Ухвала

від 14.12.2020 по справі 914/2423/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

14.12.2020 справа № 914/2423/20

За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю Львівський завод фрезерних верстатів , м.Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромкомплект , м.Львів,

про стягнення 184'291,20 грн. заборгованості,

Суддя Яворський Б.І.,

при секретарі Муравець О.М.

Учасники провадження:

від позивача: Гораль Т.З.,

від відповідача: Потопальський Б.М.,

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу «Акорд» .

Суть спору. На розгляд господарського суду Львівської області 17.09.2020 через систему Електронний суд від Товариства з додатковою відповідальністю Львівський завод фрезерних верстатів надійшла позовна заява про стягнення з відповідача 131'314,03 грн. заборгованості за договором оренди майна від 30.06.2007. Також позивач зазначив, що очікує понести витрати на правничу допомогу на загальну суму 24'000,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач своїх зобов`язань по сплаті орендної плати у повному обсязі не виконав. Додаткову угоду №2 від 28.02.2017 до договору оренди майна від 30.06.2007 про внесення змін в частині збільшення розміру орендної плати не підписав, тому вказана заборгованість визначена з урахуванням звичайних ринових цін за оренду аналогічних об`єктів нерухомості.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 17.09.2020 справу № 914/2423/20 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою від 22.09.2020 суд залишив без руху позовну заяву та надав позивачу строк для усунення недоліків. Після усунення позивачем допущених недоліків, ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 05.11.2020, надано відповідачу строк на подання відзиву-протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, явка сторін у підготовчому засіданні 05.11.2020 обов`язковою не визнавалась.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.11.2020 прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх.№2830/20 від 03.11.2020) до розгляду. Судове засідання призначено на 26.11.2020.

25.11.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву та заяву про збільшення позовних вимог (вх.№33891/20), у якому зазначає, що визначена позивачем заборгованість не має зв`язку з орендною платою за договором оренди майна від 30.06.2007, а сам договір є удаваним правочином. Інформував суд, що деревообробний цех (пилораму) площею 432,6 кв.м за адресою: м.Львів, вул.Зелена, 149 відповідач набув у власність на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу приміщення від 22.09.2000, а склад кисневих балонів площею 34,2 кв.м - за договором купівлі-продажу від 30.03.2001. На підставі договору №27/09-01 купівлі-продажу приміщення від 27.09.2001 та актів прийому-передачі від 03.10.2001 відповідач прийняв у власність від позивача за тією ж адресою об`єкт незавершеного будівництва площею 48 кв.м. та тимчасову споруду (навіс) площею 456 кв.м. Вказане підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зазначена земельна ділянка не була належно оформлена відповідачем як об`єкт цивільних прав. Відповідно до акта обстеження земельних ділянок по вул.Зелена, 149 у м.Львові від 06.05.2020 землі, якими користуються сторони перебувають у комунальній власності. Вказав, що позивач заявами від 17.08.2010, 17.06.2014 та 05.06.2015, адресованими Львівському міському голові надавав згоду на вилучення частини земельної ділянки на користь відповідача, чим підтверджував, що на вказаній земельній ділянці розміщені будівлі, власником яких є відповідач. Вважає висновок експерта №019/20 неналежним доказом ринкового розміру орендної плати, оскільки експерти провели таку оцінку за користування об`єктом, що відсутній у визначеній класифікації об`єктів оцінки нерухомого майна і який не є сформованим як об`єкт цивільних прав.

У судовому засіданні 26.11.2020 оголошено перерву до 10.12.2020, відомості про що занесено до протоколу судового засідання.

09.12.2020 позивач подав відповідь на відзив (вх.№35325/20), у якому навів аргументи щодо відсутності у спірному договорі ознак удаваного правочину; продовж усього часу погоджувався на умови договору та додаткових угод до нього та до березня 2017 року справно сплачував орендну плату саме за користування твердим покриттям як елементом об`єкту благоустрою (покращенням), що входив на момент укладення договору в ЦМК позивача, згідно наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України №1686 від 23.12.1994.

У судовому засіданні 10.12.2020 суд оголосив перерву до 14.12.2020.

10.12.2020 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі (вх..№3216/20). Клопотання обґрунтоване тим, що, заявляючи позовну вимогу про стягнення заборгованості з орендної плати, позивач посилається на наказ Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 23.12.1994 №1686, переліком майна, виданого РВ ФДМУ по Львівській області від 20.10.2015 та висновок експерта №019/20, яким встановлено, що до складу об`єкта оренди відповідно до договору оренди від 30.06.2007 входять: асфальтобетонні під`їздні дороги (без рельсові дороги) 1975 року введення в експлуатацію з асфальтованою площадкою біля насосної станції оборотного циклу №3; бетонна площадка №1 вантажно-розвантажувального вузла, площадки з щебеневим покриттям та бетонна площадка складу паливно-мастильних матеріалів з автозаправкою, операторною (капітальною нежитловою спорудою), ємкостями для палива і мастил, рік введення в експлуатацію 1978, та стверджує, що об`єктом оренди є тверде покриття як елемент благоустрою, що входить в ЦМК позивача, а не земельна ділянка в розумінні норм земельного законодавства. Зазначив, що у провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/2049/20 за позовом ТзОВ Агропромкомплект про скасування зазначеного правовстановлюючого документа (переліку майна) та припинення права власності ТзОВ Промислова лінія на вантажно-розвантажувальний вузол площадки і склад паливно-мастильних матеріалів з автозаправкою, на підставі якого позивач вважає себе власником об`єкта оренди. Стверджує, що метою звернення позивача у даній справі є встановлення преюдиційних обставин в обхід спору у справі №914/2049/20. Питання права власності на об`єкт оренди (правова природа та майнові права орендаря) є первинним по відношенню до орендних відносин щодо такого об`єкта.

14.12.2020 позивач подав заперечення на клопотання щодо зупинення провадження у справі (вх.№35627/20), у якому, зокрема, наголошує, що предметом спору у справі №914/2049/20 є встановлення права власності на об`єкти нерухомого майна, а предметом розгляду в межах даної справи є стягнення заборгованості за користування площадки з твердим покриттям площею 4266 кв.м. за договором оренди майна від 30.06.2007. ТзОВ Агропромкомплект не зверталося із позовами щодо дійсності договору чи визнання його недійсним тощо, натомість упродовж тривалого часу належним чином виконували його умови. Вважає, що справа №914/2049/20 жодним чином не впливає на вирішення даного спору.

14.12.2020 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх.№35573/20).

Позивач участь повноважного представника у судове засідання 14.12.2020 забезпечив, просив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовити.

Представник відповідача у судове засідання 14.12.2020 з`явився, підтримав клопотання про зупинення провадження у справі.

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Пов`язаною є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч.ч. 4, 6 ст.75 ГПК України).

У процесуальних кодексах не визначені критерії, які б дозволяли переконливо стверджувати про наявність чи відсутність об`єктивної неможливості розгляду справи. Пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, яким чином пов`язана справа, яка розглядається іншим судом, а також, чим саме обумовлюється неможливість розгляду даної справи. Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України (вказана позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20.06.2019 р. у справі № 910/12694/18).

Дослідивши зміст поданого клопотання, судом не встановлено обставин, які б підтверджували неможливість розгляду даної справи до результатів розгляду справи №914/2049/20, оскільки спір щодо права власності на частину нерухомого майна жодним чином не впливає на існування правовідносин оренди, що існували між сторонами. Суд погоджується з твердженням позивача про те, що договір виконувався, його умови не були предметом спору у суді, а сама по собі взаємопов`язаність двох справ з приводу майна, переданого в оренду та майна, власником якого є відповідач, ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі. Отже, відповідачем не наведено обгрунтовуючих підстав неможливості повного та об`єктивного дослідження обставин справи і вирішення спору в даній справі без результатів вирішення іншої справи.

При цьому, суд зазначає, що зупинення провадження у справі, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, матиме наслідком затягування судового процесу та призводитиме до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи у продовж розумного строку

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 227, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню .

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 16.12.2020.

Суддя Б.І. Яворський