також із суті права/інтересу, за захистом якого позивач звертається до суду, та мети звернення, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, в даній справі спір стосується неправомірності дій, які полягали у порушенні відповідачем процедури проведення загальних зборів, та права позивача як члена товариства брати участь у загальних зборах і його законного інтересу, що загальні збори мають проводитися з дотриманням встановленої процедури проведення, а не прав співвласника майна.

Також позивачем не пред`являються вимоги у сфері державної реєстрації юридичних осіб.

Згідно з п.3 ч.1 ст.20 ГПК господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

З огляду на вищенаведене, даний спір не є спором про наявність або відсутність господарської правоздатності відповідача як юридичної особи, не є спором, пов`язаним з господарською діяльністю відповідача чи діями у сфері державної реєстрації, пов`язаними зі створенням чи припиненням відповідача як юридичної особи.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст.379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2020 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2020 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції є остаточною і оскарженню до Верховного Суду не підлягає.

Повний текст постанови складено 11 грудня 2020 року.

Суддя-доповідач:

Судді: