ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15530/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Парінова А.Б., Ключковича В. Ю. за участю секретаря: Волошка О.Л.

представника позивача Харченка П.О., представника відповідача Кунди А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 30.07.2020) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальність Інститут ІМТ до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут ІМТ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві та Державної фіскальної служби України, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві №00005521402 від 19.04.2019, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ "Інститут ІМТ" за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" (код платежу 11021000) за податковим зобов`язанням на суму 2726693,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 681673,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві №00005541402 від 19.04.2019, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ "Інститут ІМТ" за платежем "податок на додану вартість" (код платежу 14060100) за податковим зобов`язанням на суму 2380937,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 595234,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 09.07.2019 вих.№31521/6199-9911-04-01-25, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 19.04.2019 №00005521402 і №00005541402, а скаргу ТОВ "Інститут ІМТ" без змін.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2020 року позов товариства з обмеженою відповідальність Інститут ІМТ задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головного управління Державної податкової служби у місті Києві подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують посиланнями на безпідставність висновків суду першої інстанції щодо настання реальних наслідків за правочинами укладеними між позивачем та ТОВ "Максвіт Груп", ТОВ "Елада Трейд", ТОВ "Леонес", ТОВ "Карго Солюшн", ТОВ "Гоеро", ТОВ "Хорсен", ТОВ "ПЛВ", ТОВ "Яктрейд", ТОВ "Афіна Трейд ЛТД", ТОВ "Максимус Групп", ТОВ "Біз-Аудит", ТОВ "Хімсервіс", ТОВ "Лекс Бранч Груп", ТОВ "Кастана", ТОВ "Рейкартс Інвест", ТОВ "Літія Груп", ТОВ "Авіант Південь", ТОВ "Мілоус", ТОВ "Візмарк", ТОВ "Амаріс Лімітед", ТОВ "Євроком-ЛТД", ТОВ "Грант ЛМС", ТОВ "ТОЛМІН", ТОВ "Фолк Дістрібюшен", ТОВ "Армагон Констракшн", ТОВ "Акіл Трейд", ТОВ "Комерційна Група "Фенікс", ТОВ "Спринт Юг", ТОВ "Альянс Мега", ТОВ "Омега Тор", ТОВ "Валеон 2015", ТОВ "Лакінс", ТОВ "Азія Інтелтранс Солюшнс", ТОВ "Імпер Груп", ТОВ "Урожай Дніпро".

Апелянтом зазначено, що згідно інформації податкових баз даних у вказаних суб`єктів господарювання відсутні достатні обсяги трудові ресурси для здійснення відповідних фінансово-господарських операцій.

До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зареєстрований 09.11.2020 року за вх. № 43104, відповідно до якого позивачем щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечено.

Крім того, на вимогу суду апеляційної інстанції сторонами надано додаткові письмові пояснення щодо товарності правочинів, що вплинули на формування позивачем валових витрат та податкового кредиту у перевіряє мий період.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення осіб що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Інститут ІМТ" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт №165/26-15-14-02-02/22950239 від 11.03.2019.

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень норм податкового законодавства, а саме:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено об`єкт оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 2726693,00 грн;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2400049,00 грн, та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 124670,00 грн за вересень 2018 року.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 19.04.2019:

- №00005521402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2726693,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 681673,00 грн;

- №00005541402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 2380937,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 595234,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами оскарження податкових повідомлень-рішень, рішенням Державної фіскальної служби України №31521/499/99/11-04-01-25 від 09.07.2019 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з наведеними вище рішеннями відповідачів, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно із визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Як встановлено положеннями пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з частинами першої - третьою ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, необхідними умовами для віднесення сплачених у ціні послуг/товарів сум ПДВ до податкового кредиту є факт їх отримання із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, та наявність зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкової накладної.

З огляду на викладене, на переконання суду, в межах даних правовідносин повинні були бути досліджені первинні документи (в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ), які у своїй сукупності можуть свідчити та підтверджувати факт придбання товарів/послуг та його подальшого використання для цілей, що прямо пов`язані з господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, основний вид діяльності ТОВ "Інститут ІМТ": 46.64 Оптова торгівля машинами й устаткуванням для текстильного, швейного та трикотажного виробництва - код 46.64.

Товариством протягом перевіряємого періоду сформовано валові витрати та податковий кредит за рахунок взаємовідносин з ТОВ "Максвіт Груп", ТОВ "Елада Трейд", ТОВ "Леонес", ТОВ "Карго Солюшн", ТОВ "Гоеро", ТОВ "Хорсен", ТОВ "ПЛВ", ТОВ "Яктрейд", ТОВ "Афіна Трейд ЛТД", ТОВ "Максимус Групп", ТОВ "Біз-Аудит", ТОВ "Хімсервіс", ТОВ "Лекс Бранч Груп", ТОВ "Кастана", ТОВ "Рейкартс Інвест", ТОВ "Літія Груп", ТОВ "Авіант Південь", ТОВ "Мілоус", ТОВ "Візмарк", ТОВ "Амаріс Лімітед", ТОВ "Євроком-ЛТД", ТОВ "Грант ЛМС", ТОВ "ТОЛМІН", ТОВ "Фолк Дістрібюшен", ТОВ "Армагон Констракшн", ТОВ "Акіл Трейд", ТОВ "Комерційна Група "Фенікс", ТОВ "Спринт Юг", ТОВ "Альянс Мега", ТОВ "Омега Тор", ТОВ "Валеон 2015", ТОВ "Лакінс", ТОВ "Азія Інтелтранс Солюшнс", ТОВ "Імпер Груп", ТОВ "Урожай Дніпро".

Висновки податкового органу щодо заниження зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість обґрунтовано безпідставністю формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом господарських операцій із зазначеними суб`єктами господарювання, в силу відсутності настання реальних наслідків за такими правочинами.

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Максвіт Груп", ТОВ "Елада Трейд", ТОВ "Леонес", ТОВ "Карго Солюшн", ТОВ "Гоеро", ТОВ "Хорсен", ТОВ "ПЛВ", ТОВ "Яктрейд", ТОВ "Афіна Трейд ЛТД", ТОВ "Максимус Групп", ТОВ "Біз-Аудит", ТОВ "Хімсервіс", ТОВ "Лекс Бранч Груп", ТОВ "Кастана", ТОВ "Рейкартс Інвест", ТОВ "Літія Груп", ТОВ "Авіант Південь", ТОВ "Візмарк", ТОВ "Амаріс Лімітед", ТОВ "Євроком-ЛТД", ТОВ "Грант ЛМС", ТОВ "Фолк Дістрібюшен", ТОВ "Акіл Трейд", ТОВ "Комерційна Група "Фенікс", ТОВ "Спринт Юг", ТОВ "Альянс Мега", ТОВ "Омега Тор", ТОВ "Валеон 2015", ТОВ "Лакінс", ТОВ "Азія Інтелтранс Солюшнс", ТОВ "Імпер Груп", ТОВ "Урожай Дніпро".

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції між позивачами та зазначеними суб`єктами господарювання укладено ряд договорів поставки товару, а саме: обладнання промислове швейне, прасувальне обладнання та запчастини до нього.

Зазначені договори, а також надано позивачем підтверджуюча документація надавались позивачем як до перевірки так і суду та були ретельно досліджені судом першої інстанції та їх наявність у сторін та суду не викликає сумнівів.

Відповідно до змісту апеляційної скарги, що за своїм змістом є ідентичною з актом перевірки, податковим органом не заперечується складання сторонами договорів поставки а також іншої первинної документації.

Натомість, податковий орган стверджує, що зазначена документація не є первинною в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні оскільки не підтверджує настання реальних наслідків за такими правочинами.

Доводи податкового органу щодо відсутності настання реальних наслідків обґрунтовано тим, що згідно інформаційних баз ДПС у зазначених контрагентів не було реальної можливості здійснити на користь позивача поставки товарів в силу відсутності фізичної неможливості здійснення такого об`єму господарської діяльності з наявними у товариств трудовими та виробничими ресурсами.

Крім того, в обґрунтування правомірності спірних податкових повідомлень-рішень податковий орган вказує, що згідно інформації наявної в Єдиному реєстрі досудових розслідувань вказані суб`єкти підприємницької діяльності є фігурантами кримінальних проваджень, порушених відносно різних осіб за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 та ч.27, ст.205 ч.3 ст.209, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України..

Поряд із цим, як вірно встановлено судом першої інстанції, на час вирішення даного спору, відсутні обвинувальні вироки щодо посадових осіб ТОВ "Максвіт Груп", ТОВ "Елада Трейд", ТОВ "Леонес", ТОВ "Карго Солюшн", ТОВ "Гоеро", ТОВ "Хорсен", ТОВ "ПЛВ", ТОВ "Яктрейд", ТОВ "Афіна Трейд ЛТД", ТОВ "Максимус Групп", ТОВ "Біз-Аудит", ТОВ "Хімсервіс", ТОВ "Лекс Бранч Груп", ТОВ "Кастана", ТОВ "Рейкартс Інвест", ТОВ "Літія Груп", ТОВ "Авіант Південь", ТОВ "Візмарк", ТОВ "Амаріс Лімітед", ТОВ "Євроком-ЛТД", ТОВ "Грант ЛМС", ТОВ "Фолк Дістрібюшен", ТОВ "Акіл Трейд", ТОВ "Комерційна Група "Фенікс", ТОВ "Спринт Юг", ТОВ "Альянс Мега", ТОВ "Омега Тор", ТОВ "Валеон 2015", ТОВ "Лакінс", ТОВ "Азія Інтелтранс Солюшнс", ТОВ "Імпер Груп", ТОВ "Урожай Дніпро".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що сам факт наявності порушеного кримінальних проваджень не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій з урахуванням обставин, встановлених в рамках відповідного кримінального провадження.

Відповідно до частини першої статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту чи пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17 та Верховним Судом України у постановах від 12.04.2016 у справі №826/17617/13, від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 у справі №810/5645/14.

Колегія суддів зазначає, що доводи податкового органу викладені в акті перевірки щодо відсутності основних засобів у контрагентів позивача, як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентами, не є свідченням відсутності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

За умови не встановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Колегія суддів зазначає, що Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №813/8500/13-а встановлено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також необґрунтованими є посилання апелянта на відсутність у позивача документів, які б свідчили про транспортування придбаного товару.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, товари придбані позивачем у зазначених контрагентів за своїми розмірами є не об`ємними та не потребують спеціального та/або іншого транспорту для поставки таких. Більш того, з аналізу наданої позивачем документації вбачається, що поставка товарів здійснювалась в межах міста Києва та Київської області. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо можливості здійснення поставки таких товарів без використання транспорту.

Крім того, такі документи, як товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваних випадках позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв`язку з чим, відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів оформлених у відповідності до положень діючого законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних податкових накладних регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

Крім того, як свідчить зміст акта перевірки, контролюючим органом визнається факт використання придбаного позивачем товару у господарській діяльності підприємства. А висновок відповідача щодо придбання товару на безоплатній основі спростовується наявними у справі доказами.

Посилання в акті перевірки на те, що "широка номенклатура та значні обсяги реалізованих товарів (робіт, послуг)" свідчать по неможливість постачання придбаного позивачем товару, не ґрунтуються на жодних беззаперечних доказах у взаємозв`язку з нормами законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, а відтак, є суб`єктивним судженням перевіряючих інспекторів.

З огляду на викладені обставини колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Максвіт Груп", ТОВ "Елада Трейд", ТОВ "Леонес", ТОВ "Карго Солюшн", ТОВ "Гоеро", ТОВ "Хорсен", ТОВ "ПЛВ", ТОВ "Яктрейд", ТОВ "Афіна Трейд ЛТД", ТОВ "Максимус Групп", ТОВ "Біз-Аудит", ТОВ "Хімсервіс", ТОВ "Лекс Бранч Груп", ТОВ "Кастана", ТОВ "Рейкартс Інвест", ТОВ "Літія Груп", ТОВ "Авіант Південь", ТОВ "Візмарк", ТОВ "Амаріс Лімітед", ТОВ "Євроком-ЛТД", ТОВ "Грант ЛМС", ТОВ "Фолк Дістрібюшен", ТОВ "Акіл Трейд", ТОВ "Комерційна Група "Фенікс", ТОВ "Спринт Юг", ТОВ "Альянс Мега", ТОВ "Омега Тор", ТОВ "Валеон 2015", ТОВ "Лакінс", ТОВ "Азія Інтелтранс Солюшнс", ТОВ "Імпер Груп", ТОВ "Урожай Дніпро" у перевіряє мий період мали реальні наслідки, а надана позивачем як до перевірки так і до суду документація є первинною та у повній відображає факт придбання позивачем товарів, які в подальшому використано позивачем у власній господарській діяльності.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Мілоус", ТОВ "ТОЛМІН", ТОВ "Армагон Констракшн" колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у перевіряє мий період між позивачем та вказаними суб`єктами господарювання також було укладено договору поставки промислового швейного та прасувальне обладнання, а також запчастин до нього.

В підтвердження настання реальних наслідків за такими правочинами позивачем як до перевірки так і до суду надано копії договорів укладених з ТОВ "Мілоус", ТОВ "ТОЛМІН", ТОВ "Армагон Констракшн", копії видаткових та податкових накладних, а також докази оплати товарів.

Поряд із цим, за даними Єдиного реєстру судових рішень вбачається , вироками Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11.12.2018 по справі №199/5541/18, Дніпровського районного суду міста Києва від 29.11.2017 по справі №755/11092/17 та Шевченківського районного суду міста Києва від 25.04.2018 по №761/7436/18 визнано винними посадових осіб ТОВ "Мілоус", ТОВ "ТОЛМІН" та ТОВ "Армагон Констракшн" у здійсненні фіктивної підприємницької діяльності .

Так, вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11.12.2018 по справі №199/5541/18 (провадження №1-кп/199/440/18, http://reyestr.court.gov.ua/Review/78464650), ОСОБА_1 визнано винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу.

Згідно мотивувальної частини вироку ОСОБА_1 , що рахувалась директором ТОВ "МІЛОУС" , за грошову винагороду надала свої документи для здійснення реєстрації юридичної особи (товариства) не маючи на меті наміру займатися діяльністю підприємств, пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг .

Крім того, вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_1 діяльності від імені товариства не здійснювала та будь-якої документації не підписувала.

Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 29.11.2017 по справі №755/11092/17 (провадження №1кп/755/891/17, http://reyestr.court.gov.ua/Review/70609444) затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 19.07.2017 між прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Філімоновим О.В. та обвинуваченим ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №32017110200000039 згідно з яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день постановлення вироку становить 8 500,00 грн .

Вказаним вироком зокрема встановлено, що за наданими ОСОБА_2 документами у 2016 році, за грошову винагороду, було перереєстровано на його ім`я юридичну особу ТОВ "ТОЛМІН" (код ЄДРПОУ 40018317) при цьому наміру здійснювати підприємницьку діяльність від імені вказаного товариства особа не мала

Шевченківським районним судом міста Києва від 25.04.2018 у справі №761/7436/18 (провадження №1-кп/761/1312/2018, http://reyestr.court.gov.ua/Review/73693307) постановлено вирок відносно ОСОБА_3 , яким затверджено угоду про визнання винуватості від 25.04.2018, що укладена у кримінальному провадженні за №32018100020000002 від 17.01.2018 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.205; ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч. 2 ст.205; ч.2 ст.205-1 КК України, між прокурором Київської місцевої прокуратури №2 Піяком К.Л. та обвинуваченим ОСОБА_3 , у присутності захисника Удовиченка Д.Г.; визнано ОСОБА_3 винуватим у вчиненні наведених кримінальних правопорушень та призначено йому узгоджене сторонами покарання.

За змістом цього вироку встановлено, що ОСОБА_3 за винагороду надано свої особисті дані та документи для здійснення реєстрації ТОВ "Армагон Констракшин", однак фактично не здійснював підприємницьку діяльність від імені товариства.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Більш того, як вбачається з матерів справи, договори укладені позивачем з ТОВ "Мілоус", ТОВ "ТОЛМІН" та ТОВ "Армагон Констракшн" підписані від імені товариств саме особами щодо яких постановлено вироки про приятгення до кримінальної відповідальності, а саме:

- договори поставки №15/12/17 від 15.12.2017, №25/12/17 від 25.12.2017, №04/01/18 від 04.01.2018 від імені ТОВ "Мілоус" підписано директором ОСОБА_1 (т.2 а.с.183-188);

- договір поставки 03.10.2016 №102016 від імені ТОВ "ТОЛМІН" підписано директором ОСОБА_2 (т.2 а.с.249-250);

- договір поставки 18.07.2016 №07/2016 від імені ТОВ "Армагон Констракшн"підписано директором Биченко В.О. (т.3 а.с.15-16).

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності зв`язку між вказаними вироками та господарськими взаємовідносинами позивача, оскільки, вказаними судовими рішеннями, що набрали законної сили, підтверджено не здійснення ТОВ "Мілоус", ТОВ "ТОЛМІН" та ТОВ "Армагон Констракшн" та їх посадовими особами господарської діяльності ні з позивачем ні будь-яким іншим суб`єктом господарювання.

Відповідно до розрахунку до спірних податкових повідомлень-рішень наданого апелянтом на вимогу суду, сума завищення зобов`язання за взаємовідносинами з ТОВ "Мілоус", ТОВ "ТОЛМІН", ТОВ "Армагон Констракшн" склала:

- з податку на додану вартість на суму 174 480,00 грн та за штрафними санкціями в сумі 43 620,00 грн;

- з податку на прибуток 157 033,00 грн та за штрафними санкціями в сумі 39 258,00 грн.

Відтак, саме в цій частині доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, скарга підлягає задоволенню, а спірне рішення суду першої інстанції скасуванню.

Крім того, як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, судом першої інстанції окрім іншого визнано протиправним та скасовано рішення Державної фіскальної служби України від 09.07.2019 вих. № 31521/6199-9911-04-01-25 прийняте за результатом розгляду скарги позивача в порядку адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості.

Вказаний принцип також закріплений в частині 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення саме по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а відтак рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 09.07.2019 вих. № 31521/6199-9911-04-01-25 безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постанові від 11.06.2019 у справі №826/7257/16.

Відтак, і в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що доводи Відповідача підкріплені належними та допустимими доказами, які підтверджують правомірність оскаржуваного рішення.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині та прийняттю в цій частині нового рішення, згідно з яким у задоволенні адміністративного позову позивачу слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальність Інститут ІМТ до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2020 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00005541402 від 19.04.2019 в частині збільшення суми зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 174 480,00 грн та за штрафними санкціями в сумі 43 620,00 грн скасувати.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2020 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00005521402 від 19.04.2019 в частині збільшення суми зобов`язання з податку на прибуток в сумі 157 033,00 грн та за штрафними санкціями в сумі 39 258,00 грн скасувати.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2020 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 09.07.2019 вих. № 31521/6199-9911-04-01-25 скасувати.

Прийняти в цих частинах нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Інститут ІМТ відмовити.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 15.12.2020 р.)

Дата ухвалення рішення 10.12.2020
Зареєстровано 16.12.2020
Оприлюднено 17.12.2020

Судовий реєстр по справі 640/15530/19

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Ухвала від 26.01.2021 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду Адміністративне
Ухвала від 22.01.2021 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду Адміністративне
Постанова від 10.12.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Постанова від 10.12.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 08.10.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 29.09.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 29.09.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 14.09.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 14.09.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 14.09.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Рішення від 30.07.2020 Окружний адміністративний суд міста Києва Адміністративне
Ухвала від 26.05.2020 Окружний адміністративний суд міста Києва Адміністративне

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Перевірити компанію

Додайте Опендатабот до улюбленного месенджеру

Вайбер Телеграм Месенджер

Опендатабот для телефону