Рішення

від 08.12.2020 по справі 906/1128/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1128/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Пеньківській О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: Петрушевська Ю.В., довіреність №33/14-19/30 від 29.08.19;

від відповідача-1: Наумчук В.М., довіреність №06-641 від 03.12.19 (був присутній в

засіданні суду 13.10.20);

від відповідача-2: не з`явився;

за участю прокурора Ревелюк Т.О., службове посвідчення №038654 від 11.01.2016;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі 1. Державного агентства водних ресурсів України (м.Київ),

2. Житомирської обласної державної адміністрації (м.Житомир)

до 1. Бердичівського міжрайонного управління водного господарства (с.Мирне Бердичівського району Житомирської області);

2. Фізичної особи-підприємця Довганюк Ірини Валентинівни (м.Житомир)

про визнання недійсним договору №5 від 03.07.2017,

з перервами в судових засіданнях 13.10.20 до 11.11.20, з 11.11.20 до 08.12.20 згідно із ст.216 ГПК України.

Керівник Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України, Житомирської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про визнання недійсним договору №5 від 03.07.17 про надання послуг оптимізації гідрологічного, гідрохімічного стану водного об`єкту с.Старий Солотвин, укладеного між Бердичівським міжрайонним управлінням водного господарства та Фізичною особою-підприємцем Довганюк Іриною Валентинівною.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що спірний договір є удаваним правочином, укладеним для приховання іншого правочину, який вчинений між сторонами, а саме: договору оренди земельної ділянки з об`єктом водного фонду без дотримання визначених законодавством необхідних умов.

Ухвалою господарського суду від 12.11.19, зокрема, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

У відзивах на позовну заяву відповідачі заперечили щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Позовні вимоги вважають безпідставними, стверджують, що спірний договір за своєю правовою природою є договором про надання взаємних послуг, а не договором оренди, про прихованість якого зазначив прокурор (т.1, а.с.93-96, 98-101).

У відповіді на відзив прокурор зазначає, що правова природа оспорюваного правочину є відмінною від правової природи договору про надання послуг, врегульованого положеннями ст.901 ЦК України. Згідно умов оспорюваного правочину ФОП Довганюк І.В. фактично отримала на платній основі право користування земельною ділянкою з об`єктом водного фонду для вирощування риби з метою її подальшої реалізації, здійснюючи господарську діяльність, а Бердичівське МРУВГ отримує плату за користування цією земельною ділянкою водного фонду (т.1, а.с.103-109).

Ухвалою суду від 09.12.20 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, по 10.02.20 (включно); відкладено підготовче засідання на 20.01.20.

У запереченні на відповідь на відзив Бердичівське міжрайонне управління водного господарства вважає, що майно у користування не передавалося, оскільки предметом договору не є надання майна у користування, а надання послуг оптимізації, гідрологічного, гідрохімічного стану водного об`єкту. Права та обов`язки сторін, передбачені вказаним договором, відповідають дійсним намірам сторін щодо надання послуг та випливають зі змісту даного договору (т.1, а.с.184-188).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.02.20 відкладено підготовче засідання на 10.02.20.

10.02.20 представник відповідача-2 подав клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

Ухвалою суду від 10.02.20 зупинено провадження у справі №906/1128/19 до перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

Ухвалою суду від 06.08.20 провадження у справі № 906/1128/19 поновлено; підготовче судове засідання призначено на 10.09.20.

Ухвалою від 10.09.20 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1128/19 до судового розгляду по суті на 13.10.20.

В судових засіданнях було оголошено перерву з 13.10.20 до 11.11.20 та з 11.11.20 до 08.12.20 згідно із ст.216 ГПК України.

Представник позивача-1 в судове засідання 08.12.20 не з`явився, в адресованому господарському суду клопотанні, просить суд проводити розгляд справи без участі представника Державного агентства водних ресурсів України, за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача-2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явились, про причину неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача-2, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на території Старосолотвинської сільської ради в межах с.Старий Солотвин Бердичівського району Житомирської області розташована земельна ділянка водного фонду (кадастровий номер 1820886500:08:000:0002) площею 39,4144га, постійним користувачем якої є Бердичівське міжрайонне управління водного господарства, відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 18.05.10 (т.1, а.с.25-26).

03.07.17 між Бердичівським міжрайонним управлінням водного господарства (сторона-1, відповідач-1) та Фізичною особою-підприємцем Довганюк Іриною Валентинівною (сторона-2, відповідач-2) укладено договір №5 про надання послуг оптимізації гідрологічного, гідрохімічного стану водного об`єкту с. Старий Солотвин Бердичівського району Житомирської області (т.1, а.с.27-30), предметом якого є замовлення Бердичівським міжрайонним управлінням водного господарства у ФОП Довганюк І.В. послуги по оптимізації гідрологічного, гідрохімічного стану та поліпшення якості води, яка надається останнім шляхом вселення у водний об`єкт рослиноїдних риб меліорантів у комбінації (полікультури) відповідної структури, з метою утримання в належному стані та здійснення заходів для екологічного оздоровлення водного об`єкту, розташованого в межах Старосолотвинського водосховища, площею 39,4144га, с. Старий Солотвин, Бердичівський район Житомирська область (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.2 договору, Бердичівське міжрайонне управління водного господарства зобов`язалося: здійснювати заходи для екологічного оздоровлення водного об`єкта; вести постійний нагляд за технічним станом водойми та гідротехнічних споруд, обстежувати їх згідно Положення про проведення планово-попереджувальних ремонтів; проводити спостереження за рівнем води у водоймі та контролювати виконання заходів по технічній експлуатації водного об`єкту, а ФОП Довганюк І.В. зобов`язалась: вселити рослиноїдні риби меліоранти у повній комбінації (полікультури) відповідної структури "Рибоводного-біологічного обґрунтування та проведення оцінки посадки необхідної чисельності риб-меліорантів для забезпечення процесів експлуатації водойми розташованої в межах с. Старий Солотвин Бердичівського району Житомирської області, площею 39,4144га" для здійснення біологічного очищення та видалення з водойми надлишкової біомаси шляхом її утилізації та поліпшити якість води; щорічно розробляти програму робіт по заходах, спрямованих на оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану водойми, а саме - щільності посадки рибопосадкового матеріалу та результатів вирощування; здійснювати рибопосадковий матеріал у присутності представників Сторони-1, склавши при цьому акт зариблення; самостійно регулювати поголів`я вселеного рибопосадкового матеріалу; дотримуватися режиму господарювання на водному об`єкті відповідно до чинного законодавства України, не допускаючи порушень технологічної цільності гідротехнічного комплексу та процесу його функціонування; забезпечити на землях водного фонду: - санітарної та епідеміологічної обстановки; - додержання природоохоронного законодавства; - усунення наслідків господарської діяльності (забруднення водойми, його дна та прилеглих територій); не проводити будівництва будь-яких споруд (окрім гідротехнічних та гідрометричних за згодою Сторони-1); організувати рибозахист та охорону на водному об`єкті та прилеглих землях водного фонду за власний рахунок; дотримуватися правил спортивно-любительського рибальства; щомісячно до 15 числа поточного місяця зі Стороною-1 проводити розрахунки.

Як передбачено пунктом 2.3 договору, Бердичівське міжрайонне управління водного господарства має право: вільного доступу до проведення нагляду за технічним станом водного об`єкту, його раціональним використанням, обстеженням згідно Положення про проведення планово-попереджувальних ремонтів, взяття аналізу води, гідрологічних замірів; ініціювання припинення договірних відносин у разі: використання водного об`єкту за призначенням; невиконання умов договору по вселенню рибопосадкового матеріалу у певній комбінації (полікультури) відповідної структури; наявність заборгованості перед Стороною-2.

В свою чергу, в силу дії пункту 2.4 договору ФОП Довганюк І.В. має право: вирощене поголів`я рибопосадкового матеріалу відловлювати та реалізовувати; при вирощенні риби керуватися "Рибоводно-біологічним обґрунтуванням та проведенням оцінки посадки необхідної чисельності риб-меліорантів для забезпечення процесів експлуатації водойми, розташованої за межами с. Старий Солотвин Бердичівського району Житомирської області, площею 39,4144га", погодженою зі Стороною-1.

Згідно з пунктом 3.1 договору ФОП Довганюк І.В. проводить оплату Бердичівському міжрайонному управлінню водного господарства щомісячно в повному обсязі згідно додатку №1 та додатку №2 до договору.

Додатком №1 від 03.07.17 до договору №5 сторони визначили, що ФОП Довганюк І.В.в будь-якому випадку, незалежно від результатів господарської діяльності виділяє кошти на підтримання у належному стані гідротехнічних споруд щоквартально, рівними частинами, з урахуванням індексів інфляції на рахунок Сторони-1 згідно розрахунку у розмірі 19707,20грн в рік на період дії договору, тобто з моменту затвердження Стороною-2 режиму рибогосподарської експлуатації Старосолотвинського водосховища (т.1, а.с.38).

Додатком №2 до договору №5 від 03.07.17 встановлено, що ФОП Довганюк І.В.в будь-якому випадку, незалежно від результатів господарської діяльності виділяє кошти на відшкодування сплати земельного податку згідно розрахунку у розмірі 24336,61грн в рік, в тому числі помісячно 2028,05грн. Договір діє до 03.07.21 (т.1,а.с.33).

Пунктом 3.2 договору визначено, що оплата за договором переглядається Бердичівським міжрайонним управлінням водного господарства та змінюється у зв`язку зі зміною нормативів ставок податків і зборів; при цьому сторони укладають додаткову угоду.

Пунктом 5.1 договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом 4-х років.

Прокурор посилаючись на те, що вказаний договір укладений між відповідачами з метою приховання угоди про оренду земельної ділянки водного фонду і водного об`єкту та відсутністю у Бердичівського міжрайонного управління водного господарства повноважень на передачу спірного об`єкта водного фонду та земельної ділянки в оренду, просить визнати недійсним договір №5 від 03.07.17 про надання послуг оптимізації гідрологічного, гідрохімічного стану водного об`єкту с.Старий Солотвин Бердичівського району Житомирської області.

Дослідивши матеріали справи, подані докази та наведені обґрунтування, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Так, предметом розгляду у цій справі є вимога позивача про визнання недійсним договору №5 від 03.07.17 про надання послуг оптимізації гідрологічного, гідрохімічного стану водного об`єкту с.Старий Солотвин Бердичівського району Житомирської області.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи в парі з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням Цивільного кодексу України, тобто є удаваним. Другий же правочин (прихований) може бути як дійсним, так і недійсним, залежно від того, наскільки він відповідає вимогам чинності правочинів, що містяться у ст.203 ЦК України.

Разом з тим у ч.2 ст.235 ЦК України передбачено правові наслідки визнання правочину удаваним. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Прихований правочин завжди підлягає оцінці з точки зору відповідності його загальним умовам чинності правочину і сам факт прикриття його іншим правочином не може бути підставою його недійсності. Закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), суд, на підставі ст.235 ЦК України, має визнати, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 916/933/17.

Згідно зі ст.901 ЦК, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, за своєю суттю такий правочин укладається з метою отримання послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії/здійснення певної діяльності, за яку замовник, а не виконавець сплачує кошти.

Згідно зі ст.3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: п.1) поверхневі води: зокрема штучні водойми (водосховища, ставки) і канали.

За ч.1 ст.58 Земельного кодексу України та ст.4 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Частиною 4 статті 59 Земельного кодексу України визначено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Частиною 3 статті 51 Водного кодексу України також передбачено, що водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 цього Закону, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Отже, як і договір про надання послуг, так і договір оренди укладаються на платній основі. Однак договір про надання послуг передбачає отримання послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії/здійснення певної діяльності, за яку замовник (в даному випадку Бердичівське міжрайонне управління водного господарства має сплачувати кошти за надання такої послуги виконавцю, тобто ФОП Довганюк І.В.

На відміну від договору про надання послуги, договір оренди землі укладається на платній основі для отримання можливості користуватися земельною ділянкою (в тому числі землями, зайнятими об`єктом водного фонду) з використанням її корисних властивостей і правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) використання майна (земельної ділянки).

Умовами договору №5 визначено, що ФОП Довганюк І.В., як послугонадавач, не допускаючи порушень технологічної цілісності гідротехнічного комплексу та процесу його функціонування, має дотримуватися режиму господарювання на водному об`єкті та щомісячно до 15 числа поточного місяця проводити з Бердичівським міжрайонним управлінням водного господарства розрахунки згідно з додатками №№ 1,2 до договору (пункти 2.2.5, 2.2.10, 3.1, 3.2 договору).

Таким чином, за надання послуг щодо оптимізації гідрологічного, гідрохімічного стану водного об`єкту с. Старий Солотвин Бердичівського району Житомирської області, саме ФОП Довганюк І.В., як виконавцем цих послуг, а не Бердичівським міжрайонним управлінням водного господарства, як отримувачем таких послуг, проводиться плата, визначена додатками №1 та №2 до договору №5 від 03.07.17.

Тобто, фактично правова природа оспорюваного правочину є відмінною від правової природи договору про надання послуг, врегульованого положеннями статті 901 ЦК.

Судом встановлено, що згідно умов оспорюваного правочину ФОП Довганюк І.В. фактично отримала на платній основі право користування земельною ділянкою з об`єктом водного фонду для вирощування риби з метою її подальшої реалізації, здійснюючи господарську діяльність, а Бердичівське міжрайонне управління водного господарства отримувало плату за користування цією земельною ділянкою із водною акваторією.

Суд вважає безпідставними доводи відповідачів, викладені у відзивах на позовну заяву стосовно того, що прокурор не надав доказів на підтвердження передання відповідачем-1 відповідачу-2 земельної ділянки водного фонду, розташованої за межами с.Старий Солотвин Бердичівського району Житомирської області, площею 39,4141га, оскільки відповідно до умов договору Бердичівське міжрайонне управління водного господарства надало ФОП Довганюк І.В. доступ до водного об`єкту, а відповідач-2 зобов`язався дотримуватись правил спортивно-любительського рибальства згідно визначених місць та проводити розрахунки, забезпечити на землях водного фонду усунення наслідків господарської діяльності.

За вказаних обставин, проаналізувавши в сукупності умови укладеного договору №5 від 03.07.17 та матеріали справи, а саме: звіти про обсяги вилову водних біоресурсів (т.1, а.с.40-68), акти виконаних робіт із вселення водних біоресурсів (т.1, а.с. 128-129, 170), акт обстеження водного об`єкта від 15.07.19 (т.1, а.с. 165), в якому Довганюк І.В. визначено орендарем, суд дійшов висновку, що відповідач-2 використовував водний об`єкт, зокрема, і для здійснення рибництва, що є неможливим без користування водним об`єктом.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України "Про аквакультуру", аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Частинами 1-3 ст.14 Закону України "Про аквакультуру" передбачено, що рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України. Рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, за договором оренди землі (земель водного фонду). При передачі юридичній чи фізичній особі в оренду рибогосподарської технологічної водойми такій особі одночасно можуть передаватися в користування гідротехнічні споруди. Надання рибогосподарської технологічної водойми у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта рибогосподарської технологічної водойми та/або технічного проекту рибогосподарської технологічної водойми. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері рибного господарства. Об`єктом користування на умовах оренди рибогосподарської технологічної водойми є земельна ділянка під водою, в межах якої здійснюється аквакультура, та вода (водний простір), які в комплексі одночасно надаються в користування одній і тій самій юридичній чи фізичній особі. Плата за користування на умовах оренди рибогосподарською технологічною водоймою складається з орендної плати за використання земельних ділянок та орендної плати за рибогосподарську технологічну водойму.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що укладений між відповідачами договір №5 від 03.07.17 про надання послуг щодо оптимізації гідрологічного, гідрохімічного стану водного об`єкту с.Старий Солотвин Бердичівського району Житомирської області є удаваним правочином, який вчинено сторонами, зокрема, для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме: договору оренди ставку, що знаходиться на земельній ділянці водного фонду.

Оскільки судом встановлено, що договір №5 про надання послуг щодо оптимізації гідрологічного, гідрохімічного стану водного об`єкту с.Старий Солотвин Бердичівського району Житомирської області від 03.07.17 вчинений для приховання договору оренди, то відносини сторін у цій частині регулюються правилами, визначеними для договору оренди земельної ділянки водного фонду.

Земельна ділянка водного фонду, яка є предметом договору №5 про надання послуг щодо оптимізації гідрологічного, гідрохімічного стану водного об`єкту с. Старий Солотвин Бердичівського району Житомирської області від 03.07.17, належить Бердичівському міжрайонному управлінню водного господарства на праві постійного користування відповідно до Державного акту від 18.05.10 (т.1, а.с. 25), що дозволяє управлінню здійснювати лише фактичне користування і володіння нею, однак не дозволяє здійснювати розпорядження в якості власника (передавати в оренду, тощо).

В даному випадку, право передачі водного об`єкта в комплексі із земельною ділянкою, яку фактично, як встановлено судом, надано для риборозведення, відповідно до ст.122 Земельного кодексу України, належить Житомирській обласній державній адміністрації.

Однак всупереч вимогам чинного законодавства, Бердичівське міжрайонне управління водного господарства, перевищуючи свої повноваження, фактично передано в користування в комерційних цілях землі водного фонду за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади.

Положеннями статей 215 та 216 Цивільного кодексу України передбачено, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, договір №5 про надання послуг щодо оптимізації гідрологічного, гідрохімічного стану водного об`єкту с.Старий Солотвин Бердичівського району Житомирської області від 03.07.17 зі сторони Бердичівського міжрайонного управління водного господарства вчинений також без відповідних на те повноважень, що є підставою для визнання такого договору недійсним. Вказаний договір укладений з порушенням ст.59 Земельного Кодексу України та ст.51 Водного кодексу України.

З приводу наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором суд зазначає наступне.

Позов у даній справі подано прокурором в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України та Житомирської обласної державної адміністрації, судом враховано, що відповідно до п.п.3,4 ст.23 Закон України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.05.20 (справа № 912/2385/18), прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, тоня оцінки посадки необхідної чисельності риб-меліорантів для забезпечення

В порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру", Бердичівською місцевою прокуратурою на адресу Державного агентства водних ресурсів України та Житомирської обласної державної адміністрації були надіслані відповідні повідомлення від 13.09.19 №31-88/4614 вих-19 та від 18.10.19 №31-88/5171-вих19 (а.с. 69-76).

Листом від 01.10.19 Державне агентство водних ресурсів України повідомило Бердичівську місцеву прокуратуру, що не заперечує щодо звернення прокурора до суду із позовною заявою, з метою припинення порушення вимог земельного та природоохоронного законодавства при використанні водного об`єкта (а.с. т.1, а.с.34).

За вказаного, враховуючи, що прокурор звернувся до суду із позовом про захист порушених інтересів держави, що на думку останнього, полягають в недоотриманні державою грошових коштів з орендної плати, грубому порушенню її інтересів у сфері ефективного використання земельних ресурсів, оскільки унеможливлюється реалізація державної політики по забезпеченні дотримання єдиного порядку набуття та реалізації прав на землю, а також охорони, відтворення та сталого використання земельних ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі є підтвердженими та обґрунтованими.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п.1 ст.86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Відповідачі не подали достатніх доказів на спростування позовних вимог.

Враховуючи вищевикладне, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсним договору №5 про надання послуг щодо оптимізації гідрологічного, гідрохімічного стану водного об`єкту с.Старий Солотвин Бердичівського району Житомирської області від 03.07.17

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на відповідачів .

Керуючись статтями123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України та Житомирської обласної державної адміністрації до Бердичівського міжрайонного управління водного господарства та Фізичної особи-підприємця Довганюк Ірини Валентинівни про визнання недійсним договору №5 від 03.07.2017 задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір №5 від 03.07.2017 про надання послуг оптимізації гідрологічного, гідрохімічного стану водного об`єкту с.Старий Солотвин, укладений між Бердичівським міжрайонним управлінням водного господарства та Фізичною особою-підприємцем Довганюк Іриною Валентинівною.

3. Стягнути з Бердичівського міжрайонного управління водного господарства (13361, Житомирська область, Бердичівський район, с.Мирне, вул. Козацька, 151, код ЄДРПОУ 04543594).

на користь Житомирської обласної прокуратури (10002, м.Житомир, вулиця Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950; UA 59820172 03431100010000 11049 в ДКСУ м.Києва, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909950) 960,50грн судового збору.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Довганюк Ірини Валентинівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

на користь Житомирської обласної прокуратури (10002, м.Житомир, вулиця Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950; UA 59820172 03431100010000 11049 в ДКСУ м.Києва, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909950) 960,50грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 16.12.20

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 7 прим.

1- у справу;

2- Бердичівська місцева прокуратура (рек. з повід.);

3- Житомирська обласна прокуратура,

4- 5 - позивачам (рек.з повід.);

6 - 7 - відповідачам (рек.з повід.).