Постанова

від 09.12.2020 по справі 915/1266/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/1266/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Сілаєва В.С.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Коломійчук І.О., посвідчення;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Керівника Миколаївської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2020 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог та залишення позовної заяви без розгляду в іншій частині, постановлену суддею Ржепецьким В.О. у м. Миколаїв

у справі №915/1266/19

за позовом: Першого заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури в інтересах держави

до відповідачів:

1. Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області;

2. Фермерського господарства Ортус .

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

про: визнання незаконними та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року Перший заступник керівника Баштанської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Фермерського господарства Ортус , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про:

1)визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентства в Миколаївській області від 23.06.2015 №3104-сг, яким ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку площею 28,8310 га (кадастровий номер 4825780400:13:000:0028) для ведення фермерського господарства в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району;

2)визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентства в Миколаївській області від 23.06.2015 №3102-сг, яким ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 4825780400:10:000:0030) для ведення фермерського господарства в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району;

3)визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентства в Миколаївській області від 26.05.2015 №2709-сг, яким ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку площею 6,3600 га (кадастровий номер 4825780400:03:000:0003) для ведення фермерського господарства в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району;

4)визнання недійсним укладеного 25.06.2015 між Головним управлінням Держземагентства в Миколаївській області та ОСОБА_1 договору про надання в оренду останньому земельної ділянки площею 28,8310 га (кадастровий номер 4825780400:13:000:0028), розташованої в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району;

5)визнання недійсним укладеного 25.06.2015 між Головним управлінням Держземагентства в Миколаївській області та ОСОБА_1 договору про надання в оренду останньому земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер 4825780400:10:000:0030), розташованої в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району;

6)визнання недійсним укладеного 25.06.2015 між Головним управлінням Держземагентства в Миколаївській області та ОСОБА_1 договору про надання в оренду останньому земельної ділянки площею 6,3600 га (кадастровий номер 4825780400:03:000:0003), розташованої в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району;

7)повернення Фермерським господарством Ортус у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 28,831 га з кадастровим номером 4825780400:13:000:0028, нормативною грошовою оцінкою 419935,95 грн., розташованої в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 10751572;

8)повернення Фермерським господарством Ортус у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га з кадастровим номером 4825780400:10:000:0030, нормативною грошовою оцінкою 41971,34 грн., розташованої в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 10755357;

9) повернення Фермерським господарством Ортус у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 6,36 га з кадастровим номером 4825780400:03:000:0003, нормативною грошовою оцінкою 99766,84 грн., розташованої в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району, право оренди на яку зареєстровано з Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 10754807.

Позов мотивовано тим, що оскаржувані накази Головного управління Держземагентства в Миколаївській області прийнято без додержання чинного на час їх прийняття законодавства України, а саме в зв`язку з тим, що земельні ділянки були передані ОСОБА_1 , як фізичній особі з метою створення фермерського господарства, тоді як станом на момент прийняття рішення вказана особа вже була членом фермерського господарства та фактично вже скористалася своїм правом на отримання земельної ділянки поза конкурсною процедурою. З огляду на вказане прокурор вважав, що оскаржувані у справі накази мають бути визнані незаконними та скасовані, укладені на їх підставі договори оренди - недійсними, а земельні ділянки повернуті державі.

Допущено й інші порушення законодавства при наданні ОСОБА_1 вказаних земельних ділянок:

- усупереч вимогам Закону України Про фермерське господарство у заяві від 08.12.2014 ОСОБА_1 не вказав кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність;

- наведенні в обґрунтування необхідності отримання для ведення фермерського господарства земельних ділянок з урахуванням можливості обробітку є формальними та носять декларативний характер на зразок збільшення виробництва екологічної продукції та забезпечення продовольчої безпеки держави .

Підстави представництва прокурор обґрунтовував тим, що орган, який, на момент звернення з позовом, розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території Миколаївської області є відповідачем у справі. Надаючи в оренду ОСОБА_1 спірні земельні ділянки Головне управління Держземагенства у Миколаївській області діяло всупереч інтересам держави, як власника земельних ділянок, розпорядившись ними з порушенням чинного законодавства. У зв`язку з тим, що Головним управлінням Держгеокадастру в Миколаївській області не вжито заходів щодо їх усунення та відповідний орган позбавлений повноважень самостійно скасовувати спірні накази через їх реалізацією шляхом укладення спірних договорів оренди землі, то керуючись ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор пред`явив цей позов у інтересах держави як позивач.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/1051/19 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.04.2019 роз`єднано позовні вимоги, виділено в самостійні провадження позовні вимоги Першого заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Фермерського господарства Ортус , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та повернення земельних ділянок державі в окреме провадження щодо кожної земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2019 справу №915/1266/19 за позовом Першого заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Фермерського господарства Ортус , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про:

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентства в Миколаївській області від 23.06.2015 №3102-сг, яким ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 4825780400:10:000:0030) для ведення фермерського господарства в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району;

- визнання недійсним укладеного 25.06.2015 між Головним управлінням Держземагентства в Миколаївській області та ОСОБА_1 договору про надання в оренду останньому земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер 4825780400:10:000:0030), розташованої в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району;

- повернення Фермерським господарством Ортус у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га з кадастровим номером 4825780400:10:000:0030, нормативною грошовою оцінкою 41971,34 грн., розташованої в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 10755357, прийнято до провадження суддею Ржепецьким В.О. за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2020 у справі №915/1266/20:

провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентства в Миколаївській області від 23.06.2015 №3102-сг, яким ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 4825780400:10:000:0030) для ведення фермерського господарства в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району та про визнання недійсним укладеного 25.06.2015 між Головним управлінням Держземагентства в Миколаївській області та ОСОБА_1 договору про надання в оренду останньому земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер 4825780400:10:000:0030), розташованої в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району - закрито;

позовну заяву в частині позовних вимог щодо повернення Фермерським господарством Ортус у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га з кадастровим номером 4825780400:10:000:0030, нормативною грошовою оцінкою 41971,34 грн., розташованої в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 10755357 - залишено без розгляду;

клопотання Відповідача від 27.05.2019 - залишено без розгляду;

клопотання Третьої особи від 11.06.2019 - залишено без розгляду.

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентства в Миколаївській області від 23.06.2015 №3102-сг, яким ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 4825780400:10:000:0030) для ведення фермерського господарства в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району та про визнання недійсним укладеного 25.06.2015 між Головним управлінням Держземагентства в Миколаївській області та ОСОБА_1 договору про надання в оренду останньому земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер 4825780400:10:000:0030), розташованої в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району, суд першої інстанції, із посиланням на постанови Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 619/1680/17 (провадження № 14-83цс19), від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19) та у справі № 627/1351/18 (провадження № 14-619цс19), виходив з того, що оскільки в наказі Головного управління Держземагентства в Миколаївській області від 23.06.2015 №3102-сг та договорі 25.06.2015 про надання в оренду останньому земельної ділянки площею 2,0 га ОСОБА_1 зазначений, як фізична особа та громадянину ОСОБА_1 без проведення земельних торгів було повторно виділено земельну ділянку для ведення фермерського господарства, яке вже було створене на земельній ділянці державної/комунальної власності, спір в цій частині підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

В частині залишення без розгляду позовних вимог щодо повернення Фермерським господарством Ортус у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га з кадастровим номером 4825780400:10:000:0030, суд першої інстанції зауважив, що за загальним правилом повноваження щодо здійснення представництва регіональної прокуратури у відносинах з органами державної влади надані її керівнику і лише в разі відсутності останнього такі повноваження може виконувати перший заступник, а у разі відсутності першого заступника - один із заступників, відповідно, при цьому, як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву Прокуратури подано до Господарського суду Миколаївської області 18.04.2019 та підписано 15.04.2020 від імені позивача першим заступником керівника Баштанської місцевої прокуратури Корженко С.О., проте доказів відсутності 15.04.2019 керівника Баштанської місцевої прокуратури прокурором до матеріалів справи не додано, з огляду на що дійшов висновку, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати.

Не погодившись з означеною ухвалою суду, керівник Миколаївської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить: поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2020 у справі №915/1266/19; ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2020 у справі №915/1266/19 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду; про дату та час розгляду апеляційної скарги повідомити Миколаївську обласну прокуратуру та Одеську обласну прокуратуру.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилався на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, зазначаючи, що:

ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 14.01.2019 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України закрито провадження у справі №485/1803/17 за позовом Першого заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 , третя особа ФГ Ортус про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та їх повернення, оскільки у правовідносинах користування спірними земельними ділянками відбулась фактична зміна орендаря і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи, а отже, справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Вказаний висновок ґрунтувався на правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц та від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц. За наявності вищевказаної ухвали про закриття провадження у справі №485/1803/17, яка набрала законної сили, господарський суд фактично створив умови, за яких взагалі унеможливлюється захист порушених інтересів держави. Крім того, судом першої інстанції у даній справі не враховано правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі №695/2632/17. Отже, оскільки на час звернення прокурора до суду з позовною заявою Фермерське господарство Ортус , засноване ОСОБА_1 , вже було зареєстровано і використовувало спірну земельну ділянку, відповідний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, що безпідставно не враховано судом;

системний аналіз чинного законодавства України дає підстави стверджувати, що заступник керівника місцевої прокуратури є самостійним суб`єктом, повноважним на підписання позовної заяви в інтересах держави. Ураховуючи, що позов підписано першим заступником керівника Баштанської місцевої прокуратури в межах наданої чинним законодавством компетенції, висновок суду про підписання позовної заяви не уповноваженою особою є необґрунтованим, а отже, відсутні підстави для залишення її без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.10.2020 для розгляду заяви визначено судову колегію у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів ОСОБА_2 , Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2019: апеляційну скаргу керівника Миколаївської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2020 у справі №915/1266/19 - залишено без руху; встановлено керівнику Миколаївської обласної прокуратури строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 2 102, 00 грн протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; попереджено керівника Миколаївської обласної прокуратури, що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, апеляційна скарга буде вважатися неподаною і повернута скаржнику.

04.11.2020 від Виконувача обов`язків начальника управління представництва інтересів держави в суді Миколаївської обласної прокуратури надійшла заява, в якій останнім повідомлено, що на виконання п. 2 ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2020 направлено платіжні доручення про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020: поновлено Керівнику Миколаївської обласної прокуратури строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2020 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог та про залишення позовної заяви без розгляду у справі №915/1266/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Миколаївської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2020 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог та про залишення позовної заяви без розгляду у справі №915/1266/19; встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами його направлення учасникам справи) до 24.11.2020; роз`яснено іншим учасникам справи їх право в строк до 24.11.2020 подати до суду разом з відзивом на апеляційну скаргу або окремо будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище статті, або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення чи залишення без розгляду.

27.11.2020 від Фермерського господарства Ортус надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд: прийняти відзив до свого розгляду та приєднати до матеріалів справи №915/1266/19; продовжити Фермерському господарству Ортус строк для подання відзиву на позовну заяву по справі №915/1266/19; апеляційну скаргу Миколаївської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2020 у справі №915/1266/19 залишити без задоволення; ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2020 у справі №915/1266/19 залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів апелянта Фермерське господарство Ортус вказувало наступне:

щодо розгляду позовних вимог в порядку цивільної юрисдикції: судом першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали враховано висновки Верховного Суду відповідно до яких за правилами цивільного судочинства необхідно розглядати справи у спорах, у яких без проведення земельних торгів особі виділена друга та кожна наступна земельна ділянка для ведення фермерського господарства, яке вже було створене на земельній ділянці державної/комунальної власності. Більше того, судом першої інстанції було зроблено правильні висновки про те, що вимога про визнання наказів ГУ Дерземагенства незаконними та їх скасування, не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призводить до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, а отже ця вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. В зв`язку з зазначеним, ця вимога повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.

щодо залишення позовної заяви без розгляду, то у відзиві зазначено, що суд є органом державної влади, а отже у відносинах із судом підлягає застосуванню стаття 13 Закону України Про прокуратуру , відповідно до якої разом з позовною заявою Перший заступник керівника Баштанської місцевої прокуратури С.О. Корженко повинна була додати докази, які б свідчили про відсутність керівника Баштанської місцевої прокуратури та, відповідно, неможливість підписання ним позовної заяви. Оскільки вимоги законодавства під час подання заяви стороною позивача виконані не були, то суд дійшов правильного висновку, що позовну заяву від імені Баштанської місцевої прокуратури підписано особою, яка не має права її підписувати та застосував п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020: клопотання Фермерського господарства Ортус про продовження процесуального строку залишено без задоволення; продовжено Фермерському господарству Ортус строк для подання відзиву на апеляційну скаргу Керівника Миколаївської обласної прокуратури на 915/1266/19, встановлений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020, до 25.11.2020 з ініціативи суду; призначено справу №915/1266/19 до розгляду на 09.12.2020.

Інші учасники справи своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористались, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні представник прокуратури підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представники відповідачів, третьої особи в судове засідання не з`явилися.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема Іззетов проти України , Пискал проти України , Майстер проти України , Субот проти України , Крюков проти України , Крат проти України , Сокор проти України , Кобченко проти України , Шульга проти України , Лагун проти України , Буряк проти України , ТОВ ФПК ГРОСС проти України , Гержик проти України суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З урахуванням викладеного, та враховуючи, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явка сторін до суду ухвалами не визнавалася обов`язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, справа перебувала в провадженні досить тривалий час, учасники справи мали можливість подати всі необхідні клопотання та заяви, висловити свої позиції щодо суті спору та вимог і доводів апеляційної скарги, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які з`явилися до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників справи.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, наказом Головного управління Держземагенства у Миколаївські області №3523-сг від 25.12.2014 надано дозвіл громадянину України ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства та технічної документації з нормативно грошової оцінки для земельної ділянки, що передбачається для передачі в оренду для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ 01.02), орієнтованою площею 2,0 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області (т.1, а.с. 13-14).

Наказом Головного управління Держземагенства у Миколаївські області №3102-сг від 23.06.2015 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянинові України ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області та надано на умовах оренди земельну ділянку площею 2,0 га ріллі з кадастровим номером 4825780400:10:000:0030 для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ 01.02) із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області (Т.1 а.с.20-21).

25.06.2015 між Головним управлінням Держземагенства у Миколаївській області (орендодавець) та громадянином України ОСОБА_1 (орендарем) був укладений договір оренди землі (Т.1, а.с.22-30) відповідно до п. 1 якого орендодавець на підставі наказу Головного управлінням Держземагенства у Миколаївській області від 23.06.2015 №3102-сг передає, а орендар приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ 01.02) із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

У пункті 2 договору сторони визначили кадастровий номер земельної ділянки 4825780400:10:000:0030, а місце розташування в межах території Олександрівської сількоської ради Снігурівського району Миколаївської області (за межами населеного пункту), загальною площею - 2,0 га ріллі.

Відповідно до розділу договору Умови використання земельної ділянки :

- земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п.15);

- цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (п.16).

Пунктом 18 договору передбачено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину України ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, дозвіл на розроблення якого надано на підставі наказу ГУ Держземагенства у Миколаївській області від 25.12.2014 №3523-сг.

Згідно з п. 43 договору Прикінцевих положень, договір набирає чинності після державної реєстрації права користування земельною ділянкою відповідно до цього договору.

У відповідності до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.11.2017 №102661172 щодо об`єкта нерухомого майна земельної ділянки для ведення фермерського господарства за кадастровим номером 4825780400:10:000:0030 орендарем визначено ОСОБА_1 , а орендодавцем державу в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, номер запису про інше речове право №10755357, дата державної реєстрації - 07.08.2015.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.11.2017 за №1003210887 станом на 06.11.2017 визначено, що Фермерське господарство Ортус (ідентифікаційний код юридичної особи 41183216) зареєстроване в відповідному Єдиному державному реєстрі 01.03.2017, номер запису: 15201020000001010. Перелік засновників (учасників) юридичної особи: ОСОБА_1 (Т.1 а.с.36-37).

Листом від 06.07.2017 №317/8/14-11-28-13-01-014 Снігурівським відділенням Баштанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області повідомлено Першого заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , що за кадастровим номером 4825780400:10:000:0030 орендну плату у 2015 році здійснювала фізична особа ОСОБА_1 , з квітня 2017 року орендну плату за відповідну земельну ділянку здійснює ФГ Ортус (Т.1, а.с.38).

У листі від 26.06.2017 №248/119-17 відділом у Снігурівському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Снігурівський відділ Баштанської місцевої прокуратури повідомлено, що громадянин України ОСОБА_1 має у власності та користуванні земельні ділянки, саме:

- державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення фермерського господарства на площу 9,5011 га, серії ЯК№940452, виданий згідно розпорядження Снігурівської райдержадміністрації №302-р від 29.05.2012, кад.№4825780400:16:000:0003, спільна сумісна власність з ОСОБА_4 ;

- договір оренди землі на площу 28,831 га ріллі, кад.№4825780400:07:000:0002, укладений з Головним управлінням Держземагенства у Миколаївської області, термін дії 10 років, для ведення фермерського господарства, дата державної реєстрації 11.08.2015;

- договір оренди землі на площу 6,36 на ріллі, кад.№4825780400:03:000:0003, укладений з Головним управлінням Держземагенства у Миколаївської області, термін дії 10 років, для ведення фермерського господарства, дата державної реєстрації 11.08.2015;

- договір оренди землі на площу 2 га ріллі, кад.№4825780400:10:000:0030, укладений з Головним управлінням Держземагенства у Миколаївської області, термін дії 10 років, для ведення фермерського господарства, дата державної реєстрації 11.08.2015 (Т.1, а.с.43-44).

Олександрівською сільською радою Снігурівського району Миколаївської області листом від 03.11.2017 №562/01-4.5/17 Першого заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області Корженко С.О. повідомлено про те, що обробка земельної ділянки за кад.№ 4825780400:10:000:0030 здійснюється Фермерським господарством Ортус в особі голови фермерського господарства Єрмолаєва Олександра Олександровича (т.1, а.с.45).

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.11.2017 за №1003211090 станом на 06.11.2017 визначено, що Фермерське господарство Нива (ідентифікаційний код юридичної особи 13867982) зареєстроване 16.09.1992, дата запису: 10.11.2004, номер запису: 15201200000000072. Перелік засновників (учасників) юридичної особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 (т.1 а.с.46-49).

Розпорядженням Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області від 29.05.2012 №302-р затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність громадянам України - членам фермерського господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства (обслуговування майнового комплексу) із земель сільськогосподарського призначення державної власності раніше наданих в оренду голові Фермерського господарства Нива ОСОБА_6 для ведення фермерського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту) та передано у спільну сумісну власність громадянам (згідно з додатком ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ) земельну ділянку загальною площею 9,5011 га для ведення фермерського господарства під розміщення господарських будівель та дворів (обслуговування майнового комплексу) за адресою: АДРЕСА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності раніше наданих Фермерському господарству Нива для ведення фермерського господарства на підставі договору оренди землі від 03.11.2011 (Т.1, а.с.50-53).

10.10.2012 ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК №940452 на підставі розпорядженням Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області від 29.05.2012 №302-р, площею 9,5011 га, що розташована у АДРЕСА_1 за межами населеного пункту, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства. Додатком до державного акту на право власності на земельну ділянку від 10.10.2012 серія ЯК №940452 визначено список співвласників земельної ділянки, до якого віднесено ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (Т.1, а.с.54-56).

Згідно з Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку наданою Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.11.2017 земельна ділянка за кад.№4825780400:16:000:0003 знаходиться у власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та надана для ведення селянського (фермерського) господарства (Т.1, а.с.57-58).

Отже, на думку позивача, ОСОБА_1 на час звернення до Головного управління Держземагентства в Миколаївській області (грудень 2014 року) із відповідною заявою про отримання спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства вже мав у власності земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

Оскільки громадянин ОСОБА_1 , як член Фермерського господарства Нива , отримав 29.05.2012 земельну ділянку на позаконкурсній основі для ведення фермерського господарства, то надання йому на позаконкурентній основі для ведення фермерського господарства ще трьох окремих земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Олександрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, на думку прокурора, суперечить зазначеним вимогам законодавства.

Тобто, як вважає позивач, зазначені накази Головного управління Держземагентства в Миколаївській області прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим вони підлягають визнанню незаконними та скасуванню. При цьому, враховуючи те, що на підставі незаконних наказів між ГУ ДЗА в Миколаївській області та громадянином ОСОБА_1 укладено договір оренди щодо спірних земельних ділянок від 25.06.2015, то, відповідно до ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України, він підлягає визнанню недійсним та спірні земельні ділянки підлягають поверненню у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області саме Фермерським господарством Ортус .

Таким чином, предметом розгляду даної справи є позовні вимоги Першого заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Фермерського господарства Ортус про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентства в Миколаївській області від 23.06.2015 № 3102-сг, яким ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 4825780400:10:000:0030) для ведення фермерського господарства в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району; визнання недійсним укладеного 25.06.2015 між Головним управлінням Держземагентства в Миколаївській області та ОСОБА_1 договору про надання в оренду останньому земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер 4825780400:10:000:0030), розташованої в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району; зобов`язання Фермерського господарства Ортус повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га з кадастровим номером 4825780400:10:000:0030, нормативною грошовою оцінкою 41 971,34 грн., розташованої в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 10755357.

Крім того, згідно з відомостей у Єдиному державному реєстрі судових рішень судовою колегією встановлено, що прокурор вже звертався до Снігурівського районного суду Миколаївської області з аналогічними позовними вимогами та провадження у справі було закрито, з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Такого висновку суд загальної юрисдикції дійшов, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц та від 20.05.2018 у справі № 317/2520/15-ц.

Вказана ухвала учасниками оскаржена не була та набрала законної сили.

Вже у квітні 2019 року Перший заступник керівника Баштанської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Фермерського господарства Ортус у вказаній справі.

Судова колегія зауважує, що предмет та підстава позовів у справі № 485/1803/17, провадження у якій було закрито у січні 2019 року, в зв`язку порушенням правил юрисдикції та у справі № 915/1266/19, ухвала про закриття провадження у якій наразі є предметом апеляційного перегляду, є ідентичними.

Таким чином, щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентства в Миколаївській області від 23.06.2015 №3102-сг та визнання недійсним договору про надання в оренду останньому земельної ділянки від 25.06.2015 площею 2,0 га (кадастровий номер 4825780400:10:000:0030) у зв`язку з тим, що вказані позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, колегія суддів зазначає наступне.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , на підставі державного акта на право приватної власності від 10.10.2012 серія ЯК №940452, є співвласником земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кад.№4825780400:16:000:0003 та, на підставі договору оренди землі від 25.06.2015, землекористувачем земельної ділянки, що розташована за межами населеного пункту в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області за кад.№ 4825780400:10:000:0030.

Закриваючи провадження у справі в частині вищезазначених позовних вимог, суд першої інстанції керувався висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими у постановах від 20.03.2019 у справі № 619/1680/17, від 15.01.2020 у справі №698/119/18 та у справі № 627/1351/18, від 25.02.2020 у справі № 922/614/19, відповідно до яких за правилами цивільного судочинства необхідно розглядати справи у спорах, у яких без проведення земельних торгів особі виділена друга та кожна наступна земельна ділянка для ведення фермерського господарства, яке вже було створене на земельній ділянці державної/комунальної власності.

Проте колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком, оскільки земельна ділянка за кад.№ 4825780400:10:000:0030, відповідно до наказу Головного управління Держземагенства у Миколаївській області від 23.06.2015 №3102-сг, була надана громадянину України ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в межах території Олександрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, проте цим документом не визначено, що саме для ведення Фермерського господарства Нива , яке вже було створене. Тобто за рахунок земельної ділянки за кад. №4825780400:10:000:0030 не відбулось отримання додаткової земельної ділянки юридичною особою, що передбачає конкурентні засади через участь у торгах. В подальшому у 2017 році ОСОБА_1 було створено Фермерське господарство Ортус , що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.11.2017 за №1003210887. А відповідно до листа Снігурівського відділенням Баштанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області від 06.07.2017 №317/8/14-11-28-13-01-014 визначено, що за земельну ділянку кад.№4825780400:10:000:0030 орендну плату у 2015 році здійснювала фізична особа ОСОБА_1 , з квітня 2017 року орендну плату за відповідну земельну ділянку здійснює ФГ Ортус .

Таким чином, земельна ділянка за кад.№ 4825780400:10:000:0030 у 2015 році була отримання у користування ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства з подальшим створенням у 2017 році Фермерського господарства Ортус .

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 19.02.2020 у справі №629/4590/17, у випадках, якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, фермерське господарство вже було зареєстрованим, то така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства. Отже, враховуючи, що позов у даній справі першим заступником керівника Баштанської місцевої прокуратури в інтересах держави був поданий у квітні 2019 року (на момент існування Фермерського господарства Ортус ), колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у вказаній справі в цій частині позовних вимог.

Окрім того, судова колегія враховує наслідки закриття провадження у даній справі, а саме, неможливість повторного звернення із аналогічним позовом до суду, тобто в даному випадку, за наявності ухвали Снігурівського районного суду Миколаївської області від 14.01.2019 про закриття провадження у справі № 485/1803/17, яка набрала законної сили, господарський суд, закриваючи провадження в частині позовних вимог у даній справі з підстав невіднесення таких вимог до юрисдикції господарських судів, фактично створив умови, за яких взагалі унеможливлюється захист порушених інтересів держави, що є вкрай неприпустимим, оскільки порушує гарантовані Конституцією України права осіб на доступ до правосуддя.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов`язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Особі має бути забезпечено можливість реалізувати зазначені права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя та таке право не може бути обмежене.

До того ж судова колегія вважає за необхідне зауважити, що в ситуації, яка склалась, за умови фактичного звернення прокурора до суду з метою захисту інтересів у справі у співних правовідносинах ще в 2017 році (звернення прокурора до суду загальної юрисдикції), подальшу неодноразову зміну судової практики касаційної інстанції щодо питання юрисдикції такої категорії спорів і, як наслідок, закриття провадження у цивільній справі з цих підстав, при тому, що спори між судами з цього питання не допускаються, такі обставини не можуть бути перешкодою для доступу до суду взагалі, а отже позовні вимоги у справі № 915/1266/19 мають бути розглянуті в порядку господарського судочинства.

Щодо залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог щодо повернення Фермерським господарством Ортус у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельної ділянки з кадастровим номером 4825780400:10:000:0030.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено ст. 131-1, п. 3 ч. 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про прокуратуру (в редакції чинній на час звернення до суду із позовом у даній справі) систему прокуратури України становлять: Генеральна прокуратура України; регіональні прокуратури; місцеві прокуратури; військові прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

У системі прокуратури України діють місцеві прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається в додатку до цього закону. Місцеву прокуратуру очолює керівник місцевої прокуратури, який має першого заступника та не більше двох заступників (ч. 1, 2 ст. 12 Закону України Про прокуратуру (в редакції, чинній на час звернення до суду із позовом у даній справі).

Згідно з п.п. 14-19 ч. 1 ст. 15 Закону України Про прокуратуру (в редакції, чинній на час звернення до суду із позовом у даній справі) прокурором органу прокуратури є: керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначено, зокрема, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

При цьому, ч. 1 ст. 24 Закону України Про прокуратуру (в редакції, чинній на час звернення до суду із позовом у даній справі) визначено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Як вже зазначалось раніше, позовна заява у вказаній справі підписана 15.04.2019 Першим заступником керівника Баштанської місцевої прокуратури Корженко С.О., отже, на час звернення з даним позовом Перший заступник керівника Баштанської місцевої прокуратури Корженко С.О., був наділений правом підпису позовної заяви, чого судом першої інстанції враховано не було.

Місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі помилково послався на постанови Верховного Суду у справах № 819/198/17 та № 819/478/17 та зазначив, що Законом України Про прокуратуру не передбачено можливості керівника регіональної органу прокуратури делегувати повноваження щодо представництва регіональної прокуратури у взаємовідносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, з огляду на що дійшов помилкового висновку, що Перший заступник керівника Баштанської місцевої прокуратури не міг підписати позов у справі, оскільки до матеріалів справи не додано доказів відсутності 15.04.2019 року керівника Баштанської місцевої прокуратури, з огляду на таке.

Дійсно, п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України Про прокуратуру (в редакції чинній на час звернення до суду із позовом у даній справі) було визначено, що керівник місцевої прокуратури, зокрема, представляє місцеву прокуратуру у відносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями.

Проте, судова колегія наголошує, що вказані приписи стосуються представлення інтересів місцевої прокуратури саме як юридичної особи у правовідносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями.

При цьому, відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, юридична особа, незалежно від порядку її створення, бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) ( само представництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

З урахуванням викладеного, як вірно зазначив скаржник, слід розрізняти статус прокурора, який здійснює представництво інтересів держави в суді, від статусу представника органу прокуратури, як юридичної особи.

Посилання суду першої інстанції на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 819/198/17, від 27.05.2020 у справі № 819/478/17 також не можуть бути застосовані в даному випадку, оскільки у вказаних справах позовна заява була подана на захист прав, свобод та інтересів саме прокуратури, як самостійного позивача у статусі юридичної особи, а не на виконання прокурорської функції представництва інтересів держави в суді, тоді як у даній справі прокурор реалізує конституційну функцію представництва інтереси держави та позов подано виключно з цією метою, а не для захисту особистих прав та інтересів Баштанської місцевої прокуратури як юридичної особи.

До того ж, Верховний Суд у постанові від 25.09.2019 у справі № 819/198/17 прямо вказав: Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 2 Закону № 1697-VII у відповідній редакції, на прокуратуру покладається функція щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій закріплені у розділі IV Закону №1697-VII у відповідній редакції, до якого включено статтю 24, на яку позивач посилається в обґрунтування наявності у заступника прокурора Тернопільської області Галицького О.В. повноважень на підписання позовної заяви від імені Прокуратури.

Згідно з частинами 1, 4 статті 23 Закону №1697-VII у відповідній редакції, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Частиною 1 статті 24 Закону №1697-VII у відповідній редакції, що регулює особливості здійснення окремих форм представництва інтересів громадянина або держави в суді, визначено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Частиною 7 цієї статті у відповідній редакції встановлено, що повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством.

За приписами частини 2 статті 60 КАС України, з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до адміністративного суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру . Для представництва інтересів громадянина в адміністративному суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання адміністративному суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 108 цього Кодексу.

Відтак, закріплені частиною 1 статті 24 Закону № 1697-VII повноваження щодо підписання заступником керівника регіональної прокуратури, у тому числі, позовної заяви повинні реалізуватись у чітко визначених законодавством випадках, а саме, у разі здійснення таким органом прокуратури представництва інтересів громадянина або держави в суді .

Крім того, судова колегія звертає увагу, що чинним процесуальним законодавством не передбачено можливості залишити позовні вимоги без розгляду тільки в якійсь частині з підстави відсутності повноважень у особи, яка підписала позов. У випадку, коли суд дійшов такого висновку, залишається без розгляду взагалі позовна заява відповідно до норм ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, і вирішувати далі питання щодо розгляду по суті або закриття провадження у справі в будь-якій іншій частині такого позову неможливо.

З урахуванням викладеного, оскаржувана ухвала суду першої інстанції щодо залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, в зв`язку тим, що позовна заява підписана особою, яка не має права підписувати, є помилковою та такою, що не ґрунтується на приписах чинного матеріального та процесуального права, а тому ухвала суду у вказаній частині підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Приписами ст. 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Частиною 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, у зв`язку з чим апеляційна скарга Керівника Миколаївської обласної прокуратури підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2020 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог та залишення позову без розгляду в іншій частині у справі №915/1266/19 не відповідає вимогам процесуального законодавства і є достатні правові підстави для її скасування з направленням справи до місцевого господарського суду для розгляду, оскільки місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали не було в повному обсязі враховано усі обставини справи, невірно застосовано норми процесуального та матеріального права України.

При цьому, судова колегія зауважує, що оскільки в апеляційній скарзі відсутні доводи щодо скасування оскаржуваної ухвали в іншій частині, суд апеляційної інстанції, відповідно до норм ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, не переглядає ухвалу в частині залишення без розгляду клопотань відповідача та третьої особи.

Розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, враховуючи направлення справи на розгляд суду першої інстанції, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Керівника Миколаївської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2020 у справі №915/1266/19 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог та залишення позовної заяви без розгляду в іншій частині - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2020 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог та залишення позовної заяви без розгляду в іншій частині у справі №915/1266/19 - скасувати.

Справу №915/1266/19 направити до Господарського суду Миколаївської області для продовження розгляду.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.12.2020.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

Судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська