Постанова

від 09.12.2020 по справі 676/2332/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 676/2332/18

провадження № 61-21940св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави,

відповідачі : Слобідсько-Кульчієвецька сільська рада Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи : Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет, яке

є правонаступником Новодністровського регіонального управління водних ресурсів та експлуатації Дністровських водосховищ, Департамент екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у складі колегії суддів:

П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом

до Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Новодністровське регіональне управління водних ресурсів та експлуатації Дністровських водосховищ, правонаступником якого є Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет, Департамент екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки та повернення цього майна.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Устянської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 03 липня

2015 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га для ведення садівництва у межах населеного пункту - селі Устя Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Вказував, що на підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 виготовив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва в межах населеного пункту, який затвердила Устянська сільська рада Кам`янець-Подільського району Хмельницької області рішенням від 15 вересня 2015 року та передала у власність ОСОБА_1 земельну ділянку орієнтовною площею 0,06 га для ведення садівництва у межах населеного пункту - село Устя Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

На підставі зазначених рішень, ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право власності від 30 вересня 2015 року на вищевказану земельну ділянку,

а 21 липня 2016 року відчужив її ОСОБА_2 .

Позивач вважає, що рішення Устянської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області прийняте з порушенням вимог чинного законодавства у зв`язку з тим, що вказаний орган місцевого самоврядування не мав права передавати цю земельну ділянку у власність ОСОБА_1 , оскільки вона розташована у межах прибережної смуги річки Дністер.

Оскільки правонаступником Устянської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області є Слобідсько-Кульчієвецька сільська рада Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, то позов заявлено до останньої. Крім того, сільська рада передала ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, яка знаходиться на території села Устя Кам`янець-Подільського району Хмельницької області та перебуває у комунальній власності, тому позов пред`явлено в інтересах держави. Прокурор, звертаючись з позовом, зазначив про те, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування та суб`єктом права комунальної власності є територіальна громада. З огляду на те, що порушення інтересів територіальної громади відбулося внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування, який є одним зі співвідповідачів, незаконних рішень, прокурор звернувся до суду як самостійний позивач в інтересах держави в особі територіальної громади, яка є власником земельної ділянки.

На підставі викладеного, заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави просив: визнати незаконним та скасувати рішення Устянської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 15 вересня 2015 року № 3 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності від 30 вересня 2015 року № 44801767; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21 липня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Хмельницької області Кахній Л. І. та зареєстрований у реєстрі за № 689; витребувати з володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,06 га для ведення садівництва, що розташована в межах населеного пункту село Устя Кам`янець-Подільського району Хмельницької області; повернути вищевказану земельну ділянку

у комунальну власність територіальної громади Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 січня 2019 року (в складі судді Бондара О. О.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позов заявлено прокурором в інтересах держави, проте належним позивачем у даній справі є Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. Перед зверненням до суду з позовом прокурор не дотримався процедури, передбаченої статтею 23 Закону України Про прокуратуру , щодо повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду з позовом в його інтересах.

Крім того, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця з використанням правового механізму, встановленого статтею 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

При вирішенні спору щодо повернення земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, заявленого прокурором в інтересах держави, суд не може вирішувати питання про права і законні інтереси цієї територіальної громади, яка є відповідачем у справі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано незаконним та скасовано рішення 47 сесії VI скликання Устянської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області

від 15 вересня 2015 року № 3 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,06 га для ведення садівництва, яка розташована у селі Устя Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, та передачу цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 30 вересня 2015 року № 44801767, видане Реєстраційною службою Кам`янець-Подільського міськрайонного управління Хмельницької області ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,06 га для ведення садівництва, яка розташована у селі Устя Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Витребувано від ОСОБА_2 у комунальну власність територіальної громади Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області земельну ділянку площею 0,06 га для ведення садівництва, яка розташована у с. Устя Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Стягнуто зі Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області на користь Прокуратури Хмельницької області 2 202,50 грн судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Прокуратури Хмельницької області 4 405 грн судового збору.

Судовий збір, сплачений Прокуратурою Хмельницької області, у розмірі 6 607,50 грн компенсовано за рахунок держави.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у порушення вимог чинного законодавства ОСОБА_1 у порядку безоплатної приватизації передано у власність для ведення садівництва земельну ділянку, яка відноситься до земель водного фонду, без зміни у встановленому порядку її цільового призначення, що є підставою для скасування рішення Устянської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 15 вересня 2015 року № 3 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_1 , визнання недійсним свідоцтва про право власності на зазначене нерухоме майно.

Витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача відповідає критерію законності, воно здійснюється на підставі положення статті 388 ЦК України у зв`язку з порушенням органом місцевого самоврядування вимог Водного кодексу України (далі - ВК України) та Земельного кодексу України (далі - ЗК України), які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності. ОСОБА_2 не мала перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могла

і повинна була знати про те, що ця земельна ділянка має ознаки земель водного фонду, тому вказане майно вибуло з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність відповідачів під час набуття земельної ділянки у власність.

Позовні вимоги у частині витребування земельної ділянки на користь територіальної громади є обґрунтованими.

Проте, відсутні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 липня 2016 року.

Обґрунтування прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави є мотивованим, прокурор правомірно звернувся до суду з позовом з метою захисту законних інтересів держави, оскільки він виконує субсидіарну роль, а саме замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист інтересів територіальної громади або робить це неналежно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що прокурор у порушення вимог закону просить скасувати рішення сільської ради та витребувати на її користь земельну ділянку. Спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 з дотриманням вимог закону, що підтверджується проектом землеустрою та іншими доказами.

Крім того, ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, укладений з нею договір купівлі-продажу не скасований, тому апеляційний суд помилково витребував у неї земельну ділянку. При цьому під час розгляду цієї справи були задоволені взаємовиключні вимоги, зокрема негаторний та віндикаційний позови. Позивачем не доведено суспільного інтересу для позбавлення відповідача належного їй майна, а судом апеляційної інстанції не правильно застосовано принцип пропорційності.

Прокуратура не може виконувати субсидіарну роль при дії належного органу влади. Посилання у позовній заяві на те, що уповноважений орган неналежно здійснює відповідні повноваження є недостатньою підставою для розгляду справи. Прокурор не обґрунтував належним чином представництво інтересів держави. Також апеляційний суд прийняв рішення за участі третьої особи, яка була ліквідована.

Доводи інших учасників справи

Заступник прокурора Хмельницької області подав до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що порушення інтересів територіальної громади відбулося внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування, який є відповідачем, незаконного рішення, тому прокурор самостійно звернувся до суду як позивач в інтересах держави та з метою захисту прав територіальної громади як власника земельної ділянки.

Спірна земельна ділянка, яка відноситься до земель водного фонду, вибула з власності територіальної громади з порушенням вимог законодавства, тому це майно підлягає витребуванню у добросовісного набувача та поверненню територіальній громаді, що відповідає принципу пропорційності та справедливості.

Також відзив на касаційну скаргу подала ОСОБА_2 , зазначивши, що заявлені у справі вимоги призводять до конфлікту інтересів сторін у судовому процесі та зловживання процесуальними правами. ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, тому це майно не може бути у неї витребуване. Судом апеляційної інстанції одночасно задоволені негаторні та віндикаційні вимоги, що суперечить нормам права. Прокурор не обґрунтував належним чином підстав для представництва інтересів держави.

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу .

09 січня 2020 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 грудня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Устянської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 03 липня 2015 року № 20 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га для ведення садівництва у селі Устя Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Рішенням Устянської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 15 вересня 2015 року № 3 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,06 га для ведення садівництва, яка розташована у селі Устя Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, та передано йому у власність вказану земельну ділянку.

На підставі зазначених рішень ОСОБА_1 отримав правовстановлюючий документ на земельну ділянку - свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30 вересня 2015 року № 44801767.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 21 липня 2016 року ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 вищевказану земельну ділянку площею 0,06 га для ведення садівництва.

Згідно з картографічними матеріалами проектної документації водоохоронних зон лівого берега Дністровського водосховища на території Дністровського водосховища, яка затверджена протоколом Хмельницької обласної ради 1988 року та якою визначено площі водоохоронних зон і прибережних смуг, село Устя Кам`янець-Подільського району Хмельницької області входить до переліку населених пунктів на території водоохоронних зон, спірна земельна ділянка розташована у межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища.

Відповідно до інформаційної довідки, наданої Новодністровським регіональним управлінням водних ресурсів та експлуатації Дністровських водосховищ, проектна документація водоохоронної зони лівого берега Дністровського водосховища на території Хмельницької області була затверджена протоколом Виконавчого комітету Хмельницької обласної ради 1988 року. Робочі екземпляри документації були передані кожному господарству районів, території яких прилягають до Дністровських водосховищ. Дана проектна документація, яка розроблена інститутом Укрдіпроводгосп у 1986 році, вважається дійсною і ніяких змін або доповнень в неї не вносилось і на даний час працівниками Новодністровського регіонального управління водних ресурсів та експлуатації Дністровських водосховищ використовується у роботі, що підтверджується листом від 26 липня 2016 року.

За змістом повідомлення Новодністровського регіонального управління водних ресурсів та експлуатації Дністровських водосховищ від 01 березня 2017 року за результатами співставлення наявної в управлінні проектної документації водоохоронної зони Дністровського водосховища на території Устянської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області з даними публічної кадастрової карти України встановлено, що спірна земельна ділянка розташована у межах прибережно-захисної смуги Дністровського водосховища.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду повністю не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; у разі відсутності такого органу.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац другий частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом у цій справі). А відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Суди встановили, що спірна земельна ділянка належить до комунальної власності територіальної громади села Устя Кам`янець-Подільського району Хмельницької області та знаходиться у межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища.

Прокурор, звертаючись з позовом, зазначив про те, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування та суб`єктом права комунальної власності є територіальна громада. З огляду на те, що порушення інтересів територіальної громади відбулося внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування, який є одним зі співвідповідачів, незаконних рішень, прокурор звернувся до суду як самостійний позивач в інтересах держави в особі територіальної громади, яка є власником земельної ділянки.

Конституція України та Закон України Про прокуратуру надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави. Більше того, у збереженні прибережних захисних смуг виражаються загальнодержавні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству.

Крім того, прокурор оскаржив рішення Устянської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, саме тому визначив правонаступника останньої - Слобідсько-Кульчієвецьку сільську раду Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, відповідачем. Він мав підстави звернутися до суду як позивач, вважаючи, що відсутній орган, який може захистити інтереси держави або цей орган не здійснює (неналежним чином здійснює) захист відповідних інтересів.

Вказані висновки узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).

За певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

При цьому, землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі водного фонду (пункт є частини першої статті 19 ЗК України). До земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами (стаття 58 ЗК України та стаття 4 ВК України).

До земель комунальної власності, які не можна передавати у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених ЗК України (пункт ґ частини третьої статті 83 цього Кодексу). А частина друга статті 59 ЗК України передбачає можливість передання земель водного фонду у приватну власність тільки у випадку безоплатного передання громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів). Інших випадків, за яких можна набути право приватної власності на земельні ділянки водного фонду, у ЗК України немає.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина перша статті 60 ЗК України, частина перша статті 88 ВК України).

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 га - 25 м; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 га - 50 м; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 м (частина друга статті 88 ВК України, пункт 2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173 (далі - Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів)).

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (стаття 61 ЗК України, статті 89 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

Суди встановили, що спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України).

У спорах стосовно прибережних захисних смуг, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт а частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України).

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19).

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, встановивши належність спірної земельної ділянки до земель, на які поширювалася чітка заборона на передання їх у приватну власність, правильно застосували приписи ЗК України та ВК України щодо цільового призначення земельної ділянки.

Прокурор у цій справі просив визнати незаконним та скасувати рішення Устянської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 15 вересня 2015 року № 3 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_1 .

Суди попередніх інстанцій установили, що Устянська сільська рада Кам`янець-Подільського району Хмельницької області рішенням від 15 вересня 2015 року № 3 затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передала у власність ОСОБА_1 земельну ділянку орієнтовною площею 0,06 га для ведення садівництва в межах населеного пункту село Устя Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Вимоги про визнання цього рішення незаконними та про його скасування апеляційний суд задовольнив. Верховний Суд з таким висновком апеляційного суду погоджується, оскільки саме зазначене рішення органу місцевого самоврядування було підставою для виникнення у ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку водного фонду в супереч вимог норм матеріального права.

З огляду на цільове призначення спірної земельної ділянки, яка відноситься до земель водного фонду, вимоги прокурора про визнання вищевказаного рішення від 15 вересня 2015 року № 3 незаконними та скасування є ефективним способом захисту, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки.

Проте, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження 14-364цс19), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу.

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Вказані висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження 14-364цс19), від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19).

Ураховуючи наведене, до спірних правовідносин не застосовуються положення ЦК України про витребування майна з чужого незаконного володіння, натомість застосуванню підлягають положення статті 391 цього кодексу та частини другої статті 152 ЗК України, тому вимоги позивача про витребування земельної ділянки задоволенню не підлягають.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що земельна ділянка належить до земель водного фонду, дійшов помилкового висновку про задоволення вимог позивача, які не спрямовані на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні цією земельною ділянкою.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача. Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Враховуючи те, що приписи статті 388 ЦК України не застосовуються до вирішення спору за негаторним позовом, немає підстав вирішувати питання про наявність (відсутність) волі територіальної громади села Устя Кам`янець-Подільського району Хмельницької області в особі відповідної сільської ради на розпорядження спірною земельною ділянкою. Наявність волі на відчуження земельної ділянки не входить до предмета доказування за негаторним позовом.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19).

Вирішуючи спір, апеляційний суд залишив поза увагою позовну вимогу прокурора про повернення спірної земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області та дійшов висновку, що прокурор не мав права звертатися до суду для захисту відповідних публічних інтересів держави з указаними вище позовними вимогами.

Проте, за встановлених обставин цієї справи, наявності суспільного інтересу у поверненні спірної земельної ділянки до комунальної власності, зокрема підвищеного інтересу громадськості до збереження у селі Устя Кам`янець-Подільського району Хмельницької області прибережної захисної смуги Дністровського водосховища, такі дії прокурора є доведеними.

Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) неправильна юридична кваліфікація позивачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Усунення перешкод територіальній громаді села Устя Кам`янець-Подільського району Хмельницької області у здійсненні нею права користування та розпоряджання земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим режимом земельної ділянки.

У цій справі помилкова юридична кваліфікація позивачем позовної вимоги про повернення спірної земельної ділянки, яка відноситься до земель водного фонду як вимоги, до якої слід застосувати положення статей 330, 387 і 388 ЦК України, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині, враховуючи встановлені судами обставини та наведені вище норми матеріального права.

Таким чином, позовні вимоги про повернення земельної ділянки є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом касаційної інстанції, оскільки, крім іншого, фактичні обставини в цій частині судами встановлено правильно, проте не правильно застосовано норми права.

Крім того, суд апеляційної інстанції задовольнив вимогу прокурора про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 30 вересня 2015 року. Але з огляду на те, що свідоцтво про право власності тільки посвідчує право, яке з цього свідоцтва не виникає, Верховний Суду вважає, що висновок суду про задоволення вказаної вимоги є помилковим.

Також слід зазначити, що підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не свідоцтва про право власності на земельну ділянку. Таке свідоцтво лише посвідчувало відповідне право та не мало самостійного юридичного значення.

Враховуючи вказане, а також те, що зміна власника земельної ділянки, яка відноситься до земель водного фонду, можлива лише у випадку, визначеному статтею 59 ЗК України, яку не застосовано у цій справі, Верховний Суд вважає, що для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для повернення цієї ділянки власнику, визнання недійсним свідоцтва про право власності не є необхідним.

Оскільки така вимога не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, яка належить до земель водного фонду, тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження 14-364цс19), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19).

Доводи касаційної скарги, що спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 з дотриманням вимог закону, що підтверджується проектом землеустрою та іншими доказами, не заслуговують на увагу, оскільки ВК України та ЗК України, які визначали чіткі обмеження на передання у приватну власність земельної ділянки із земель водного фонду, передбачали встановлення у межах існуючих населених пунктів прибережної захисної смуги з урахуванням містобудівної документації, виключали можливість виникнення приватного власника земельних ділянок, зайнятих прибережною захисною смугою, обмежували господарську діяльність на цих природоохоронних територіях.

В силу об`єктивних, видимих природних властивостей розташованої у межах прибережної захисної смуги земельної ділянки, первинний набувач та кінцевий набувач не могли не знати про фактичне місцезнаходження цієї ділянки поблизу Дністровського водосховища. Проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом земельного та водоохоронного законодавства і за необхідності отримавши правову допомогу перед набуттям такої ділянки, ці фізичні особи - відповідачі могли та повинні були знати про те, що зазначена ділянка належить до земель водного фонду

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, укладений з нею договір купівлі-продажу не скасований, тому її не можна позбавити права власності на спірну земельну ділянку, оскільки у випадку повернення земельної ділянки від кінцевого набувача цивільне законодавство надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до первісного набувача, в якого придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Вказане відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19).

Доводи касаційної скарги, що позивачем не доведено суспільного інтересу для позбавлення відповідача належного їй майна, а судом апеляційної інстанції не правильно застосовано принцип пропорційності, не заслуговують на увагу, оскільки у цій справі суспільний інтерес є спрямованим на повернення земельної ділянки до комунальної власності для задоволення соціальної потреби у відновленні становища, яке існувало до порушення права власності територіальної громади на земельну ділянку, а саме: у збереженні прибережних захисних смуг; у недопущенні їх передання у приватну власність усупереч чинному законодавству замість надання в оренду для чітко визначених цілей (зокрема, й рекреаційних, і туристичних); у недопущенні маніпуляцій із цільовим призначенням земель водного фонду. Контроль за використанням земельних ділянок водного фонду, зайнятих прибережними захисними смугами, згідно з їх цільовим призначенням є важливим для суспільства загалом і для територіальної громади села Устя Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. Такий інтерес є як загальнодержавним, так і локальним інтересом членів територіальної громади, що виражається у підвищеній увазі до збереження безпечного довкілля.

Отже, слід погодитися з висновками апеляційного суду, що справедливий баланс між суспільним і приватним інтересами у цій справі не порушений. При цьому, немає підстав вважати, що як перед безоплатним отриманням земельної ділянки первинним набувачем, так і перед придбанням у нього цієї ділянки кінцевим набувачем, існували перешкоди самостійно чи

з допомогою фахівця у галузі права ознайомитися із актами, які регулюють спірні правовідносини, та зробити висновки щодо режиму земельної ділянки. Тому немає жодних підстав вважати, що відповідачі діяли добросовісно та не могли співвіднести чіткі законодавчі заборони

з конкретним об`єктом на місцевості.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що прокурор не обґрунтував належним чином представництво інтересів держави, оскільки прокурор наголошував на особливому режимі прибережних захисних смуг, їх значенні у формуванні водно-екологічного правопорядку та забезпеченні екологічної безпеки населення України; указав на необхідність захисту як інтересів територіальної громади, позбавленої права власності на земельну ділянку, так і публічного, суспільного інтересу як інтересу державного.

Доводи касаційної скарги, що апеляційний суд прийняв рішення за участі третьої особи, яка була припинена, не заслуговують на увагу, оскільки вказана обставина не впливає на результат розгляду заявлених у цій

справі вимог та не є достатньою для задоволення касаційної скарги,

а у матеріалах справи на час апеляційного перегляду були відсутні відомості про припинення Новодністровського регіонального управління водних ресурсів та експлуатації Дністровських водосховищ, правонаступником якого є Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет.

Фактичні обставини у справі встановлено правильно в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності та витребування земельної ділянки, проте суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми права, що є підставою для скасування постанови апеляційного суду в указаній частині, ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог.

Також судами правильно встановлено фактичні обставини в частині вирішення позовної вимоги про повернення земельної ділянки, проте суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми права в цій частині, тому вказані вимоги підлягають задоволенню зі скасуванням оскаржуваної постанови в указаній частині.

При цьому суд апеляційної інстанції правильно вирішив заявлені у справі вимоги про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, тому оскаржувану постанову в цій частині необхідно залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувана постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки прийнята

з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому це судове рішення в указаній частині необхідно залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК Українипідставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про повернення земельної ділянки, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення вказаної позовної вимоги.

Також постанова апеляційного суду підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності та витребування земельної ділянки, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року в частині позовних вимог заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави до Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет, Департамент екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про визнання недійсним свідоцтва про право власності та витребування земельної ділянки скасувати та прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року в частині позовної вимоги заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави до Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет, Департамент екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про повернення земельної ділянки скасувати та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення вказаної позовної вимоги.

Повернути земельну ділянку площею 0,06 га для ведення садівництва, що розташована в межах населеного пункту село Устя Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, кадастровий номер земельної ділянки 6822489100:01:001:0109, у комунальну власність територіальної громади Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року в частині позовних вимог заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави до Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет, Департамент екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

І. М. Фаловська