Ухвала

від 26.11.2020 по справі 19/71

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

У Х В А Л А

26.11.2020 Справа №19/71

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.

при секретарі судового засідання Соколовій С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні

скаргу №09-6/1544 від 03.11.2020 Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк , м.Київ

на бездіяльність керівника Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при примусовому виконанні рішення суду

у справі №19/71

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк , м.Київ в особі філії Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Єнакієве Донецької області , м.Єнакієве Донецької області

до Державного підприємства Орджонікідзевугілля , м.Харків

про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 16373247,92грн

за участю представників:

від стягувача: адв. Хорошилов І.І., довіреність №09/12/49 від 07.07.2020,

від боржника: не з`явився (не викликався),

від органу ДВС: Литовченко Ю.С., наказ 307/к від 27.12.2019.

Суд перебував у нарадчій кімнаті

26.11.2020 з 13:18год до 13:21год.

Матеріали справи №19/71 втрачені через проведення на території м.Донецька АТО.

04.11.2020 до канцелярії суду від Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (далі - ПАТ Промінвестбанк , стягувач) надійшла скарга №09-6/1544 від 03.11.2020 (вх.№21002/20) на бездіяльність керівника Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - орган ДВС) при примусовому виконанні рішення суду у справі №19/71, в якій скаржник просить:

- визнати незаконною бездіяльність керівника органу ДВС в межах ВП №50565788 щодо не подання до Державної казначейської служби України документів та відомостей, необхідних для перерахування стягувачу коштів за наказом господарського суду Донецької області від 07.06.2010 у справі №19/71;

- зобов`язати керівника органу ДВС подати до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів за наказом №19/71 від 07.06.2010.

Обґрунтовуючи скаргу, стягувач посилається на невиконання керівником органу ДВС вимог ст.4 Закону України №4901-VI від 05.06.2012 Про гарантії держави щодо виконання судових рішень (далі - Закон Про гарантії держави… ).

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Донецької області №02-01/400 від 04.11.2020 відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в господарському суді Донецької області у зв`язку з відрахуванням зі штату судді Дучал Н.М. у справі №19/17 визначений склад суду: головуючий суддя Шилова О.М. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2020).

Ухвалою суду від 05.11.2020 скарга ПАТ Промінвестбанк у справі №19/71 прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні на 16.11.2020; явка учасників судового розгляду в судове засідання не визнавалась обов`язковою.

Ухвалою суду від 16.11.2020 в судовому засіданні оголошена перерва до 26.11.2020.

16.11.2020 представник органу ДВС надав до канцелярії суду пояснення №09-18/20 від 16.11.2020 (вх.№21665/20, з доданими копіями матеріалів ВП №50565788; а.с.52-99), в яких обґрунтував позицію про відсутність підстав для застосування у спірних правовідносинах положень ст.4 Закону Про гарантії держави… з огляду на чинність спеціальних норм законодавства, які зобов`язують орган ДВС зупинити виконавче провадження №50565788, а також на те, що передбачений ч.3 ст.4 Закону Про гарантії держави… обов`язок керівника органу ДВС виникає у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених п.п.2-4 та 9 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон); наголосив, що скарга подана до суду з пропуском строку, встановленого ст.74 Закону та ст.341 ГПК України; просив відмовити у задоволенні скарги.

18.11.2020 представник скаржника надав до канцелярії суду пояснення №09-6/1561 від 18.11.2020 (з додатками, вх.№21930/20; а.с.105-125), в яких зазначив, що бездіяльність є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається; оскільки Промінвестбанк оскаржує бездіяльність керівника органу ДВС, така скарга може бути подана в будь-який час з огляду на триваючий характер порушення прав стягувача. Навіть якщо припустити, що десятиденний строк на оскарження бездіяльності керівника органу ДВС має розраховуватися від закінчення шестимісячного строку з дня відкриття виконавчого провадження, на думку стягувача, ця скарга має бути розглянута судом по суті з огляду на наведені в поясненнях доводи.

24.11.2020 на вимогу суду представник органу ДВС з супровідним листом №09-18/20 від 24.11.2020 (вх.№22371/20, а.с.133-134) надав до канцелярії суду копію обох боків наказу від 07.06.2010 у справі №19/71.

Всі учасники судового розгляду належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги (а.с.37, 104, 132).

Представник скаржника (стягувача) в судове засідання з`явився, просив задовольнити скаргу; наполягав на тому, що бездіяльність є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим скарга подана до суду без порушення строку.

Представник боржника в судове засідання не з`явився (не викликався), пояснення по суті скарги не надав.

Представник органу ДВС у судове засідання з`явився, просив відмовити у задоволенні скарги; наголосив на тому, що скарга подана з пропуском законодавчо встановленого строку.

Відповідно до ч.2 ст.342 ГПК України неявка боржника, який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Розглянувши матеріали скарги, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Щодо фактів.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.05.2010 у справі №19/71 позов

задоволений; стягнуто з Державного підприємства Орджонікідзевугілля на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі Філії Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Єнакієве Донецької області 12659990,70грн неповернутого кредиту згідно кредитного договору про відкриття кредитної лінії №19-2008/к від 29.08.2008, 3333977,07грн відсотків за користування кредитом, 379280,15грн комісійної винагороди, 25500,00грн витрат по сплаті державного мита, 236,00грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.23-25).

07.06.2010 на виконання вказаного рішення виданий наказ (далі - наказ №19/71, а.с.134).

23.12.2010 орган ДВС виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №23416012 з примусового виконання наказу №19/71 (а.с.110).

01.01.2013 набрав чинності Закон Про гарантії держави… .

02.03.2016 на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону орган ДВС повернув стягувачу наказ №19/71 (постанова №23416012 про повернення виконавчого документа стягувачеві - а.с.118-119, зворотній бік наказу №19/71 - а.с.134).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону (у редакції, чинній станом на 02.03.2016) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до чинної станом на 02.03.2016 редакції ч.3 ст.4 Закону Про гарантії держави… протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 47 Закону України Про виконавче провадження , крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті [шість місяців з дня відкриття виконавчого провадження], керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

При цьому керівник органу ДВС документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів за наказом №19/71 до Державної казначейської служби України не подав.

Таким чином, вперше права стягувача та припис ч.3 ст.4 Закону Про гарантії держави… орган ДВС порушив ще під час повернення наказу №19/71 без виконання постановою від 02.03.2016 у виконавчому провадженні №23416012.

Стягувач повторно подав наказ №19/71 до органу ДВС.

23.03.2016 орган ДВС виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №50565788 з примусового виконання наказу №19/71 (а.с.63).

Ухвалою від 13.07.2016 господарський суд Харківської області порушив провадження у справі №922/1994/16 про банкрутство Державного підприємства Орджонікідзевугілля (а.с.26-33).

Постановами ВП №50565788 від 18.07.2016 орган ДВС стягнув з боржника 1639898,39грн виконавчого збору (а.с.66-67), наклав арешт на кошти і майно боржника та оголосив заборону на відчуження майна боржника в межах суми 18038882,31грн - з урахуванням виконавчого збору (а.с.72, 75-76).

Постановою від 23.08.2016 (а.с.118) орган ДВС зупинив виконавче провадження №50565788 на підставі п.8 ч.1 ст.37, ст.39 чинної на той момент редакції Закону (у зв`язку з порушенням провадження у справі про банкрутство боржника - до закінчення строку дії зазначеної обставини).

Відомості про вжиття інших виконавчих дій до дати подання скарги, що розглядається, у суду відсутні.

24.05.2017 набрав чинності Закон України №2021-VIII від 13.04.2017 Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств (далі - Закон №2021-VIII), відповідно до ч.2 ст.1 якого провадження у справах про банкрутство державних вугледобувних підприємств, порушені до дня набрання чинності цим Законом, підлягають припиненню, крім випадків, якщо ліквідація відбувається за рішенням власника.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.07.2017 провадження у справі №922/1994/16 про банкрутство Державного підприємства Орджонікідзевугілля припинене на підставі припису наведеної норми (а.с.34-36).

Тобто така підстава зупинення виконавчого провадження №50565788 як наявність судового провадження у справі про банкрутство боржника відпала 12.07.2017.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №2021-VIII тимчасово, до 01.01.2019 (в чинній редакції - до 01.01.2022), підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження , знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

При цьому суд зауважує, що Закон №2021-VIII не зупиняє дію положень Закону Про державні гарантії… та не містить заборони на встановлену ним передачу виконавчих документів до Державної казначейської служби України. Однак докази здійснення органом ДВС дій відповідно до ст.4 Закону Про гарантії держави… суду не надані. Докази принаймні часткового виконання рішення у справі №19/71 також не надані.

Щодо строку на оскарження.

Згідно з ч.ч.1, 6 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення; про поновлення процесуального строку суд постановляє ухвалу.

За приписами ч.ч.1, 4 ст.11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права і застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд визнає, що строк на подання скарги дійсно пропущений.

Водночас суд встановив, що порушення прав скаржника, допущене ще у березні 2016 року, на теперішній час органом ДВС самостійно не виправлене. Скаржник стверджує, що аналогічне порушення допущене вдруге і на теперішній час триває.

Оскільки скаржник, чиє право власності порушується державою в особі органу ДВС, не має повноважень самостійно вплинути на усунення порушення, це потребує втручання суду на стадії контролю за виконанням судового рішення, що набрало законної сили понад 10 років тому (07.06.2010) і досі залишається не виконаним.

Отже, керуючись принципом верховенства права, з метою захисту конвенційного права скаржника на мирне володіння своїм майном та дотримання справедливого балансу у правовідносинах, учасниками яких є: 1) державний орган, наділений повноваженнями із застосування державного примусу, 2) державне підприємство і 3) юридична особа приватного права, суд вважає за необхідне поновити пропущений строк на подання скарги і розглянути скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк по суті, забезпечивши таким чином реалізацію скаржником права на справедливий суд.

Щодо суті.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава Україна взяла на себе міжнародні зобов`язання забезпечити на своїй території реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й прав на мирне володіння своїм майном і на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах Півень проти України від 29.06.2004 заява №56849/00, Горнсбі проти Греції від 19.03.1997).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для законного сподівання на виплату такої заборгованості і становить майно цієї особи у зазначеній ст.1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі Агрокомплекс проти України ).

У справі Юрій Миколайович Іванов проти України (рішення від 15.10.2009) Європейський суд з прав людини вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст.1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі Фуклев проти України (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення №18-рп/2012 від 13.12.2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий судовий розгляд (п.3 мотивувальної частини рішення №11-рп/2012 від 25.04.2012).

З моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.

Особливий порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи встановлений ст.4 Закону Про гарантії держави... , згідно з ч.1 якої виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження , з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону Про гарантії держави… у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до поточної редакції ч.3 ст.4 Закону Про гарантії держави… протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п.п.2-4, 9 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження , крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого ч.2 цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої

влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

При цьому підстави, передбачені ч.2 і ч.3 ст.4 Закону Про гарантії держави… , є окремими та самостійними підставами для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Відтак, лише за фактом спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження - тобто після закінчення цього строку рішення суду повинно виконуватися відповідно до положень ч.2 або ч.3 ст.4 Закону Про гарантії держави… .

До того ж будь-яких обставин переривання/зупинення перебігу вказаного строку названа спеціальна норма не передбачає.

Зупинення виконавчого провадження за Законом №2021-VIII або з інших підстав в контексті ч.2 ст.4 Закону Про гарантії держави… не впливає на право стягувача отримати виконання за рахунок коштів державного бюджету, оскільки не впливає на сплив шестимісячного строку з моменту відкриття виконавчого провадження для виникнення такого права.

Оскільки виконавче провадження №50565788 зупинене, стягувач не має можливості домогтися виконання рішення у порядку, встановленому Законом Про виконавче провадження . У такому випадку виконання рішення суду можливе лише на підставі Закону Про гарантії держави… .

У ситуації, що склалася, слід керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна як держава робить усе, аби наблизити стягувача до його законної мети - виконання судового рішення як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №905/3773/14-908/5138/14, від 12.08.2019 у справі №905/2986/16.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність доказів здійснення органом ДВС дій відповідно до ст.4 Закону Про гарантії держави… , скарга №09-6/1544 від 03.11.2020 Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк підлягає задоволенню.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді на лікарняному станом на встановлену процесуальним законом кінцеву дату підписання повного тексту цієї ухвали, повний текст ухвали підписаний після виходу судді з лікарняного.

Керуючись ст.ст.2, 7. 11, 13, 15, 74, 76-78, 86, 119 (ч.ч.1, 6), 234, 235, 339, 341-343 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Поновити Публічному акціонерному товариству Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк строк на подання до суду скарги на бездіяльність керівника Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при примусовому виконанні рішення у справі №19/71.

2. Скаргу №09-6/1544 від 03.11.2020 Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк на бездіяльність керівника Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - задовольнити.

3. Визнати незаконною бездіяльність керівника Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження №50565788 щодо не подання до Державної казначейської служби України документів та відомостей, необхідних для перерахування стягувачу коштів за наказом господарського суду Донецької області від 07.06.2010 у справі №19/71.

4. Зобов`язати керівника Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подати до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів за наказом господарського суду Донецької області від 07.06.2010 у справі №19/71.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 26.11.2020 оголошені вступна і резолютивна частини ухвали.

Повний текст ухвали складений та підписаний 15.12.2020.

Суддя О.М. Шилова

надруковано 4 прим.: 1 - до справи,

2 - сторонам ВП, 1 - органу ДВС