Постанова

від 10.12.2020 по справі 160/12366/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 160/12366/19

головуючий суддя І інстанції - Ніколайчук С.В.

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,

суддів: Чепурнова Д.В., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 року в адміністративній справі №160/12366/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокша - Сервіс" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мокша - Сервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2019 року №000625504.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокша - Сервіс" було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №000625504 від 12.11.2019 року, видане головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, в частині нарахування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 4223,77 грн.

В решті позову було відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що положення п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України передбачають обов`язкове застосування до платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків від суми грошового зобов`язання, що визначена податковим органом у разі встановлення порушення податкового законодавства.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Мокша - Сервіс" було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, на підставі ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення на перевірку №481 від 08.10.2019 року, згідно з п.п.19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, п.п.78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.10.2019 року №749-п проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Мокша-Сервіс (код за ЄДРПОУ 23075511), з питання повноти нарахування плати за землю (орендна плата та/або земельний податок) за земельну ділянку, що перебуває в користуванні ТОВ Мокша-Сервіс на підставі укладеного договору оренди землі площею 0,0690 (кадастровий номер - 1210100000:02:303:0051) за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року.

За результатами перевірки складено акт від 22.10.2019 року №5526/04-36-05-04/23075511.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 286.1, пункту 286.2 статті 286, пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження орендної плати за земельну ділянку, розташовану на території Шевченківського району, за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року на суму 16895,06 грн.

На підставі акту перевірки від 22.10.2019 року №5526/04-36-05-04/23075511 відповідачем сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення від 12.11.2019 року №000625504, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 21118,83 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 16895,06 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 4223,77 грн.

Не погодившись з правомірністю прийняття наведеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було правомірно визначено суму податку з орендної плати за податковим повідомленням-рішенням №000625504 від 12.11.2019 року в частині нарахування суми податкового зобов`язання на суму заниження орендної плати у розмірі 16895,06 грн. Проте, у зв`язку зі встановленою судом відсутністю умислу на свідоме порушення вимог податкового законодавства з боку позивача і його протиправних дій, суд не вбачав підстав щодо застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4223,77 грн.

Колегія суддів апеляційного суду частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.72 п. 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. (підпункт 14.1.73. пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно ст. 270 Податкового кодексу України, об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Положеннями підпунктів 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

У пункті 4 Порядку подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 № 1386 зазначено, що Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі: Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.

Відповідно до пункту 2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 213 від 23 березня 1995 року, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держземагентства за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує семи робочих днів з дати надходження відповідної заяви. При цьому одним з множників у формулі, за якою визначається нормативно грошова оцінка кадастрового метра земельної ділянки населених пунктів відповідно до пункту 3.3 названого Порядку, є Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки.

Отже, нарахування сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних державного земельного кадастру та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.

Поряд з вказаним, відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, самостійне визначення контролюючим органом податкового зобов`язання обумовлює застосування штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оцінку земель 11 грудня 2003 року №1378-IV (далі - Закон № 1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема земельного податку.

Частиною першою статті 15 Закону України Про Державний земельний кадастр від 7 липня 2011 року №3613-VI (далі - Закон № 3613-VI) передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом (частина третя статті 26 Закону № 3613-VI).

Відповідно до частини першої статті 38 Закону № 3613-VI відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Пункт 4 розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3613-VI передбачає, що у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Тобто, з 1 січня 2013 року (з моменту запровадження роботи Державного земельного кадастру) відомості щодо цільового призначення земельної ділянки повинні були вміщувати інформацію як про категорію земель, так і вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель.

З 1 січня 2017 року Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року № 489 (далі - Порядок № 489).

Пунктом 5 розділу ІІ Порядку № 489 визначено, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ), затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548.

Відповідно до примітки 2 до Додатку 1 Порядку № 489, у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

Таким чином, з 1 січня 2017 року визначення Кф знаходиться у прямій залежності від коду КВЦПЗ, відомості про який містяться у ДЗК. У разі відсутності таких відомостей при розрахунку НГО має застосовуватись Кф 2,0. Внесення даних до ДЗК щодо земельних ділянок здійснюється за заявою власника або користувача.

Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення були висновки відповідача щодо заниження позивачем орендної плати за земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Артема, 73, м. Дніпро за 2017 рік, які були сформовані на підставі даних витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.05.2017 року № 1/180517/03-07.

Встановивши зміст спірних правовідносин, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з вказаними висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, при розрахунку орендної плати за землю на 2017 рік, позивачем використаний розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.05.2017 року № 1/180517/03-07, із коефіцієнтом, який характеризує функціональне використання земельної ділянки Кф - 2,00 . Відповідно до розділу цільове призначення (КВЦПЗ) інформація не внесена до відомостей Державного земельного кадастру .

В свою чергу, 17.04.2019 року відділом у м. Дніпро Головного управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, було сформовано витяг №301050-074327-360-15 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, згідно якої, нормативна грошова оцінка вищевказаної земельної ділянки визначена станом на 01.01.2017р. на рівні 2815862.02 грн. (Цільове призначення земельної ділянки (ЦВЦПЗ): 03.10 - для буд. та обслуг. будівель ринкової інфраструктури (адм.буд., оф.прим. та інших буд.гром.забуд., які викор. для здійснення підприємн. та інш. діяльності, пов`яз. з отрим. прибутку. Коефіцієнт (Кф) - 2,5).

Отже, відповідно до змісту наведених витягів, при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки, територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, застосовані різні коефіцієнти функціонального використання (Кф) із значенням 2,0 та 2,5 відповідно, що і призвело до визначення різної нормативної грошової оцінки земельної ділянки із кадастровим номером 1210100000:02:303:0051.

Так, з метою повного та всебічного розгляду справи, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.10.2020 року було зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області та Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області подати до суду пояснення та відповідні докази стосовно обставин та дати внесення змін до коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки із кадастровим номером 1210100000:02:303:0051, внаслідок чого останній було змінено з 2,0 на 2,5 .

На виконання вимог наведеної ухвали, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області було подано до суду пояснення, з яких вбачається, що 24.09.2018 року, на підставі заяви Дніпропетровської міської ради до Державного земельного кадастру були внесені зміни до відомостей щодо коду виду цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:303:0051 - 03.10 (для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку), коефіцієнт функціонального використання 2.50.

Отже, протягом 2017 році відомості Державного земельного кадастру не містили інформації про код Класифікації видів цільового призначення земель, відносно земельної ділянки, яка перебуває в користуванні позивача, а останні були внесені у 2018 році.

Відтак, з огляду на наведені обставини, позивач, при поданні декларації з плати за землю за 2017 рік, правомірно застосував у розрахунку розміру орендної плати відомості, які отримав від ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області у витязі від 18.05.2017 року № 1/180517/03-07, при тому що інших витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок у розпорядженні позивача станом на час подання декларацій не було.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду також вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за правильність визначення показників (в тому числі і коефіцієнта функціонального використання Кф) при формуванні витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та обчисленні нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі цих показників, покладається на орган, що його формує (в розрізі спірних відносин Головне управління Держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області). За таких обставин, користувач земельної ділянки лише використовує відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначену у Витязі на момент складання податкової звітності та не може нести відповідальність за правильність її обчислення.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія судді апеляційного суду дійшла висновку щодо протиправності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 12.11.2019 року №000625504 та необхідності його скасування в повному обсязі.

При вирішенні питання відносно розподілу судових витрат, суд керується приписами ст. 139 КАС України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 року в адміністративній справі №160/12366/19- скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокша - Сервіс" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.11.2019 року №000625504.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокша - Сервіс" судовий збір, сплачений за подання адміністративного позову у розмірі 1921.00 грн.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.Є. Чередниченко