Постанова

від 07.12.2020 по справі 908/539/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2020 року м.Дніпро Справа № 908/539/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Антоніка С.Г.

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача за первісним позовом: не з"явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача за первісним позовом: не з"явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веселівський елеватор" на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.09.2020 , ухвалене суддею Дроздовою С.С., повний текст якого складений 09.10.2020, у справі №908/539/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веселівський елеватор", Запорізька область Веселівський район, смт. Веселе,

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» Запорізька область, Веселівський район, смт. Широке,

про стягнення 570 000 грн. 00 коп.

за зустрічним позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Широке» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» , Запорізька область, Веселівський район, смт. Широке,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселівський елеватор» , Запорізька область Веселівський район, смт. Веселе,

про визнання недійсними п.п. 9.2, 9.8, 9.9, 9.11 Форвардного контракту від 17.05.2018

ВСТАНОВИВ:

28.02.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселівський елеватор» про стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство «Широке» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» 380 000 грн. 00 коп. попередньої оплати, 190 000 грн. 00 коп. штрафу.

31.03.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява Державного підприємства «Дослідне господарство «Широке» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселівський елеватор» про визнання недійсними п.п. 9.2, 9.8, 9.9, 9.11 Форвардного контракту № 17/05-18 від 17.05.2018.

Ухвалою суду від 16.04.2020 зустрічну позовну заяву Державного підприємства «Дослідне господарство «Широке» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» прийнято до розгляду. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 908/539/20. Ухвалено здійснювати розгляд справи № 908/539/20 за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.09.2020 у справі №908/539/20 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселівський елеватор» до Державного підприємства «Дослідне господарство «Широке» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Дослідне господарство «Широке» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселівський елеватор» 380 000 грн. попередньої оплати, 100 000 грн. штрафу, 8550 грн. судового збору, 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову Державного підприємства «Дослідне господарство «Широке» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселівський елеватор» відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням в частині відмови в задоволенні первісного позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "Веселівський елеватор" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, нез`ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема щодо підстав для зменшення розміру неустойки та зменшення розміру фактично понесених витрат на правничу допомогу, просить рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні первісного позову щодо стягнення 90 000 грн штрафу та 5 000 грн витрат на правничу допомогу скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні ці вимоги задовольнити у повному обсязі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції зменшив розмір пені без урахування критеріїв прямо встановлених законом, зокрема:

- ступеня виконання зобов`язання боржником (суд не прийняв до уваги, що термін прострочення виконання зобов`язання станом на дату ухвалення рішення фактично складає більше двох років і відповідач ухиляється від виконання зобов`язання без будь-якого обґрунтування причин недобросовісної поведінки), при цьому, окрім нарахування штрафу, позивач не застосовував до відповідача будь-яких інших майнових санкцій;

- майновий стан сторін (зокрема відповідача) взагалі не був об`єктом дослідження суду, відповідач не клопотав перед судом та не надавав будь яких доказів з даного приводу;

- інші інтереси сторін, які би заслуговували на увагу, судом не досліджувались та не були встановлені;

- встановлена судом неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, не заснована на доказах наявних в матеріалах справи.

Позивач наголошує на тому, що для підтвердження розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, ним надано: договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Припущення Відповідача про те, що на складання позовної заяви витрачено завеликий, на його думку, обсяг часу, не ґрунтуються на вимогах закону, так як законом обсяг часу необхідний для написання позову не встановлений.

Судом не прийнято до уваги:

- обсяг позовної заяви та інших процесуальних документів, поданих позивачем;

- тривалість розгляду справи;

- кількість судових засідань, в яких приймав участь представник позивача;

- віддаленість місцезнаходження позивача та його представника від місцезнаходження суду (більш ніж 100 кілометрів)

- складність справи,

як фактори, які впливають на розмір витрат.

Відповідач окрім припущень не надав суду будь-яких доказів, які би спростовували обґрунтованість розміру витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Веселівський елеватор" на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.09.2020 у справі №908/539/20; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 07.12.2020

Представник Позивача (скаржника), належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4900086854770, у судове засідання не з`явився.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст. 263 ГПК України, не скористався. Про відкриття провадження у справі, надання часу для подання відзиву, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4900086854789, однак у судове засідання не з`явився

Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представників сторін.

В судовому засіданні 07.12.2020 Центральним апеляційним господарським судом підписано вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

17.05.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «Веселівський елеватор» (далі - Покупець) та Державним підприємством «Дослідне господарство «Широке» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» (далі - Продавець) укладено Форвардний контракт №17/05-18 (Контракт).

Відповідно до п.1.1 Контракту, в порядку та на умовах визначених цим Контрактом Продавець зобов`язується виростити власними силами та передати Покупцю у власність базовий актив - сільськогосподарську продукцію Ячмінь 3 класу урожаю 2018 р., у номенклатурі, кількості та за цінами, вказаними в цьому Контракті, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його у кількості, строки та за ціною передбачених цим Контрактом.

Відповідно до п. 2.1 Контракту, Базовим активом за цим Контрактом виступає: Ячмінь 3 класу власного урожаю 2018 р., що відповідає ДСТУ 3769:98 «Ячмінь. Технічні умови» у кількості 100 +/- 10% тон в заліковій вазі Елеватора.

Згідно з п. 3.1 Контракту, поставка Товару Покупцю Здійснюється на умовах EXW «Франко-склад продавця» згідно Інкотермс. Товар поставляється транспортом Продавця на адресу: вул. Чарівна, 1, в смт. Веселе, Веселівського району Запорізької області.

Строк поставки Товару за цим Контрактом встановлювався до 10 вересня 2018 р. Місце відвантаження: Запорізька область, Веселівський район, с. Широке, Центральний тік ДП «ДГ «Широке» ДДСДС НААН» . (п. 3.2 Контракту).

Поставка вважається здійсненою в момент підписання уповноваженим представником Покупця видаткової накладної на Товар на базисі поставки відповідно до умов п.3.1. цього Контракту (п. 3.3 Контракту).

Згідно п.4.2 Контракту, вартість цього Контракту складає 380 000,00 грн. в тому числі ПДВ. Вартість контракту є кінцевою і зміні не підлягає.

Відповідно до п. 5.1 Контракту оплата вартості Товару проводиться Покупцем на умовах попередньої оплати траншами за погодженням Сторін у строк до 21 травня 2018 року.

За умовами п. 5.2 Контракту оплата проводиться у гривнях в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця, зазначений ним у рахунку на оплату.

Зобов`язання Покупця щодо оплати Товару вважаються виконаними з моменту списання останнього траншу з розрахункового рахунку Покупця (п.5.3 Контракту).

Пунктом 9.9 Контракту встановлено, що в випадку повернення суми попередньої оплати Продавець зобов`язаний сплатити Покупцю штраф в розмірі 50 % суми попередньої оплати.

Позивачем за первісним позовом здійснено попередню оплату на користь відповідача за первісним позовом в сумі 380 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 86 від 18.05.2018, № 88 від 18.05.2018 , № 90 від 21.05.2018.

Позивач (за первісним позовом) вказав на те, що ним було здійснено попередню оплату на користь відповідача (за первісним позовом) в сумі 380 000,00 грн., натомість відповідачем за первісним позовом не виконано своїх зобов`язань з поставки товару, в зв`язку з чим, позивач за первісним позовом звернувся з даним позовом до суду.

Крім того, Позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення 190 000,00 грн. штрафу на підставі п. 9.9 Контракту.

Частково задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем за первісним позовом не було поставлено позивачу товар, в зв`язку з чим сума попередньої оплати підлягає поверненню. Таким чином, вимога позивача (за первісним позовом) про стягнення з відповідача (за первісним позовом) суми попередньої оплати в розмірі 380 000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судом перевірено правильність нарахування штрафу та встановлено, що заявлена до стягнення сума в розмірі 190 000,00 грн. нарахована позивачем за первісним позовом вірно.

Враховуючи той факт, що сума штрафу є завищеною та складає 50 % неповернутої суми попередньої оплати, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, а також запроваджений по всій країні карантин, розглянувши подані документи, враховуючи неспіврозмірність заявленої суми штрафу до суми неповернутої попередньої оплати, ступінь вини відповідача (за первісним позовом) та приймаючи до уваги період невиконання свого зобов`язання, суд за своєю ініціативою зменшив суму штрафу до 100 000,00 грн., що підлягає стягненню з відповідача (за первісним позовом).

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що допустимими є встановлення в договорі, в тому числі й господарському, штрафних санкцій за порушення зобов`язань, які включають різні умови порушення, а тому наявність у Контракті штрафних санкцій, викладених умовами п.п. 9.2, 9.5, 9.8, 9.9, 9.10, 9.11 Контракту, не порушують норми чинного законодавства України.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).

Колегія суддів констатує, що рішення господарського суду оскаржується в частині зменшення розміру неустойки на 90 000,00 грн. та зменшення розміру фактично понесених витрат на правничу допомогу на 5 000,00 грн.

Оскільки рішення суду в частині стягнення попередньої оплати у розмірі 380 000,00 грн. та відмови у задоволенні зустрічного позову заявником апеляційної скарги не оскаржується, тобто не є вимогою апеляційної скарги, тому суд апеляційної інстанції законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині зменшення розміру неустойки на 90 000,00 грн. та зменшення розміру фактично понесених витрат на правничу допомогу на 5 000,00 грн. з наступних мотивів.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В матеріалах справи наявний сертифікат Торгово-промислової палати України № 8358 від 06.12.2018, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що викликані винятковими погодними умовами в період з 14.07.2018 по 07.09.2018, зокрема: довготривалими зливними дощами різної інтенсивності, градом, посиленням вітру, грозами, шквалами на території Веселівського району Запорізької області.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв даний сертифікат в якості доказів настання форс-мажорних обставин за спірним договором, оскільки, виходячи з його змісту вбачається, що він виданий на підтвердження форс-мажорних обставин за Договором поставки проса №01-08 від 01.08.2018 з ТОВ «ПРОФІН ТРЕЙД» , а отже не стосується спірного Контракту.

В той же час, незважаючи на те, що даний сертифікат не є доказом настання форс-мажорних обставин за спірним договором, він є належним та допустимим письмовим доказом несприятливих погодних умов, зокрема: довготривалих зливних дощів різної інтенсивності, граду, посилення вітру, гроз, шквалів на території Веселівського району Запорізької області в період з 14.07.2018 по 07.09.2018, оскільки виданий на підставі відповідних довідок Запорізького обласного центру з гідрометеорології.

Несприятливі погодні умови безумовно вплинули на можливість виконання відповідачем своїх зобов`язань на Контрактом щодо вирощування власними силами та передачі Покупцю у власність сільськогосподарської продукції - ячменю 3 класу урожаю 2018 року.

За таких обставин недопустимим є порушення принципу рівності суб`єктів господарювання, оскільки весь тягар негативних наслідків, зумовлених несприятливими погодними умовами, несе виключно Продавець за Форвардним контрактом №17/05-18, внаслідок застосування до нього штрафних санкцій Покупцем продукції.

В той же час, згідно з принципом співрозмірності (пропорційності) не можуть покладатися виключно на одну сторону зобов`язання, які перевищують межі необхідності.

Господарським судом вірно встановлено, що сума штрафу є явно завищеною та складає 50 % неповернутої суми попередньої оплати.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Враховуючи той факт, що:

- сума штрафу є явно завищеною та складає 50 % неповернутої суми попередньої оплати;

- беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, а також запроваджений по всій країні карантин;

- враховуючи неспіврозмірність заявленої суми штрафу до суми неповернутої попередньої оплати;

- приймаючи до уваги, що на можливість виконання відповідачем своїх зобов`язань на Контрактом безумовно вплинули несприятливі погодні умови,

суд першої інстанції правомірно за своєю ініціативою зменшив суму штрафу на 90 000,00 грн до 100 000,00 грн., оскільки вищезазначені обставини підтверджують висновок місцевого господарського суду про винятковість даного випадку, що надає право суду для зменшення неустойки та спростовує доводи апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Веселівський елеватор", колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Позивачем не надано належних у розумінні статей 74, 76, 79 Господарського процесуального кодексу України доказів отримання збитків/понесених ним втрат в результаті неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Контрактом.

Судом також було враховано інтереси Позивача, оскільки беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, господарський суд зменшив розмір заявлених штрафних санкцій менше ніж 50%, чим забезпечив дотримання балансу інтересів обох сторін.

Колегія суддів зауважує, що зменшення розміру штрафу є правом суду. При цьому, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів.

Щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу на 5 000,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказаний правовий висновок наведений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19.

Також Об`єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи Позивачем за первісним позовом разом із позовною заявою було додано копію Договору про надання правової допомоги від 02.01.2020, відповідно до п.п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

Вартість юридичної допомоги визначається у розмірі 1 500,00 грн. за одну годину наданої юридичної допомоги, крім представництва адвокатом інтересів клієнта в розгляді позову в суді (п. 4.2 Договору).

За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість (п. 4.4 Договору).

Позивачем надано акт приймання-передачі правової допомоги від 10.02.2020, відповідно до якого адвокатським об`єднанням надані клієнту наступні види правової допомоги:

1. Усне консультування директора Позивача щодо варіантів врегулювання правовідносин клієнта - 1 год.

2. Ознайомлення з наданими клієнтом документами, визначення норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, визначення судової практики, формування правової позиції та доказової бази - 2 год.

3. Складання тексту позовної заяви, підготування копій письмових доказів, підготування копії позовної заяви з додатками для направлення на адресу відповідача - 7 год.

Загальна кількість витрачених адвокатом годин на надання послуг складає 7 годин, вартість наданих послуг встановлена у розмірі 10 000,00 грн.

Як вбачається з платіжного доручення № 673 від 12.02.2020, позивач за первісним позовом сплатив Адвокатському об`єднанню 10000 грн. за правничу допомогу по даній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив щодо розподілу судових витрат та, відповідно, задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, вважає їх завищеними для такого позову. Зазначив, що фактично перелік документів, на підставі яких подано позов, становить 10 аркушів, 6 з яких - форвардний контракт, інше - рахунок та платіжні доручення. Факт відкриття судом спрощеного позовного провадження свідчить про нескладність справи.

Колегія суддів наголошує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, суд апеляційної інстанції з урахуванням приписів ч. 4 ст. 126, ч.5 ст.129 ГПК України, а також критерію розумності розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, а саме:

- складності справи, яка не є складною, про що свідчить факт відкриття судом спрощеного позовного провадження, через що вартість юридичної допомоги у розмірі 1 500,00 грн. за одну годину є завищеною;

- обсягу наданих відповідно до акту приймання-передачі від 10.02.2020 адвокатом послуг, які фактично стосувалися лише подання позовної заяви;

- з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін - непропорційності витрат на правову допомогу до предмета спору,

погоджується з висновком господарського суду, що заявлені позивачем за первісним позовом до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн. є завищеними.

Враховуючи обсяг наданих послуг та предмет позову, беручі до уваги співмірність витрат на правничу допомогу з заявленими позовними вимогами, господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що підлягають стягненню з позивача на користь відповідача до розумного розміру - до 5 000,00 грн.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що судом не прийнято до уваги:

- обсяг інших процесуальних документів, поданих позивачем;

- тривалість розгляду справи;

- кількість судових засідань, в яких приймав участь представник позивача;

- віддаленість місцезнаходження позивача та його представника від місцезнаходження суду (більш ніж 100 кілометрів),

як фактори які впливають на розмір витрат, є безпідставними, оскільки позивачем не надано (окрім акту від 10.02.2020 ) інших актів приймання-передачі правової допомоги, відповідно до яких під час розгляду справи адвокатським об`єднанням клієнту надана правова допомога, зазначена у апеляційній скарзі.

Доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Веселівський елеватор" прийняло у адвокатського об`єднання за актом приймання-передачі правову допомогу у вигляді участі у судових засіданнях, складанні інших, крім позовної заяви, процесуальних документів, позивачем не надано.

Приймаючи до уваги викладене, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Веселівський елеватор" про незаконність прийнятого судового рішення в частині зменшення місцевим господарським судом належного до стягнення штрафу на 90 000,00 грн. та зменшення розміру фактично понесених витрат на правничу допомогу на 5 000,00 грн. слід визнати необґрунтованими, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду відсутні, тому апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веселівський елеватор", Запорізька область Веселівський район, смт. Веселе на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.09.2020 у справі №908/539/20 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.09.2020 у справі №908/539/20 - залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Веселівський елеватор", Запорізька область Веселівський район, смт. Веселе, за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано - 17.12.2020.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя С.Г. Антонік