Ухвала

від 08.12.2020 по справі 758/9720/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 08 грудня 2020 року апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ТОВ «Басалона» та ОСОБА_6 , який діє в інтересах ПП «Корсар», кожного окремо, на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року,

за участі: прокурора представників ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ управління поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_9 та накладено арешт на нежитлові приміщення №№ 64, 67 загальною площею, відповідно, 107,7 кв.м. та 214,3 кв.м. по вул. Петра Сагайдачного, 14-В у м. Києві, які перебувають у власності ПП «Корсар» (код ЄДРПОУ 24363380), із забороною відчуження, розпоряджання та/або користування вказаним майном.

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив про наявність підстав для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки згадане майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

Не погоджуючись з таким рішенням, адвокати ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ТОВ «Басалона» та ОСОБА_6 , який діє в інтересах ПП «Корсар», кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 02 вересня 2020 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Адвокат ОСОБА_6 звертає увагу на те, що у кримінальному провадженні № 42016101070000071 повідомлено про підозру ОСОБА_10 , який є директором ПП «Корсар», проте арешт накладено на нежитлові приміщення, власником яких є ПП «Корсар», а не ОСОБА_10 . Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_10 не інкриміновано жодних протиправних дій пов`язаних безпосередньо з згаданими приміщеннями і питання законності володіння ними ПП «Корсар» не ставиться.

Вважає, що накладення арешту на майно є безпідставним та таким, що порушує право власності, зокрема, в частині права розпорядження та користування майном.

Зауважує, що постанова слідчого про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні датована 16 березня 2020 року, а слідчий звернувся з клопотанням про арешт майна 31 серпня 2020 року, що у свою чергу підтверджує відсутність ризиків для знищення, спотворення чи відчуження майна.

Крім того, представник звертає увагу на те, що ПП «Корсар» згідно основного напрямку своєї підприємницької діяльності здає в оренду власні нежитлові приміщення іншим суб`єктам підприємницької діяльності, у зв`язку з чим накладення арешту на згадане раніше майно негативно впливає не тільки на підприємство, а й на третіх осіб, які не мають відношення до кримінального провадження та здійснюють законну підприємницьку діяльність.

Адвокат ОСОБА_5 зазначає, що ТОВ «Басалона» згідно договору суборенди приміщення та обладнання № 15/03/2020 від 13 березня 2020 року прийняла в суборенду нежитлове приміщення 214,3 кв.м., по АДРЕСА_1 . Відповідно до п.1.4. зазначеного Договору ТОВ «Басалона» прийняла в суборенду згадане нежитлове приміщення з метою приготування страв, громадського харчування, приготування напоїв, а тому товариство не здійснювало і не має необхідності у здійсненні певних перебудов, змін чи псуванні нерухомого майна, на яке накладено арешт. При цьому, заборона на володіння і користування майном буде непропорційним та непомірним тягарем для суборендаря вищевказаного майна, та стане порушенням статті 1 Першого протоколу Конвенції з прав людини і основних свобод і свавільним обмеженням права користувачів нерухомого майна на мирне володіння майном.

Наголошує, що для ТОВ «Басалона» зміст ухвали слідчого судді викликає труднощі в частині можливості реалізації зазначеного договору, продовжувати господарську та підприємницьку діяльність, користуватися нерухомим майном, на яке накладено арешт.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників, кожен з яких підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарги та просив залишити в силі ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів справи видно, що клопотання слідчого розглянуто за відсутності власників майна та їх представників. При цьому, копію постановленого рішення представник ПП «Корсар» отримав 24 листопада 2020 року, а представник ТОВ «Басалона» станом на день подачі апеляційної скарги копію рішення не отримувала, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне поновити адвокату ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ТОВ «Басалона» строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді.

Як убачається з наданих суду матеріалів провадження, Управлінням поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 квітня 2016 року під № 42016101070000071, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 197-1 КК України.

Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_10 приблизно у квітні 2013 року вчинив самовільне будівництво прибудови, а саме, закладу громадського харчування «Fidji», до нежитлових приміщень №№ 64, 67 на самовільно зайнятій земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ. вул. Петра Сагайдачного, 14В та знаходиться в охоронних зонах, об`єктів культурної спадщини.

Крім того, виявлено, що посадові особи ТОВ «Діксі» та ПП «Корсар» внесли неправдиві відомості до офіційних документів, а саме: ліцензії № 768638 серія АА щодо строку дії паспорта облаштування, ремонту та опорядження будинку АДРЕСА_1 .

31 серпня 2020 року слідчий СВ управління поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Подільського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на нежитлові приміщення №№ 64, 67 загальною площею, відповідно, 107,7 кв.м. та 214,3 кв.м. по вул. Петра Сагайдачного, 14-В у м. Києві, які перебувають у власності ПП «Корсар» (код ЄДРПОУ 24363380), із забороною відчуження, користування, оформлення або зміни меж земельних ділянок та проведення будівельних робіт ПП «Корсар» або будь яким іншим фізичним або юридичним особам.

Ухвалою слідчого судді згаданого районного суду від 02 вересня 2020 рокуклопотання слідчого задоволено.

Разом з тим, постановляючи ухвалу, слідчий суддя не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Положенням ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно зі ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Вирішуючи питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42016101070000071, про накладення арешту на нежитлові приміщення №№ 64, 67 по вул. Петра Сагайдачного, 14-В у м. Києві, слідчий суддя, як убачається з оскаржуваної ухвали, вивчивши клопотання слідчого, дослідивши матеріали додані до нього, всупереч доводам викладеним в апеляційній скарзі прийшов до правильного висновку, щодо необхідності накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки воно, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, перевіривши при цьому наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності дост. 173 КПК Україниповинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Слідчий суддя обґрунтовано встановив, що накладення арешту на згадане майно є необхідним, з метою забезпечення збереження речових доказів врахувавши наявні матеріали провадження, у тому числі постанову слідчого СВ управління поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , про визнання майна речовими доказами у кримінальному провадженні від 16 березня 2020 року.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доводи представника ПП «Корсар» про те, що арешт накладено на майно підприємства, а не підозрюваного ОСОБА_10 , не спростовують висновків слідчого судді, зокрема тому, що арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає обов`язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні, не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, і відповідно до частини 3 вказаної статті накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 того ж Кодексу.

Разом з цим, обґрунтовано наклавши арешт на згадане майно з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя не врахував, що на даному етапі досудового розслідування потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси ПП «Корсар» і ТОВ «Басалона», як встановлення заборони розпоряджатися та користуватися нерухомим майном, тобто слідчим суддею не застосовано найменш обтяжливий спосіб арешту майна, що не відповідає вимогам ст. 2 КПК України.

З доданих до апеляційної скарги документів вбачається, що ПП «Корсар» є власником нежитлових приміщень №№ 64, 67 по вул. Петра Сагайдачного, 14-В у м. Києві відповідно до договорів купівлі-продажу приміщення від 25 квітня 2002 року та 07 липня 2005 року, відповідно (т. 2 а.п. 88-94).

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ПП «Корсар» є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (т. 2 а.п. 87).

Відповідно до договору суборенди приміщення та обладнання № 15/03/2020 від 13 березня 2020 року ТОВ «Басалона» прийняла в суборенду нежитлове приміщення 214,3 кв.м., по вул. Петра Сагайдачного, 14-В у м. Києві. У згаданому приміщенні знаходиться закладу громадського харчування «Fidji», який належить згаданому Товариству (т. 2 а.п.18-29). Відповідно до п.1.4. зазначеного Договору ТОВ «Басалона» прийняла в суборенду згадане нежитлове приміщення з метою приготування страв, громадського харчування, приготування напоїв, а тому на переконання колегії суддів Товариство не має необхідності у здійсненні певних перебудов, змін чи псуванні нерухомого майна, на яке накладено арешт.

Колегія суддів вважає, що на даному етапі досудового розслідування заборона розпоряджатися та користуватися згаданим нерухомим майном не є виправданою та буде надмірним втручанням в права та інтереси ПП «Корсар» та ТОВ «Басалона» .

Крім того, з клопотання прокурора вбачається, що останній просив накласти арешт на майно із забороною відчуження, користування, оформлення або зміни меж земельних ділянок та проведення будівельних робіт, проте слідчий суддя додатково заборонив ще й розпоряджатися згаданим майном.

Також колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року та рішення Кушоглу проти Болгарії» від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

На підставі викладених обставин, які вказують на необ`єктивність судового розгляду, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді - скасуванню в частині заборони розпоряджатися та користуватися вищезгаданим майном з постановленням в цій частині нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого про заборону користуватися майном, у зв`язку з недоведеністю необхідності встановлення згаданого обмеження.

На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Поновити адвокату ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ТОВ «Басалона» строк апеляційного оскарження.

Апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ТОВ «Басалона» та ОСОБА_6 , який діє в інтересах ПП «Корсар», кожного окремо, задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ управління поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_9 та накладено арешт на нежитлові приміщення №№ 64, 67 загальною площею, відповідно, 107,7 кв.м. та 214,3 кв.м. по вул. Петра Сагайдачного, 14-В у м. Києві, які перебувають у власності ПП «Корсар», із забороною відчуження, розпоряджання та/або користування вказаним майном, скасувати в частині заборони розпоряджатися та/або користуватися цим майном.

Постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ управління поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_9 про заборону користуватися нежитловими приміщеннями №№ 64, АДРЕСА_2 , які перебувають у власності ПП «Корсар».

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Унікальний номер справи 758/9720/20 Справа №11-сс/824/6274/2020 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції ОСОБА_11 Доповідач: ОСОБА_1