Рішення

від 15.12.2020 по справі 420/7641/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7641/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КАМС» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КАМС» звернулося до суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA500070/2020/000105/1 від 23.07.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ТОВ ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ КАМС та Компанією MAFUBILLO GENERAL SUPPLIES було укладено Договір купівлі-продажу №1 від 29.01.2020 року, відповідно до якого позивач купує сирі цільні горіхи кеш`ю WW 320, у кількості та за ціною товару, вказаних у інвойсах. Загальна вартість даного Договору, згідно п.2.1. становить 30000 доларів США. За умовами п.5.1. вказаного Договору оплату за товар Покупець проводить у вигляді 50% передплати згідно інвойсів, а решту 50% оплачує після отримання скан-копії вантажних накладних.

10 березня 2020 року позивачу було виставлено Інвойс (рахунок-фактуру) №ЕХР/03/2020 відповідно до якого, вартість товару складає 14968,80 доларів США, що цілком узгоджується з положеннями Додаткової угоди №1 від 04.02.2020 року. Так, зокрема, п.2 Додаткової угоди визначено, що в разі розбіжності сум інвойсу та здійсненої передплати або покупець доплачує решту суми не пізніше 5 робочих днів після виставлення скана оригіналу коносамента, або продавець зайву суму компенсує при розрахунку вартості другої партії товару, в якій буде вказано найменування, кількість і ціна товару і руху грошових коштів.

З метою здійснення митного оформлення товару, представником позивача ПП Трейд Бізнес Сервіс (декларантом) було подано митну декларацію від 22.07.2020 року №UA500070/2020/227257, в якій митна вартість товару була визначена за ціною рахунка-фактури.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення Декларант надав митному органу разом з декларацією відповідні документи.

Позивач вказав, що Одеська митниця Держмитслужби відмовила у митному оформленні (випуску) товарів. 23.07.2020 року Декларантом було отримано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500070/2020/00386 та Рішення про коригування митної вартості №UA500070/2020/000105/1, яким було скориговано митну вартість товарів, а саме: на підставі аналізу баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України Одеською митницею Держмитслужби встановлено, що по товару №1 рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим - 7,17 долара США за кг нетто (митна декларація №UA500050/2020/207490 від 17.07.2020, №UA500070/2020/226349 від 17.07.2020), ніж заявлено декларантом - 6,00 дол. США/кг нетто, та складає 17887,72 доларів США.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000105/1, воно обґрунтоване наступним: подані документи містять розбіжності, не містить всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, як вбачається з митної декларації та картки відмови в прийнятті митної декларації від 23.07.2020 року, в яких наведено перелік документів, що були надані митному органу, всі необхідні документи для підтвердження числових значень складових митної вартості товару було надано у повному обсязі.

Твердження митного органу щодо неподання документів, таких як: 1) даних, що стосуються вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) документів щодо проведення передплати; 3) не підписане продавцем доповнення до зовнішньоекономічного контракту; 4) не вказано торгівельну марку та виробника товарів, на думку позивача, не відповідають дійсності.

Згідно умов поставки товару (СFR Правил Інкотермс-2010) вартість упаковки та пакування включена у ціну товару, а тому окремого зазначення не потребує.

Щодо надання документів про проведення передплати за товар позивач послався на п. 5.1. Договору, згідно якого оплату за товар Покупець проводить у вигляді 50% передплати згідно інвойсів, а решту 50% оплачує після отримання скан-копії вантажних накладних. 29 січня 2020 року позивачу було виставлено проформу-інвойс №1026, відповідно до якого, вказано також умови платежу, а саме: 50% передплати, решту 50% - після отримання копій вантажних накладних. На виконання умов Договору 03 лютого 2020 року позивачем здійснено передплату у розмірі 15000 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням №0410001 від 03.02.2020 року.

Позивач вказав, що згідно ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).

З викладеного можна зробити висновок, що надання митному органу документів щодо оплати/ передоплати товару не впливають на рівень митної вартості товару, а лише підтверджують заявлену ціну, як складову митної вартості товару.

Стосовно надання митному органу доповнення до зовнішньоекономічного контракту, що не підписане продавцем, позивач зазначив таке.

Згідно пункту 8.1. Договору всі зміни і доповнення до цього договору дійсні, якщо вони виконані у письмовій формі та підписані сторонами. Крім цього, згідно п. 8.4. Договору копії документів, переданих за допомогою факсового зв`язку та електронної пошти, вважаються дійсними.

Враховуючи, що Додаткову угоду було підписано однією стороною та передано шляхом надіслання скан-копії засобами електронного зв`язку іншій стороні, до митного оформлення було надано дві копії Додаткової угоди - одна підписана продавцем, інша покупцем, однак митний орган не звернув уваги на вказаний факт.

Щодо незазначення у митній декларації торгівельної марки та виробника товарів, позивач зазначив, що вказані відомості наявні у графі 31 МД №UA500070/2020/227455 від 23.07.2020 року та попередньо оформленої МД №UA500070/2020/227257 від 22.07.2020 року: Країна виробництва - Танзанія, Торгівельна марка - MAFUBILLO Виробник - MAFUBILLO GENERAL SUPPLIES LTD.

Разом з тим, митний орган вказав, що приходить до висновку про неможливість визнання заявленої митної вартості, зокрема, через ненадання додаткових документів, таких як висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивач зазначив, що МК України не відносить до документів, що підтверджують митну вартість товарів, висновки експертних організацій.

Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, передбачені у ч.3 ст.53 цього Кодексу, тобто відносяться до додаткових документів, які можуть витребовуватись у декларанта виключно за умови відсутності можливості визначити митну вартість на основі документів, передбачених у ч.2 названої статті.

Також позивач зазначив, що факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; це право виникає лише в передбачених законом випадках, а саме: у разі якщо документи, що подаються декларантом містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або неповноту відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зазначені обставини митним органом, на думку позивача, не було доведено.

Також відповідачем не було доведено, які саме дані щодо числового значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті, відсутні або містять розбіжності.

За викладених обставин, позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 17.08.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 15 вересня 2020 року о 12:00 год.

Підготовче засідання 15.09.2020 року відкладено на 07.10.2020 року на 15:00 год. у зв`язку з проведенням дезінфекції та протиепідемічних заходів у приміщенні суду.

У підготовчому засіданні 07.10.2020 року учасникам справи встановлено строк на подання решти заяв по суті справи.

Ухвалою від 07.10.2020 року, постановленою без видалення до нарадчої кімнати, суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, та оголосив перерву до 29.10.2020 року до 14:30 год.

Ухвалою від 29.10.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КАМС» про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 29.10.2020 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 16 листопада 2020 року о 12 год. 00 хв.

У судове засідання, призначене на 16 листопада 2020 року на 12 год. 00 хв., сторони не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

10.11.2020 року електронною поштою від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяв, клопотань не подавав.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про можливість продовження розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.

24.09.2020 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що 22.07.2020 року представником декларанта було подано митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ на товар горіхи кешью , одержувач TOB ТК КАМС , яку прийнято до митного оформлення за №UA500070/2020/227257. Митна вартість товару заявлена за ціною договору щодо товару, який імпортується (вартість операції) на умовах поставки CFR Одеса.

Разом із митною декларацією для підтвердження митної вартості товару були надані: зовнішньоекономічний договір із доповненням, інвойс.

Відповідач вказав, що під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) №UA500070/2020/227257 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.

Також під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №UA500070/2020/227257 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: відповідно до пп. В) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюванні товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Інформація про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням у зовнішньоекономічному контракті від 29.01.2020 №1 відсутня; доповнення до зовнішньоекономічного контракту не підписане продавцем; згідно контракту та доповненню передбачено передплата, однак документи щодо проведення передплати не надані; торговельна марка та виробник товарів вказується за наявності у товаросупровідних та комерційних документах, подані документи не містять інформацію про ТМ (наявність торгівельної марки впливає на рівень митної вартості товару).

Відповідач вказав, що положення міжнародних документів та норм законодавства України передбачають зазначення достовірних відомостей про умови оплати товарів в зовнішньоекономічному договорі (контракті) та в рахунку-фактурі (інвойсі), а тому встановлення факту того, що згідно контракту та доповненню передбачено передплата, однак документи щодо проведення передплати не надані, викликало сумніви у достовірності наданих для підтвердження митної вартості товарів документів, що виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ КАМС (Покупець) та Компанією MAFUBILLO GENERAL SUPPLIES (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу №1 від 29.01.2020 року, відповідно до якого Покупець купує сирі цільні горіхи кеш`ю WW 320, у кількості та за ціною товару вказаних у інвойсах (а.с. 13-14).

Загальна вартість даного Договору, згідно п.2.1. становить 30000 доларів США.

За умовами п.5.1 вказаного Договору оплату за товар Покупець проводить у вигляді 50% передплати згідно інвойсів, а решту 50% оплачує після отримання скан-копії вантажних накладних.

10 березня 2020 року позивачу було виставлено Інвойс (рахунок-фактуру) №ЕХР/03/2020 відповідно до якого, вартість товару складає 14968,80 доларів США, що узгоджується з положеннями Додаткової угоди №1 від 04.02.2020 року (а.с. 20).

Так, зокрема, п.2 Додаткової угоди визначено, що в разі розбіжності сум інвойсу та здійсненої передплати - або покупець доплачує решту суми не пізніше 5 робочих днів після виставлення скана оригіналу коносамента, або продавець зайву суму компенсує при розрахунку вартості другої партії товару, в якій буде вказано найменування кількість і ціна товару і руху грошових коштів.

22 липня 2020 року декларантом позивача була подана електронна митна декларація №UA500070/2020/227257 з метою митного оформлення імпортованого товару за Договором (а.с. 98-99).

У графі 32 Митної декларації вказаний опис товару: горіхи кеш`ю, без шкаралупи, без додання цукру чи інших підсоложувальних речовин, у первинних упаковках масою нетто 22,68 кг. Горіхи кеш`ю - 2494,80 кг нетто. Дата виробництва - 01.2020. Термін придатності - 2 роки. Торговельна марка - Mafubillo. Виробник - Mafubillo General Supplies LT. У графі 33 «Код товару» декларантом визначений код товару 08013200. У графі 42 Митної декларації визначена ціна імпортованого ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КАМС» Товару у розмірі 14968,8000 доларів США.

Разом з митною декларацією декларантом було подано наступні документи:

1) рахунок-проформу №1026 від 29.01.2020 року;

2) інвойс №ЕХР/03/2020 від 10.03.2020 року;

3) коносамент DAR0124331 від 11.05.2020 року;

4) автотранспортна накладна (CMR) №6003/1 від 21.07.2020 року;

5) фітосанітарний сертифікат від 00034796 від 18.05.2020 року;

6) сертифікат фумігації №GPC/MGS/2020/002 від 28.04.2020 року;

7) сертифікат про походження товару 96648 6730 від 05.05.2020 року;

8) договір купівлі-продажу №1 від 29.01.2020 року;

9) додаткова угода №1 від 04.02.2020 року;

10) договір про надання послуг митного брокера №2841/2018 від 24.09.2020 року;

11) договір про перевезення 15/07-20 від 15.07.2020 року.

23 липня 2020 року Одеською митницею Держмитслужби було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000105/1 за митною декларацією №UA500070/2020/227257 (а.с. 9).

У Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, прийнятого відповідачем, зазначено, що:

1) відповідно до пп. В) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначення митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюванні товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Інформація про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням у зовнішньоекономічному контракті від 29.01.2020 №1 відсутня;

2) доповнення до зовнішньоекономічного контракту не підписане продавцем;

3) згідно контракту та доповненню передбачено передплата, однак документи щодо проведення передплати не надані;

4) торговельна марка та виробник товарів вказується за наявності у товаросупровідних та комерційних документах, подані документи не містять інформацію про ТМ (наявність торгівельної марки впливає на рівень митної вартості товару).

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС «Інспектор» та встановлено, що по товару №1 рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим - 7,17 дол. США за кг нетто (МД №UА500050/2020/207490 від 17.07.2020 року, №UА500070/2020/226349 від 17.07.2020 року), ніж заявлено декларантом - 6,00 дол. США за кг нетто.

23.07.2020 року Одеською митницею Держмитслужби оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500070/2020/00386 (а.с. 10).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до положень статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів та зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4, 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати з органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З аналізу частин 1, 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів та зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. №3018-VI Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Частиною 4 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частиною п`ятою статті 53 МК України чітко та імперативно визначено, що митним органом забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи вищевикладене, аналіз положень ч.3 ст.53, ч.1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 МК України дає підстави для висновку про те, що орган доходів та зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, адже такі вади не дозволяють органу доходів та зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.

Відповідно до ч.3, 4 ст.53 МК України право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини другої статті 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Так, процедура витребування органом доходів та зборів додаткових документів з урахуванням вимог чинного законодавства має визначені умови та послідовність - витребування додаткових документів має місце виключно з підстав існування у контролюючого органу обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. У свою чергу, митниця має вказати, які саме відомості у поданих документах викликають сумнів. Витребування додаткових документів за переліком ч. 3 ст.53 МК України можливе за умови зазначення митницею того, який саме документ є необхідним та які конкретно відомості такий документ має підтвердити. Тобто витребування всіх документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України, можливе за умови надання митницею пояснень щодо кожного з документів.

Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі №21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21 -591 аі5 (814/283/14), Верховним Судом, зокрема, постановах від 20.02.2018 року № 826/997/16, від 20.02.2015 року № 826/8799/16, від 17.04.2018 року № 815/329/17, від 14.09.2018 року №821/1617/17.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000105/1, воно обґрунтоване наступним: подані документи містять розбіжності, не містить всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, як зазначено у митній декларації та картці відмови в прийнятті митної декларації від 23.07.2020 року, в якій наведено перелік документів, що були надані митному органу, вбачається, що всі необхідні документи для підтвердження числових значень складових митної вартості товару декларантом було надано.

Твердження митного органу щодо неподання документів, які стосуються вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, є необгрунтованим.

В оскаржуваному рішенні вказано, що інформація про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, у зовнішньоекономічному контракті від 29.01.2020 №1 відсутня.

Відповідно до п.2.2. Договору №1 від 29.01.2020 року, вказана ціна в п.2.1. є незмінною і включає всі витрати, що виникають в процесі передачі, купівлі товару. В свою чергу, п. 4.2. визначає, що товар повинен бути упакований у мішках, коробках.

Згідно наданих до митного оформлення документів, вбачається що умови поставки товару - СFR за правилами Інкотермс-2010, тобто продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця.

Крім цього, статтею А.9. розділу СFR Правил Інкотермс-2000 передбачено, що продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування.

Наведене підтверджується, зокрема і наданим Пакувальним листом від 10.03.2020 року, в якому передбачені кількість та комплектність товару.

Верховний Суд за результатом розгляду справи №815/6817/17 прийняв постанову від 25.01.2019 року, відповідно до якої посилання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо складової митної вартості товару - вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив з огляду на те, що відповідно до умов Контракту пакування товару здійснюється за рахунок продавця, а вартість упаковки входить до ціни товару.

Окрім цього, митним органом було зазначено, що не вказано торгівельну марку та виробника товарів, тощо.

Щодо вказаного зауваження митного органу до документів позивача, суд погоджується з доводами позивача, що у графі 31 МД №UA500070/2020/227455 від 23.07.2020 року та попередньо оформленої МД №UA500070/2020/227257 від 22.07.2020 року зазначено опис товарів, який містить, зокрема: Країна виробництва - Танзанія, Торгівельна марка - MAFUBILLO, Виробник - MAFUBILLO GENERAL SUPPLIES LTD. Тобто, і виробника, і торгівельну марку декларантом було зазначено.

Таким чином, посилання митного органу щодо незазначення вказаних відомостей спростовуються наданими до митного оформлення документами.

В оскаржуваному рішенні, серед іншого, було зазначено, що доповнення до зовнішньоекономічного контракту не підписане продавцем.

Позивач стверджує, що декларантом було надано до митного оформлення обидва примірники додаткової угоди № 1 від 04.02.2020 року (один підписаний Продавцем, а інший - Покупцем). Проте, ані з митної декларації від 22.07.2020 року №UA500070/2020/227257, ані з картки відмови в прийнятті митної декларації № UA500070/2020/00386 не вбачається, що декларантом подавалося два примірники цієї угоди, і на запит відповідачем додаткових документів декларант будь-яких пояснень з цього приводу митному органу не надав, оскільки в наданих декларантом до суду листах від 23.07.2020 року (а.с.36, 37) такі відомості відсутні.

За викладених обставин, суд не бере до уваги доводи позивача про надання митному органу належним чином оформленої додаткової угоди № 1 від 04.02.2020 року до Договору № 1 від 29.01.2020 року.

З матеріалів справи вбачається, що митним органом також було зазначено, що документів щодо проведення передплати за товар декларантом не надано.

При цьому, суд не також погоджується з доводами позивача, що ненадання митному органу платіжних документів не могло стати підставою для витребування у позивача додаткових документів.

Так, обов`язок подання відповідних платіжних документів при здійсненні митного оформлення прямо передбачений приписами ч.2 ст.53 МК України.

Як встановлено судом, при здійсненні митного оформлення товару позивача уповноваженою особою останнього не надано банківських платіжних документів, що стосуються передплати за товар.

У випадку неповного переліку документів для митного оформлення або наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган може витребувати додаткові документи.

Тобто, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

В даному випадку, суд вважає, що відсутність відповідних платіжного документа безумовно надала право митному органу витребувати у декларанта додаткові документи, так як необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларантом правильно визначено митну вартість товару.

Внаслідок чого декларанту надано строк в 10 календарних днів для надання додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Проте, листом від 23.07.2020р. №2 декларант позивача повідомив Одеську митницю Держмитслужби про неможливість надання додаткових документів (а.с.113).

Тому, враховуючи, що декларантом не надано додаткових документів на вимогу контролюючого органу, суд погоджується з висновками контролюючого органу, що декларантом не усунуто сумнівів митного органу у правильності визначення митної вартості.

З іншого боку, з метою забезпечення повноти оподаткування митним органом проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим.

Тому, враховуючи, що заявлений декларантом рівень митної вартості менший рівня на товари, митне оформлення яких здійснено та інформація про які наявна у митниці, а також враховуючи, що декларантом не надано достатнього пакету документів для підтвердження заявленої митної вартості (в тому числі, не надано додаткових документів на запит митного органу), відповідачем прийнято обґрунтоване рішення про коригування заявленої митної вартості товару, яким скориговано митну вартість товару на підставі наявних відомостей та відповідну картку відмови у здійсненні митного оформлення товару.

Оцінюючи наданий позивачем до суду платіжний документ (платіжне доручення №0410001 від 03.02.2020 року на суму 15000 доларів США, а.с. 22), суд зазначає, що у межах спірних правовідносин адміністративним судом не перевіряється доцільність оскаржуваних рішень суб`єкта владних повноважень, а виключно здійснюється перевірка правомірності таких рішень станом на момент їх прийняття, за наслідками чого суд може визнати протиправними такі рішення, дії чи бездіяльність та за необхідності зобов`язати відповідача вчинити відповідні дії.

В даному випадку, зазначаючи про наявність відповідного платіжного документа станом на момент митного оформлення товару, декларантом позивача мав бути наданий такий документ під час подання митної декларації, або як додаткові документи, що витребувані митним органом. Проте, декларантом цього зроблено не було.

В свою чергу, факт подачі відповідного банківського документа лише до суду не може свідчити про протиправний характер прийнятих митним органом рішень, так як останньому було відмовлено у наданні таких документів.

В оскаржуваному рішенні відповідач обґрунтував неможливість застосування методів визначення митної вартості, зазначених у статтях 58-63 МК України та правомірно застосував резервний метод визначення митної вартості відповідно до ст.64 МК України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000105/1 від 23.07.2020 року є законним та обґрунтованим, відповідає приписам ч.2 ст.2 КАС України, а тому в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КАМС» слід відмовити.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд також відмовляє у стягненні з відповідача судових витрат, понесених позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КАМС» (адреса: вул. Клочківська, 111 А, м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39469858) до Одеської митниці Дермитслужби (адреса: вул. Івана та Юрія Лип, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000105/1 від 23.07.2020 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Андрухів