Постанова

від 24.06.2021 по справі 910/9727/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2021 р. Справа№ 910/9727/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання: Нікітенко А.В.

за участю представників сторін: згідно із протоколом судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Компанії "Ларлін Бізнес Лтд" (Larlin Business Ltd)

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 (повне рішення складено 16.12.2020)

у справі № 910/9727/19 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Паливна Компанія"

до 1) Компанії "Ларлін Бізнес Лтд" (Larlin Business Ltd)

2) Приватного підприємства "АМД"

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Компанія "Аруді Венчурс Прайвіт Лімітед"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром Сервіс 2000";

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фріз Оіл Груп";

Компанія "Корнетта Інвестмент ЛТД.";

Компанія "Меліан Менеджемент ЛТД."

про визнання недійсним договорів та рішень

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Паливна Компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Компанії "Ларлін Бізнес Лтд" (Larlin Business Ltd) та Приватного підприємства "АМД" про:

- визнання недійсним Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Приватного підприємства "АМД" від 12.03.2018, укладеного між ТОВ "Нова Паливна Компанія" та Компанією "Ларлін Бізнес Лтд" (Larlin Business Ltd);

- визнання недійсним рішення власників № 2 ПП "АМД" від 13.03.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ПП "АМД" від 12.03.2018 є недійсними, оскільки договір укладений поза межами волевиявлення продавця. За твердженнями позивача, підпис на оспорюваному договорі від імені продавця виконаний не представником позивача, а іншою особою.

В свою чергу, позовні вимоги про визнання недійсним рішення власників № 2 ПП "АМД" від 13.03.2018, обґрунтовані тим, що позивач не приймав рішення про вихід зі складу учасників ПП "АМД" та не підписував спірний протокол загальних зборів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі № 910/9727/19 позов задоволено повністю, визнано недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі (корпоративних прав) Приватного підприємства "АМД" від 12.03.2018, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова паливна компанія" та Компанією "Ларлін Бізнес ЛТД.", визнано недійсними рішення власників № 2 Приватного підприємства "АМД" від 13.03.2018, стягнуто з Компанії "Ларлін Бізнес ЛТД." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова паливна компанія" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн та витрати по оплаті судової експертизи в розмірі 9 479,52 грн, стягнуто з Приватного підприємства "АМД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова паливна компанія" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Компанія "Ларлін Бізнес Лтд" (Larlin Business Ltd) звернулась до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі № 910/9727/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Паливна Компанія" до Компанії "Ларлін Бізнес Лтд" (Larlin Business Ltd) та Приватного підприємства "АМД" про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Приватного підприємства "АМД" та визнання недійсним рішення власників № 2 Приватного підприємства "АМД" від 13.03.2018 - відмовити у повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник зазначає, що судом досліджено наявний в матеріалах справи протокол від 13.03.2018 загальних зборів учасників Приватного підприємства "АМД", зі змісту якого вбачається, що на загальних зборах було присутнє Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова паливна компанія" (розмір частки, що дорівнює 100%), в особі ОСОБА_1 , а справжність підпису повноважного представника ТОВ "Нова паливна компанія" ОСОБА_1 на протоколі (рішенні) була засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В., яка перевірила його особу і повноваження відповідно до вимог Закону України "Про нотаріат".

На думку скаржника, перевірка нотаріусом особи повноважного представника ТОВ "Нова паливна компанія" ОСОБА_1 та подальше нотаріальне засвідчення справжності його підпису повністю спростовувало твердження позивача про підробку протоколу та про його необізнаність щодо проведення загальних зборів.

Скаржник зазначає, що позивачем не подано жодного доказу його неповідомлення про проведення зборів ПП "АМД" та підробки протоколу (рішення власника) від 13.03.2018.

Скаржник вказує на те, що задоволення позовних вимог у даній справі не призведе до ефективного захисту прав та/або законних інтересів позивача, оскільки на даний момент саме Компанія "Аруді Венчурс Прайвіт Лімітед" є єдиним власником 100% частки ПП "АМД" на підставі укладеного із Компанією "Ларлін Бізнес ЛТД" договору купівлі-продажу частки.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду 29.04.2021, зазначив про те, що судом першої інстанції встановлено те, що позивач, обґрунтовуючи позовну вимогу про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ПП "АМД", оформленого протоколом від 13.03.2018, зокрема, посилався на те, що він є власником 100% частки у статутному капіталі ПП "АМД", про проведення зазначених загальних зборів не був повідомлений та не був на ньому присутнім, а протокол загальних зборів є підробленим.

Позивач вказує на те, що станом на 12.03.2018 єдиним учасником ПП "АМД" було Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова паливна компанія" із розміром внеску до статутного капіталу 2 188 222,00 грн, що дорівнює 100%; судом обґрунтовано зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази скликання та повідомлення позивача про загальні збори та їх порядок денний відповідно до вимог статуту ПП "АМД".

Позивач зазначає, що відповідно до наявного в матеріалах справи висновку експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи № 2807 від 13.05.2019, в графі: "Підписи" рішення власників № 2 ПП "АМД" від 13.03.2018 виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою. Даний висновок був складений на замовлення учасника справи, можливість подачі якого передбачена ч.ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України, та є письмовим доказом у справі, який підтверджує ті обставини, на які посилався позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, однак, судом даний висновок не було прийнято до уваги, як належний та допустимий доказ у справі, натомість, судом першої інстанції зазначено, що з висновку судового експерта за результатами проведення судової експертизи № 11556/11557/20-32 вбачається, що питання ухвали щодо виконання підпису від імені ОСОБА_1 у Протоколі Загальних зборів Приватного підприємства "АМД" від 13.03.2018, не вирішувалось, у зв`язку із відсутністю оригіналу такого документу, при цьому не надано такого оригіналу і відповідачами. Оскільки позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилався саме на те, що загальні збори 13.03.2018 ПП "АМД" не скликались, учасники товариства про їх проведення не повідомлялось, то відповідно, позивач позбавлений можливості надати суду будь-які матеріальні докази на підтвердження цього, оскільки відсутність події (нескликання зборів) чи відсутність факту (неповідомлення учасників) не передбачає існування будь-яких матеріальних об`єктів (доказів), які це підтверджують, натомість скаржником жодних доказів на підтвердження своїх тверджень ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надав, тим самим не виконавши свого обов`язку, передбаченого ст.ст. 13, 74, 178 ГПК України, щодо доведення обставин, на які він посилався в заперечення проти позовних вимог та які дублює в своїй апеляційній скарзі.

Відсутність волевиявлення позивача на укладення оспорюваного правочину підтверджено висновком судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 11556/11557/20-32 за результатами проведення якої встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 , а іншою особою, тобто, встановлення факту виконання підпису на договорі не є стороною договору, а іншою особою, є беззаперечним доказом відсутності волевиявлення такої особи.

Окрім відсутності волі позивача на укладення даного правочину, у позивача було відсутнє таке право, оскільки відчуження корпоративних прав ПП "АМД" було заборонено ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 08.02.2018 у справі № 752/5800/17 у межах кримінального провадження № 120171000000001282 від 08.12.2017. Аналогічні висновки з посиланням на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва встановлені Верховним Судом у постановах від 05.05.2020 у справі № 910/12279/18 та від 14.04.2021 у справі № 910/7431/19, прийнятих за результатом розгляду ідентичних справ, оскільки спірні правовідносини у вказаних справах виникли з одних і тих самих обставин, за участю одних і ти самих учасників та були результатом рейдерського захоплення корпоративних прав 20 юридичних осіб, в тому числі і ПП "АМД".

Позивач вказує на те, що метою звернення позивача до суду з вказаним позовом є захист та відновлення його корпоративних прав, порушених внаслідок незаконного укладення правочину від його імені, волевиявлення щодо якого у нього було відсутнє. Обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання оспорюваного правочину та прийнятого на його підставі рішення загальних зборів недійсними, є такими, що повністю відновлюють порушені права позивача, як власника ПП "АМД", тому таких спосіб судового захисту є належним та ефективним.

Узагальнені доводи письмових пояснень

ТОВ "Фріз Оіл Груп" у письмовому поясненні, наданому до суду 16.06.2021, зазначає про те, що не були присутні на зборах 12.03.2018, не приймали і не могли прийняти рішення про вихід Товариства зі складу єдиного учасника ПП "АМД", шляхом укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав, оскільки:

- учасники ТОВ "Нова паливна компанія" обізнані про заборону укладення будь-яких договорів направлених на відчуження корпоративних прав, оскільки ще 08.02.2018 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 752/5800/17 в межах кримінального провадження № 12017000000001282 від 08.12.2017 накладено арешт на частку у статутному капіталі ПП "АМД" в розмірі 100% шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо зміни власників статутного капіталу підприємства. До того ж, зі змісту означеного судового рішення вбачається, що відповідних захід було здійснено на підставі заяви директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріз Оіл Груп", тобто учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Паливна Компанія". Доказів скасування станом на 12.03.2018-13.03.2018 у передбаченому порядку ухвали від 08.02.2018 Голосіївської районного суду міста Києва у справі № 752/5800/17, відсутні;

- згідно із висновком спеціаліста № 2807 від 13.05.2019, ТОВ "Фріз Оіл Груп" та ТОВ "Пром Сервіс 2000" не приймались рішення про вихід ТОВ "Нова Паливна Компанія" зі складу засновників ПП "АМД". Не уповноважували ОСОБА_1 на укладення оспорюваного правочину.

Також ТОВ "Фріз Оіл Груп" зазначає, що у даному випадку визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі підприємства приводить до усунення невизначеності у правах позивача та третіх осіб, на захист яких подано позов. Отже, відчуження першим відповідачем корпоративних прав на користь третьої особи не нівелює можливості позивача на реалізацію захисту своїх прав шляхом заявлення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу часток, а також рішення загальних зборів учасників підприємства, зокрема, про перерозподіл часток у статутному капіталі підприємства.

16.06.2021 Компанією "Корнетта Інвестмент ЛТД." до апеляційного господарського суду подано письмове пояснення, у якому зазначено про те, що у матеріалах справи наявні беззаперечні докази на підтвердження того, що довіреність від 04.09.2017, видана від імені Компанії "Корнетта Інвестмент ЛТД." на ОСОБА_2 є неналежним документом, який не надавало ОСОБА_2 право представляти інтереси Компанії "Корнетта Інвестмент ЛТД.". Дане підтверджує обставину про те, що ОСОБА_2 є неналежним представником Компанії та у нього будь-коли були відсутні повноваження діяти в інтересах Компанії "Корнетта Інвестмент ЛТД.". Таким чином, оскільки рішення Загальних зборів від 12.03.2018 щодо виходу ТОВ "Нова Паливна Компанія" зі складу власників ПП "АМД" шляхом укладення договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі Товариства та щодо надання повноважень директору Товариства ОСОБА_1 на представлення інтересів ТОВ "Нова Паливна Компанія" від імені Компанії "Корнетта Інвестмент ЛТД." прийняті неповноважною особою, то це підтверджує недійсність укладених та прийнятих в подальшому на його підставі правочину щодо відчуження позивачем на користь першого відповідача частки в статутному капіталі ПП "АМД" та рішення власників № 2 Приватного підприємства "АМД" від 13.03.2018, недійсність яких встановлена рішенням суду першої інстанції.

Також у письмовому поясненні Компанії "Корнетта Інвестмент ЛТД.", звертається увага на те, що позивач не мав права укладати оспорюваний правочин на відчуження частки в статутному капіталі, оскільки таке відчуження було заборонено ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 08.02.2018 у справі № 752/5800/17 в межах кримінального провадження № 12017000000001282 від 08.12.2017.

У письмовому поясненні, поданому до суду 16.06.2021, Компанією "Меліан Менеджмент ЛТД." зазначено про те, що із протоколу № 2-18 загальних зборів учасників ТОВ "Нова Паливна Компанія" вбачається, що він підписаний від імені Компанії "Меліан Менеджмент ЛТД." Представником ОСОБА_4 , на підставі довіреності 04.11.2017, однак, вказана довіреність є підробленою, оскільки Компанією "Меліан Менеджмент ЛТД." вона ніколи не видавалась, не посвідчувалась та не апостилювалась, таким чином, зазначена довіреність є неналежним та недопустимим доказом, що спростовує обставину, що у представника були повноваження діяти в інтересах Компанії, натомість, позивач не мав права укладати оспорюваний правочин на відчуження частки в статутному капіталі, оскільки таке відчуження було заборонено ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 08.02.2018 у справі № 752/5800/17 в межах кримінального провадження № 12017000000001282 від 08.12.2017.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/9727/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2021 апеляційну скаргу Компанії "Ларлін Бізнес Лтд" (Larlin Business Ltd) на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі № 910/9727/19 залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 поновлено Компанії "Ларлін Бізнес Лтд" (Larlin Business Ltd) пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі № 910/9727/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії "Ларлін Бізнес Лтд" (Larlin Business Ltd) на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі № 910/9727/19. Призначено справу № 910/9727/19 до розгляду у судовому засіданні 25.03.2021.

Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1189/21 від 25.03.2021, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9727/19.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2021, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 прийнято справу № 910/9727/19 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г. Відкладено розгляд справи № 910/9727/19 за апеляційною скаргою Компанії "Ларлін Бізнес Лтд" (Larlin Business Ltd) на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі № 910/9727/19 на 29.04.2021. Запропоновано учасникам судового процесу надати письмові міркування щодо поданих заяв про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Сервіс 2000" (ідентифікаційний код 40560735, адреса: 01021, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 13, оф. 23), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріз Оіл Груп" (ідентифікаційний код 40573691, адреса: 01042, м. Київ, Патріса Лумумби, буд. 21, кімн. 421), Компанії "Корнетта Інвестмент ЛТД. (адреса: 9 Беррек Роуд, місто Беліз, Беліз (9 Barrack Road, Belize City, Belize), адреса для листування: 08200, Київська область, місто Ірпінь, вул. Григорія Сковороди, буд. 3, кв. 32 ), Компанії "Меліан Менеджемент ЛТД." (адреса: 60 Маркет Сквер (60 Market Square), А.С. 1906, місто Беліз, Беліз; адреса для листування: 03164, м. Київ, вул. Бахмацька, 10, кв. 54 ).

Судове засідання 29.04.2021 не відбулося, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Гаврилюка О.М. з 15.04.2021 на лікарняному.

30.04.2021, після виходу головуючого судді Гаврилюка О.М. з лікарняного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про призначення справи № 910/9727/19 до розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2021 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Компанії "Ларлін Бізнес Лтд" (Larlin Business Ltd) на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі № 910/9727/19. Призначено розгляд апеляційної скарги Компанії "Ларлін Бізнес Лтд" (Larlin Business Ltd) на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі № 910/9727/19 у судовому засіданні 03.06.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром Сервіс 2000", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фріз Оіл Груп", Компанію "Корнетта Інвестмент ЛТД.", Компанію "Меліан Менеджемент ЛТД." Зобов`язано позивача у строк, не пізніше двох днів з дня отримання даної ухвали суду, направити третім особам - Товариству з обмеженою відповідальністю "Пром Сервіс 2000", Товариству з обмеженою відповідальністю "Фріз Оіл Груп", Компанії "Корнетта Інвестмент ЛТД., Компанії "Меліан Менеджемент ЛТД." копії позовної заяви з додатками, докази чого надати Північному апеляційному господарському суду. Зобов`язано Компанію "Ларлін Бізнес Лтд" (Larlin Business Ltd) у строк, не пізніше двох днів з дня отримання даної ухвали суду, надіслати третім особам - Товариству з обмеженою відповідальністю "Пром Сервіс 2000", Товариству з обмеженою відповідальністю "Фріз Оіл Груп", Компанії "Корнетта Інвестмент ЛТД., Компанії "Меліан Менеджемент ЛТД." копії апеляційної скарги з додатками, докази чого надати Північному апеляційному господарському суду. Запропоновано третім особам - Товариству з обмеженою відповідальністю "Пром Сервіс 2000", Товариству з обмеженою відповідальністю "Фріз Оіл Груп", Компанії "Корнетта Інвестмент ЛТД., Компанії "Меліан Менеджемент ЛТД." надати письмові пояснення у справі до 22.04.2021. Відкладено розгляд справи № 910/9727/19 за апеляційною скаргою Компанії "Ларлін Бізнес Лтд" (Larlin Business Ltd) на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 на 24.06.2021.

28.04.2021 від позивача через відділ канцелярії суду надійшло клопотання про доручення документів до матеріалів справи, а саме: визнати поважними причини пропуску строку для подання документів та поновити їх, долучити до матеріалів справи копію запиту адвоката Кеби А.В. до Міністерства закордонних справ Белізу від 13.10.2020 з нотаріально засвідченим перекладом на англійську мову; копію відповіді на запит Міністерства закордонних справ від 18.01.2021 з нотаріально засвідченим перекладом на англійську мову; копію квитанції від 15.10.2020; роздруківку з сайту Deutsche Post DHL Group; копії конвертів.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19.

Також слід зазначити, що така обставина (тобто відсутність доказів як таких на момент розгляду спору судом першої інстанції) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вказує на те, що докази, які просить долучити позивач, були відсутні на момент розгляду спору судом першої інстанції, у зв`язку із чим, підстави для задоволення клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи, відсутні.

24.06.2021 від першого відповідача через відділ канцелярії суду надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку на подання документів та долучити рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 28.03.2019 у справі № 457/220/19.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що із зазначеного рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 28.03.2019 у справі № 457/220/19, роздрукованого із Єдиного державного реєстру судових рішень, неможливо достовірно встановити учасників справи, у зв`язку із чим, клопотання про поновлення пропущеного строку на подання документів та долучення рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 28.03.2019 у справі № 457/220/19 залишається без розгляду.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, перебування судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/9727/20 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників у судове засідання

23.06.2021 через відділ канцелярії суду Компанією "Меліан Менеджмент ЛТД." подано клопотання про розгляд справи без участі учасника судового процесу.

Представники Приватного підприємства "АМД", Компанії "Аруді Венчурс Прайвіт Лімітед" у судове засідання, призначене на 17.06.2021, не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, наявними у матеріалах справи.

Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників Приватного підприємства "АМД", Компанії "Аруді Венчурс Прайвіт Лімітед" та Компанії "Меліан Менеджмент ЛТД."

Позиції учасників справи

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Паливна Компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Сервіс 2000" Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріз Оіл Груп", Компанії "Корнетта Інвестмент ЛТД." у судовому засіданні 17.06.2021 просили рішення Господарського суду міста Києва 09.12.2020 у справі № 910/9727/20 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення, натомість представник першого відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі № 910/9727/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Згідно із наявним в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань станом на 20.03.2018 єдиним учасником Приватного підприємства "АМД" (далі - другий відповідач) було Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова паливна компанія" (далі - позивач) (розмір внеску до статутного капіталу 2 188 222,00 грн, що дорівнює 100%).

Так, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань, позивачу стало відомо про внесення 21.03.2018 запису про зміну складу учасників Приватного підприємства "АМД", а саме визначення єдиним учасником товариства Компанії "Ларлін Бізнес ЛТД." ("LARLIN BUSINESS LTD.") (далі - перший відповідач) та зміна керівника.

За наслідками ознайомлення з матеріалами реєстраційної справи Приватного підприємства "АМД", позивачу стало відомо про вчинення означеної реєстраційної дії на підставі укладеного 12.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова паливна компанія", як продавцем, та Компанією "Ларлін Бізнес ЛТД.", як покупцем, Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) Приватного підприємства "АМД" (далі - Договір), за умовами якого продавець передає у власність покупцеві частку у статутному капіталі (корпоративні права Приватного підприємства "АМД" у розмірі 100%, а покупець приймає частку у статутному капіталі та зобов`язується оплатити його вартість на умовах, та у порядку, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.1 Договору покупець зобов`язується сплатити продавцю 48 000,00 грн.

За умовами п. 5.1 Договору право власності на статутний капітал переходить до покупця в день підписання сторонами цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання покупцем і продавцем та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 10.1 Договору).

У преамбулі Договору зазначено, що з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова паливна компанія" останній підписано директором ОСОБА_1, а з боку Компанії "Ларлін Бізнес ЛТД." ("LARLIN BUSINESS LTD.") ОСОБА_5 на підставі довіреності від 03.01.2018.

Відповідно до протоколу від 13.03.2018 загальних зборів учасників Приватного підприємства "АМД", на загальних зборах було присутнє Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова паливна компанія" (розмір частки, що дорівнює 100%), в особі директора ОСОБА_1) і вищим органом управління було прийнято наступні рішення:

- виведено зі складу власників ТОВ "Нова паливна компанія" шляхом передачі ТОВ "Нова паливна компанія" частини оплаченої частки, належної йому в статутному капіталі ПП "АМД" в розмірі 100%, що у грошовому еквіваленті дорівнює 2 188 222 грн. га користь компанії;

- прийнято до складу учасників підприємства Компанії "Ларлін Бізнес ЛТД." ("LARLIN BUSINESS LTD.");

- затверджено розподіл часток власників у статутному капіталі;

- звільнено ОСОБА_6 з посади директора з 13.03.2018 за згодою сторін;

- призначено на посаду виконуючого обов`язки директора підприємства ОСОБА_7 з 14.03.2018;

- викладено Статут підприємства у новій редакції та доручено виконуючому обов`язків директора підприємства здійснити всі дії, необхідні для державної реєстрації Статут підприємства з правом передоручення цих повноважень;

- провадити діяльність підприємства без використання печатки.

Також зазначено, що справжність підписів представників позивачів засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує на те, що Договір є недійсним, оскільки укладений поза межами волевиявлення продавця, підпис на Договорі від імені продавця виконаний не представником позивача, а іншими особами. Окрім того, позивач вказує на наявність правових підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ПП "АМД" від 13.03.2018, враховуючи те, що відповідні загальні збори не скликались, позивач не приймав рішень про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АМД" та не підписував спірний протокол загальних зборів.

Натомість, перший відповідач заперечуючи проти позову, зазначає про доказову необґрунтованість тверджень позивача стосовно того, що оспорюваний договір не було підписано від імені продавця особою, яка вказана правочині. Перший відповідач зазначає про відсутність підстав для прийняття в якості належних доказів висновок експертів, який було надано позивачем, оскільки останній складено особою, яка не мала чинного свідоцтва судового експерта. Крім того, у відзиві першим відповідачем зазначено, що обставини, які встановлені у судовому рішенні Дніпровського окружного адміністративного суду у справі № 804/2862/18, не мають преюдиційного значення та останні було ухвалено взагалі без участі Компанії "Ларлін Бізнес ЛТД." ("LARLIN BUSINESS LTD.").

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частинами 1, 2, 3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Тобто недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Рішення загальних зборів учасників товариства є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт порушення рішенням прав та законних інтересів акціонера товариства не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у від 29.05.2018 у справі 920/432/17 та від 12.06.2018 у справі № 910/10134/17.

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому статутом порядку також є порушенням його прав, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/508/18.

Частинами 1, 2 ст.53 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, що була чинною станом на 12.03.2018) унормовано, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Верховний Суд у постанові від 30.03.2020 у справі № 387/554/18 зазначив, що правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Як вже зазначалось, 12.03.2018 між позивачем та першим відповідачем укладено Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) другого відповідача, за умовами якого позивач передає у власність першого відповідача частку у статутному капіталі (корпоративні права) другого відповідача у розмірі 100%, а перший відповідач приймає частку у статутному капіталі та зобов`язується оплатити його вартість на умовах, та у порядку, передбачених цим договором.

Також у преамбулі Договору зазначено, що з боку позивача останній підписано директором ОСОБА_1, а з боку першого відповідача - ОСОБА_5 , на підставі довіреності від 03.01.2018.

Щодо посилання позивача на висновок експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи № 2807 від 13.05.2019, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до наданого позивачем до матеріалів справи Висновку експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи № 2807 від 13.05.2019, в графі "Підписи" рішення власників № 2 ПП "АМД" від 13.03.2018 виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Судовий експерт здійснює свою діяльність з певного виду експертної спеціальності на підставі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого Міністерством юстиції України відповідно до Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2015 року № 301/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 березня 2015 року за № 249/26694.

У наданому позивачем до матеріалів справи висновку від 13.05.2019, складеного ОСОБА_8 зазначено, що остання має свідоцтво судового експерта та її кваліфікацію підтверджено Експертно-кваліфікаційною комісією МВС України 06.10.2008, та Експертно-кваліфікаційною комісією КНДІСЕ Міністерства юстиції України 30.03.2011), однак, згідно із даними Реєстру атестованих судових експертів свідоцтво № 475 експерта ОСОБА_8 було визнано недійсним відповідно до наказу 558 від 29.03.2010, а свідоцтво №44-11 від 08.08.2011 втратило чинність 06.06.2012.

Будь-які інші документи на підтвердження кваліфікації у ОСОБА_8 в матеріалах справи № 910/9727/19, відсутні.

За таких обставин, враховуючи, що станом на час складання висновку № 2807 від 13.05.2019 за результатами проведення почеркознавчої експертизи, термін дії свідоцтва про підтвердження кваліфікації судового експерта, виданого ОСОБА_8 , закінчився, тобто, станом на дату складання висновку (13.05.2019) ОСОБА_8 не була суб`єктом судово-експертної діяльності у розумінні ст.7 Закону України "Про судову експертизу", колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що висновок складений ОСОБА_8 , не приймається судом як належний та допустимий доказ у справі.

Для вирішення обставин щодо підписання чи не підписання позивачем договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі другого відповідача від 12.03.2018 та відповідно Протоколу загальних зборів другого відповідача від 13.03.2018, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 призначено у даній справі судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на розгляд та вирішення експерту поставлені наступні питання:

1) Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у Договорі купівлі-продажу частки в статутному капіталі (корпоративних прав) Приватного підприємства "АМД" від 12.03.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова паливна компанія" та Компанією "Ларлін Бізнес Лтд" (Larlin Business Ltd), навпроти напису "ОСОБА_1" ОСОБА_1 чи іншою особою?

2) Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у Рішенні власників № 2 Приватного підприємства "АМД" від 13.03.2018, навпроти напису " ОСОБА_1 " ОСОБА_1 чи іншою особою?

За результатами проведення судової експертизи, у висновку № 11556/11557/20-32 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у Договорі виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Однак, питання ухвали щодо виконання підпису від імені ОСОБА_1 у Протоколі Загальних зборів Приватного підприємства "АМД" від 13.03.2018, не вирішувалось, у зв`язку з відсутністю оригіналу такого документу.

Натомість ані першим, ані другим відповідачем, не наведено причин ненадання судовому експерту оригіналу Протоколу Загальних зборів Приватного підприємства "АМД" від 13.03.2018.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що за наведених у сукупності обставин та наявних у матеріалах справи доказів, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у Договорі виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, що свідчить про відсутність волевиявлення позивача на вчинення означених значимих дій, та відповідно свідчить про обґрунтованість заявлених позивачем вимог в цій частині.

Скаржником не спростовано належними та достовірними доказами, в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, висновок судового експерта за результатами проведення судової експертизи № 11556/11557/20-32 про те, що підписи від імені ОСОБА_1 у Договорі виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Отже, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку про задоволення позову в частині визнання недійсними Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі (корпоративних прав) другого відповідача від 12.03.2018, укладеного між позивачем та першим відповідачем.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Участь у товаристві майном і узгодження між учасниками спільного управління ним наділяє учасника корпоративними правами, а тому відносини щодо цих прав мають характер корпоративних правовідносин (частина 3 статті 167 Господарського кодексу України).

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; - позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

В обґрунтування позовної вимоги про визнання рішення загальних зборів учасників другого відповідача оформленого протоколом від 13.03.2018, зокрема, зазначив, що він є власниками 100% частки у статутному капіталі другого відповідача, про проведення зазначених загальних зборів не був повідомлений та не був на них присутнім, а протокол загальних зборів є підробленим.

Так, ч. 1 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції згідно Закону України "Про внесення змін до статті 60 Закону України "Про господарські товариства" щодо зменшення кворуму загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю", та чинній на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів.

При цьому, згідно п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до статті 60 Закону України "Про господарські товариства" статути товариств з обмеженою відповідальністю до приведення їх у відповідність із цим Законом застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

За приписами ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Згідно із п. 13.2 Статуту другого відповідача (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вищим органом управління товариством є загальні збори учасників.

У п.п.13.3.1, 13.3.2 Статуту другого відповідача вказано, що учасники повідомляються про проведення загальних зборів учасників персонально із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за тридцять днів до скликання загальних зборів учасників. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів.

Загальні збори учасників товариства вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60% голосів (п. 13.5.1 Статуту).

Станом на 12.03.2018 єдиним учасником другого відповідача був позивач із розміром внеску до статутного капіталу 2 188 222,00 грн, що дорівнює 100%.

В матеріалах справи наявний протокол від 13.03.2018 загальних зборів учасників другого відповідача, зі змісту якого вбачається, що на загальних зборах був присутнім позивач (розмір частки, що дорівнює 100%), в особі директора ОСОБА_1 ).

Як вбачається із протоколу від 13.03.2018 загальних зборів учасників другого відповідача, вищим органом управління було прийнято наступні рішення:

- виведено зі складу власників ТОВ "Нова паливна компанія" шляхом передачі ТОВ "Нова паливна компанія" частини оплаченої частки, належної йому в статутному капіталі ПП "АМД" в розмірі 100%, що у грошовому еквіваленті дорівнює 2 188 222 грн на користь компанії;

- прийнято до складу учасників підприємства Компанії "Ларлін Бізнес ЛТД." ("LARLIN BUSINESS LTD.");

- затверджено розподіл часток власників у статутному капіталі;

- звільнено ОСОБА_6 з посади директора з 13.03.2018 за згодою сторін;

- призначено на посаду виконуючого обов`язки директора підприємства ОСОБА_7 з 14.03.2018;

- викладено Статут підприємства у новій редакції та доручено виконуючому обов`язків директора підприємства здійснити всі дії, необхідні для державної реєстрації Статут підприємства з правом передоручення цих повноважень;

- провадити діяльність підприємства без використання печатки.

Як вбачається із вказаного протоколу, справжність підписів представників позивачів засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В.

Однак, як зазначає позивач, загальні збори 13.03.2018 другим відповідачем не скликались, учасник товариства про їх проведення повідомлений не був, крім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, скликання та повідомлення позивача про загальні збори та їх порядок денний відповідно до умов статуту другого відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення, зокрема, про виведення зі складу власників ТОВ "Нова паливна компанія" шляхом передачі ТОВ "Нова паливна компанія" частини оплаченої частки, належної йому в статутному капіталі ПП "АМД", оформлені протоколом загальних зборів від 13.03.2018 було прийняте за відсутності обов`язкового кворуму, встановленого ч. 2 ст. 59 ГПК України "Про господарські товариства", з порушенням порядку скликання загальних зборів, що свідчить про порушення вимог закону під час скликання та проведення вказаних загальних зборів, що в свою чергу, є безумовними підставами для визнання рішень прийняти на таких зборах недійними.

У постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 916/2584/18 з посиланням на правову позицію Великої Палати, викладену у постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, зазначено, що у спірних відносинах обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів учасників товариства, покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється у цій справі. У даному випадку такі обставини (належного повідомлення) не були встановлені, та не доведено факту повідомлення позивача про проведення загальних зборів.

У постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 906/592/17 зроблено висновок про те, що особа, яка скликає загальні збори учасників Товариства, повинна вжити всіх розумних заходів для повідомлення учасників про проведення цих зборів. Обраний особою, що скликає загальні збори учасників Товариства, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направлення такого повідомлення.

Однак, такі докази у матеріалах справи відсутні, що свідчить про недоведеність вжиття належних заходів щодо повідомлення позивача про час та місце проведення зборів у передбачений Статутом спосіб.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про скликання загальних зборів, присутності останнього на них та підписання протоколу загальних зборів позивачем, з огляду на встановлення у висновку судового експерта обставин щодо виконання підпису у Договорі не ОСОБА_1 , а іншою особою, враховуючи ненадання відповідачами доказів на противагу наведеному, підстави вважати відсутність волевиявлення позивача на вчинення означених значимих дій недоведеними, відсутні, у зв`язку із чим, позовні вимоги про визнання недійсними оспорюваних рішень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заяви першого відповідача про застосування строків позовної давності до позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ПП "АМД", які оформлені протоколом від 13.03.2018, то колегія суддів апеляційного господарського суду, враховуючи те, що норма пункту 8 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, в редакції Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", набрала чинності 17.06.2018, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що твердження першого відповідача, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальний строк позовної давності в один рік, є безпідставним, а підстави для застосування у даному випадку до вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ПП "АМД", які оформлені протоколом від 13.03.2018, спеціального строку позовної давності на підставі пункту 8 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, який набрав чинності в означеній редакції 17.06.2018, відсутні.

Враховуючи викладене позивач звернувся до суду із позовом у межах позовної давності, у зв`язку із чим, заява про застосування строків позовної давності до позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ПП "АМД", які оформлені протоколом від 13.03.2018, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права, то таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Одночасно слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно приписів ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України".

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.

За приписами ч. 1 ст. 16 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що у даному випадку визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства приводить до усунення невизначеності у правах позивача, на захист яких подано позов, а відчуження першим відповідачем корпоративних прав на користь третьої особи не нівелює можливості позивача на реалізацію захисту своїх прав шляхом пред`явлення позову про визнання недійсними договору купівлі-продажу частки, а також рішення загальних зборів учасників товариства, зокрема, про перерозподіл часток у статутному капіталі товариства, у зв`язку із чим, твердження скаржника про те, що задоволення позовних вимог у даній справі не призведе до ефективного захисту прав та/або законних інтересів позивача, є безпідставним.

Оскільки позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилався саме на те, що загальні збори 13.03.2018 другим відповідачем не скликались, учасники Товариства про їх проведення не повідомлялось, то відповідно, позивач позбавлений можливості надати суду будь-які матеріальні докази на підтвердження цього, оскільки відсутність події (нескликання зборів) чи відсутність факту (неповідомлення учасників) не передбачає існування будь-яких матеріальних об`єктів (доказів), які це підтверджують, натомість скаржником жодних доказів на підтвердження своїх тверджень ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надав, тим самим не виконавши свого обов`язку, передбаченого ст.ст. 13, 74, 178 ГПК України, щодо доведення обставин, у зв`язку із чим, твердження скаржника про те, що позивачем не подано жодного доказу його неповідомлення про проведення зборів ПП "АМД" та підробки протоколу (рішення власника) від 13.03.2018, є безпідставним та необґрунтованим.

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що не відповідають нормам процесуального законодавства.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Компанії "Ларлін Бізнес Лтд" (Larlin Business Ltd) на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі № 910/9727/19 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі № 910/9727/19 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Компанії "Ларлін Бізнес Лтд" (Larlin Business Ltd) на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі № 910/9727/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 справі № 910/9727/19 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на Компанію "Ларлін Бізнес Лтд" (Larlin Business Ltd).

4. Справу № 910/9727/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 21.07.2021, у зв`язку із перебуванням у відпустках судді Суліма В.В. з 01.07.2021 по 15.07.2021, включно, та судді Майданевича А.Г. з 05.07.2021 по 20.07.2021, включно.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич