Постанова

від 25.11.2020 по справі 369/10415/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 369/10415/18

провадження № 61-5380св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Потапов Михайло Юрійович, Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Коміс ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Машинобудівників 17-А , Товариство з обмеженою відповідальністю Вишнівськміськбуд , Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Кравець В. А., Махлай Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Потапова М. Ю. (далі - приватний нотаріус Потапов М. Ю.), Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Коміс (далі - ТОВ БК Коміс ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Машинобудівників 17-А (далі - ОСББ Машинобудівників 17-А ), Товариство з обмеженою відповідальністю Вишнівськміськбуд (далі - ТОВ Вишнівськміськбуд ), Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

На обґрунтування позову посилався на таке. Він є власником житлових та нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_1 , а саме: квартир № 117 , 199 , гаражів № 22 , 61 , а отже, є і співвласником цього житлового будинку з допоміжними приміщеннями, до яких, окрім іншого, також належить гараж № 44 , який є переобладнаним технічним (допоміжним) приміщенням на цокольному поверсі будинку. Зазначений житловий об`єкт з вбудованим адміністративним комплексом 04 липня 2008 року прийнятий в експлуатацію. Його будівництво здійснювалося ТОВ Вишнівськміськбуд із залученням коштів фізичних та юридичних осіб Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівна корпорація Місто (далі - ТОВ ІБК Місто ) шляхом випуску облігацій серії К . Надалі стало відомо, що 23 березня 2016 року державний реєстратор - приватний нотаріус Потапов М. Ю. на підставі договору купівлі-продажу майнових прав, укладеного між ТОВ Вишнівськміськбуд та ТОВ БК Коміс , здійснив державну реєстрацію права власності нерухомого майна - гаража № 44 за ТОВ БК Коміс . Приватний нотаріус не перевірив наявності всіх необхідних документів для здійснення реєстрації права власності за ТОВ БК Коміс , а саме того, що будівництво будинку, у якому знаходиться спірне приміщення, здійснювалося ТОВ ІБК Місто із залученням коштів фізичних та юридичних осіб шляхом випуску безпроцентних (цільових) облігацій, у зв`язку з чим ТОВ Вишнівськміськбуд не мало повноважень на укладення договорів купівлі-продажу майнових прав.

Позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Потапова М. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28943165 від 25 березня 2016 року.

Рішенням Києво-Святошинського району Київської області від 26 листопада 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та реєстрацію права власності, номер запису про право власності: 28943165 від 25 березня 2016 року 16:25:57. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та реєстрацію права власності, номер запису про право власності: 28943165 від 25 березня 2016 року 16:25:57.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що приватний нотаріус здійснив державну реєстрацію без дотримання порядку проведення такої реєстрації, зокрема за відсутності документів щодо повного переліку фізичних та юридичних осіб, кошти яких залучалися на інвестування будівництва, відомостей про зареєстровані речові права на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, та документального підтвердження його створення.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 листопада 2019 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що державний реєстратор, не встановивши підстав для відмови у реєстрації права власності, що визначені чинним законодавством, за наявності поданих ТОВ БК Коміс документів, правомірно здійснив державну реєстрацію права власності на гараж АДРЕСА_4 . Апеляційний суд також зазначив, що позивач не пред`являв вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, а тому посилання позивача на відсутність у ТОВ Вишнівськміськбуд повноважень на укладення зазначеного договору є безпідставними.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, надалі уточненою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що пред`явлення позову про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності є належним способом захисту його порушених прав. Суд апеляційної інстанції не спростував доводів позивача про те, що спірний об`єкт нерухомого майна - гараж № 44 не будувався (не створювався) та у складі закінченого будівництвом багатоквартирного будинку в експлуатацію не приймався. У матеріалах справи відсутні докази того, що спірний об`єкт нерухомого майна є самостійним об`єктом нерухомого майна, а не допоміжним. Апеляційний суд не звернув уваги на те, що ТОВ Вишнівсьміськбуд не здійснювало реального залучення коштів фізичних та юридичних осіб, тому у нього не було права на укладення договору купівлі-продажу майнових прав з ТОВ БК Коміс . Також суд неправильно застосував пункти 62, 63 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), не звернув уваги на те, що відповідач не надав приватному нотаріусу всіх необхідних документів для реєстрації права власності.

У серпні 2020 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ТОВ БК Коміс просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі,з підстав передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме, як зазначено у касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 200/9962/17-ц та Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14 з питань оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право; у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2018 року у справі № 927/849/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/641/18 щодо звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц щодо нежитлового приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин; у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 915/1096/18 щодо відсутності доказу про належність спірного приміщення до житлового фонду; у постановах Верховного Суду України: від 03 квітня 2013 року у справі № 6?21цс13, від 12 червня 2013 року у справі

№ 6-45цс13, від 04 вересня 2013 року у справі № 6-72цс13, від 25 вересня 2013 року у справі № 6-70цс13, від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-98цс13 щодо здійснення регулярного залучення коштів фізичних та юридичних осіб.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення повністю не відповідає.

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником житлових та нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_1 , а саме квартир № 117 , 199 , гаражів № 22 , 61 .

02 лютого 2005 року між ТОВ Вишнівськміськбуд (замовник) та ТОВ ІБК Місто (інвестор) укладений договір № 05/6 про пайову участь в інвестуванні у будівництві житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 (поштова адреса: АДРЕСА_1 ).

Будівництво будинку здійснювалося ТОВ Вишнівськміськбуд із залученням коштів фізичних та юридичних осіб ТОВ ІБК Місто шляхом випуску безпроцентних (цільових) акцій серії К із джерелом погашення шляхом надання у власність власникам облігацій приміщень (квартир) відповідної площі.

Закінчений будівництвом об`єкт багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 з вбудованим адміністративним комплексом прийнятий в експлуатацію Державною приймальною комісією 04 липня 2008 року.

23 березня 2016 року за ТОВ БК Коміс зареєстровано право власності на гараж АДРЕСА_4 .

Рішення про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу), індексний номер: 28943165 від 25 березня 2016 року 16:25:57, здійснено державним реєстратором - приватним нотаріусом Потаповим М. Ю.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором є нотаріус.

Частиною третьою статті 10 цього Закону передбачено, що державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Скасовуючи рішення суду першої та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд посилався на те, що позивач не довів порушення його прав, а також, що ТОВ БК Коміс надало державному реєстратору всі необхідні документи для здійснення державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно. Крім того, зазначив, що позивач не пред`являв вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, а тому посилання позивача на відсутність у ТОВ Вишнівськміськбуд повноважень на укладення зазначеного договору є безпідставними

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції щодо підстав відмови у позові погодитися не можна з огляду на таке.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що спірний об`єкт нерухомого майна є технічним (допоміжним) приміщенням у цокольному поверсі (підвалі) будинку АДРЕСА_1 , в якому знаходяться інспекційні вікна вентиляції будинку, пульти керування протипожежною сигналізацією, управління освітленням, стабілізатор напруги, та що зазначений об`єкт нерухомого майна відноситься до допоміжних приміщень будинку, а тому відчуження спірного приміщення порушує право спільної сумісної власності співвласників будинку, зокрема і його.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту, необхідно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 зазначено, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав .

Згідно з частинами першою та другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежитлових приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, необхідно виходити як з місця їхнього розташування, так і з загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав від 27 лютого 2008 року № 1/Г, укладеного між ТОВ Вишнівськміськбуд та ТОВ БК Коміс , предметом цього договору є майнові права на зблокований гараж у паркінгу на одну машину № 50 в об`єкті незавершеного будівництва - житловому будинку з будівельним номером

АДРЕСА_1 , який продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець, у свою чергу, зобов`язується сплатити продавцю обумовлену цим договором ціну майнових прав на гараж та прийняти їх у власність.

Відповідно до акта приймання-передач майнових прав від 19 червня 2008 року, складеного ТОВ Вишнівськміськбуд та ТОВ БК Коміс , вартість майнових прав становить 62 449 грн.

Згідно з довідкою від 17 червня 2008 року № 08-06-17/01 ТОВ Вишнівськміськбуд отримало від ТОВ БК Коміс грошові кошти в сумі 62 449 грн як оплату за майнові права на зблокований гараж у паркінгу на одну машину у зазначеному житловому будинку.

11 вересня 2008 року між ТОВ Вишнівськміськбуд та ТОВ БК Коміс укладено додаткову угоду, в якій сторони, зокрема, погодили, що будівельний номер гаража 44 .

У матеріалах справи наявна інвентаризаційна справа № 1357, у якій об`єкт спірного нерухомого майна визначений саме як гараж .

15 лютого 2016 року Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області ТОВ БК Коміс виготовило технічний паспорт на гараж АДРЕСА_4 .

З урахуванням наведеного можна зробити висновок, що спірне приміщення належить до нежитлових приміщень (гараж) і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, натомість позивач не довів тих обставин, що це приміщення є допоміжним, а отже, що його права як співвласника багатоквартирного будинку порушені.

Тому посилання заявника на неправомірність відчуження спірного майна є безпідставними, оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення його прав внаслідок вчинення оспорених реєстраційних дій.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов загалом правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про скасування рішення приватного нотаріуса як державного реєстратора про проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, оскільки позивач не довів наявності порушень його прав та інтересів.

Проте суд апеляційної інстанції відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову з декількох взаємовиключних підстав: недоведення позивачем порушення його права та або/інтересу; проведення державної реєстрації спірного нерухомого майна, відповідно до вимог законодавства; обрання позивачем неналежного способу захисту. Тому постанову апеляційного суду необхідно змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови щодо підстав відмови у позові, врахувавши, що висновки апеляційного суду про відмову у позові з підстав проведення державної реєстрації спірного нерухомого майна, відповідно до вимог законодавства; обрання позивачем неналежного способу захисту є помилковими. У решті постанова Київського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року підлягає залишенню без змін.

У зв`язку з недоведенням позивачем порушення його прав, суд не бере до уваги посилання заявника на постанови Верховного Суду України: від 03 квітня 2013 року у справі № 6-21цс13, від 12 червня 2013 року у справі № 6-45цс13, від 04 вересня 2013 року у справі № 6-72цс13, від 25 вересня 2013 року у справі № 6-70цс13, від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-98цс13, як на підтвердження нездійснення ТОВ Вишнівськміськбуд регулярного залучення коштів фізичних та юридичних осіб, а також постанови Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 200/9962/17-ц та Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс з питань оспорювання правочинів щодо спірного нерухомого майна і документів, що посвідчують відповідне право.

Посилання заявника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636цс14-ц (провадження № 14-636цс18) та постанову Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 915/1096/18 є безпідставними, оскільки правовідносини у зазначених справах стосуються інших фактичних обставин та доведеності чи недоведеності належності окремих нежитлових приміщень у житловому будинку до допоміжних. Проте у цій справі позивач на надав належних доказів належності спірного нерухомого майна до допоміжних (технічних) приміщень та відповідно порушення його прав та інтересів.

ОСОБА_1 , посилаючись на постанови Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 927/849/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/641/18, правильно зазначав на помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо неефективного способу захисту, однак такі доводи касаційної скарги не впливають на результат розгляду справи по суті, оскільки першочерговим питанням суду є встановлення наявності порушеного права позивача і залежно від цього вирішення питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Проте позивач не довів порушення його прав внаслідок вчинення оспорених реєстраційних дій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Таким чином, Верховний Суд вважає за необхідне постанову апеляційного суду змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови щодо підстав відмови у позові.

У решті постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін з наведених вище підстав.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку за результатами касаційного перегляду вимоги заявника по суті не задовольняються, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови щодо підстав відмови у позові.

У решті постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко