Рішення

від 10.12.2020 по справі 696/716/18

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 696/716/18

2/703/63/20 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Опалинської О.П.,

при секретарі Харченко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Зоря до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Олімп , третя особа - реєстраційний відділ Кам`янської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання недійсним договору емфітевзису, -

встановив:

СТОВ Зоря звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просило визнати недійсним договір користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) б/н від 13 червня 2018 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Олімп , зареєстрований відділом державної реєстрації Кам`янської районної державної адміністрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 червня 2018 року за № 26716176, за яким об`єктом договору емфітевзису виступає 1/2 частина земельної ділянки загальною площею 3,8874 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 7121882500:02:000:0376, що знаходиться на території Косарської сільської ради Кам`янського району Черкаської області та належить ОСОБА_1 ; скасувати державну реєстрацію вказаного договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договору емфітевзису); визнати укладеною додаткову угоду між ОСОБА_1 та СТОВ Зоря про поновлення терміну дії договору оренди вказаної земельної ділянки № б/н від 14 грудня 2007 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 березня 2008 року за № 0408785000347; судові витрати стягнути з відповідачів на користь позивача.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 14 грудня 2007 року між СТОВ Зоря та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки б/н площею 3,8874 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 7121882500:02:000:0376, який зареєстровано у встановленому порядку Кам`янським відділом ЧРФ ДП Центр ДЗК 19 березня 2008 року за № 0408785000347.

Відповідно до п. 40 Договору оренди землі б/н від 14 грудня 2007 року, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Після смерті ОСОБА_2 1/2 частину вказаної земельної ділянки площею 3,8874 га кадастровий номер - 7121882500:02:000:0376 прийняла у спадщину ОСОБА_1 , яка стала однією із правонаступників прав та обов`язків ОСОБА_2 за договором оренди землі № б/н від 14 грудня 2007 року укладеним між СТОВ Зоря та ОСОБА_2 .

Відповідно до п.8 вказаного договору оренди, він був укладений від 14 грудня 2007 року строком на 10 років. Державна реєстрація договору проведена 19 березня 2018 року. Таким чином, вищевказаний договір продовжив свою дію, не був розірваний чи припинений в порядку визначеному законом, не було скасовано його державну реєстрацію, відтак строк його дії мав закінчитися 18 березня 2018 року, таким чином позивач продовжував використовувати вищевказану земельну ділянку у своїй господарській діяльності.

Позивач зазначає, що після закінчення строку договору оренди СТОВ Зоря має переважне право поновлення його на новий строк.

Виходячи з системного аналізу умов договору визначених п. 8, 19,20, 44, ст. 210,ст. 631, ч.4, ст. 640 ЦК України, ст. 18, 20 Закону України Про оренду землі (в редакції, що діяли на момент укладення договору), момент укладення та початок строку дії договору оренди землі б/н від 14 грудня 2007 року настає з моменту його державної реєстрації, тобто з 19 березня 2008 року.

Маючи намір продовжити строк дії даного договору оренди ще на 10 років між позивачем СТОВ Зоря та представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності від 06 вересня 2016 року, посвідченої державним нотаріусом Курахівської державної нотаріальної контори Островерховою О.А., зареєстрованої в реєстрі за № 1122, було 24 вересня 2016 року укладено договір оренди 1/2 частини вищевказаної земельної ділянки загальною площею 3,8874га, розташованої в межах Косарської сільської ради Кам`янського району Черкаської області, кадастровий № 7121882500:02:000:0376.

Таким чином, позивач вказує, що на момент закінчення строку дії договору оренди землі від 14 грудня 2007 року та після його спливу, СТОВ Зоря користувалося спірною 1/2 частиною земельною ділянкою та вносило орендну плату у зв`язку з відсутністю повідомлень від орендодавця про припинення дії договору або закінчення його строку дії.

У 2018 році позивачу стало відомо, що вищевказана 1/2 частини земельної ділянки загальною площею 3,8874га, кадастровий № 7121882500:02:000:0376 передана відповідачем ОСОБА_1 в оренду іншому орендарю - ТОВ Олімп . Тобто, незважаючи на наявність чинного договору оренди, ОСОБА_1 та ТОВ Олімп уклали новий договір оренди б/н 16 червня 2016 року, цієї ж самої 1/2 частини земельної ділянки загальною площею 3,8874га, кадастровий № 7121881500:02:000:0376 та провели реєстрацію похідного речового права оренди земельної ділянки, про що державними реєстраторами Кам`янської державної адміністрації вчинено запис про реєстрацію іншого речового права за № 15185530 від 24 червня 2016 року.

Таким чином, позивач вказує, що під час дії договору оренди землі від 14 грудня 2007 року, державна реєстрація якого проведена Кам`янським відділом ЧРФ ДГІ Центр ДЗК від 19 березня 2008 року за № 040878500347, що укладено між ОСОБА_2 та СТОВ Зоря було зареєстровано право оренди за ТОВ Олімп відповідно до договору оренди землі, що укладено між ОСОБА_1 та ТОВ Олімп .

В січні 2018 року позивач звернувся до ОСОБА_4 як представника ОСОБА_1 який діяв на підставі довіреності, що видана ОСОБА_1 , посвідченої приватним нотаріусом Кам`янського нотаріального округу Бойко Л.В., зареєстрованої в реєстрі за № 193 від 01 лютого 2017 року про поновлення дії договору оренди 1/2 частини земельної ділянки площею 3,8874га, кадастровий № 7121881500:02:000:0376.

За результатом звернення до представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , 15 січня 2018 року між представником ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та СТОВ Зоря підписано додаткову угоду про поновлення дії договору оренди землі від 14 грудня 2007 року, зареєстрованого Кам`янським відділом ЧРФ ДП Центр ДЗК 19 березня 2008 року за № 040878500347.

Однак у СТОВ Зоря не було можливості провести державну реєстрацію іншого речового права (оренди) спірної земельної ділянки ні за договором оренди землі № б/н від 24 вересня 2016 року, а ні за додатковою угодою про поновлення договору оренди землі укладеною 15 січня 2018 року між СТОВ Зоря та представниками Прас Т.О. , на підставі того, що право оренди на вказану частину спірної земельної ділянки вже зареєстровано згідно договору оренди між ОСОБА_1 та іншим орендарем - ТОВ Олімп від 16 червня 2016 року та здійснено запис про реєстрацію іншого речового за № 15185530 від 24 червня 2016 року.

В зв`язку із спірною ситуацією, що виникла при поновленні договору оренди землі б/н від 14 грудня 2007 року СТОВ Зоря звернулося безпосередньо до ОСОБА_1 .

Зокрема, СТОВ Зоря просило підтвердити повноваження надані ОСОБА_1 її представнику ОСОБА_4 , щодо розпорядження 1/2 частиною земельної ділянки площею 3,8874 га, розташованої в межах Косарської сільської ради Кам`янського району, кадастровий № 7121882500:02:000:0376, наданої в оренду господарству та у разі їх підтвердження підписати додаткову угоду про поновлення договору оренди землі № б/н від 14 грудня 2007 року державна реєстрація, якого проведена Кам`янським відділом ЧРФ ДП Центр ДЗК від 19 березня 2008 року за 040878500347.

На підтвердження повноважень представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 додаткова угода про поновлення умов договору була отримана господарством лише у травні 2018 року, однак провести реєстрацію права оренди було не можливо, оскільки право було зареєстровано на підставі Договору оренди землі від 16 червня 2016 року, а в подальшому з 20 червня 2018 року на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) № б/н, укладеного 13 червня 2018 року та проведено реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право: 26716176 від 20 червня 2018 року.

Позивач зазначив, що укладення договору оренди землі б/н від 16 червня 2016 року між ТОВ Олімп та ОСОБА_1 і реєстрація права оренди відбулась під час дії договору оренди землі б/н від 14 грудня 2007 року укладеного між СТОВ Зоря та ОСОБА_2 , а в подальшому в один день - 20 червня 2018 року вчинено дії щодо припинення вищевказаного договору оренди землі б/н від 16 червня 2016 року та реєстрацію права користування земельною ділянкою за договором емфітевзису № б/н від 13 червня 2018 року.

Таким чином, незважаючи на наявність чинного договору оренди, відповідачі ОСОБА_1 та ТОВ Олімп уклали новий договір оренди б/н 16 червня 2016 року, цієї ж земельної ділянки площею 3,8874 га, розташованої в межах Косарської сільської ради Кам`янського району, кадастровий № 7121882500:02:000:0376 та провели реєстрацію права оренди земельної ділянки, про що Державним реєстратором Кам`янської державної адміністрації здійснено запис про реєстрацію іншого речового права за № 15185530 від 24 червня 2016 року.

Крім того, державний реєстратор Кам`янської районної державної адміністрації в порушення вимог чинного законодавства, при реєстрації договору оренди укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Олімп від 16 червня 2016 року не перевірив чи зареєстровано інше речове право на вказану спірну земельну ділянку, внаслідок чого здійснив повторну реєстрацію похідного права (оренди ) цієї ж земельної ділянки до закінчення строку дії попереднього договору, тобто коли таке право вже зареєстровано.

20 червня 2018 року вищевказаний договір оренди між ОСОБА_1 та ТОВ Олімп було припинено та цього ж дня зареєстровано право користування спірною земельною ділянкою за договором емфітевзису № б/н від 13 червня 2018 року.

За таких обставин, з врахуванням ст.33 ЗУ Про оренду землі та ст.777 ЦК України, позивач СТОВ Зоря вважає, що уклавши спірний договір емфітевзису ОСОБА_1 та ТОВ Олімп порушили переважне право оренди СТОВ Зоря , яке підлягає поновленню, а спірний договір визнанню недійсним.

До початку розгляду справи по суті представник позивача подав до суду заяву, в якій позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі з наведених в позовній заяві підстав, а також просив розгляд справи проводити без участі уповноваженого представника позивача.

Представник відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ Олімп - Колесник Д.В. у відзиві, надісланому на адресу суду 16 квітня 2019 року, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржуваний позивачем договір емфітевзису було укладено після закінчення строку дії договору оренди землі № б/н від 14 грудня 2007 року державна реєстрація, якого проведена Кам`янським відділом ЧРФ ДП Центр ДЗК 19 березня 2008 року за № 040878500347, а отже, жодних норм матеріального права відповідач ОСОБА_1 та ТОВ Олімп не порушували.

Представник відповідача, вказує, що відповідач ОСОБА_1 як власник 1/2 частини земельної ділянки площею 3,8874 га кадастровий номер - 7121882500:02:000:0376 здійснила власне волевиявлення та уклала договір емфітевзису щодо належної їй частини земельної ділянки із ТОВ Олімп вже після закінчення строку дії договору оренди землі № б/н від 14 грудня 2007 року державна реєстрація, якого проведена Кам`янським відділом ЧРФ ДП Центр ДЗК від 19 березня 2008 року за № 040878500347.

Представник відповідача також зауважив, що довіреність, на яку посилається позивач, яка була видана ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_4 була скасована відповідачем, оскільки недобросовісна поведінка останнього як представника ОСОБА_1 зумовила такі дії довірителя.

Представник відповідача також акцентує увагу суду на тому, що ні договір оренди від 2016 року, який нібито укладений між ОСОБА_1 та СТОВ Зоря , ні Додаткові угоди від 2018 року до договору оренди землі № б/н від 14 грудня 2007 року зареєстрованого Кам`янським відділом ЧРФ ДП Центр ДЗК 19 березня 2008 року за № 040878500347, на які посилається позивач у своєму позові не зареєстровані в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень, а тому не набули чинності в силу закону і не мають жодного значення для вирішення справи по суті.

Своє волевиявлення відповідач ОСОБА_1 висловила добровільно та усвідомлено шляхом укладення нею особисто відповідних правочинів із ТОВ Олімп , якому вона передала свою ділянку у користування у встановлений чинним законодавством України спосіб, право ТОВ Олімп на підставі договору емфітевзису було зареєстровано за ТОВ Олімп у встановленому чинним законодавством України порядку, а тому підстави для задоволення позову позивача відсутні.

На думку представника відповідачів ОСОБА_5 , вказана позовна заява не підлягає до задоволення, в зв`язку з відсутністю у СТОВ Зоря переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, оскільки ним не було дотримано процедури такого поновлення, встановленої статтею 33 Закону України Про оренду землі та відсутні у спірних правовідносинах факти, наявність яких є підставою для поновлення договору оренди згідно вказаних вище вимог закону. Відтак, на підставі викладених обставин, представник відповідачів - ОСОБА_5 просив у задоволенні позову відмовити, оскільки існування на даний час договору емфітевзису між ОСОБА_1 та ТОВ Олімп не порушує законні права, свободи чи інтереси СТОВ Зоря , так як останнє не вчинило усіх передбачених законом дій для реалізації свого переважного права на поновлення договору, тому у СТОВ Зоря не існує правових підстав просити про визнання недійсним договору емфітевзису, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Олімп .

Представник відповідачів Прас Т.О. та ТОВ Олімп - Колесник Д.В. в судове засідання також не з`явився, однак звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи - реєстраційного відділу Кам`янської районної державної адміністрації Черкаської області в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України суд прийняв рішення на підставі наявних у справі доказів, без участі відповідної особи.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення обох сторін, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину № 776 від 26 вересня 2014 року, виданого державним нотаріусом Кам`янської державної нотаріальної контори - Жовтяковою В.К., є власником 1/2 частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,8874 га з кадастровим номером 7121882500:02:000:0376, що розташована на території Косарської сільської ради Кам`янського району Черкаської області, дана обставина об`єктивно підтверджується копіями інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.26-27, 40-46, 128-134).

14 грудня 2007 року між СТОВ Зоря та ОСОБА_2 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки площею строком на 10 років, державна реєстрація якого відбулась 19 березня 2008 року.

Після смерті ОСОБА_2 вказану земельну ділянку площею 3,8874 га кадастровий номер - 7121882500:02:000:0376 прийняли у спадщину в рівних частках, тобто по 1/2 частині ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , які стали правонаступниками прав та обов`язків ОСОБА_2 за договором оренди землі № б/н від 14 грудня 2007 року укладеним між СТОВ Зоря та ОСОБА_2 .

Як стверджує позивач, вищевказаний договір продовжив свою дію до теперішнього часу, укладений договір оренди землі не розірваний в порядку визначеному законом, його не припинено та не скасовано його державну реєстрацію.

З метою продовження строку дії даного договору оренди на 10 років між позивачем СТОВ Зоря та представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності від 06 вересня 2016 року, посвідченої державним нотаріусом Курахівської державної нотаріальної контори Островерховою О.А., зареєстрованої в реєстрі за № 1122, 24 вересня 2016 року було укладено договір оренди 1/2 частини вищевказаної земельної ділянки загальною площею 3,8874га, кадастровий № 7121882500:02:000:0376. Вказаний договір не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки, як стверджує позивач, на той час ще діяв попередній договір оренди землі від 14 грудня 2007 року.

У 2018 році позивачу стало відомо, що вищевказана 1/2 частини земельної ділянки загальною площею 3,8874га, кадастровий № 7121882500:02:000:0376, незважаючи на наявність чинного договору оренди спірної земельної ділянки із СТОВ Зоря , передана відповідачем ОСОБА_1 в оренду іншому орендарю - ТОВ Олімп на підставі договору оренди від 16 червня 2016 року, про що вчинено запис про реєстрацію іншого речового права за № 15185530 від 24 червня 2016 року.

15 січня 2018 року між позивачем та представником ОСОБА_1 - ОСОБА_4 що діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Кам`янського нотаріального округу Бойко Л.В., зареєстрованої в реєстрі за № 193 від 01 лютого 2017 року укладено додаткову угоду про поновлення дії договору оренди землі від 14 грудня 2007 року, зареєстрованого Кам`янським відділом ЧРФ ДП Центр ДЗК 19 березня 2008 року за № 040878500347.

Крім того, 25 квітня 2018 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду про поновлення дії договору оренди землі від 14 грудня 2007 року, зареєстрованого Кам`янським відділом ЧРФ ДП Центр ДЗК 19 березня 2008 року за № 040878500347.

Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження вчинення ним необхідних дій, спрямованих на реєстрацію договору оренди землі укладеного із представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 від 24 вересня 2016 року, додаткової угоди про поновлення дії договору оренди землі від 14 грудня 2007 року, укладеної 15 січня 2018 року із представником ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та додаткової угоди про поновлення дії вищевказаного договору оренди землі, укладеної 25 квітня 2018 року між позивачем та ОСОБА_1 . Таким чином, оскільки вказані угоди не зареєстровані в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень, вони не набули чинності в силу закону і не несуть жодних правових наслідків.

Відтак, строк дії договору оренди землі від 14 грудня 2007 року закінчився 18 березня 2018 року, його не було продовжено на підставі частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у встановленому законом порядку, право користування земельною ділянкою за цим договором є припиненим, а нормами діючого законодавства не передбачено внесення змін до договорів, правовідносини за якими припинено та які не є чинними.

Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , як власник 1/2 частини спірної земельної ділянки площею 3,8874 га кадастровий номер - 7121882500:02:000:0376 здійснила власне волевиявлення та уклала договір емфітевзису щодо належної їй частини земельної ділянки із ТОВ Олімп 13 червня 2018 року, тобто вже після закінчення строку дії договору оренди землі № б/н від 14 грудня 2007 року державна реєстрація, якого проведена Кам`янським відділом ЧРФ ДП Центр ДЗК від 19 березня 2008 року за № 040878500347.

Так, 13 червня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Олімп укладено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) спірної земельної ділянки строком на 49 років, плата за користування земельною ділянкою становить 93167 гривень 70 копійок державна реєстрація якого відбулась 20 червня 2018 року, що об`єктивно підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.128-134).

Позивач СТОВ Зоря стверджує, що відповідним договором оренди порушено його переважне право на поновлення договору оренди на новий строк.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 15 квітня 2015 року у справі № 6-55цс15, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов`язковою для всіх судів України, в разі невизнання орендодавцем права орендаря, передбаченого ст.33 Закону України Про оренду землі , на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, таке право підлягає захисту судом за позовом орендаря шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем, на підставі п.2 ч.2 ст.16 ЦК України.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що оскільки в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірного договору користування земельною ділянкою (емфітевзису), він є укладеними, а отже - оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним.

Разом з тим, станом на 13 червня 2018 року, тобто на час укладення та станом на 20 червня 2018 року, тобто на час реєстрації договору емфітевзису між ОСОБА_1 та ТОВ Олімп не було перешкод для укладення та реєстрації цього договору, так як договір оренди землі із СТОВ Зоря на той період часу вже закінчився (18 березня 2018 року). Такий висновок суду відповідає правовому висновку ВССУ, зроблений ним в ухвалі ВССУ від 04 лютого 2015 року в справі N 6-26608св14.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно визначається як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно; під нерухомим майном розуміються земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Окрім того, встановлена судом обставина укладення між відповідачами у справі договору емфітевзису, який є іншим видом користування чужою земельною ділянкою, також вказує на відсутність переважного права позивача на укладення договору оренди перед відповідачем ТОВ Олімп .

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою їх забезпечення.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. ( ст. 5 ЦПК України).

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі , враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини в справі Ващенко проти України (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з п. 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції " виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Так, на підтвердження існування свого переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), позивач СТОВ Зоря посилається на те, що ним, як орендарем належно виконувались обов`язки за договором оренди, крім того СТОВ Зоря маючи намір скористатися своїм переважним правом укладення договору оренди землі на новий строк, 24 вересня 2016 року укладало договір оренди на 1/2 частину спірної земельної ділянки, яка належить відповідачу ОСОБА_1 із представником останньої - ОСОБА_3 , крім того, 15 січня 2018 року між позивачем та представником ОСОБА_1 - ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди землі від 14 грудня 2007 року, та 25 квітня 2018 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду про поновлення дії вищевказаного договору оренди землі, однак вказані договори не були зареєстровані в державному реєстрі у встановленому законом порядку, відтак жодних правових наслідків зазначені угоди не мають.

Надаючи аналіз відповідним доказам, суд перш за все з`ясовує строк дії відповідного договору оренди землі від 14 грудня 2007 року, державна реєстрація якого проведена 19 березня 2008 року, укладеного між СТОВ Зоря та ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 .

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Так, частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно до ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За змістом статей 18, 20 цього Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до п. 8 розділу Строк дії договору договору оренди земельної ділянки б/н від 14 грудня 2007 року, передбачено, що договір укладено на 10 років (а.с.15), який набирає чинності, згідно п.44 розділу Прикінцеві положення зазначеного договору, після підписання сторонами та його державної реєстрації (а.с.16 зворот).

Отже, строк дії договору б/н оренди земельної ділянки від 14 грудня 2007 року починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення чи фактичної передачі земельної ділянки орендарю.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 18 січня 2017 року по справі №6-2777 цс16, висновки якого є обов`язкові до застосування судами згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України (лист ВССУ України від 15 травня 2012 року № 648/0/4-12).

Відповідно до договору оренди земельної ділянки б/н від 14 грудня 2007 року укладеного між СТОВ Зоря та ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , він зареєстрований 19 березня 2008 року у Кам`янському відділі регіональної філії ДП Центр ДЗК при державному комітеті України по земельних ресурсах за №040878500347.

Згідно ст. 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

З урахуванням зазначених норм матеріального права, суд приходить до висновку, що строк дії договору оренди земельної ділянки б/н від 14 грудня 2007 року укладеного між СТОВ Зоря та ОСОБА_2 , правонаступником 1/2 частини якої є ОСОБА_1 , визначений до 18 березня 2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що між СТОВ Зоря та ОСОБА_1 було підписано Додаткову угоду про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах, які викладені в договорі оренди землі від 2007 року вже після завершення строку дії договору оренди землі, а саме 25 квітня 2018 року, тобто більше ніж через місяць після закінчення строку дії договору оренди.

При вирішенні даного спору слід керуватись актуальною судовою практикою при застосуванні норм ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до ч.1 ст.33 ЗУ Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі N 594/3 76/17- ц Верховний суд дійшов наступних висновків.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 4 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів відправлення відповідачу ОСОБА_1 відповідного листа-повідомлення з проектом додаткової угоди та з урахуванням вищезазначених вимог закону слід дійти правильного висновку, що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі.

Аналогічний викладеному вище висновок міститься й у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2015 року (№ 6-3цс15), 10 червня 2015 року (№ 6-70цс15), 23 березня 2016 року (№6-146цс16), 13 квітня 2016 року (№ 6-2027цс15).

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 4 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

З матеріалів справи вбачається, що СТОВ Зоря не дотрималося вимог статті 33 Закону України Про оренду землі , щодо поновлення договору оренди, оскільки у встановленому Законом та Договором порядку не здійснив усіх юридично значимих дій, необхідних для застосування процедури поновлення договору оренди земельної ділянки.

За таких обставин справи та оцінивши надані позивачем докази можна дійти висновку про відсутність в позивача переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, оскільки ним не було дотримано процедури такого поновлення, встановленої статтею 33 Закону України Про оренду землі та відсутні у спірних правовідносинах факти, наявність яких є підставою для поновлення договору оренди згідно вказаних вище вимог закону.

Такий висновок не суперечить викладеним у постановах Верховного Суду України та Великої Палати Верховного суду від висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах цієї норми матеріального права.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 9 вересня 2015 року у справі № 6-531цс15 вбачається наступне.

Стаття 33 Закону України Про оренду землі об`єднує два випадки поновлення договору оренди.

Так, у частині першій статті 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2 - 5 цієї статті).

Для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов`язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 4 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право:

- у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на тих самих у мовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об`єкт оренди для власних потреб.

Таким чином, СТОВ Зоря не виконало приписів закону про завчасне повідомлення орендодавця про свої наміри скористатися переважним правом на поновлення договору оренди, відповідач - ОСОБА_1 , здійснила власне волевиявлення та уклала договір емфітевзису щодо належної їй частини земельної ділянки із ТОВ Олімп вже після закінчення строку дії договору оренди землі № б/н від 14 грудня 2007 року, державна реєстрація, якого проведена Кам`янським відділом ЧРФ ДП Центр ДЗК від 19 березня 2008 року за № 040878500347, тому правові підстави, для визнання укладеною додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки б/н від 14 грудня 2007 року, відсутні.

Оскільки, суд не знайшов підстав для визнання укладеною додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки між СТОВ Зоря та ОСОБА_1 , підстав для визнання недійсним нового договору між ОСОБА_1 та ТОВ Олімп не вбачається, як і підстав для скасування рішення про його державну реєстрацію.

Отже, суд приходить до висновку, що саме позивачем порушено визначену Законом і Договором процедуру поновлення дії договору, тому в задоволенні позовних вимог товариству слід відмовити.

Ст. 141 ЦПК України вказує на те, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки позов СТОВ Зоря не підлягає до задоволення, відтак у задоволенні вимоги про стягнення судових витрат також слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 12, 58, 60, 88, 89, 141, 214, 263, 265, 268 ЦПК України, відповідно до ст.ст. 210, 626, 638, 792 ЦК України, Закону України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року, -

вирішив:

У задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Зоря до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Олімп , третя особа - реєстраційний відділ Кам`янської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання недійсним договору емфітевзису - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом 30 днів, а особами, які не були присутніми під час проголошення рішення протягом 30 днів з моменту його отримання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.

Повний текст рішення суду виготовлено 16 грудня 2020 року.

Сторони по справі:

Позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Зоря - юридична адреса: вул. Садова, 44 с. Косарі, Кам`янського району, Черкаської області, 20813, код ЄДРПОУ 03793219.

Відповідач 1: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Курахівським МВ Мар`їнського РВ УМВС України в Донецькій області.

Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю Олімп - юридична адреса: вул. Підлісна, 8, с. Ревівка Кам`янського району Черкаської області, код ЄДРПОУ 32230658.

Третя особа: реєстраційний відділ Кам`янської районної державної адміністрації Черкаської області - юридична адреса: 20801, Черкаська область, місто Кам`янка, вулиця Героїв Майдана, буд. 37.

Головуючий О.П.Опалинська