Рішення

від 09.12.2020 по справі 910/9727/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.12.2020Справа № 910/9727/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Паливна Компанія"

до Компанії "Ларлін Бізнес Лтд" (Larlin Business Ltd) та Приватного підприємства "АМД"

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Компанія "Аруді Венчурс Прайвіт Лімітед"

про визнання недійсним договорів та рішень.

Представники учасників справи:

від позивача: Кеба А.В., довіреність б/н від 01.07.2020;

від відповідача 1: Ковальчук В.В., ордер серія КВ № 290471;

від відповідача 2: не з`явився;

від третьої особи: Слесарчук В.М., ордер серія АМ № 1003018.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Нова Паливна Компанія звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Компанії Ларлін Бізнес Лтд (Larlin Business Ltd) та Приватного підприємства АМД про:

- визнання недійсним Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Приватного підприємства АМД від 12.03.2018, укладеного між ТОВ Нова Паливна Компанія та Компанією Ларлін Бізнес Лтд (Larlin Business Ltd);

- визнання недійсним рішення власників № 2 ПП АМД від 13.03.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ПП АМД від 12.03.2018 є недійсними, оскільки договір укладений поза межами волевиявлення продавця. За твердженнями позивача, підпис на оспорюваному договорі від імені продавця виконаний не представником позивача, а іншою особою.

В свою чергу, позовні вимоги про визнання недійсним рішення власників № 2 ПП АМД від 13.03.2018, обґрунтовані тим, що позивач не приймав рішення про вихід зі складу учасників ПП АМД та не підписував спірний протокол загальних зборів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.01.2020, провадження у справі зупинено до виконання судового доручення про вручення судового документу чи повідомлення про неможливість такого вручення.

12.08.2019 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

13.08.2019 Господарським судом міста Києва направлено прохання про вручення за кордоном судових та позасудових документів.

21.08.2019 представником відповідача-2 подано заяву про визнання позову.

01.10.2019 від Центрального органу Республіки Сейшельські Острови надійшло повідомлення про виконання судового доручення.

11.11.2019 представником відповідача-1 подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

16.01.2019 представником позивачів подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 провадження у справі поновлено.

У судове засідання 20.01.2020 представник позивача з`явився, представник відповідача 2 не з`явився, представник відповідача-1 з`явився та подав відзив на позовну заяву.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 10.02.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

24.01.2020 представником відповідача-1 подано відзив на позовну заяву.

31.01.2020 представником позивача подано клопотання про призначення експертизи та відповідь на відзив.

07.02.2020 представником відповідача-1 подано лист-підтвердження.

У судове засідання 10.02.2020 представники позивача та відповідача-1 з`явились, представник відповідача-2 не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 відкладено підготовче засідання на 02.03.2020 та витребувано з Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної в місті Києві державної адміністрації оригінали матеріалів реєстраційної справи Приватного підприємства "АМД".

25.02.2020 на виконання вимог ухвали суду від 10.02.2020 від Печерської районної в місті Києві державної адміністрації надійшли оригінали матеріалів реєстраційної справи Приватного підприємства "АМД".

27.02.2020 представником відповідача-1 подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 02.03.2020 представники позивача та відповідача-1 з`явились, представник відповідача-1 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, представник відповідача-2 не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 13.03.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

10.03.2020 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

11.03.2020 представником відповідача-1 подано заперечення на відповідь на відзив, клопотання про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про залучення третьої особи.

У судове засідання 13.03.2020 з`явились позивач, керівник позивача та представник відповідача-1, представник відповідача-2 не з`явився.

14.05.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи з листом від Заступника директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, з клопотанням судових експертів про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 поновлено провадження у справі № 910/9727/19, розгляд клопотання призначено на 01.06.2020.

20.05.2020 представником позивача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

27.05.2020 представником позивача подано письмові пояснення та клопотання про долучення документів в підтвердження оплати вартості судової експертизи.

У судове засідання 01.06.2020 представники позивача та відповідача-1 з`явились та надали усні пояснення, представник відповідача-2 не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи задоволено частково, погоджено строк проведення судової експертизи у справі № 910/9727/19 у строк понад три місяці, постановлено клопотання судового експерта вважати виконаним, в іншій частині клопотання відхилено, провадження у справі № 910/9727/19 зупинено до одержання результатів експертизи та постановлено матеріали справи надіслати до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

23.07.2020 до Господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/9727/19 з висновком судового експерта.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 поновлено провадження у справі № 910/9727/19, підготовче судове засідання призначено на 07.09.2020.

29.07.2020 представником позивача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

05.08.2020 представником позивача подано клопотання пр. отримання копії висновку судового експерта.

27.08.2020 представником Компанія "АРУДІ ВЕНЧУРС ПРАЙВІТ ЛІМІТЕД" подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

У зв`язку з відрядженням судді Грєхової О.А. до Національної школи суддів України, судове засідання, призначене на 07.09.2020 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 підготовче судове засідання призначено на 28.09.2020.

У судове засідання 28.09.2020 представники позивача та відповідача-1 з`явились, представник відповідача-2 не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 залучено до участі у справі Компанію "Аруді Венчурс Прайвіт Лімітед" в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, підготовче засідання відкладено на 19.10.2020.

29.09.2020 представником третьої особи подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

01.10.2020 представником третьої особи подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

19.10.2020 представником третьої особи подано письмові пояснення.

Судове засідання 19.10.2020 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 підготовче судове засідання призначено на 02.11.2020.

Судове засідання 02.11.2020 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 підготовче судове засідання відкладено на 23.11.2020.

У судове засідання 23.11.2020 представник відповідача-2 не з`явився, інші учасники судового процесу з`явились.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, у підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, та учасниками справи було заявлено про подання суду всіх наявних у них доказів і пояснень по справі, в зв`язку з чим відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.12.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 07.12.2020 представник відповідача-2 не з`явився, інші учасники судового процесу з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення судового засідання на 09.12.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 09.12.2020 представники учасників справи з`явились, представник відповідача-2 не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача-2 не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Представник третьої особи надав усні пояснення по суті спору.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 09.12.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань станом на 20.03.2018 єдиним учасником Приватного підприємства АМД (далі - відповідач-2) було Товариство з обмеженою відповідальністю Нова паливна компанія (далі - позивач) (розмір внеску до статутного капіталу 2 188 222,00 грн., що дорівнює 100%).

Як вказує позивач, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань, стало відомо про внесення 21.03.2018 запису про зміну складу учасників Приватного підприємства АМД , а саме визначення єдиним учасником товариства Компанії "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД." ("LARLIN BUSINESS LTD.") (далі - відповідач-1) та зміна керівника.

За наслідками ознайомлення з матеріалами реєстраційної справи Приватного підприємства АМД позивачу стало відомо про вчинення означеної реєстраційної дії на підставі укладеного 12.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Нова паливна компанія (продавець) та Компанією ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД. (покупець) Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) Приватного підприємства АМД (далі - Договір), за умовами якого продавець передає у власність покупцеві частку у статутному капіталі (корпоративні права Приватного підприємства АМД у розмірі 100%, а покупець приймає частку у статутному капіталі та зобов`язується оплатити його вартість на умовах, та у порядку, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.1 Договору покупець зобов`язується сплатити продавцю 48 000,00 грн.

За умовами п. 5.1 Договору право власності на статутний капітал переходить до покупця в день підписання сторонами цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання покупцем і продавцем та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 10.1 Договору).

У преамбулі Договору зазначено, що з боку Товариства з обмеженою відповідальністю Нова паливна компанія останній підписано директором Михайлюченком Сергієм Володимировичем, а з боку Компанії "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД." ("LARLIN BUSINESS LTD.") Леваном Абашидзе на підставі довіреності від 03.01.2018.

В матеріалах справи наявний протокол від 13.03.2018 загальних зборів учасників Приватного підприємства АМД , зі змісту якого вбачається, що на загальних зборах було присутнє Товариство з обмеженою відповідальністю Нова паливна компанія (розмір частки, що дорівнює 100%), в особі директора Михалюченка С.В.).

Відповідно до протоколу від 13.03.2018 загальних зборів учасників Приватного підприємства АМД вищим органом управління було прийнято наступні рішення:

- виведено зі складу власників ТОВ Нова паливна компанія шляхом передачі ТОВ Нова паливна компанія частини оплаченої частки, належної йому в статутному капіталі ПП АМД в розмірі 100%, що у грошовому еквіваленті дорівнює 2 188 222 грн. га користь компанії;

- прийнято до складу учасників підприємства Компанії "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД." ("LARLIN BUSINESS LTD.");

- затверджено розподіл часток власників у статутному капіталі;

- звільнено ОСОБА_4 з посади директора з 13.03.2018 за згодою сторін;

- призначено на посаду виконуючого обов`язки директора підприємства Рязанова С.В. з 14.03.2018;

- викладено Статут підприємства у новій редакції та доручено виконуючому обов`язків директора підприємства здійснити всі дії, необхідні для державної реєстрації Статут підприємства з правом передоручення цих повноважень;

- провадити діяльність підприємства без використання печатки.

Справжність підписів представників позивачів засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В.

За твердженнями позивача Договір є недійсними, оскільки укладений поза межами волевиявлення продавця, підпис на Договорі від імені продавця виконаний не представником позивача, а іншими особами. Окрім того, позивач вказує на наявність правових підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ПП АМД від 13.03.2018, оскільки, як зазначено в позовній заяві, відповідні загальні збори не скликались, позивач не приймав рішень про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю АМД та не підписував спірний протокол загальних зборів.

Відповідач-1 заперечуючи проти позову, зазначає про доказову необґрунтованість тверджень позивача стосовно того, що оспорюваний договір не було підписано від імені продавця особою, яка вказана правочині. Відповідач-1 зазначає про відсутність підстав для прийняття в якості належних доказів висновок експертів, який було надано позивачем, оскільки останній складено особою, яка не мала чинного свідоцтва судового експерта. Крім того, у відзиві відповідачем-1 зазначено, що обставини, які встановлені у судовому рішенні Дніпровського окружного адміністративного суду по справі №804/2862/18, не мають преюдиційного значення та останні було ухвалено взагалі без участі Компанії "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД." ("LARLIN BUSINESS LTD.").

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Частинами 1-2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

В свою чергу, щодо предмету доказування у спорах про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, суд звертає увагу на таке.

Згідно п.2.12 Постанови №4 від 26.02.2016 Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин рішення загальних зборів учасників товариства є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

У п. 2.13 Постанови №4 від 26.02.2016 Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин вказано, що під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт порушення рішенням прав та законних інтересів акціонера товариства не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 29.05.2018 по справі 920/432/17 та від 12.06.2018 по справі №910/10134/17.

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому статутом порядку також є порушенням його прав, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 по справі №915/508/18.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачами при зверненні до суду з вимогами про визнання договорів недійсними повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними. Одночасно, за вимогами про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства доказуванню підлягають обставини порушення вимог закону або установчих документів товариства з під час скликання та проведення зборів вищого органу товариства, а також факт порушення прав та законних інтересів позивачів, як учасників господарського товариства.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Частинами 1, 2 ст.53 Закону України Про господарські товариства" (в редакції, що була чинною станом на 12.03.2018) унормовано, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Верховний Суд у постанові від 30.03.2020 по справі № 387/554/18 зазначив, що правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як було встановлено вище, 12.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Нова паливна компанія та Компанією ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД. укладено Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) Приватного підприємства АМД , за умовами якого продавець передає у власність покупцеві частку у статутному капіталі (корпоративні права) Приватному підприємстві АМД у розмірі 100%, а покупець приймає частку у статутному капіталі та зобов`язується оплатити його вартість на умовах, та у порядку, передбачених цим договором.

У преамбулі Договору зазначено, що з боку Товариства з обмеженою відповідальністю Нова паливна компанія останній підписано директором Михайлюченком Сергієм Володимировичем, а з боку Компанії "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД." ("LARLIN BUSINESS LTD.") Леваном Абашидзе на підставі довіреності від 03.01.2018.

Таким чином, оскільки для об`єктивного та правильного вирішення спору необхідно встановити обставини щодо підписання чи не підписання позивачем договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ПП АМД від 12.03.2018 та відповідно Протоколу загальних зборів ПП АМД від 13.03.2018, і для вирішень таких питань, потрібні спеціальні знання, враховуючи предмет та підстави позовних вимог, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 призначено у даній справі судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київському науково-дослідному інституту судових експертиз

На розгляд та вирішення експерту поставлено наступні питання:

1) Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 у Договорі купівлі-продажу частки в статутному капіталі (корпоративних прав) Приватного підприємства "АМД" від 12.03.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова паливна компанія" та Компанією "Ларлін Бізнес Лтд" (Larlin Business Ltd), навпроти напису "С.В. Михайлюченко" ОСОБА_3 чи іншою особою?

2) Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 у Рішенні власників № 2 Приватного підприємства "АМД" від 13.03.2018, навпроти напису " ОСОБА_3 " Михайлюченком Сергієм Володимировичем чи іншою особою?

23.07.2020 до Господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/9727/19 з висновком судових експертів.

Відповідно до ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

З висновку судового експерта за результатами проведення судової експертизи № 11556/11557/20-32 вбачається, що підписи від імені ОСОБА_3 у Договорі виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

В свою чергу, питання ухвали щодо виконання підпису від імені ОСОБА_3 у Протоколі Загальних зборів Приватного підприємства АМД від 13.03.2018, не вирішувалось, у зв`язку з відсутністю оригіналу такого документу.

Статтею 86 ГПК України унормовано, що:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 01.06.2006, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Таким чином висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 104 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, за наведених у сукупності обставин та наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 у Договорі виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою, що свідчить про відсутність волевиявлення позивача на вчинення означених значимих дій, та відповідно свідчить про обґрунтованість заявлених позивачем вимог в цій частині.

В контексті означених висновків, суд вважає за доцільне спростостувати твердження третьої особи стосовно невірно обраного позивачем способу захисту своїх прав, а саме його неефективності. Зокрема, суд наголошує на такому.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Одночасно слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно приписів ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України .

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.

Судом враховано, що за приписами ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За висновками суду, у даному випадку визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства приводить до усунення невизначеності у правах позивача, на захист яких подано позов. Отже, відчуження відповідачем 1 корпоративних прав на користь третьої особи не нівелює можливості позивача на реалізацію захисту своїх прав шляхом пред`явлення позову про визнання недійсними договору купівлі-продажу частки, а також рішення загальних зборів учасників товариства, зокрема, про перерозподіл часток у статутному капіталі товариства.

За таких обставин, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позову в частині визнання недійсними договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі (корпоративних прав) Приватного підприємства від 12.03.2018, укладеного між позивачем та Компанією Ларлін Бізнес Лтд. .

В свою чергу, відповідно до приписів частини 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Участь у товаристві майном і узгодження між учасниками спільного управління ним наділяє учасника корпоративними правами, а тому відносини щодо цих прав мають характер корпоративних правовідносин (частина 3 статті 167 Господарського кодексу України).

За приписом частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту (така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 915/540/16).

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; - позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Позивач обґрунтовуючи позовну вимогу про визнання рішення загальних зборів учасників ПП АМД оформленого протоколом від 13.03.2018, зокрема, зазначив, що він є власниками 100% частки у статутному капіталі ПП АМД , про проведення зазначених загальних зборів не був повідомлений та не був на них присутнім, а протокол загальних зборів є підробленим.

Частиною 1 ст.60 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції згідно Закону України "Про внесення змін до статті 60 Закону України "Про господарські товариства" щодо зменшення кворуму загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю", та чинній на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів.

При цьому, згідно п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до статті 60 Закону України "Про господарські товариства" статути товариств з обмеженою відповідальністю до приведення їх у відповідність із цим Законом застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

За приписами ч.5 ст.61 Закону України Про господарські товариства (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Згідно п.13.2 Статуту ПП АМД (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вищим органом управління товариством є загальні збори учасників.

У п.п.13.3.1, 13.3.2 статуту відповідача-2 вказано, що учасники повідомляються про проведення загальних зборів учасників персонально із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за тридцять днів до скликання загальних зборів учасників. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів.

Загальні збори учасників товариства вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60% голосів (п. 13.5.1 Статуту).

Станом на 12.03.2018 єдиним учасником ПП АМД було Товариство з обмеженою відповідальністю Нова паливна компанія із розміром внеску до статутного капіталу 2 188 222,00 грн., що дорівнює 100%.

В матеріалах справи наявний протокол від 13.03.2018 загальних зборів учасників Приватного підприємства АМД , зі змісту якого вбачається, що на загальних зборах було присутнє Товариство з обмеженою відповідальністю Нова паливна компанія (розмір частки, що дорівнює 100%), в особі директора Михалюченка С.В.).

Відповідно до протоколу від 13.03.2018 загальних зборів учасників Приватного підприємства АМД вищим органом управління було прийнято наступні рішення:

- виведено зі складу власників ТОВ Нова паливна компанія шляхом передачі ТОВ Нова паливна компанія частини оплаченої частки, належної йому в статутному капіталі ПП АМД в розмірі 100%, що у грошовому еквіваленті дорівнює 2 188 222 грн. га користь компанії;

- прийнято до складу учасників підприємства Компанії "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД." ("LARLIN BUSINESS LTD.");

- затверджено розподіл часток власників у статутному капіталі;

- звільнено ОСОБА_4 з посади директора з 13.03.2018 за згодою сторін;

- призначено на посаду виконуючого обов`язки директора підприємства Рязанова С.В. з 14.03.2018;

- викладено Статут підприємства у новій редакції та доручено виконуючому обов`язків директора підприємства здійснити всі дії, необхідні для державної реєстрації Статут підприємства з правом передоручення цих повноважень;

- провадити діяльність підприємства без використання печатки.

Справжність підписів представників позивачів засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В.

Як зазначає позивач, загальні збори 13.03.2018 ПП АМД не скликались, учасник товариства про їх проведення не повідомлявся.

В матеріалах справи відсутні жодні докази скликання та повідомлення позивача про загальні збори та їх порядок денний у відповідності до вимог статуту ПП АМД відсутні.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Висновку експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи № 2807 від 13.05.2019, в графі Підписи рішення власників № 2 ПП АМД від 13.03.2018 виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Судом враховано, що за приписами ч.ч.1, 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності визначено Законом України "Про судову експертизу".

Згідно ст. 1 вказаного Закону України судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом (ст.7 Закону України "Про судову експертизу").

Частинами 1-3 ст.10 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України (ч.1 ст.9 Закону України "Про судову експертизу").

Однак у наданому позивачем до матеріалів справи висновку від 13.05.2019, складеного ОСОБА_5 зазначено, що остання має свідоцтво судового експерта та її кваліфікацію підтверджено Експертно-кваліфікаційною комісією МВС України 06.10.2008, та Експертно-кваліфікаційною комісією КНДІСЕ Міністерства юстиції України 30.03.2011).

Проте, за даними Реєстру атестованих судових експертів свідоцтво №475 експерта Кривошеїної Олени Петрівні було визнано недійсним відповідно до наказу 558 від 29.03.2010, а свідоцтво №44-11 від 08.08.2011 втратило чинність 06.06.2012.

Тобто, станом на дату складання висновку (13.05.2019) ОСОБА_5 не була суб`єктом судово-експертної діяльності у розумінні ст.7 Закону України "Про судову експертизу", а отже, висновки від 12.11.2018 Київської незалежної судово-експертної установи, який складено ОСОБА_5 , не приймається судом як належний та допустимий доказ у справі.

В свою чергу, з висновку судового експерта за результатами проведення судової експертизи № 11556/11557/20-32 вбачається, що питання ухвали щодо виконання підпису від імені ОСОБА_3 у Протоколі Загальних зборів Приватного підприємства АМД від 13.03.2018, не вирішувалось, у зв`язку з відсутністю оригіналу такого документу.

Відповідачами в свою чергу, жодних обставин щодо існування оригіналу такого документу не зазначено, як і не надано до матеріалів справи.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів повідомлення позивача про скликання загальних зборів та останній не був на них присутнім, а протокол загальних зборів ним не підписувався, з огляду на встановлення судом обставин щодо виконання підпису у Договорі не ОСОБА_3 , а іншою особою, та не надання відповідачами жодного доказу на противагу наведеному, у суду відсутні підстави вважати відсутність волевиявлення позивача на вчинення означених значимих дій недоведеними, та відповідно свідчить про обґрунтованість заявлених позивачем вимог в частині визнання недійсними оспорюваних рішень.

Оцінюючи твердження позивача про відсутність у позивачів волі та наміру на відчуження корпоративних прав у ПП АМД на користь Компанії ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД. ( LARLIN BUSINESS LTD. ), суд враховує, що приписами ст. 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, за змістом ч. 2 якої, питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. В свою чергу, жодних доказів в спростування тверджень позивача, до матеріалів справи не представлено.

Щодо заяви відповідача-1 про застосування строків позовної давності до позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ПП АМД , які оформлені протоколом від 13.03.2018, суд зазначає таке.

Згідно з положеннями ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Однак суд вважає безпідставними твердження відповідача-1 про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальний строк позовної давності в один рік. При цьому, судом враховано, що згідно з ч.3 ст.5 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно приписів ст.257 Цивільного кодексу України (в редакції, що була чинною станом на 13.03.2018) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; 3) про переведення на співвласника прав та обов`язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу); 4) у зв`язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу);5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу); 6) у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу); 7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу) (ч.ч.1, 2 ст.258 Цивільного кодексу України (в редакції, що була чинною станом на 13.03.2018).

Суд вважає безпідставним посилання відповідача-1 на пункт 8 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, згідно якого спеціальна позовна давність в один рік також встановлюється до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, оскільки частину другу статті 258 доповнено пунктом 8 згідно із Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім частини другої статті 23 цього Закону, яка набирає чинності через один рік з дня набрання чинності цим Законом.

Означений нормативно-правовий акт було опубліковано 17.03.2018 в офіційному друкованому випаданні "Голос України" та набрав чинності 17.06.2018.

Тобто, з наведеного вбачається, що норма пункту 8 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України в редакції Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" набрала чинності 17.06.2018.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні Конституційного суду України від 05.04.2001 №3-рп/2001 зазначено, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто, надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, підстави для застосування у даному випадку до вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ПП АМД , які оформлені протоколом від 13.03.2018, спеціального строку позовної давності на підставі пункту 8 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, який набрав чинності в означеній редакції 17.06.2018, відсутні.

За таких обставин, виходячи з того, що згідно приписів ст.257 Цивільного кодексу України (в редакції, що була чинною станом на 13.03.2018) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства станом на момент виникнення спірних правовідносин спеціальної позовної давності встановлено не було, звернення позивачів до суду з відповідним позовом 22.07.2019 не є таким, що вчинено з порушенням строку позовної давності.

Отже, заява Компанії "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД." ("LARLIN BUSINESS LTD.") про застосування строків позовної давності до позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ПП АМД , які оформлені протоколом від 13.03.2018, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги позивачів про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ПП АМД які оформлені протоколом від 13.03.2018, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачі під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про те, що право позивача не було порушено та не підлягає відновленню.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судових витрат на відповідачів в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2 . Визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі (корпоративних прав) Приватного підприємства "АМД" від 12.03.2018, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова паливна компанія" та Компанією "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД.".

3. Визнати недійсними рішення власників № 2 Приватного підприємства "АМД" від 13.03.2018.

4. Стягнути з Компанії "ЛАРЛІН БІЗНЕС ЛТД." ("LARLIN BUSINESS LTD.") (Suite 1, Second Floor, Sound & Vision House, Francis Rachel Str, місто Вікторія, Махе, Сейшельські острови, реєстраційний номер 201008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова паливна компанія" (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, будинок 7, оф. 2, каб. 4; ідентифікаційний код: 32944836) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. та витрати по оплаті судової експертизи в розмірі 9 479 (дев`ять тисяч чотириста сімдесят дев`ять) грн. 52 коп.

5. Стягнути з Приватного підприємства "АМД" (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 7, оф. 2, каб. 3; ідентифікаційний код: 32365394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова паливна компанія" (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, будинок 7, оф. 2, каб. 4; ідентифікаційний код: 32944836) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

6. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.12.2020

Суддя О.А. Грєхова