Постанова

від 09.12.2020 по справі 758/6523/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 758/6523/20 Головуючий у суді І інстанції Ларіонова Н.М.

Провадження № 22-ц/824/11668/2020 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 грудня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ігнатченко Н.В.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Войтенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільськогорайонного суду міста Києвавід 15 червня 2020 року про відмову в забезпеченні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна , товариства з обмеженою відповідальністю АК Консалтинг , товариства з обмеженою відповідальністю Сноук , третя особа - публічне акціонерне товариство Енергобанк , про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання недійсним договору оренди,

в с т а н о в и в:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна (далі - ТОВ Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна ), товариства з обмеженою відповідальністю АК Консалтинг (далі - ТОВ АК Консалтинг ), товариства з обмеженою відповідальністю Сноук (далі - ТОВ Сноук ), третя особа - публічне акціонерне товариство Енергобанк (далі - ПАТ Енергобанк ), в якому просив в рахунок заборгованості, яка виникла у ПАТ Енергобанк перед ним за договором про відкриття та обслуговування банківського рахунку фізичної особи № НОМЕР_1 у розмірі 81 923 083,42 грн звернути стягнення за договором іпотеки від 21 лютого 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 і ТОВ Ройланс-Україна (у подальшому перейменовано у ТОВ Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна ) посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 549, на предмет іпотеки - 3/100 частин будинку (літ. А), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 297999880000, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежилі приміщення офісного будинку №№ VІ, VII, VIII, IX, X першого поверху, №№ ХV, XVI, XVII другого поверху площею 113,20 кв. м - трансформаторна підстанція, разом з усіма поліпшеннями та приналежностями, шляхом реалізації зазначеного об`єкта на прилюдних торгах; визнати недійсним укладений між ТОВ АК Консалтинг і ТОВ Сноук договір оренди нежилого будинку від 4 вересня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим В.Г. та зареєстрований в реєстрі за №1541, та скасувати його державну реєстрацію.

Одночасно позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом: заборони ТОВ Сноук користуватися нежилим будинком (літ. А), розташованим за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 297999880000); заборони ТОВ АК Консалтинг вчиняти правочини, а також будь-які дії щодо 3/100 частин нежилого будинку (літ. А), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 297999880000), а саме щодо нежилих приміщень офісного будинку №№ VI, VII, VIII, IX, X першого поверху, №№ XV, XVI, XVII другого поверху площею 113,20 кв. м - трансформаторна підстанція; накладення арешту на будинок (літ. А), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 297999880000, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування заявлених вимог зазначено, що між сторонами існує спір щодо реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах та визнання недійсним договору оренди нерухомого майна. На теперішній час борг ПАТ Енергобанк перед позивачем за договором про відкриття та обслуговування банківського рахунку фізичної особи № НОМЕР_1 від 21 лютого 2014 року становить 81 923 083,42 грн, проте, незважаючи на ініційовані судові спори, права ОСОБА_1 залишаються порушеними, а борг перед ним - непогашеним. В забезпечення зобов`язань за вказаним вище договором банківського рахунку 21 лютого 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ Ройланс-Україна (перейменоване у ТОВ Ю.ЕФ. Кепітал Партнере Україна ) укладено договір іпотеки, предметом іпотеки за яким виступив нежилий будинок, літера А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 297999880000, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому на підставі укладених правочинів 18 грудня 2018 року за ТОВ АК Консалтинг було зареєстровано право власності на 97/100 частин вищезазначеного нежилого будинку. 4 вересня 2018 року між ТОВ АК Консалтинг (орендодавець) і ТОВ Сноук (орендар) укладено договір оренди нежилого будинку, предметом якого виступив нежилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ТОВ АК Консалтинг за номером 27418200. Строк оренди - 10 років. Зазначений договір, на думку заявника, укладено з порушенням вимог чинного законодавства, обтяження нежилого будинку орендою зменшує цінність такого об`єкта для потенційного покупця, тобто порушує законні інтереси позивача на щонайбільше задоволення майнових вимог за рахунок предмета іпотеки, а користування річчю полягає у добуванні з неї корисних властивостей. Очевидно, при користуванні річчю її корисні властивості зменшуються (річ зношується), що також негативно впливає на її вартість. У зв`язку з наведеним існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2020 року у відкритті провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна , ТОВ АК Консалтинг , ТОВ Сноук , третя особа - ПАТ Енергобанк , про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Іншою ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення даного позову, а також доказів перебування на праві приватної власності спірного майна у ТОВ АК Консалтинг .

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм права, та ухвалити нове рішення, яким вимоги заяви про забезпечення позову задовольнити.

Як на підставу своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції не навів конкретні мотиви відхилення доводів, викладених у заяві про забезпечення позову, обмежившись лише зазначенням положень законодавства та загальними фразами про необґрунтованість заяви. З огляду на очевидність порушень законодавства з боку відповідачів, про які зазначено в позовній заяві, а також ураховуючи неможливість ефективного захисту прав позивача у разі продовження використання відповідачами корисних властивостей спірного майна (неможливість повернення використаного), в суду були підстави для забезпечення позову шляхом заборони ТОВ Сноук користуватися нежилим будинком (літ. А), розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборони ТОВ АК Консалтинг вчиняти правочини, а також будь-які дії щодо 3/100 частин вказаного нежилого будинку. Крім того, численний перехід права власності на вказаний нежилий будинок, невизнання ТОВ АК Консалтинг прав ОСОБА_1 на задоволення вимог за рахунок майна, переданого йому в іпотеку, свідчать про ймовірність відчуження зазначеним товариством згаданого об`єкта нерухомості, що суттєво утруднить виконання рішення в суду та захист прав позивача. При цьому, враховуючи, що предметом спору є, у тому числі, визнання недійсним договору оренди всього нежитлового будинку, запропоновані заходи забезпечення позову співмірними з позовними вимогами, що спростовує протилежні висновки суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна - адвокат Реутов О.Є. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Відзиви інших учасників справи на апеляційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, що з`явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

На підставі частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Згідно із частинами першою статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина друга, третя статті 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що у червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києваз позовом до ТОВ Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна , ТОВ АК Консалтинг , ТОВ Сноук , третя особа - ПАТ Енергобанк , в якому просив в рахунок заборгованості, яка виникла у ПАТ Енергобанк перед ним за договором про відкриття та обслуговування банківського рахунку фізичної особи № НОМЕР_1 у розмірі 81 923 083,42 грн звернути стягнення за договором іпотеки від 21 лютого 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 і ТОВ Ройланс-Україна (у подальшому перейменовано у ТОВ Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна ) посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 549, на предмет іпотеки - 3/100 частин будинку (літ. А), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 297999880000, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежилі приміщення офісного будинку №№ VІ, VII, VIII, IX, X першого поверху, №№ ХV, XVI, XVII другого поверху площею 113,20 кв. м - трансформаторна підстанція, разом з усіма поліпшеннями та приналежностями, шляхом реалізації зазначеного об`єкта на прилюдних торгах; визнати недійсним укладений між ТОВ АК Консалтинг і ТОВ Сноук договір оренди нежилого будинку від 4 вересня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим В.Г. та зареєстрований в реєстрі за №1541, та скасувати його державну реєстрацію.

Позивач посилається на порушення ПАТ Енергобанк взятих на себе зобов`язань за договором про відкриття та обслуговування банківського рахунку фізичної особи № НОМЕР_1 від 21 лютого 2014 року та додатковими угодами до нього № 1/840 та 1/756 від 21 лютого 2014 року щодо переказу (перерахування) внесених грошових коштів.

Також вказав, що на підставі правочинів щодо відступлення прав вимоги за договорами кредиту та іпотеки 18 грудня 2018 року ТОВ АК Консалтинг зареєструвало право власності на 97/100 частин вищезазначеного нежилого будинку. 4 вересня 2018 року між ТОВ АК Консалтинг (орендодавець) і ТОВ Сноук (орендар) укладено договір оренди нежилого будинку. Зазначений договір, на думку позивача, укладено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки предметом оренди виступив нежилий будинок у цілому, хоча, предметом іпотеки, стороною якої є ТОВ АК Консалтинг , виступили лише 97/100 частин указаного будинку. За вказаним товариством зареєстровано право власності не на весь будинок, а лише на 97/100 його частин, а отже, ТОВ АК Консалтинг розпорядилося майном, право власності на яке йому не належить.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначав про те, що обтяження нежилого будинку орендою зменшує цінність такого об`єкта для потенційного покупця, тобто порушує законні інтереси позивача на щонайбільше задоволення майнових вимог за рахунок предмета іпотеки, а користування річчю полягає у добуванні з неї корисних властивостей. Очевидно, при користуванні річчю її корисні властивості зменшуються (річ зношується), що також негативно впливає на її вартість.Наведені обставини свідчать на наявність між сторонами спору, який потребує вирішення судом та вимоги за яким мають бути забезпечені.

Так, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його.

Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії ЄСПЛ зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі Шмалько проти України вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Разом з тим, до заяви про забезпечення позову не додано належних доказів як на підтвердження підстав для накладення арешту на нерухоме майно у зв`язку з загрозою його подальшого відчуження, так і підтвердження зменшення цінності такого об`єкта нерухомості у зв`язку з передачею його в строкове користування за договором оренди.

Відповідно до статті 23 Закону України Про іпотеку у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Суд першої інстанції здійснив оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам, та оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог.

Як встановлено судом, позивачем заявлено вимоги немайнового характеру про визнання недійсним договору оренди, укладеного між ТОВ АК Консалтинг і ТОВ Сноук 4 вересня 2018 року, та скасування його державної реєстрації, тоді як спірна частина нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 200622975 від 17 лютого 2020 року належить ТОВ Ройланс-Україна , а відтак ТОВ АК Консалтинг , якому позивач просить заборонити вчиняти правочини, а також будь-які дії щодо 3/100 частин нежилого будинку (літ. А), не є власником такого майна.

Крім того, як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 200622975 від 17 лютого 2020 року ТОВ Сноук орендує нежитлове приміщення у ТОВ АК Консалтинг , право власності якого підтверджено на неоспорювану частину об`єкта нерухомого майна, а саме 97/100 нежитлового будинку (літ. А) за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач не мотивував, яким чином ймовірне рішення суду про задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання недійсним договору оренди впливатиме на його права та обов`язки щодо частини нерухомого майна, на яке він претендує в рахунок погашення заборгованості.

У той же час наявність самого по собі такого виду позову не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення заборони користуватись або розпоряджатись об`єктом нерухомості законному користувачу чи власнику відповідно, з огляду на те, що право власності на ці нежилі приміщення позивачем не оспорюється і будь яких вимог щодо 97/100 частин нежилого будинку позивачем не заявлено, а предметом спору є лише виключно договірно-правові відносини стосовно виконання зобов 'язань за договором про відкриття та обслуговування банківського рахунку та дійсності договору оренди, тому звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання недійсним договору має правові наслідки, які настають незалежно від забезпечення позову.

Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на цілісний об`єкт нерухомості, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість одного з відповідачів здійснити відчуження цього майна на користь третіх осіб, не є достатньою підставою для задоволення заяви, оскільки відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відтак, враховуючи те, що метою забезпечення позову є реалізація в майбутньому актів правосуддя, у той час як запропоновані позивачем заходи забезпечення позову не забезпечать, у разі задоволення позову, виконання рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду, що вимоги позивача про забезпечення позову не відповідають заявленим позовним вимогам, обставинам справи та критеріям співмірності.

Указане відповідає роз`ясненням, наданим судам у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , відповідно до якого, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Суд першої інстанції, застосувавши вищенаведені положення цивільного процесуального закону та врахувавши обставини справи, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки заборона ТОВ Сноук користуватися нежилим будинком (літ. А), розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , заборона ТОВ АК Консалтинг вчиняти правочини, а також будь-які дії щодо 3/100 частин вказаного нежилого будинку, а також накладення арешту на цей будинок в ціломує цілком недоречним та необґрунтованим видом забезпечення позову у даній справі й з огляду на те, що матеріали справи не містять переконливих доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову.

Отже, запропоновані позивачем заходи забезпечення позову не забезпечують виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову в межах заявлених позовних вимог і жодним чином не впливають на ефективний захист, або поновлення права оренди позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Колегія суддів також враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів учасників процесу або інших осіб, зокрема інших співвласників нерухомого майна.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків районного суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у даній справі постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України не проводиться.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Подільськогорайонного суду міста Києва від 15 червня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: С.А. Голуб

Д.О. Таргоній