Ухвала

від 08.02.2021 по справі 908/539/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 908/539/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю " Веселівський елеватор"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2020 та рішення Господарського суду Запорізької області від 29.09.2020 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веселівський елеватор"

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України

про стягнення 570 000 грн

за зустрічним позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веселівський елеватор "

про визнання недійсними п.п. 9.2, 9.8, 9.9, 9.11 Форвардного контракту від 17.05.2018

ВСТАНОВИВ:

18.01.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю " Веселівський елеватор" Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2020 (повний текст складено 17.12.2020) та рішення Господарського суду Запорізької області від 29.09.2020 у справі № 908/539/20, подана 30.12.2020 безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Перевіривши доводи викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Предметом касаційного оскарження є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2020 про залишення без змін рішення Господарського суду Запорізької області від 29.09.2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом.

За змістом частини 7 статті 12 для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України передбачено, що ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2020 у розмірі 2 102,00 грн.

Предметом первісного позову у даній справі є стягнення 570 000 грн, що становить менше 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 500 = 1 051 000,00 грн станом на 2020 рік).

За змістом пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

При цьому у поданій касаційній скарзі не наведено обґрунтування випадку, передбаченого підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за якого судові рішення, зокрема у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути переглянуто у касаційному порядку.

Доводи касаційної скарги хоча і містять посилання на постанови Верховного Суду та неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, проте зводяться до незгоди із встановленими обставинами, не стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю " Веселівський елеватор" щодо необхідності відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не є належним чином обґрунтованими, у розумінні частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та відмовляє у відкритті касаційного провадження в даній справі.

Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю " Веселівський елеватор" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2020 та рішення Господарського суду Запорізької області від 29.09.2020 у справі № 908/539/20.

2. Оригінал касаційної скарги з додатками на 9 (дев`яти) аркушах в тому числі платіжне доручення від 28.12.2020 № 1075 на суму 4 204,00 грн повернути Товариству з додатковою відповідальністю " Веселівський елеватор".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак