Постанова

від 09.12.2020 по справі 640/11862/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11862/20 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,

при секретарі - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГФІНАНС" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2020 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2020 року № 00004744207, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 3 417 935,31 грн. (в т.ч. 1 965 378,59 грн. - за податковим зобов`язанням та 1 452 556,72 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2020 року № 00004734207, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 233 561,24 гривень ( в т.ч. 134 302,21 грн. - за податковим зобов`язанням та 99 259,03 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що чинне законодавство, в тому числі податковий кодекс України не містить вимоги щодо обов`язкового проведення експертної оцінки при продажу основних засобів, зокрема автомобіля, який належить суб`єкту господарювання - юридичній особі. Наголосив, що чинним законодавством для цілей податкового обліку з податку на прибуток при продажу основного засобу (автомобіля) непередбачено обов`язкове проведення його експертної оцінки, така ціна визначається в договорі купівлі-продажу. Зауважив, що нормами Податкового кодексу України встановлюються окремі випадки, передбачені цим Кодексом, за яких при здійсненні операцій по реалізації товарів (робіт, послуг) та подальшому обчисленню доходу за такими операціями повинні застосовуватися звичайні ціни, визначені згідно законодавства. Вказав на те, що відповідачем неправомірно застосовано положення п.173.1 ст.173 Податкового кодексу України, що визначення середньо ринкової вартості автомобіля до правовідносин щодо продажу автомобілів продавцем - юридичною особою (ТОВ "Лізингфінанс"), так як дана стаття регулює питання визначення доходу від продажу рухомого майна платником податків - продавцем фізичною особою. Зазначив, що оскільки сума військового збору, яка підлягає сплаті, визначається від суми оподаткованого доходу, отже враховуючи що суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету за квітень 2016 року та за квітень 2017 року, податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2020 року № 00004734207, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 233 561,24 гривень ( в т.ч. 134 302,21 грн. - за податковим зобов`язанням та 99 259,03 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) також підлягає скасуванню.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Свої доводи обґрунтовує тим, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 № 403 "Про затвердження Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів" середньоринковою вартістю транспортних засобів є величина, яка визначається статистичними методами і еквівалентна імовірній ціні, за яку може здійснюватися купівля-продаж транспортних засобів певної марки та моделі з відповідним строком експлуатації та пробігом на встановлену дату проведення оцінки. Підкреслює, що джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства. Зауважує, що підприємством не виконано вимоги: пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ, де вказано: Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок , пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПКУ юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений 1 підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів. .

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що оскільки всі транспортні засоби відчужувались ним на підставі умов форвардних контрактів, при проведенні перевірки та складанні Акту перевіряючими визнано правильність позиції позивача щодо визначення звичайної ціни на підставі форвардного контракту, але не застосовано вказані норми щодо порядку оподаткування доходів фізичних осіб. Відповідачем також підтверджено, що продаж транспортних засобів проводився саме за договірною ціною, визначеною у форвардному контракті. Наголошує, що укладаючи форвардний контракт із зобов`язанням продати ТЗ через 24 місяці, він не міг знати майбутню середньоринкову ціну, що буде визначена Мінекономіки. Звертає увагу на те, що здійснення Відповідачем нарахування суми податку за середньоринковою вартістю, а не за звичайною ціною, не ґрунтується на нормах ПК України, а, отже, є неправомірним. Підкреслив, що такими діями відповідач порушує норми законодавства та намагається підмінити, визначені Податковим кодексом поняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві на підставі направлень від 25 листопада 2019 № 129/26-15-05-10-02, № 453/26-15-05-03-05, № 130/26-15-05-09-01, № 519/26-15-05-06-03, № 518/26-15-05-06-03 відповідно до статтей 20, 77, 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VI на підставі Наказу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 01 листопада 2019 № 2661 проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингфінанс", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2016 по 30 вересня 2019, валютного - за період з 01 жовтня 2016 по 30 вересня 2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 квітня 2012 по 30 вересня 2019 та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатом проведеної перевірки Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві складено акт від 20 грудня 2019 № 59/26-15-05-10-02-10/35466779, в якому зафіксовані наступні порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингфінанс":

1) пп. 187.1 статті 187, п. 189.3 ст. 189 Податкового кодексу від 02 грудня 2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 765 103 грн., у тому числі за квітень 2017 на суму 430 285 грн., за листопад 2017 на суму 28 084 грн., за лютий 2018 на суму 31 157 грн., за березень 2018 на суму 103 894 грн., за травень 2018 на суму 173 268 грн., за жовтень 2018 на суму 227 564 грн., за листопад 2018 на суму 193 190 грн., за грудень 2018 на суму 495 775 грн., за квітень 2019 на суму 22 013 грн., за вересень 2019 на суму 63 873 грн. та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2019 року в сумі 4 513 грн.;

2) п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, не складались та не реєструвались податкові накладні, які відображають податкові зобов`язання по реалізації транспортних засобів;

3) пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, з урахуванням пп. е пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 164.5 ст. 164, п. 171.2 а ст. 171 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VI зі змінами, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету за квітень 2016 року та квітень 2017 року, на загальну сум 2 332 190,22 грн., у тому числі 2016 рік - 53059 грн., 2017 рік - 229845,94 грн., 2018 рік - 1179121,83 грн., 2019 рік - 89294,79 грн.;

4) пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 з урахуванням пп.168.4.4. п. 168.4 ст.168 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755- VI зі змінами, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету на загальну суму 159 367,93 грн., у тому числі 2016 рік - 3625,74 грн., 2017 рік -15706,30 грн., 2018 рік - 80574,13 грн., 2019 рік - 6101,87 грн.);

5) пп.267.6.4 п. 267.6 ст. 267 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 р. № 2755-V1 із змінами і доповненнями, що призвело до заниження податкового зобов`язання з транспортного податку в сумі 293 750,00 грн., у тому числі за 2017 рік - в сумі 250000,00 грн., за 2018 рік - в сумі 43750, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки від 20 грудня 2019 № 59/26-15-05-10-02-10/35466779, позивачем подано письмові заперечення від 28 січня 2020 (вих. №№ 2001/021 від 24 січня 2020) на вказаний Акт перевірки.

За результатами розгляду заперечень позивача на Акт перевірки від 20 грудня 2019 №59/26-15-05-10-02-10/35466779 з метою з`ясування усіх обставин справи Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві вирішено призначити проведення документальної позапланої виїзної перевірки ТОВ "Лізингфінанс" з питань, що стали предметом оскарження, у відповідності до п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Так, працівниками Головного управління Державної податкової служби у місті Києві відповідно до Наказу від 20 лютого 2020 №1958 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингфінанс" з 24 лютого 2020 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів.

Після проведення зазначеної перевірки контролюючим органом складено Акт від 12 березня 2020 №32/26-15-05-10-02/35466779, в якому зафіксовані наступні порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингфінанс":

1) пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, з урахуванням пп. "e" п. 164.2 ст. 164, пп. 164.5 ст. 164, п. 171.2 "а" ст. 171 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 №2755-VI, зі змінами, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету за квітень 2016 року та квітень 2017 року, на загальну суму 2 332 190,22 грн. (в тому числі 2016 рік -53 059 грн., 2017 рік - 229 845,94 грн., 2018 рік - 1 179 121,83 грн., 2019 рік - 89 294,79 грн.;

2) пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 з урахуванням пп. 168.4.4 п. 168.4. ст. 168 Податкового кодексу від 02 грудня 2010 № 2755-VI зі змінами , в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету на загальну суму 159 367, 93 (в тому числі 2016 рік - 3 625,74 грн., 2017 рік - 15 706,30 грн., 2018 рік -80 574,13 грн., 2019 рік - 6 101,87 грн.).

На підставі висновків Акта перевірки від 12 березня 2020 № 32/26-15-05-10-02/35466779, Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 20 травня 2020 № 00004744207, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 3 417 935,31 грн. (в т.ч. 1 965 378,59 грн. - за податковим зобов`язанням та 1 452 556,72 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями);

- від 20 травня 2020 року № 00004734207, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 233 561,24 грн. ( в т.ч. 134 302,21 грн. - за податковим зобов`язанням та 99 259,03 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету за квітень 2016 року та за квітень 2017 року, на загальну суму 2 332 190, 22 грн. (в тому числі 2016 рік -53 059 грн., 2017 рік - 229 845,94 грн., 2018 рік - 1 179 121,83 грн., 2019 рік - 89 294,79 грн., а тому податкове повідомлення рішення від 20 травня 2020 року № 00004744207 підлягає скасуванню. Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 20 травня 2020 року № 00004734207, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 233 561,24 грн. ( в т.ч. 134 302,21 грн. - за податковим зобов`язанням та 99 259,03 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), суд першої інстанції зазначив, що воно також підлягає скасуванню, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету за квітень 2016 року та за квітень 2017 року.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 травня 2020 року № 00004744207, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з Акта перевірки від 12 березня 2020 № 32/26-15-05-10-02/35466779, перевіркою повноти визначення податку на доходи фізичних осіб, за період з 01 жовтня 2016 по 30 вересня 2019, встановлено його заниження, а саме не утримання податку на доходи фізичних осіб із суми доходу (додаткового блага - суми знижки), утвореного при продажі ТОВ "Лізингфінанс" легкових автомобілів фізичним особам нижче середньоринкової.

Так, до позапланової перевірки позивачем надано:

- наказ про облікову політику підприємства;

- методологію розрахунків лізингових платежів по договорам фінансового оперативного лізингу;

- форвардні контракти;

- договори купівлі-продажу транспортних засобів;

З аналізу зазначеного відповідачем зроблено висновок про те, що продаж рухомого майна, а саме автомобілів ВMW X5 (рік випуску 2017), ВMW X5 (рік випуску 2017), BMW X6 (рік випуску 2016), BMW X6 (рік випуску 2015), Fiat Nuovo Doblo (рік випуску 2016), Fiat Nuovo Doblo (рік випуску 2013), Mersedec-Benz GLE 250 (рік випуску 2017), Volkswagen Multivan (рік випуску 2016), Volvo XC90 (рік випуску 2017), Mersedec-Benz GLE 350D 4 Matic (рік випуску 2016), Mersedec-Benz GL 320 CDI універсал-В (рік випуску 2008), Mersedec-Benz S 500L (рік випуску 2010), Toyota Land Cruiser (рік випуску 2011), Lada Largus універсал-В (рік випуску 2015), Заз Forza F5XM55D (рік випуску 2015), Кia Sportage універсал-В (рік випуску 2017), Renault Dokker (рік випуску 2015), які зазначені в Акті перевірки від 12 березня 2020 № 32/26-15-05-10-02/35466779, проводився за договірною ціною (форвардний контракт), але нижче середньоринкової ціни. Акти оцінки до перевірки не надано.

Дані щодо середньоринкової вартості вищевказаних автомобілів отримані від Мінекономіки (Лист від 11 грудня 2019 № 3805-05/53051).

Так, відповідач зазначає, що рухоме майно, а саме автомобілі ВMW X5 (рік випуску 2017), ВMW X5 (рік випуску 2017), BMW X6 (рік випуску 2016), BMW X6 (рік випуску 2015), Fiat Nuovo Doblo (рік випуску 2016), Fiat Nuovo Doblo (рік випуску 2013), Mersedec-Benz GLE 250 (рік випуску 2017), Volkswagen Multivan (рік випуску 2016), Volvo XC90 (рік випуску 2017), Mersedec-Benz GLE 350D 4 Matic (рік випуску 2016), Mersedec-Benz GL 320 CDI універсал-В (рік випуску 2008), Mersedec-Benz S 500L (рік випуску 2010), Toyota Land Cruiser (рік випуску 2011), Lada Largus універсал-В (рік випуску 2015), Заз Forza F5XM55D (рік випуску 2015), Кia Sportage універсал-В (рік випуску 2017), Renault Dokker (рік випуску 2015), які зазначені в Акті перевірки від 12 березня 2020 № 32/26-15-05-10-02/35466779, отримані фізичними особами покупцями, як додаткове благо, а тому ТОВ "Лізингфінанс" повинно було включити ці суми до загального оподаткованого доходу фізичної особи, і як податковий агент утримати та сплатити з цієї суми податок доходи фізичних осіб до бюджету.

З наведеного колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з п.п. 173.1-173.2 ст. 173 ПК України дохід платника податку від продажу (обміну) об`єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в п. 167.2 ст. 167 цього Кодексу.

Дохід від продажу (обміну) об`єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об`єкта, визначеної згідно із законом.

Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об`єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 цього Кодексу.

Пунктом 173.3 ст. 173 ПК України визначено, що у разі, якщо стороною договору купівлі-продажу об`єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа - підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов`язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. При цьому, податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до п.п. 173.1 або 173.2 цієї статті з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

Підпунктом 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що додаткове благо - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Кодексу).

Відповідно до пп. е 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді: е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуального призначення для такого платника податку, крім сум, зазначених у пп. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 ПК України.

При цьому, згідно з п. 164.5 ст. 164 Кодексу під час нарахування (надання) доходів у будь-якій не грошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100:(100-Сп).

Пунктом 167.1 ст. 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у п.п. 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 статті 168 ПК податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України платниками збору є особи, визначені п. 162.1 статті 162 Кодексу, зокрема, фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Зокрема, для резидента - це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

При цьому, ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 цього пункту (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов`язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку збору 1,5 відсотка (пп. 168.1.1 п. 168.1 статті 168 ПК України).

Підпунктом 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету згідно з ст. 171 Кодексу доходів у вигляді заробітної плати є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; з інших доходів є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) збору до бюджету.

На виконання вимог п. 173.1 ст. 173 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403 затверджено Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, який встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів (далі - транспортні засоби) з метою визначення доходу від їх продажу (обміну) для цілей обкладення податком на доходи фізичних осіб (далі - Порядок № 403).

Пунктами 3-4 цього вказаного Порядку передбачено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою:

Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100),

де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні;

Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1;

Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства.

Згідно з п. 11 Порядку № 403 коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації визначається як середнє значення співвідношення ціни транспортних засобів, що були у використанні, до ціни аналогічних нових транспортних засобів та не може бути меншим ніж 4.

За правилами п. 12 Порядку № 403 коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу транспортних засобів.

У разі коли фактичний середньорічний пробіг транспортних засобів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.

Як стверджує відповідач, ним визначено вартість транспортних засобів відповідно до отриманої від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України інформації у відповідь на запит від 04 грудня 2019 року № 10528/9/26-15-42-07-26 щодо надання інформації щодо сереньориккової вартості транспортних засобів (т. 2, а.с. 32-33).

У вказаній відповіді зазначено, що ДП Держзовнішінформ Мінекономрозвитку розрахував середньоринкову вартість легкового автомобіля з урахуванням марки, моделі, року випуску та пробігу, і оприлюднив відповідну інформацію на офіційному веб-сайті Міністерства для вільного доступу. Зауважив, що визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів залежно від його комплектації Кодексом і Порядком не передбачено. Одночасно зазначило, що не проводило розрахунку середньоринкової вартості легкових автомобілів, а саме: BMW X6 (рік випуску 2015), Toyota Land Cruiser 200 (рік випуску 2011), Lada Largus (рік випуску 2015), Заз Forza (рік випуску 2015), Volkswagen Multivan (рік випуску 2016), ВMW X5(GO5) SAV (рік випуску 2017), BMW X6 (F16) SAC (рік випуску 2016), BMW X6 (F86) SAC (рік випуску 2016), Volvo XC90 (рік випуску 2017), Renault Dokker (рік випуску 2015), Кia Sportage (рік випуску 2017), оскільки ДП Держзовнішінформ не надало даних щодо вартості нових транспортних засобів.

Колегія суддів звертає увагу, що з зазначеного документу не вбачається, чи була розрахована середньоринкова вартість легкових автомобілів з урахуванням їх технічного стану, матеріали справи не містять додатків до акту перевірки, якими визначено розрахунки бази оподаткування сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору, за допомогою яких можливо встановити, як саме та з використанням яких даних здійснювався розрахунок середньоринкової вартості спірних легкових автомобілів, зокрема, відповідачем не наведений розмір коефіцієнту коригування заниженого податку та яким чином цей коефіцієнт був розрахований.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Лізингфінанс" на підставі форвардного контракту уклало договора купівлі-продажу з фізичними особами покупцями: ОСОБА_1 (договір від 12 грудня 2018 № 02-12/18КП), ОСОБА_2 (договір від 12 грудня 2018 № 03-12/18КП), ОСОБА_3 (договір від 07 грудня 2018 № 01-2/18КП), ОСОБА_4 (договір від 24 жовтня 2018 № 24-10-/16КП), ОСОБА_5 (договір від 12 листопада 2018 № 01-11/18КП), ОСОБА_6 (договір від 09 серпня 2019 №02-08/19КП) та іншими за визначеною в них ціною (т. 1, а.с. 87-138).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Отже, встановлювати ціни, які не підлягають державному регулюванню, на продукцію або товари, належить виключно самим суб`єктам підприємницької діяльності, тобто учасникам договірних відносин.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що всупереч нормам ПК України відповідач в акті перевірки не обґрунтував, за яким методом ним визначено середньоринкову вартість легкових автомобілів, реалізованих позивачем фізичним особам.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства шляхом заниження податку на доходи фізичних осіб при реалізації легкових автомобілів є необґрунтованими, а винесене податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2020 року № 00004744207 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, як і прийняте на підставі вказаних висновків податкове повідомлення-рішення 20 травня 2020 № 00004734207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 233 561,24 гривень ( в т.ч. 134 302,21 грн. - за податковим зобов`язанням та 99 259,03 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Крім того, аналізуючи положення підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, за яким платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього кодексу, положення статті 163, абзацу другого підпункту 188.1 статті 188 цього кодексу колегія суддів дійшла до висновку про відсутність бази оподаткування податком у встановлених податковим органом розмірах, що доводить безпідставність збільшення грошових зобов`язань з цих податків та як наслідок обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року у справі № 826/15481/18.

Оскільки податковий орган, посилаючись на обставини реалізації Товариством рухомого майна (легкового автомобіля) за ціною, яка є нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу, не навів будь-яких мотивів, з посиланням на відповідні докази, за яких такі обставини свідчать про порушення Товариством норм податкового законодавства та законність донарахування відповідачем відповідних податків за вчинення останнього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про протиправність прийнятих податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов

Повний текст постанови складено 14 грудня 2020 року.