ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А
09 грудня 2020 року м. Київ № 640/16195/20
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши матеріали адміністративної справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСІДА-IVF"
до Департаменту охорони здоров`я Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
третя особа ОСОБА_1
про визнання протиправним та скасування висновку
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСІДА-IVF" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту охорони здоров`я Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - ОСОБА_1 , в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати висновок за результатом клініко-експертної оцінки якості та обсягів наданої медичної допомоги ОСОБА_1 в умовах Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСІДА-IVF" від 20 лютого 2020 року, складений Департаментом охорони здоров`я Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В подальшому представником ОСОБА_1 надіслано до Окружного адміністративного суду міста Києва пояснення щодо позову, у якому останній клопоче про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з урахуванням того, що характер спірних правовідносин вимагає дослідження рядку питань за участі представників сторін.
Розглянувши клопотання представника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
У відповідності до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність , за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Тобто, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зауважує, що дана справа не підпадає під категорію справ, визначених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, частиною 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
За таких підстав та з урахуванням того, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання, а також враховуючи, що представником ОСОБА_1 не надано жодного належного та допустимого доказу того, що адміністративна справа становить значний суспільний інтерес, враховуючи, що бажання сторони у справі викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи в порядку загального провадження та приймаючи до уваги, що спірні правовідносини не зумовлюють необхідність такого розгляду, будь - яких інших достатніх причин, з яких вбачається необхідність проведення судового засідання за участі представників сторін представником Малишенко Юлії В`ячеславівни не наведено та не доведено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання та розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Керуючись частиною 4 статті 260, 241 - 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У Х В А Л И В:
В задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.І. Кузьменко
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 09.12.2020 |
Оприлюднено | 17.12.2020 |
Номер документу | 93538298 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Кузьменко А.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні