Постанова

від 14.12.2020 по справі 2-255-09

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2773/20

Номер справи місцевого суду: 2-255-09

Головуючий у першій інстанції Споришева Н.І.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів Сегеди С.М., Гірняк Л.А.,

з участю секретаря Воронової Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 23 березня 2009 року , постановленого під головуванням судді Споришевої Н.І., -

в с т а н о в и в:

У березні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, в якій просила визнати за нею право власності на земельний пай розміром 3,15 умовних кадастрових гектарів згідно сертифікату серії ОД №009368 виданого на ім`я ОСОБА_4 .

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_2 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її двоюрідна сестра ОСОБА_4 , після смерті якої залишилося спадкове майно на земельний пай розміром 3,15 умовно кадастрових гектарів вартістю 26790,03 грн., згідно сертифікату серії ОД №009368 із земель колишнього КСП Зеленогірське Любашівського району Одеської області та майновий пай серії ОД-ХV № 005896 в загальному пайовому фонді колишнього КСП Зеленогірське Любашівського району Одеської області на суму 1162,00 грн.

Також позивачка зазначила, що вона не може оформити спадщину нотаріально із-за відсутності документів про докази родинних відносин та із-за пропуску строку для звернення з заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим звернулася до суду з зазначеним позовом.

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 23 березня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволений.Визнано за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно: земельну частку (пай) розміром 3,15 умовно кадастрових гектарів вартістю 26790,03 грн., згідно сертифікату серії ОД № 009368 виданого Любашівською районною державною адміністрацією із земель колишнього КСП Зеленогірське Любашівського району Одеської області та на майновий пай в загальному пайовому фонді КСП Зеленогірське Любашівського району Одеської області на суму 1162,00 грн., залишене їй у спадщину за законом після смерті двоюрідної сестри ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову , посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, також просив стягнути понесені витрати на правничу допомогу та сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги ОСОБА_1 , зазначає, що позов заявлено до неіснуючої особи ОСОБА_3 , також справа розглянута без участі спадкоємця першої черги, який належним чином прийняв спадщину тасуд безпідставно визнав право власності на спадкове майно за спадкоємцем другої черги.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_1 , був присутній в судовому засіданні та не заперечував проти позову, у зв`язку з чим просить апеляційну скаргу відхилити, так як вона отримала спадщину на законних підставах.

Сторони про розгляд справи на 09 грудня 2020 року були сповіщені належним чином (а.с. 80-85).

Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч.ч.1,2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, та від яких не надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене та у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( 14 грудня 2020 року ).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню, знаступних підстав.

Статтею 13 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до вимог частини другої ст.367 ЦПК України, апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Статтею 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, зазначаючи, що ОСОБА_3 , як син померлої її двоюрідної сестри ОСОБА_4 відмовляється від спадщини на її користь.

Відповідно до протоколу судового засідання в судовому засіданні був присутній ОСОБА_3 , дані якого були перевірені судом під час розгляду справи.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 , суд виходив із того, що позовні вимоги підтверджуються наданими доказами.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Згідно з вимогами до змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін(пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України), до яких звернуті матеріально-правові вимоги позивача. Отже, можливість інших суб`єктів, брати участь у цивільному процесі в якості позивачів і відповідачів у цивільному процесі обмежена.

Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (близькі за змістом висновки сформульовані у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).

Питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача суд вирішує у підготовчому засіданні (пункт 4 частини другої статті 197 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 35).

ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 34).

З довідок наданих Зеленогріської селищної ради Любашівського району Одеської області вбачається, що ОСОБА_4 до дня смерті проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_1 разом із сином ОСОБА_1 (а.с. 36-37).

Тобто, позивачка, звернувшись до суду з наведеним позовом щодо визнання права власності на спадкове майно подала позов до неналежного відповідача ОСОБА_3 , а судове рішення фактично впливає на права ОСОБА_1 - сина померлої ОСОБА_4 , який є спадкоємцем першої черги.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів вважає обґрунтованими та доведеними доводи апеляційної скарги, у відповідності до наданих доказів.

Проте, суд першої інстанції, задовольнивши позов, не визначив реальний суб`єктний склад учасників спірних правовідносин, не дослідив обставин справи та передчасно дійшов до висновку про задоволення позову.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку, суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а тому рішення суду, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України через порушення судом норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, підлягає скасуванню та ухваленню нового судового рішення про відмову в задоволені позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З договору про надання правової допомоги, вбачається, що ОСОБА_1 уклав договір з адвокатом Пілюком Р.В., на правничу допомогу, сплативши 3000 грн., що підтверджується квитанцією (а.с. 39).

Однак, відповідно до п. 4 договору, обсяг і вартість правової допомоги за угодою визначається у відповідному розрахунку, який є невід`ємним додатком до угоди.

В матеріалах справи відсутній розрахунок, а також будь-які доказі, які підтверджують обсяг і вартість правової допомоги у розмірі 3000 грн.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про відмову ОСОБА_1 у стягненні на його користь суми у розмірі 3000 грн. за правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, колегія суддів дійшла до висновку про те, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 367,90 грн.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд , -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 23 березня 2009 року- скасувати, ухвалити нову постанову.

В задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3 ) судовий збір у розмірі 367,90 (триста шістдесят сім) гривень 90 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судовогорішення складений 14 грудня 2020 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

С.М. Сегеда

---

Л.А. Гірняк