Постанова

від 16.12.2020 по справі 420/9659/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/9659/20 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року (суддя Аракелян М.М., м. Одеса, повний текст рішення складений 04 листопада 2020 року ) про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Керівника суб`єкта владних повноважень Куцого Максима Васильовича - голови Одеської обласної Державної адміністрації, Одеської обласної державної адміністрації, голови Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Приймака Василя Михайловича, Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, голови Лиманської районної ради Одеської області Тефтула Геннадія Олександровича, Лиманської районної ради Одеської області, секретаря Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області та виконуючого обов`язки голови Трояндівської сільської ради Чеботарьової Ольги Миколаївни, Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області, за участю третьої особи Фермерського господарства Назари , про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

28 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Керівника суб`єкта владних повноважень Куцого М.В. - голови Одеської обласної Державної адміністрації, Одеської обласної державної адміністрації, голови Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Приймака В.М., Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, голови Лиманської районної ради Одеської області Тефтула Г.О., Лиманської районної ради Одеської області, секретаря Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області та виконуючого обов`язки голови Трояндівської сільської ради Чеботарьової О.М., Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області, третьої особи на стороні відповідача Фермерського господарства Назари , в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати протиправними дії щодо розтрати не за цільовим призначенням бюджетних коштів, а саме відсутності розробленого та затвердженого плану на 2019-2021 роки перспективного розвитку сіл Трояндове, Ониськове, Ставки, які входять до складу Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області:

голови Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Приймака В.М.;

Лиманської районної державної адміністрації;

голови Лиманської районної ради Одеської області ОСОБА_2 ;

Лиманської районної ради Одеської області;

в.о. голови Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області Чеботарьової О.М.;

Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області;

-визнати протиправною бездіяльність голови Одеської обласної державної адміністрації Куцого М.В. щодо відсутності контролю у протиправній діяльності:

голови Лиманської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_3 ;

Лиманської районної державної адміністрації;

голови Лиманської районної ради Одеської області ОСОБА_2 ;

Лиманської районної ради Одеської області;

в.о. голови Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області Чеботарьової О.М.;

Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області,

пов`язаною з розтратою не за цільовим призначенням бюджетних коштів, а саме відсутності розробленого та затвердженого плану на 2019-2021 роки перспективного розвитку сіл Трояндове, Ониськове, Ставки, які входять до складу Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області;

- зобов`язати Одеську обласну державну адміністрацію встановити особистий контроль щодо зобов`язання в найкоротший термін:

голови Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Приймака В.М.;

Лиманської районної державної адміністрації;

голови Лиманської районної ради Одеської області ОСОБА_2 ;

Лиманської районної ради Одеської області;

в.о. голови Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області Чеботарьової О.М.;

Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області,

- затвердити на відкритій зустрічі перед територіальною громадою спільно розроблений план на 2019-2021 роки перспективного розвитку сіл Трояндове, Ониськове, Ставки, які входять до складу Трояндівської сільської ради Лианського району Одеської області.

03 листопада 2020 року до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони розтрати бюджетних коштів Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області за відсутності розробленого та затвердженого плану на 2019-2021 роки перспективного розвитку сіл Трояндове, Ониськове. Ставки, які входять до складу Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області - до набрання судовим рішенням в даній справі законної сили.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким забезпечити позов. При цьому апелянт зазначає, що наявні усі підстави для забезпечення позову та беззаперечні докази існування безпеки заподіяння правам, свободам та інтересам населення громади Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області за відсутності заборони розтрати бюджетних коштів.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач жодним чином не обґрунтовує, чому невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому у якості обґрунтування заяви позивач вказує на порушення прав більшості населення громади, втім доказів на підтвердження того, що їх інтереси та права дійсно порушуються не надає.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач заяву про забезпечення позову від 03.11.2020 року обґрунтував тим, що використання бюджетних коштів за умов відсутності затвердженого плану перспективного розвитку сіл Трояндове, Ониськове, Ставки, які входять до складу Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області, призведе до порушення прав та інтересів більшості населення громади, які не надавали ОСОБА_4 повноважень розпоряджатись такими коштами. Беручи до уваги рішення Верховного Суду у справі №420/2651/20, яким визнано протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо непроведення позачергових виборів Трояндівського сільського голови, перебування ОСОБА_4 на посаді є порушенням норм чинного законодавства. Як наслідок цього, будь-яке рішення Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області за головуванням ОСОБА_4 є порушенням, а тому наявні підстави для забезпечення даного позову.

Водночас, суд першої інстанції правильно врахував, що ч. 2 ст. 150 КАС України регламентовано, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 1 ст. 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; Пункт 3 частини першої статті 151 виключено на підставі Закону № 460-IX від 15.01.2020 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

У відповідності до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Як зазначено у пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, позитивним зобов`язанням позивача у справі є доведення критеріїв необхідності застосування заходів забезпечення позову при поданні відповідної заяви.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач жодним чином не обґрунтовує, чому невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У якості обґрунтування заяви позивач вказує на порушення прав більшості населення громади, втім доказів на підтвердження того, що їх інтереси та права дійсно порушуються не надає.

Як слушно вказав суд першої інстанції, невжиття заявлених заходів не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, адже позивач не обґрунтував такі ускладнення у своїй заяві, як і співвідношення та співмірність заходів із вимогами, адресованими до Трояндівської сільської ради.

Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись зокрема у тому, що заява про забезпечення позову не є надуманою, спір поміж сторонами існує, існує також дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, спосіб забезпечення позову є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечення захисту своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалося вище, у якості обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що відповідач безпідставно обіймає посаду голови Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області всупереч рішенню Верховного Суду у справі №420/2651/20, оскільки останнім визнано протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо не проведення позачергових виборів голови Трояндівської сільської ради.

Разом з тим, суд першої інстанції вірно зазначив, що у вказаному рішенні не встановлено протиправності перебування ОСОБА_4 на посаді в.о. голови сільської ради, а лише визнано протиправною бездіяльність Верховної Ради України.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 листопада 2020 року рішення Верховного Суду від 10 червня 2020 року залишено без змін.

Більш того, суд першої інстанції правильно зауважив, що питання повноважності перебування ОСОБА_4 на посаді в.о. голови сільської ради не є предметом спору у справі №420/9659/20. У свою чергу, предмет спору а саме правомірність використання бюджетних коштів Трояндівською сільською радою має бути перевірена за результатом судового розгляду справи, а не шляхом забезпечення позову. Доводи та міркування позивача у цьому аспекті розглядаються у судовій справі і обставини щодо дійсної протиправності бездіяльності відповідача можуть бути встановлені лише за результатом розгляду справи по суті.

Решта доводів апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Серявін та інші проти України зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність ухвали суду не спростовують.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150, 151, 292, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя І.П.Косцова

Суддя Ю.В.Осіпов