Постанова

від 08.12.2020 по справі 761/7241/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи: 761/7241/20

номер апеляційного провадження: 22-ц/824/10533/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Білич І.М.

суддів Коцюрби О.П., Болотова Є.В.

при секретарі Кемському В.В.

за участю: позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 09 квітня 2020 року, постановлену під головуванням судді Шевченківського районного суду міста Києва Пономаренко Н.В.,

у цивільній справі №761/7241/20за заявою адвоката Цуркуна Михайла Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-комерційна фірма ГРАНІТ , Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого округу Київської міської ради (КМДА), третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Майдибура Оксана Василівна, про визнання недійсним інвестиційного договору, скасування наказу та свідоцтва права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування запису права власності.

в с т а н о в и л а :

У березні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом про:

визнання недійсним інвестиційного договору №43-2570 від 06 червня 2003 року укладеного між Державною госпрозрахунковою організацією Житло-інвест та ТОВ БКФ ГРАНІТ , предметом якого є участь івестора у фінансуванні будівництва об`єкта нерухомості шляхом внесення коштів на розрахунковий рахунок організації з метою отримання його після завершення будівництва: будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасування наказу №733-С/ЮНП від 15 травня 20096 року Головного управління житлового забезпечення ВО КМР (КМДА) про видачу свідоцтв про право власності на нежиле приміщення №62 за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасування свідоцтва про право власності від 22 травня 2009 року, яке видано Головним управлінням житлового забезпечення ВО КМР (КМДА) на належне нежиле приміщення № 62 за адресою: АДРЕСА_1 ;

витребування технічного горища будинку АДРЕСА_2 (нежиле приміщення № 62 художня майстерня, яке розташоване за указаною адресою) із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 у спільну сумісну власність співвласників багатоквартирного будинку;

скасування запису про право власності №29852930 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Майдибури О.В. від 15 січня 2019 року на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером:449365480000 у Державному реєстрі речових правне нерухоме майно.

У квітні 2020 року до суду позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно (нежиле приміщення № 62 художня майстерня, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Та шляхом заборони проводити будівельні роботи ТОВ БКФ ГРАНІТ , або будь-яким іншим підприємствам, установам чи організаціям, по реконструкції спірного приміщення.

З посиланням на те, що невжиття обраного позивачем заходів забезпечення позову може утруднити виконання майбутнього рішення суду, оскільки подальше проведення будівельних робіт призведе до істотного ускладнення та неможливості виконання рішення суду у зазначеній справі. Будуть втрачені можливості для ефективного захисту та/або поновлення порушених прав позивача, оскільки проведені зміни можуть бути незворотніми з технічної точки зору. Крім того, також вказував на можливість ОСОБА_3 реалізувати спірне майно.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 9 квітня 2020 року заяву задоволено.

Накладено арешт на нежитлове приміщення №62 - художня майстерня, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 288,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:449365480000, належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Не погодившись з ухвалою, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просив її скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволені клопотання про забезпечення позову.

Посилаючись на недоведеність позивачем того, що невжиття обраного ним заходу забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання майбутнього рішення суду. Вважав, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач здійснює заходи щодо відчуження спірного майна.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 серпня 2020 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про виправлення описки в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 09 квітня 2020 року - задоволено, виправлено описку у шістнадцятому абзаці описово-мотивувальної частини ухвали Шевченківського районного суду м. Києва про забезпечення позову від 09 квітня 2020 року замість невірно зазначеного: що предмет позову по даній справі є поділ спільного майна подружжя , зазначити вірно - що предмет позову по даній справі є визнання недійсним інвестиційного договору, скасування наказу та свідоцтва права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування запису права власності .

Беручи до уваги, що подана апеляційна скарга не містить у собі доводів щодо невідповідності висновків суду в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони проводити будівельні роботи ТОВ БКФ ГРАНІТ , або будь-яким іншим підприємствам, установам чи організаціям, по реконструкції спірного приміщення, то

судом апеляційної інстанції ухвала суду в даній частині не переглядається, виходячи з положень ст. 367 ЦПК України.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року справу було повернуто до суду першої інстанції для вирішення питання про виправлення описки.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року було виправлено описку в ухвалі Шевченківського районного суду міста Києва від 09.04.2020 року з зазначенням у вступній частині, а також першому абзаці описової та першому абзаці резолютивної частини у якості відповідача - ОСОБА_3 .

Позивач та представник позивача не визнали подану апеляційну скаргу, заперечували проти її задоволення.

Інші учасники справи про день і час її розгляду повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку. В судове засідання не з`явилися, поважність причин неявки суду не повідомили.

Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність в силу вимог ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Задовольняючи вимоги заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції врахував предмет позову, наведені докази та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, та з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача дійшов висновку про доцільність накладення арешту на спірне нерухоме майно.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, колегія суддів вважав, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і процесуальний закон, який їх регулює.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів, щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Зокрема, судом накладено арешт на спірне нежитлове приміщення, яке є безпосереднім предметом даного спору, оскільки позивачем заявлено вимоги про витребування вказаного нерухомого майна. У випадку відчуження ОСОБА_3 спірного майна виконання можливого рішення суду про витребування від нього на користь співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 спірного нежитлового приміщення буде унеможливлене.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду по суті позовних вимог.

Крім того, вжиті заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, діють до набрання рішенням суду по даній справі законної сили та спрямовані виключно на забезпечення можливості виконання такого рішення у майбутньому, не порушуючи законних прав та інтересів відповідача.

Не можуть бути підставою для скасування ухвали суду доводи апеляційної скарги в частині щодо відсутності у позивача повноважень діяти від імені співвласників спірного приміщення. З урахуванням того, що відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позивач у справі є співвласником багатоквартирного будинку, відтак право власності кожного співвласника поширюється на весь об`єкт в цілому, а не на певну його частину. Крім того, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Доводами апеляційної скарги є також посилання відповідача на помилковість рішення суду щодо прийняття рішення про забезпечення позову з урахуванням того, що 7 абзаці ухвали суду від 09.04.2020 року зазначено так з наведених у заяві про вжиття заходів забезпечення позову фактів на обґрунтування вбачається, що предметом позову по даній справі є поділ спільного майна подружжя та заявлений представником позивача захід забезпечення позову в частині накладення арешту взаємопов`язаний з предметом спору а

невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача за захистом яких він звернувся до суду

Колегія суддів вважає, що зазначені доводи не свідчать про помилковість висновків суду, що є обов'язковою підставою для скасування ухвали суду. У той же час враховуючи, що судом першої інстанції було виправлено описку (ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 11 серпня 2020 року) в зазначеному абзаці, колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної частини ухвали п.7, а саме посилання суду щодо наявності спору про поділ спільного майна подружжя.

В іншій оскаржуваній частині ухвала суду постановлена з дотримання норм процесуального права, і підстав для її скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.

Керуючись ст.ст. 368, 372,374,376, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 09 квітня 2020 року змінити, виключивши з мотивувальної частини даної ухвали п. 7, а саме: посилання суду щодо наявності спору про поділ спільного майна подружжя.

В іншій частині ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 09 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 грудня 2020 року.

Суддя-доповідач:

Судді: