Рішення

від 14.12.2020 по справі 369/15295/20

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14.12.2020

Справа № 369/15295/20

Провадження № 2/369/5600/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.12.2020 Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Усатова Д.Д.,

за участю секретаря Гордон А.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Безпалюк Н.В.,

представника відповідача адвоката Мельника М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю ГРК Імперія про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю ГРК Імперія про стягнення коштів.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики від 24.11.2020, згідно з п. 1.1. якого він позичив за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 гроші в сумі 51 500 000,00 грн. За умовами п. 1.3. підписання цього Договору Позичальником та Позикодавцем свідчить про факт передання Позикодавцем та одержання цих грошей Позичальником.

Зі слів позивача, ОСОБА_2 за цим строковим договором позики (п. 2.2. Договору) зобов`язувався йому повернути гроші до 30.11.2020 за адресою: АДРЕСА_1 , проте після закінчення строку повернення коштів, відповідач категорично відмовився від повернення позичених коштів.

Позивач вважав, що, враховуючи той факт, що строк повернення коштів закінчився, ОСОБА_2 порушує своє зобов`язання, чим заподіює йому шкоду.

Крім того, позивач вказував, що зобов`язання ОСОБА_2 за договором позики були забезпечені договором поруки від 24.11.2020, укладеного між ним та товариством з обмеженою відповідальністю ГРК Імперія , у відповідності до умов п. 2 якого останнє взяло на себе зобов`язання перед позивачем відповідати по зобов`язанням ОСОБА_2 , які виникають з умов договору позики повністю в розмірі 51 500 000,00 грн., за яким ці кошти мали бути повернуті позивачу до 30.11.2020.

Позивач стверджував, що ТОВ ГРК Імперія до цього часу також не повернуло кошти в розмірі та у строки, передбачені договором поруки, чим порушило умови договору поруки та вимоги діючого законодавства.

Таким чином, на думку позивача, внаслідок невиконання умов договорів позики та поруки від 24.11.2020 відповідачами порушено його майнові права, що є підставою для звернення до суду з позовом.

Посилаючись на викладене вище та законодавство, позивач просив суд стягнути солідарно із відповідачів заборгованість за договором позики від 24.11.2020 у розмірі 51 500 000,00 грн., а також сплачений ним судовий збір.

03.12.2020 ухвалою судді було відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

14.12.2020 ухвалою суду було закрито підготовче провадження, у зв`язку з відсутністю заперечень осіб, які беруть участь у справі, постановлено перейти до розгляду справи по суті.

У судове засідання позивач з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представники відповідачів ОСОБА_2 та ТОВ ГРК Імперія у судове засідання також з`явились, позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні, обставини отримання позики та поруки, а також неповернення боргу, на які вказував позивач в обґрунтування своїх вимог, визнали, проте посилались на те, що наразі у них відсутні необхідні кошти для повернення боргу.

Вислухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи та письмові докази в їх сукупності, оцінивши їх відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд приходить до висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір позики від 24.11.2020, згідно з п. 1.1. якого він позичив за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 гроші в сумі 51 500 000,00 грн. За умовами п. 1.3. підписання цього Договору Позичальником та Позикодавцем свідчить про факт передання Позикодавцем та одержання цих грошей Позичальником.

ОСОБА_2 за вказаним строковим договором позики (п. 2.2. Договору) зобов`язувався повернути позивачу гроші до 30.11.2020 за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, зобов`язання ОСОБА_2 за договором позики були забезпечені договором поруки від 24.11.2020, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю ГРК Імперія , у відповідності до умов п. 2 якого останнє взяло на себе зобов`язання перед позивачем відповідати по зобов`язанням ОСОБА_2 , які виникають з умов договору позики повністю в розмірі 51 500 000,00 грн., за яким ці кошти мали бути повернуті позивачу до 30.11.2020.

Тобто, строк виконання зобов`язань за договорами позики та поруки від 24.11.2020 настав, доказів повернення позивачу відповідачами боргу у сумі 51 500 000,00 грн. суду надано не було.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про необхідність аналізу наступних правових норм.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України проголошено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 14 ЦК України визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, а також правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Частиною 1 статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зі змісту ст. 612 ЦК України вбачається, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

З огляду на ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З урахуванням проаналізованих правових норм в розрізі встановлених обставин у справі суд приходить до наступних висновків.

Договір позики від 24.11.2020 про взяття відповідачем ОСОБА_2 в борг у позивача грошових коштів у розмірі 51 500 000,00 грн. підтверджує не лише факт укладання між сторонами договору позики грошових коштів на строк до 30.11.2020, а й факт передачі позивачем відповідачу грошових коштів в якості позики.

Оскільки на даний час відповідачами не було повернуто позивачу позичені ним кошти, є всі підстави стягнути з них солідарно грошові кошти у розмірі 51 500 000,00 грн., тому суд позов задовольняє у повному обсязі.

При цьому, доводи відповідачів про відсутність у них коштів для повернення боргу суд не може взяти до уваги, оскільки даний факт не звільняє їх від виконання взятих на себе зобов`язань.

Крім того, задовольняючи вимоги позивача, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України також стягує з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 10 510,00 грн., який позивач сплатив і це підтверджується наявною у справі квитанцією.

Враховуючи наведені обставини, керуючись ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 13, 41 Конституції України, ст.ст. 11, 14-16, 202, 203, 207, 208, 530, 553, 554, 610, 612, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 18, 19, 23, 30, 76-82, 141, 259, 263-268, 273, 351, 352, 354ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю ГРК Імперія про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю ГРК Імперія на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики та поруки від 24.11.2020 у розмірі 51 500 000,00 грн. (п`ятдесяти одного мільйону п`ятисот тисяч гривень 00 копійок) та 10 510,00 грн. (десять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Інформація про відповідача 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача 2: товариство з обмеженою відповідальністю ГРК Імперія , код ЄДРПОУ 43953759, адреса: 29008, м. Хмельницький, вул. Чехова, буд. 25.

Суддя Д.Д.Усатов