Постанова

від 15.12.2020 по справі 916/759/16

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/759/16 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.,

суддів : Богатиря К.В., Поліщук Л.В.

секретар судового засідання - Чеголя Є.О.

за участю:

Прокурор - Тунік В.М., посвідчення № 057643 від 22.10.20;

від ПП Готельний комплекс Курорт Еліт - адвокат Єпіхіна Ю.О., ордер серії ОД № 404901 від 08.07.2019;

Інші представники учасників провадження у справі в судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.05.2019

про залишення позову без розгляду

у справі № 916/759/16

за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до відповідачів :

1. Малого підприємства Аліса

2. Приватного підприємства Готельний комплекс Курорт Еліт

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Затоківська селищна рада

про витребування майна з чужого володіння та його звільнення,

суддя суду першої інстанції - Степанова Л.В.,

повний текст ухвали складено та підписано - 20.05.2019

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів Малого підприємства Аліса та Приватного підприємства Готельний комплекс Курорт Еліт за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Затоківської селищної ради про витребування майна з чужого володіння та його звільнення.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовувалися тим, що спірне майно бази відпочинку є державною власністю, управління яким відповідно до законодавства здійснює Фонд державного майна України, який не розпоряджався цим майном на користь МП Аліса та ПП Лазурна 19 , у зв`язку з чим волі власника - держави щодо відчуження зазначеного майна не було; спірне майно вибуло з володіння держави поза її волі, а відповідачі безпідставно заволоділи ним, тому з посиланням на ст. ст. 316, 321, 328, 387, 388 ЦК України просив задовольнити позов.

Приватне підприємство Готельний комплекс Курорт Еліт звернулося до Господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до відповідача Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Затоківської селищної ради про визнання права власності.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.04.2018 позов заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України задоволено, витребувано у Малого підприємства Аліса на користь держави в особі Фонду державного майна України майно бази відпочинку Зорі Тирасполя , яке розташоване за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 19, та складається з наступних будівель: їдальні літ. «А» загальною площею 581,1кв.м.; будівлі охорони літ. «В» загальною площею 18,6кв.м.; умивальник-душові літ. «С» загальною площею 51,7кв.м.; будівлі літ. «Ж» загальною площею 91,4кв.м.; більярдної літ. «З» загальною площею 47,2кв.м.; складу літ. «Л» загальною площею 42,9кв.м.; будівлі літ. «О» загальною площею 22,9кв.м., а також будівель тимчасового характеру: будиночок вагон, будиночок вагон, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок 2-місний, Будиночок 2-місний, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, столова, підсобне приміщення, пральня, туалет, туалет, червоний куточок, умивальник, душові, склад-сарай, підвал, Будиночок КСО-1 1 ВЕР, Будиночок КСО-1 1 ВЕР, Будиночок КСО-1 1 ВЕР, Будиночок КСО-1 1 ВЕР, витребувано у Приватного підприємства «Готельний комплекс Курорт Еліт (код 39420058) на користь держави в особі Фонду державного майна України майно бази відпочинку Зорі Тирасполя , яке розташоване за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 19, а саме: адміністративної будівлі літ. Б загальною площею 154,4кв.м, зобов`язано Мале підприємство Аліса (код 19061323) звільнити державне майно бази відпочинку Зорі Тирасполя , яке розташоване за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 19, стягнуто з Малого підприємства Аліса та приватного підприємства «Готельний комплекс Курорт Еліт на користь Прокуратури Одеської області судовий збір у розмірі по 7990,28грн. з кожного, у задоволенні зустрічного позову приватного підприємства Готельний комплекс Курорт Еліт відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.05.2018 виправлено описку в рішенні Господарського суду Одеської області від 11.04.2018 у справі № 916/759/16, замінивши у третьому абзаці резолютивної частини рішення помилково вказане: адміністративну будівлю літ. Б , на вірне: адміністративну будівлю літ. А ., та викласти третій абзац рішення наступним чином: 3. Витребувати у приватного підприємства Готельний комплекс Курорт Еліт (код 39420058) на користь держави в особі Фонду державного майна України майно бази відпочинку Зорі Тирасполя , яке розташоване за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 19, а саме: адміністративної будівлі літ. А загальною площею 154,4 кв.м. .

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 07.05.2018 зобов`язано Приватне підприємство Готельний комплекс Курорт Еліт звільнити державне майно бази відпочинку Зорі Тирасполя , розташоване за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 19, стягнуто з Малого підприємства Аліса на користь прокуратури Одеської області вартість комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи у розмірі 12500,00грн., стягнуто з Приватного підприємства Готельний комплекс Курорт Еліт на користь Прокуратури Одеської області вартість комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи у розмірі 12500,00грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2018р. рішення Господарського суду Одеської області від 11.04.2018 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10.10.2018 рішення Господарського суду Одеської області від 11.04.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2018р. у справі №916/759/16 скасовано повністю, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.05.2019 позов Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до відповідачів Малого підприємства Аліса та Приватного підприємства Готельний комплекс Курорт Еліт за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Затоківської селищної ради про витребування майна з чужого володіння та його звільнення - залишено без розгляду.

Залишаючи без розгляду позов прокурора, місцевий господарський суд зазначив, що прокурором не наведено обставин та не подано доказів, що підтверджують невиконання або неналежне виконання Фондом державного майна України, до основних завдань якого відповідно до статті 4 Закону України Про Фонд державного майна України відноситься управління об`єктами державної власності.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, Заступник прокурора Одеської області, звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.03.2019 про залишення позовної заяви без розгляду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Прокуратура зазначає, що ухвала Господарського суду Одеської області від 20.05.2019 у справі № 916/759/16 про залишення без розгляду позовної заяви Заступника прокурора Одеської області постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, перешкоджає подальшому провадженню у справі, у зв`язку з чим відповідно до статті 280 ГПК України підлягає скасуванню.

Скаржник, зазначає, що безпідставним є посилання суду першої інстанції, як на підставу прийнятого рішення, на п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України, відповідно до якого суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано, оскільки господарським судом Одеської області не лише відкрито провадження у справі № 916/759/16 за позовом прокурора, а й розглянуто її по суті.

З огляду на викладене, за твердженням прокурора ухвалення судом першої інстанції рішення про залишення без розгляду позовної заяви прокурора у справі № 916/759/16, провадження у якій відкрито з 2016 року після перевірки відповідності її форми та змісту вимогам процесуального Закону, в тому числі щодо: підписання її особою, яка має на те право; зазначення підстав для пред`явлення прокурором позову в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, є порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 174, 176 ГПК України.

Стосовно питання дотримання прокурором відповідної процедури, передбаченої положеннями ст. 23 Закону України Про прокуратуру , зазначає, що до звернення до суду з відповідною позовною заявою заступником прокурора області направлено на адресу Фонду державного майна України повідомлення, складене відповідно до вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру (копія повідомлення № 05/1-785вих16 від 24.03.2016 міститься в матеріалах справи).

В свою чергу, наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді Фондом державного майна України ніяким чином не заперечувалась та не оскаржувалась, що, в тому числі, підтверджується матеріалами справи, зокрема, підтриманням позивачем заявлених прокурором позовних вимог в повному обсязі.

У позовній заяві прокурором зазначено, що порушення інтересів держави які виниклих спірних правовідносинах полягає у незаконному відчуженні майна бази відпочинку Зорі Тирасполю , що є державною власність, та неправомірному володінні ним, що також підриває економічні інтереси держави. Також, прокурором визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В свою чергу, звертаючись до суду з відповідним позовом у справі № 916/759/16, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України Про прокуратуру , статті 53 ГПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому прокурором зазначено, що Фондом державного майна України самостійно заходи щодо захисту інтересів держави у судовому порядку не вживалися.

01.07.2019до суду апеляційної інстанції надійшов відзив Фонду державного майна України на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить задовольнити апеляційну скаргу прокурора.

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 (у складі головуючого судді Поліщук Л.В., суддів, Аленіна О.Ю., Мишкіної М.А.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.05.2019 у справі № 916/759/16.

У зв`язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Поліщук Л.В. з 02.07.2019 по 02.08.2019 та судді Мишкіної М.А. з 09.07.2019 по 11.08.2019, розпорядженням керівника апарату суду № 403 від 08.07.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2019, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Філінюк І.Г., судді Аленін О.Ю., Лавриненко Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2019 прийнято справу № 916/759/16 до провадження у зміненому складі суду: головуючий суддя: Філінюк І.Г., судді: Аленін О.Ю., Лавриненко Л.В. зі стадії підготовки справи до апеляційного розгляду. Розгляд апеляційної скарги призначено до розгляду на 01.08.2019 об 11:00.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.08.2019 провадження у справі № 916/759/16 зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 провадження у справі № 916/759/16 поновлено. Розгляд апеляційної скарги призначено на 22.10.2019 о 15:00 год.

У зв`язку з тим, що суддя зі складу колегії суддів Аленін О.Ю. та суддя Лавриненко Л.В. з 21.10.2019 по 03.11.2019 перебувають у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду № 675 від 21.10.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2019, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Філінюк І.Г., судді: Мишкіна М.А., Таран С.В.

Судове засідання 22.10.2019 не відбулося у зв`язку з тим, що суддя зі складу колегії суддів, який не є суддею-доповідачем Мишкіна М.А. відповідно до наказу від 21.10.2019 № 292-в перебувала у відпустці.

У зв`язку з тим, що суддя зі складу колегії суддів Таран С.В. перебувала у відрядженні з 24.10.2019 по 25.10.2019, а також те, що головуючий суддя Філінюк І.Г. відповідно до наказу від 09.10.2019, №282-в знаходитимуся у відпустці з 28.10.2019 по 22.11.2019, розпорядженням керівника апарату суду № 686 від 24.10.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2019, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Філінюка І.Г., судді: Богатир К.В., Мишкіна М.А.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 прийнято справу № 916/759/16 за апеляційною скаргою Заступника прокурора Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.05.2019 до провадження у зміненому складі суддів: головуючий суддя Філінюк І.Г. судді: Богатир К.В., Мишкіна М.А. Призначено розгляд апеляційної скарги на 25.11.2019 о 14:00 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 зупинено провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.05.2019 у справі № 916/759/16 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 провадження у справі № 916/759/16 поновлено з 15.12.2020. Розгляд апеляційної скарги призначено до розгляду на 15.12.2020 о 14:00 год.

У зв`язку з тимчасової непрацездатністю судді Мишкіної М.А. з 30.11.2020, розпорядженням керівника апарату суду № 545 від 14.12.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2020, для розгляду апеляційних скарг сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Філінюка І.Г., судді: Богатир К.В., Поліщук Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 прийнято справу № 916/759/16 до провадження у зміненому складі суддів: головуючий суддя Філінюк І.Г. судді: Богатир К.В., Поліщук Л.В.

Мале підприємство Аліса та Приватне підприємство Готельний комплекс Курорт Еліт не надали відзивів на апеляційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

У судове засідання 15.12.2020 з`явився прокурор та представник ПП Готельний комплекс Курорт Еліт . Прокурор просив суд задовольнити апеляційну скаргу, представник ПП Готельний комплекс Курорт Еліт просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Інші представники в судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги прокурора про витребування у Малого підприємства Аліса на користь держави в особі Фонду державного майна України майно бази відпочинку Зорі Тирасполя , яке розташоване за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 19, та складається з наступних будівель: їдальні літ. А загальною площею 581,1кв.м.; будівлі охорони літ. В загальною площею 18,6кв.м.; умивальник-душові літ. С загальною площею 51,7кв.м.; будівлі літ. Ж загальною площею 91,4кв.м.; більярдної літ. З загальною площею 47,2кв.м.; складу літ. Л загальною площею 42,9кв.м.; будівлі літ. О загальною площею 22,9кв.м., а також будівель тимчасового характеру: будиночок вагон, будиночок вагон, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок 2-місний, Будиночок 2-місний, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 ВЕР, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, Будиночок КСО-1 2 ВЕР, столова, підсобне приміщення, пральня, туалет, туалет, червоний куточок, умивальник, душові, склад-сарай, підвал, Будиночок КСО-1 1 ВЕР, Будиночок КСО-1 1 ВЕР, Будиночок КСО-1 1 ВЕР, Будиночок КСО-1 1 ВЕР, витребування у Приватного підприємства «Готельний комплекс Курорт Еліт (код 39420058) на користь держави в особі Фонду державного майна України майно бази відпочинку Зорі Тирасполя , яке розташоване за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 19, а саме: адміністративної будівлі літ. Б загальною площею 154,4кв.м, зобов`язано Мале підприємство Аліса (код 19061323) звільнення державного майна бази відпочинку Зорі Тирасполя , яке розташоване за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 19.

При зверненні з даним позовом в обґрунтування необхідності захисту інтересів держави в особі Фонду державного майна України прокурор вказав на те, що Фонд державного майна України після винесення судових рішень у справі № 916/2773/15 не вжив заходів щодо витребування від Малого підприємства Аліса державного майна бази відпочинку Зорі Тирасполю , у зв`язку з чим виникла необхідність представництва прокуратурою Одеської області в суді інтересів держави в особі Фонду державного майна України.Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру .

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Одночасно згідно з положеннями частин 3 - 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим .

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 906/982/19.

Так, позовні вимоги прокурора обґрунтовувалися тим, що спірне майно бази відпочинку Зорі Тирасполя є державною власністю, управління яким відповідно до законодавства здійснює Фонд державного майна України, який не розпоряджався цим майном на користь МП Аліса та ПП Лазурна 19 , у зв`язку з чим волі власника - держави щодо відчуження зазначеного майна не було; спірне майно вибуло з володіння держави поза її волі, а відповідачі безпідставно заволоділи ним, тому з посиланням на ст. ст. 316, 321, 328, 387, 388 ЦК України просив задовольнити позов.

Так, згідно з статтею 1 Закону України Про підприємства, установи, організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України від 10.09.1991 року № 1540 XII та ст. 1 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11.08.1994 року, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності та Протоколу між Кабінетом міністрів України і Урядом Республіки Молдова про внесення змін до Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11 серпня 1994 року від 12.07.2001 року №2666-11 майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України є державною власністю України.

Колегією суддів встановлено, що наступні обставини:

- З метою реалізації Угоди від 11.08.1994 року молдавською стороною висунуто майнові претензії перед державою Україна в особі Фонду державного майна України щодо бази відпочинку Зорі Тирасполя , забудовником якої було підприємство колишнього союзного підпорядкування - Тираспольське монтажне управління Тресту Молделектромонтаж Міністерства монтажних і спеціалізованих будівельних робіт СРСР. Проте, відповідно до висновку Фонду державного майна України щодо правового статусу майна бази відпочинку Зорі Тирасполя (смт. Затока, Білгород-Дністровський район, Одеська область) надані молдавською стороною документи не дають підстав зробити висновок, що будівництво бази відпочинку фінансувалось за рахунок власних коштів забудовника, що в свою чергу не дає можливості визнати зазначену базу відпочинку власністю Республіки Молдова.

- відповідно до Наказу Фонду державного майна України від 18.10.2004 року № 2176 база відпочинку Зорі Тирасполя є державною власністю України.

- у листопаді 2011 року МП Аліса отримано лист Затоківської селищної ради №1263/01-29/3 від 8 вересня 2011 року про припинення її рішенням №481 від 23 серпня 2011 року договору оренди земельної ділянки від 22 серпня 2001 року у зв`язку із закінченням терміну його дії та зобов`язання МП Аліса у місячний строк повернути земельну ділянку.

- 02.07.2015 Затоківська селищна рада звернулась до Фонду державного майна України зі зверненням, у якому інформувала про можливість руйнування та привласнення державного майна, у зв`язку з чим рада просила розглянути питання щодо передачі на відповідальне зберігання бази відпочинку Зорі Тирасполя Затоківській селищній раді Білгород - Дністровської міської ради Одеської області.;

- Фонд державного майна України листом від 01.07.2016 № 10-17-12458 звернувся до Затоківської селищної ради з проханням терміново поінформувати щодо стану зберігання майна бази відпочинку;

- листом від 05.07.2016 № 10-17-12807 Фонд державного майна України звернувся до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, Генеральної прокуратури України стосовно вжиття заходів щодо недопущення псування та знищення державного майна;

Відтак колегія суддів зазначає, що з 2004 року база відпочинку Зорі Тирасполя є державною власністю України, Фонд державного майна не здійснив жодної дії щодо перевірки стану державного майна, а також не ставились питання (вимога) щодо повернення база відпочинку Зорі Тирасполя від попередніх користувачів.

Фонд державного майна України лише 01.07.2016 звернувся до Затоківської селищної ради з проханням терміново поінформувати щодо стану зберігання майна бази відпочинку та листом від 05.07.2016 звернувся до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, Генеральної прокуратури України стосовно вжиття заходів щодо недопущення псування та знищення державного майна, отже лише після порушення провадження у даній справі, тобто з 2004 ніяких реагувань та дій не вчинялось.

Колегією суддів встановлено, що Фонд державного майна, як орган, на якого покладено відповідні повноваження, неналежним чином здійснював свої повноваження, що проявилось у неподанні позову самостійно до відповідачів.

Крім того, закінчення розгляду господарської справи № 916/2773/15 ніяким чином не починає відлік строку для звернення з позовними вимога у цій справі, оскільки база відпочинку Зорі Тирасполя як станом на початок розгляду № 916/2773/15 було державною власністю України так і на момент набранням рішення законної сили 24.02.2016.

Колегія суддів зазначає, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що Прокурор довів, що уповноважений орган, будучи наділеним відповідними повноваженнями із захисту інтересів держави, не вжив відповідних заходів для її захисту з 2004 року, допустивши неналежне виконання покладених на нього функцій, що свідчить про наявність обґрунтованих підстав, визначених Законом України Про прокуратуру , для звернення прокурором до суду з позовом у даній справі.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурором обґрунтовано наявність підстав, передбачених статтею 23 Закону України Про прокуратуру , для звернення до суду з позовом у даній справі, що полягають у неналежному здійсненні уповноваженим органом - Фондом державного майна захисту інтересів держави.

Залишаючи без розгляду позовну заяву прокурора, яка подана у березні 2016 року, та яка вже було предметом розгляду у суді першої, апеляційної та касаційної інстанції, та за результатом нового розгляду місцевий господарський суд не захистив права Держави України за наявності у позивача усіх правомірних очікувань щодо розгляду позовних заяв у тому числі продовж розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про не доведення прокурором нездійснення Позивачем захисту інтересів держави, та вважає необґрунтованим висновки суду першої інстанції про не доведення прокурором нездійснення чи неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд погоджується з доводами Прокурора, що в позовній заяві вказано обставини, які пов`язані з порушенням інтересів держави та зазначено обґрунтування необхідності захисту таких інтересів.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Частиною третьої статті 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Заступника прокурора Одеської області підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 20.05.2019 у справі № 916/759/16 скасуванню з направленням справи на розгляд до господарського суду Одеської області.

При цьому, у зв`язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.05.2020 у справі № 916/759/16 - скасувати.

Справу № 916/759/16 передати до господарського суду Одеської області для розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 17.12.2020.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук