ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.12.2020 справа № 914/2423/20
За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю Львівський завод фрезерних верстатів , м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромкомплект , м.Львів,
про стягнення 184'291,20 грн. заборгованості,
Суддя Яворський Б.І.,
при секретарі ГабаковськійХ.В.
Учасники провадження:
від позивача: Гораль Т.З.,
від відповідача: Потопальський Б.М.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу «Акорд» .
Суть спору. На розгляд господарського суду Львівської області 17.09.2020 через систему Електронний суд від Товариства з додатковою відповідальністю Львівський завод фрезерних верстатів надійшла позовна заява про стягнення з відповідача 131'314,03 грн. заборгованості за договором оренди майна від 30.06.2007. Також позивач зазначив, що очікує понести витрати на правничу допомогу на загальну суму 24'000,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач своїх зобов`язань по сплаті орендної плати у повному обсязі не виконав. Додаткову угоду №2 від 28.02.2017 до договору оренди майна від 30.06.2007 про внесення змін в частині збільшення розміру орендної плати не підписав, тому вказана заборгованість визначена з урахуванням звичайних ринових цін за оренду аналогічних об`єктів нерухомості.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 17.09.2020 справу № 914/2423/20 передано на розгляд судді Яворському Б.І.
Ухвалою від 22.09.2020 суд залишив без руху позовну заяву та надав позивачу строк для усунення недоліків. Після усунення позивачем допущених недоліків, ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 05.11.2020, надано відповідачу строк на подання відзиву-протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, явка сторін у підготовчому засіданні 05.11.2020 обов`язковою не визнавалась.
03.11.2020 позивач подав заяву (вх.№2830/20) про збільшення позовних вимог, у якій інформував суд, що ним замовлено проведення оціночно-будівельної експертизи, за результатами якої встановлено ринковий розмір орендної плати. З огляду на вказане, позивач збільшує позовні вимоги, та, з урахуванням здійсненної відповідачем оплати орендних платежів за період з березня по червень 2017 на суму 20'476,80 грн., просить стягнути з відповідача 184'291,20 грн. заборгованості з орендної плати. Докази доплати судового збору у розмірі 662,40 грн. долучені до означеної заяви. Окрім того, позивач подав заяву у якій зазначив, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані у порядку ч.8 ст.129 ГПК України упродовж 5 днів після судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.11.2020 прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх.№2830/20 від 03.11.2020) до розгляду. Судове засідання призначено на 26.11.2020.
25.11.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву та заяву про збільшення позовних вимог (вх.№33891/20), у якому зазначає, що визначена позивачем заборгованість не має зв`язку з орендною платою за договором оренди майна від 30.06.2007, а сам договір є удаваним правочином. Інформував суд, що деревообробний цех (пилораму) площею 432,6 кв.м за адресою: м.Львів, вул.Зелена, 149 відповідач набув у власність на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу приміщення від 22.09.2000, а склад кисневих балонів площею 34,2 кв.м - за договором купівлі-продажу від 30.03.2001. На підставі договору №27/09-01 купівлі-продажу приміщення від 27.09.2001 та актів прийому-передачі від 03.10.2001 відповідач прийняв у власність від позивача за тією ж адресою об`єкт незавершеного будівництва площею 48 кв.м. та тимчасову споруду (навіс) площею 456 кв.м. Вказане підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зазначена земельна ділянка не була належно оформлена відповідачем як об`єкт цивільних прав. Відповідно до акта обстеження земельних ділянок по вул.Зелена, 149 у м.Львові від 06.05.2020 землі, якими користуються сторони перебувають у комунальній власності. Вказав, що позивач заявами від 17.08.2010, 17.06.2014 та 05.06.2015, адресованими Львівському міському голові надавав згоду на вилучення частини земельної ділянки на користь відповідача, чим підтверджував, що на вказаній земельній ділянці розміщені будівлі, власником яких є відповідач. Вважає висновок експерта №019/20 неналежним доказом ринкового розміру орендної плати, оскільки експерти провели таку оцінку за користування об`єктом, що відсутній у визначеній класифікації об`єктів оцінки нерухомого майна і який не є сформованим як об`єкт цивільних прав.
У судовому засіданні 26.11.2020 оголошено перерву до 10.12.2020, відомості про що занесено до протоколу судового засідання.
09.12.2020 позивач подав відповідь на відзив (вх.№35325/20), у якій навів аргументи щодо відсутності у спірному договорі ознак удаваного правочину; продовж усього часу погоджувався на умови договору та додаткових угод до нього та до березня 2017 року справно сплачував орендну плату саме за користування твердим покриттям як елементом об`єкту благоустрою (покращенням), що входив на момент укладення договору в ЦМК позивача, згідно наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України №1686 від 23.12.1994.
У судовому засіданні 10.12.2020 суд оголосив перерву до 14.12.2020.
10.12.2020 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі (вх..№3216/20).
14.12.2020 позивач подав заперечення на клопотання щодо зупинення провадження у справі (вх..№35627/20).
14.12.2020 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх.№35573/20).
Ухвалою від 14.12.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання по зупинення провадження у справі.
Позивач участь повноважного представника у судове засідання 14.12.2020 забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог та відповіді на відзив, просив задоволити позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні 14.12.2020 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та запереченні.
У судовому засіданні 14.12.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
30.06.2007 Відкритим акціонерним товариством Львівський завод фрезерних верстатів , правонаступником якого є ТзДВ ЛЗФВ , та Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромкомплект укладено договір оренди майна, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає орендареві в тимчасове платне користування площадку з твердим покриттям загальною площею 3000,0 кв.м., що знаходиться довкола деревообробного цеху (пилорами), за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 149.
Відповідно до п.1.2 договору орендоване майно надається орендареві для здійснення його статутної діяльності.
За користування орендованим майном орендар сплачує орендодавцю орендну плату. Щомісячний розмір орендної плати за користування орендованим майном встановлюється сторонами у розмірі 1'620,00 грн., у т.ч. ПДВ 270,00 грн., виходячи з розрахунку 0,54 грн. за один м.кв. орендованого майна. Розмір орендної плати підлягає індексації у випадках, передбачених п.3.5 даного договору. Орендна плата сплачується орендарем щомісяця до 10-го числа місяця, що слідує за розрахунковим (п.3.1, 3.2 та 3.4 договору).
30.06.2007 сторонами підписано протокол узгодження розміру орендної плати та акт приймання-передачі майна за договором.
Сторони у пункті 3.5 договору погодили, що на вимогу орендодавця розмір орендної плати підлягає зміні у випадках: зміни вартості майна, переданого в оренду; зміни законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати; збільшення витрат на утримання орендованого майна (зміна ставки земельного податку, зростання тарифів на комунальні послуги та ін.). Про зміну розміру орендної плати, що здійснюється на підставі цього договору орендодавець зобов`язаний письмово повідомити орендаря не пізніше як за 10 днів до запровадження нового розміру орендної плати.
Відповідно до п.6.1 договору його дія припиняється: із закінченням строку на який його укладено; достроково за згодою сторін; достроково за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Орендар у випадку припинення цього договору зобов`язаний повернути орендодавцю орендоване майно згідно з актом приймання-передачі протягом п`яти днів з дня припинення цього договору у стані, не гіршому, ніж на момент отримання, з урахуванням нормального фізичного зносу (п.2.3 договору).
Усі зміни та доповнення до цього договору укладаються у письмовій формі, підписуються та скріплюються печатками сторін. Належно оформлені зміни та доповнення до договору становлять невід`ємну частину його частину (6.2 договору).
Пунктом 7.1 договору визначено, що цей договір укладений строком на два роки, і діє з 01 липня 2007 року до 30 червня 2009 року.
30.06.2009 сторонами підписано договір про поновлення на новий термін дію договору оренди майна від 30.06.200 - з 01.07.2009 по 30.06.2011, та установлено, що у разі відсутності протягом одного місяця до дня закінчення строку дії договору оренди пропозицій хоча б однієї із сторін про його припинення або внесення до нього змін, дія договору оренди продовжується на визначених ним умовах на новий строк, і так кожного разу.
30.01.2015 між сторонами укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору оренди майна від 30.06.2007 з додатком №1 (протокол узгодження розміру орендної плати, а.с.151), якою сторони пункт 1.1 та 3.1 договору оренди викладено у наступній редакції: орендодавець передає орендареві в тимчасове платне користування площадку з твердим покриттям, загальною площею 4'266,0 кв.м., що знаходиться довкола деревообробного цеху (пилорами), за адресою: м.Львів, вул. Зелена, 149. За користування орендованим майном орендар сплачує орендодавцю орендну плату. Щомісячний розмір орендної плати протягом перших трьох місяців користування майном (кварталу) встановлюється сторонами у розмірі 5'119,20 грн., у т.ч. ПДВ 853,20 грн., виходячи з розрахунку 1,20 грн. за один кв.м орендованого майна . Новий розмір орендної плати застосовується з 02 лютого 2015 року. У всьому іншому, що не передбачено цією додатковою угодою, сторони керуються умовами договору від 30.06.2007, зі змінами, внесеними договором від 30.06.2009.
02.02.2015 сторонами підписано акт приймання-передачі майна за вказаною додатковою угодою (додаток №2).
Позивач стверджує, що 24.02.2017 орендодавець листом за вих.№109 повідомив орендаря про те, що з 10.03.2017 буде збільшена вартість оренди площадки з твердим покриттям за додатковою угодою №1 від 30.01.2015 до 9,60 грн. за один кв.м з ПДВ. Загальна сума місячної орендної плати становитиме 40'953,60 грн. з ПДВ, а 17.03.2017 на адресу відповідача листом №155 скеровано на підписання два примірники додатової угоди №2 від 28.02.2017 про внесення змін до договору оренди майна від 30.06.2007.
27.03.2017 відповідач скерував на адресу позивача відповідь на наведені листи, у якій, посилаючись на витяг відділу Держгеокадастру у м.Львові Про нормативну грошову оцінку земельної ділянки запропонував ціну орендної плати за 1 кв.м. у розмірі 2,40 грн. і загальну суму місячної орендної плати - 10'238,40 грн. та надіслав протокол узгодження розміру орендної плати як додаток №2 до додаткової угоди №1 від 30.0..2015 до договору оренди майна від 30.06.2007.
23.05.2017 позивач листом №265 повідомив відповідача про припинення дії договору оренди майна з 01.07.2017 та необхідність повернення його на умовах п.2.3 договору.
03.07.2017 за актом прийому-передачі відповідачем повернуто орендоване майно.
14.07.2017 та 09.10.2019 відповідачу надіслано претензії про сплату заборгованості, які залишені без задоволення.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 1 ст. 11 ЦК України).
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору оренди майна від 30.06.2007.
У відповідності до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Як уже відзначалося, додатковою угодою №1 про внесення змін до договору оренди майна від 30.06.2007 з додатком №1 сторони збільшили площу орендованого майна та щомісячний розмір орендної плати протягом перших трьох місяців користування майном (кварталу) у розмірі 5'119,20 грн., у т.ч. ПДВ 853,20 грн., виходячи з розрахунку 1,20 грн. за один кв.м орендованого майна, тобто такий розмір орендної плати було визначено лише у період з 02.02.2015 по 02.05.2015.
Враховуючи умови п.5.3 договору, а саме зміни орендної плати на вимогу орендодавця ТзДВ ЛЗФВ листом від 24.02.2017, у відповідності до п.3.5.2 та 3.5.3 договору, повідомив орендаря про збільшення вартості оренди майна та визначив суму місячної орендної плати у розмірі 40'953,60 грн. з ПДВ (9,60 грн./кв. м.), та скерував на адресу відповідача два примірники додаткової угоди №2 від 28.02.2017 про внесення змін до договору оренди майна від 30.06.2007, яку відповідач відмовився підписати, натомість запропонував на погодження ціну 2,40 грн./кв.м. та скерував позивачу протокол узгодження розміру орендної плати.
За приписами ст.284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Частиною 1 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Статтею 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Підстави для зміни або розірвання договору визначені ст. 651 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін (ч.2 вказаної статті).
Сторонами погоджено, що усі зміни та доповнення до цього договору укладаються у письмовій формі, підписуються та скріплюються печатками сторін. Належно оформлені зміни та доповнення до договору становлять невід`ємну частину його частину (6.2 договору).
У відповідності до ч. 1 ст. 652 ЦК України уразі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
За положеннями статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Доказів внесення змін до договору у порядку, передбаченому законом порядку матеріали справи не містять.
Проаналізувавши положення вищенаведених норм права та умови укладеного між сторонами договору оренди майна, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки сторони не досягли взаємної згоди щодо суми збільшення розміру орендної плати, а позивач не навів виняткових випадків, з якими законодавець пов`язує можливість примусу сторони договору до внесення таких змін.
Посилання позивача на норми ч.4 ст.632 та ч.1 ст.762 ЦК України не знайшли свого правового обгрунтування.
Щодо інших аргументів учасників провадження, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжними дорученнями №11615577 від 26.06.2020 на суму 2'102,00 грн. та №11615921 від 20.10.2020 на суму 662,40 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 222, 231, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено 17.12.2020
Суддя Б.І. Яворський
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 14.12.2020 |
Оприлюднено | 18.12.2020 |
Номер документу | 93588586 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Яворський Б.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні