Рішення

від 14.12.2020 по справі 542/814/18

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2020 року справа № 542/814/18

провадження № 2/542/111/20

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Стрельченко Т.Г.,

при секретарі - Коркішко А.М.,

з участю представника відповідача - адвоката Петрушанко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Укрсельхозпром про визнання договору міни земельних ділянок недійсним, повернення земельної ділянки із чужого незаконного володіння , -

в с т а н о в и в :

18.06.2018 року до суду з позовом до ТОВ ВКФ Укрсельхозпром про визнання договору міни земельних ділянок недійсним, повернення земельної ділянки із чужого незаконного володіння звернулася ОСОБА_2 . Після уточнення позову вимоги звернення до суду мотивувала тим, що їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ № 001209, виданого Малоперещепинською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області від 05.08.2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 54, на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 4,13 гектара, яка розташована на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

14.10.2001 року вона уклала з відповідачем договір оренди зазначеної земельної ділянки, який був зареєстрований в Малоперещепинській сільській раді Новосанжарського району Полтавської області за № 147.

Зазначила, що в 2002 році, знаходячись в тяжкому матеріальному стані, пов`язаному з лікуванням, погодившись на пропозицію представника відповідача, одержала від останнього 2600 грн. в рахунок плати за оренду її земельної ділянки строком на 17 років.

У жовтні 2017 року при з`ясуванні причин несплати орендної плати довідалася, що від її імені ОСОБА_3 уклав з товариством Укрсельхозпром договір міни земельних ділянок від 27.09.2002 року, відповідно до якого вона обміняла належну їй земельну ділянку площею 4,13 га на земельну ділянку площею 0,125 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , передану для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Вказала, що оскільки п. 15 Перехідних положень Земельного Кодексу України встановлено мораторій щодо відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, тому вказаний договір міни та державний акт на земельну ділянку на ім`я відповідача має бути визнаний недійсним, а земельна ділянка підлягає поверненню їй із чужого незаконного володіння.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 20.06.2018 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків (т. 1 а.с. 13).

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 01.08.2018 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання (т. 1 а.с. 23).

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 23.09.2019 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті (т. 1 а.с. 135, 136).

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 26.05.2020 року провадження у справі зупинено до закінчення строку для прийняття спадщини та залучення у справі правонаступників позивача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 216).

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 01.10.2020 року провадження у справі відновлено, судовий розгляд справи продовжено, призначено судове засідання (т. 1 а.с. 224).

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 29.10.2020 року заяву ОСОБА_1 про залучення до участі у справі правонаступника та збільшення позовних вимог залишено без руху, заявнику надано строк для усунення недоліків (т. 2 а.с. 10).

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 14.12.2020 року до участі у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Укрсельхозпром про визнання договору міни земельних ділянок недійсним, повернення земельної ділянки із чужого незаконного володіння, в якості правонаступника залучено ОСОБА_1 . В подальшому справу поіменовано за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Укрсельхозпром про визнання договору міни земельних ділянок недійсним, повернення земельної ділянки із чужого незаконного володіння та продовжено розгляд справи (т. 2 а.с. 31).

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 14.12.2020 року уточнені позовні вимоги позивача ОСОБА_1 від 05.11.2020 року залишено без розгляду (т. 2 а.с. 31).

В судовому засіданні 12.11.2019 року позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Вказала, що їй на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 4,13 га, що розташована на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У 2002 році, знаходячись в тяжкому матеріальному стані, пов`язаному з лікуванням, погодилась на пропозицію представника відповідача, одержала від останнього 2600 грн. в рахунок плати за оренду її земельної ділянки за майбутні періоди. У вересні 2002 року разом з іншими односельцями у приватного нотаріуса в м. Полтаві посвідчила довіреність, як їй стало відомо пізніше, на обмін земельних ділянок. 27.12.2017 року, тобто майже через 16 років після передачі в оренду земельної ділянки, при з`ясуванні причин несплати орендної плати, довідалася, що від її імені ОСОБА_3 уклав з відповідачем договір міни земельних ділянок, відповідно до якого вона обміняла належну їй земельну ділянку площею 4,13 га на земельну ділянку площею 0,125 га, розташовану в АДРЕСА_1 , яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку. До того часу про існування вказаного договору міни земельних ділянок від 27.09.2002 року їй не було відомо, дізналась вона про договір лише коли отримала копію договору, надану на її звернення відділом Держгеокадастру в Новосанжарському районі Полтавської області.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, надала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги в редакції ОСОБА_2 підтримала в повному обсязі (т. 2 а.с. 26).

Представник позивача, адвокат Петрушанко О.Д., в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві.

В судовому засіданні 12.11.2019 року представник відповідача ОСОБА_4 зазначила, що ТОВ ВКФ Укрсельхозпром набуло право власності на земельну ділянку площею 4,13 га, що знаходиться на території Малоперещепинської міської ради Новосанжарського району Полтавської області, на підставі договору міни земельних ділянок ВАВ № 054474 від 27.09.2002 року, відповідно до якого в обмін на вказану земельну ділянку позивачка отримала від відповідача земельну площею 0,125 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Вказаний договір міни від імені позивача був підписаний ОСОБА_3 , що діяв на підставі доручення від 06.09.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Новіковою Н.І.

Вказала, що договір міни містив усі істотні умови про перехід права власності на земельні ділянки, встановлені ст.132 ЗК України, укладений у письмовій формі, нотаріально посвідчений. На підставі договору міни відповідач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, процедура видачі і його отримання ТОВ ВКФ Укрсельхозпром не була порушена, а тому відповідач набув право власності на земельну ділянку на законних підставах та підстави для повернення цієї земельної ділянки позивачу відсутні .

Також вказала, що право на звернення до суду з позовом у позивачки виникло 28.09.2002 року, тобто з наступного дня підписання спірного договору міни, і спливло 27.09.2005 року, тому просила в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити з підстав спливу строків позовної давності.

Представник відповідача в останнє судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. Надав відзиви на позовну заяву, на уточнену позовну заяву, пояснення, в яких просив в задоволенні позову відмовити з причин пропуску позивачем строку позовної давності (т. 1 а.с. 57-65, 95-99, 110-125, 198-201). До суду від відповідача неодноразово надходили письмові заяви про перенесення розгляду справи на інші дати (т. 1 а.с. 48-50, 69, 187, т. 2 а.с. 13, 27).

У клопотанні про застосування строку позовної давності представник ТОВ ВКФ Укрсельхозпром , адвокат Іванова Т.М., зазначила, що згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Посилаючись на те, що згідно п. 2.3. доданої позивачем до матеріалів справи копії Типового договору оренди земельної частки (паю) від 14.10.2001 року строк його дії закінчувався 14.10.2011 року, а у позивача не виникало питання щодо продовження строку його дії, укладення нового договору або додаткової угоди до наявного договору, вважає, що позивач ніяким чином не стежила за терміном дії договору, що свідчить про її байдужість до його умов та зобов`язань сторін за ним. Зазначила, що Позивач мала високу вірогідність дізнатися про нібито порушення своїх прав ще в жовтні 2011 року, чого не сталося, а тому відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності, що в свою чергу є підставою для відмови у позові (т. 1 а.с. 198-201).

Вислухавши пояснення представника позивача, допитавши свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , давши оцінку матеріалам справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у зв`язку з наступним.

У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що у власності ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ № 001209, виданого 05.08.2002 року та зареєстрованого за № 54, перебувала земельна ділянка площею 4,13 га, яка розташована на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується довідкою відділу у Новосанжарському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 71/173-18 від 27.02.2018 року (т. 1 а.с. 10).

Між ОСОБА_2 та ТОВ ВКФ Укрсельхозпром в особі директора ОСОБА_7 14 жовтня 2001 року було укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки терміном на 10 років (т. 1 а.с. 9).

Згідно доручення серії ВАВ № 040212 від 06.09.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Новіковою Н.І. і зареєстрованого за № 2977, ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_3 бути її представником у всіх компетентних установах та організаціях по питанню купівлі-продажу, міни (на умовах і за ціну на його розсуду) та ведення всіх справ щодо належних їй земельних ділянок, незалежно від місця їх знаходження. Для чого надала право подавати від її імені заяви, розписуватись за неї, одержувати необхідні довідки та документи у всіх установах та організаціях, в тому числі Державні акти на право приватної власності на землю, а також гроші, які їй будуть належати, підписувати договір купівлі-продажу, міни, тощо, а також виконувати всі інші дії, пов`язані з даним дорученням (т. 1 а.с. 68).

27.09.2002 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою Укрсельхозпром , від імені якого діяла ОСОБА_8 на підставі доручення, посвідченого 09.09.2002 року приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Гулою В.А., та ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_3 на підставі доручення, посвідченого 06.09.2002 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Новіковою Н.І., укладено договір міни земельних ділянок. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Гулою В.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 2591.

Відповідно до умов цього договору ОСОБА_2 обміняла належну їй земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,13 га, яка розташована на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на земельну ділянку площею 0,125 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , передану для будівництва та обслуговування житлового будинку (т. 1 а.с. 8).

На підставі вказаного договору міни відповідач ТОВ ВКФ Укрсельхозпром одержав Державний акт серії ПЛ № 210670 від 07.02.2008 року на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323483400:00:004:0234 площею 4,13 га, що розташована на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а.с. 66).

ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 , про що свідчать свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 15.12.1990 року та свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 17.08.2018 року (т. 2 а.с. 8, 9).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про смерть № 21 від 16.03.2020 року, складеним виконавчим комітетом Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (т. 1 а.с. 222).

З повідомлення Новосанжарської державної нотаріальної контори Полтавської області № 1024/01-16 від 02.10.2020 року вбачається, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 заведена спадкова справа № 121/2020 від 09.07.2020 року. Подана заява про прийняття спадщини від ОСОБА_1 , а також надійшли заяви про відмову від прийняття спадщини від ОСОБА_9 , АТ КБ Приватбанк (т. 1 а.с. 232-234).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 241 ЦК УРСР, в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору, за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.

Статтею 242 ЦК УРСР встановлено, що до договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає із змісту відносин сторін.

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР, яка діяла на час укладення договору міни, недійсною є угода, яка не відповідає вимогам закону.

За змістом статей 110, 111 ЗК України в редакції, яка діяла на момент укладення договору міни, на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Право на земельну ділянку може бути обмежено законом або договором шляхом встановлення заборони на продаж або інше відчуження певним особам протягом установленого строку.

Пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України - власники земельних часток (паїв) не вправі до 01 січня 2005 року продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім міни, передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб.

Отже, з викладених норм цивільного та земельного права слідує, що виключення щодо заборони відчуження земельних ділянок в термін до 01.01.2005 року стосується лише для договорів міни, за якими відбувається обмін однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення на іншу також цільового призначення. Оскільки відповідно до оспорюваного позивачкою договору проведено обмін не рівнозначних, як за своїм призначенням, так і за розміром земельних ділянок, тому відповідно до ст. 48 ЦК УРСР позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими.

Крім того, про необізнаність позивачки щодо укладення спірного договору міни та таким чином щодо порушення її права на земельну ділянку сільськогосподарського призначення свідчить відсутність реєстрації її права на обміняну земельну ділянку площею 0,125 га, яка згідно договору міни земельних ділянок серії ВАВ № 054474 від 27.09.2002 року належить ТОВ ВКФ Укрсельхозпром на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 170383, виданого Ювілейною селищною радою 26.09.2002 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Гулою В.Л. за реєстром № 2365 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 39. Земельну ділянку площею 0,125 га передано для будівництва та обслуговування житлового будинку, грошова оцінка становить 1093,08 грн. (т. 1 а.с. 8).

Викладені позивачкою обставини підтвердили в судовому засіданні 12.11.2019 року свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_10 .

Стосовно питання про порушення ОСОБА_2 строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Позивачка у позові та своїх поясненнях зазначала про те, що дізналася про порушення свого права у листопаді 2017 році, після того як отримала копію спірного договору міни земельних ділянок. Тільки після цього їй стало відомо, що взамін своєї земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,13 га мала одержати земельну ділянку площею 0,125 га в АДРЕСА_1 , яку ніколи не отримувала.

Як встановлено в судовому засіданні, копія договору міни земельних ділянок була направлена ОСОБА_2 27.02.2018 року, що підтверджується довідкою відділу у Новосанжарському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 71/173-18 від 27.02.2018 року (т. 1 а.с. 10).

Відповідно до ст. 256 ЦК України (ст. 71 ЦК Української РСР) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Аналогічна норма була закріплена в ст. 76 ЦК Української РСР.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_2 не порушила правила позовної давності та не пропустила строк звернення до суду з позовом про визнання договору міни земельних ділянок недійсним.

Враховуючи, що недійсність зазначеного договору міни земельних ділянок в силу його невідповідності вимогам закону доведена, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині.

Оскільки інші позовні вимоги щодо визнання недійсним державного акту серії ПЛ № 210670 від 07.02.2008 року на право власності ТОВ ВКФ Укрсельхозпром на спірну земельну ділянку площею 4,13 га, та зобов`язання ТОВ ВКФ Укрсельхозпром повернути із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , як спадкоємиці померлої ОСОБА_2 , зазначеної земельної ділянки, є похідними від основної вимоги - визнання договору міни земельних ділянок недійсним, а тому вони є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ТОВ ВКФ Укрсельхозпром на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню понесені ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1408 грн. (т. 1 а.с. 1, 16).

Керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 76, 81, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 48, 241, 242 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст.ст. 110, 111, п. 15 Перехідних положень ЗК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Укрсельхозпром про визнання договору міни земельних ділянок недійсним, повернення земельної ділянки із чужого незаконного володіння - задовольнити.

Визнати недійсним договір міни земельних ділянок від 27.09.2002 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Укрсельхозпром та ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Гула В.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 2591.

Визнати недійсним Державний акт серії ПЛ № 210670 від 07.02.2008 року на право власності ТОВ ВКФ Укрсельхозпром на земельну ділянку площею 4,13 га, що знаходиться на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційну фірму Укрсельхозпром повернути із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , як спадкоємиці померлої ОСОБА_2 , земельну ділянку площею 4,13 га, яка розташована на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Укрсельхозпром на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1408 (одну тисячу чотириста вісім) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Укрсельхозпром , місцезнаходження: вул. Чукмарьова, 47/2, смт. Солоне, Дніпропетровська область, 52400.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Т.Г. Стрельченко

Повний текст рішення суду виготовлено 16 грудня 2020 року.