Рішення

від 14.12.2020 по справі 904/4857/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2020м. ДніпроСправа № 904/4857/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Головахи К.К., розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Ясашного Віктора Володимировича, м. Ковель, Волинська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Машин", м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтер-Ліс", м. Кременчук

про стягнення заборгованості у сумі 44 392,92 грн. за договором про організацію перевезення

Представники:

Від позивача - не з`явився

Від відповідача - не з`явився

Від третьої особи - не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець Ясашний Віктор Володимирович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Машин" заборгованості у сумі 44 392,92 грн. за договором про організацію перевезення.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом № 25/11 від 25.11.2019 та Договору - заявки на перевезення вантажу №4 від 31.01.2020, в частині виконання грошового зобов`язання.

Ухвалою від 07.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

13.10.2020 Відповідач направив заперечення відносно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в яких заперечує факт укладання договору - заявки №4 від 31.01.2020 року, факт споживання послуги з перевезення вантажу та, як результат, стверджує про відсутність обов`язку з оплати за спірним договором - заявкою послуги з перевезення та просить здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.10.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтер - Ліс" та призначено судове засідання на 26.10.2020.

Ухвалою суду від 26.10.2020 задоволено клопотання Відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/4857/20 за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 17.11.2020.

17.11.2020 відкладено підготовче засідання на 24.11.2020.

06.11.2020 на електронну пошту суду та 11.11.2020 до канцелярії суду від третьою особи надійшли пояснення, в яких зазначено, що як вбачається з CMR А №484591 від 04.02.2020, ТОВ Компанія Інтер-Ліс виступає відправником товару з м. Кременчука Полтавської області.

Перевезення товару по вказаній CMR, здійснено відповідно до Договору-заявки № 10 від 31.01.2020 до договору № 27/11 від 27.11.2019 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом, укладеного між ТОВ Компанія Інтер Ліс та ТОВ Світ Машин , де останній виступав виконавцем, а ТОВ Компанія Інтер-Ліс - замовником, марка та номер авто - MAN НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій - ОСОБА_1 .

Згідно Договору № 27/11 від 27.11.2019, укладеного між ТОВ Компанія Інтер-Ліс (замовник) та ТОВ Світ Машин (експедитор), замовник доручає, а експедитор приймає на себе повноваження і обов`язки від імені замовника здійснити пошук та підбір транспортних засобів з метою організації перевезення та доставки вантажів автомобільним транспортом по території України та за її межами.

Третя особа зазначає, що виконуючи свої зобов`язання за вищевказаним договором, ТОВ "Світ Машин" організувало перевезення та доставку вантажу з замовленням ТОВ Компанія Інтер-Ліс .

Ухвалою від 17.11.2020 розгляд справи відкладено на 24.11.2020.

23.11.2020, на виконання ухвали суду від 17.11.2020, представник Третьої особи на електронну пошту суду направив лист з додатками та надав копію Акта приймання-передачі та CMR.

Ухвалою від 24.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14.12.2020.

09.12.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач не надав доказів на підтвердження доводів наведених у відзиві.

Також від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд звертає увагу на те, що ухвали суду також направлені на електронні адреси сторін.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 14.12.2020 виготовлено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ:

Предметом доказування позову є встановлення обставин укладання договору перевезення та договору-заявки на перевезення вантажів, факту надання послуг по перевезенню вантажів, їх вартість та строки розрахунку за ці послуги та порушення відповідачем строків оплати за виконі послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2019 між Фізичною особою-підприємцем Ясашним Віктором Володимировичем (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Маши» (далі - відповідач, експедитор) укладено Договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом № 25/11 (далі - договір).

Предметом цього договору є взаємовідносини сторін, які виникають при плануванні, взаєморозрахунках та здійсненні перевезень вантажів автомобільним транспортом на території України, а також країн ближнього та дальнього зарубіжжя (п. 1.1. договору)

Пунктом 1.2. договору встановлено, що виконавець на підставі письмових заявок від експедитора виконує транспортне перевезення вантажу шляхом залучення транспортних засобів, які належать виконавцю, у відповідності до умов цього договору та заявок.

Згідно п. 2.4. договору перевезення здійснюються на підставі письмових заявок, які виконавцю вручаються кур`єром, направляються по пошті або факсом.

Заявка повинна містити в собі наступні данні: маршрут (пункт відправлення та пункт призначення), дата подачі транспорту під завантаження та вивантаження, час та місце завантаження та вивантаження, повні данні про вантаж, що перевозиться (вид, найменування, кількість місць, вага брутто, вид та розмір пакування та інше), адреса завантаження та вивантаження, ПІБ водія, коди міст та телефони контактних осіб, місця митного оформлення вантажу, вимоги до автомобіля (об`єм, вага), найменування виконавця, найменування та державний номер транспортного засобу та пре цепу, які надані під завантаження, розмір плати виконавцю (допускається зазначення як загального розміру - єдиною сумою, яка належить перерахування виконавця, так само із зазначенням детальної розшифровки витрат, які складають вартість послуги), а також інші відомості та вимоги, зазначення яких сторони вважатимуть необхідними для здійснення організації перевезення (п. 2.5. договору).

Відповідно до п. 2.7. договору заявки, є додатком до договору та виконуються у відповідності до умов договору.

Виконавець зобов`язаний на підставі заявки здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом по маршруту та в строки, які узгоджені в заявці (пп. 3.1.2. договору).

Виконавець зобов`язаний надати оригінали актів виконаних робіт, податкової накладної, товарно-супровідних документів з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та інших документів, передбачених заявкою на протязі 15-ти робочих днів з моменту доставки вантажу (пп. 3.1.9 договору).

Експедитор зобов`язаний своєчасно проводити оплату послуг виконавця з коштів, отриманих від замовника в порядки та строки передбачені цим договором або в порядку та строки, які визначені у заявці (пп. 3.2.3. договору).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що усі розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України.

Згідно із п. 4.2. договору вартість послуг за перевезення вантажу є договірною та визначається в заявці.

У відповідності до п. 4.3. договору оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця з коштів, які отримані від замовника, на протязі 10 банківських днів з моменту отримання від виконавця оригіналів документів (якщо в заявці не вказано інше): акт виконаних робіт, податкова накладна, ТТН (СМР) з відміткою про отримання вантажу та інших документів, передбачених заявкою. При міжнародних перевезеннях оригіналом акту виконаних робіт вважається акт, в якому вказана вартість транспортних послуг за межами території України (до пункту пропуску), а також загальна суму фрахту по перевезенню.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2019 року, а в частині зобов`язань - до їх повного виконання сторонами (п. 6.5. договору).

Пунктом 6.6. договору встановлено, що цей договір вважається продовженим на один рік, якщо за 30 днів до закінчення строку його дії ні одна зі сторін письмово не заявила другій стороні про свій намір закінчити по ньому відносини, або змінити його умови. Аналогічний механізм пролонгації діє на всі інші роки.

31.01.2020 сторонами підписано договір - заявку № 4 до договору № 25/11 від 25.11.2019, згідно якої:

- маршрут перевезення - Кременчук (Україна) - 97514 Oberaurach (Німеччина);

- дата та час завантаження - 036.02.2020;

- строк доставки - до 10.02.2020;

- найменування вантажу, вид упаковки - Меблевий щит;

- вага вантажу, тип та об`єм авто - 23т, бокова, заднє завантаження;

- вантажовідправник/адреса завантаження - м. Кременчук, вул.. Профспілкова, 9;

- пункт митного оформлення (замитнення) - Кременчуг;

- погранпереход - п/п Ягодин;

- пункт митного оформлення (розмитнення) - Agencja ceina Sh. Z.o.o. TTOC Swicko 37 Pokoj 22 69-100 Slubice;

- вантажоодержувач/адреса вивантаження - Ahrutter Snr 22-Postfach 27. D97514 Oberaurach-Unterschlechach;

- вартість перевезення та порядок розрахунків - безготівковий розрахунок 1 600 євро по курсу НБУ на день вивантаження, на протязі 7 днів по оригіналам документів.

Як зазначено в позовній заяві, 10.02.2020, згідно вказаного договору - заявки, вантаж доставлено вантажоодержувачу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною - СМR А № 484591 від 04.02.2020 (а.с. 16).

Оригінали вказаної товарно-транспортної накладної, акту виконаних робіт № 31 від 10.02.2020 та рахунок № 31 від 10.02.2020 на суму 44 392,92 грн., 20.02.2020 направлені на адресу відповідача, що підтверджується копією експрес-накладної № 20450207649668 (а.с. 19).

24.02.2020 вказані документи отримані відповідачем, що підтверджується відстеженням відправлення експрес-накладної № 20450207649668 від 20.02.2020 на веб-сайті ТОВ Нова Пошта (а.с. 20).

Відповідач підписаний акт виконаних робіт № 31 від 10.02.2020 позивачеві не повернув, рахунок № 31 від 10.02.2020 на суму 44 392,92 грн. не оплатив.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами та претензіями з вимогою оплатити суму боргу (а.с.21 - 26), однак відповідач відповідей на заяви та претензії не надав, суму боргу не оплатив, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно до Господарського Кодексу України, на підставі господарсько-договірних відносин між сторонами виникли майнові господарсько-договірні зобов`язання.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з перевезення вантажу.

Перевезення вантажу будь-яким видом транспорту складається з трьох елементів: навантаження, переміщення та вивантаження вантажу, основним з яких є саме перевезення вантажу, що здійснюється на підставі окремого договору, правове регулювання якого у загальній формі закріплено в главі 64 Цивільного кодексу України та главою 32 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст.ст. 610, 615 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк (ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України).

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 13 договору оплата наданих послуг за договором здійснюється на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі послуг після дати надання послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, виконання умов договору позивачем підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) 484591 (а.с. 16).

Строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості від представників сторін не надійшло, відповідач належними та допустимими доказами доводи позивача не спростував, що є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Посилання відповідача на те, що договір-заявка № 4 від 31.01.2020 є підробленим, акт не відповідає вимогам законодавства судом не приймається на підставі наступного.

Як вбачається з CMR А №484591 від 04.02.2020, ТОВ Компанія Інтер-Ліс виступила відправником товару з м. Кременчука Полтавської області.

Перевезення товару по вказаній CMR, здійснено відповідно до Договору-заявки № 10 від 31.01.2020 до договору № 27/11 від 27.11.2019 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом, укладеного між ТОВ Компанія Інтер Ліс та ТОВ Світ Машин , де останній виступав виконавцем, а ТОВ Компанія Інтер-Ліс - замовником, марка та номер авто - MAN НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій - ОСОБА_1 .

Згідно Договору № 27/11 від 27.11.2019, укладеного між ТОВ Компанія Інтер-Ліс (замовник) та ТОВ Світ Машин (експедитор), замовник доручає, а експедитор приймає на себе повноваження і обов`язки від імені замовника здійснити пошук та підбір транспортних засобів з метою організації перевезення та доставки вантажів автомобільним транспортом по території України та за її межами.

Крім того, ТОВ Компанія Інтер-Ліс надано Акт надання послуг № 21 від 10.02.2020, який підтверджує надання ТОВ Світ Машин (експедитором) послуг, а саме траспортно-експедиційних послуг по маршруту м. Кременчук (Україна) - 97514 Oberaurach (Німеччина); авто АС3140СЕ/ НОМЕР_2 на загальну суму 47 083,00 грн. (а.с. 114).

Згідно Акту виконаних робіт (послуг) № 31 від 10.02.2020 позивач надав відповідачеві послуги з перевезення вантажу за маршрутом: Кременчук, Полтавська область (Україна) - м/п Ягодин - 97514 Oberaurach (Німеччина) на загальну суму 44 392,92 грн., автомобілем MAN НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій - ОСОБА_1 (а.с. 17).

Отже викладеним спростовується посилання відповідача на те, що договір-заявка № 4 від 31.01.2020 є підробленим та акт № 31 від 10.02.2020 не відповідає вимогам законодавства, оскільки фактично послуги перевезення були надані відповідачу, що також підтверджується поясненнями третьої особи.

Посилання відповідача на те, що умови договору передбачають виконання зобов`язання відповідача по оплаті наданих послуг в іноземній валюті, судом не приймаються на підставі наступного.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що усі розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України.

Згідно із п. 4.2. договору вартість послуг за перевезення вантажу є договірною та визначається в заявці.

А договором - заявкою № 4 до договору № 25/11 від 25.11.2019 встановлено, вартість перевезення та порядок розрахунків - безготівковий розрахунок 1 600 євро по курсу НБУ на день вивантаження, на протязі 7 днів по оригіналам документів.

Отже розрахунки за договором визначено в національній валюті України (гривні).

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача у розмірі 44 392,92 грн.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення з відповідача судові витрати, серед яких сплачений судовий збір у сумі 2 102,00 грн., попередньо визначені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких - витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі подання сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Системний аналіз зазначених законодавчих норм дозволяє дійти висновку, що практична реалізація принципу судочинства в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у постанові об`єднано палати Верховного Суду у складі Касаційного гоподарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Заявляючи у позові про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, позивач лише попередньо визначив їх розмір, інших необхідних для цього дій не вчинив.

Разом з тим, у позові заявлено про те, що докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу будуть подані відповідно до положень ст. 129 ГПК України.

За таких обставин, на час винесення рішення, витрати на професійну правничу допомогу між сторонами не розподіляються.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю

З огляду на викладене, позивач може звернутися до суду з відповідним клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору у розмірі 95,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця Ясашного Віктора Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Машин", Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтер-Ліс" про стягнення заборгованості у сумі 44 392,92 грн. за договором про організацію перевезення - задовольнити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Машин" (49051, м. Дніпро, вул. Столєтова, буд. 11 А, код ЄДРПОУ 42868804) на користь Фізичної особи-підприємця Ясашного Віктора Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) суму основного боргу у розмірі 44 392,92 грн. та 2 102,00 грн. - витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17.12.2020

Суддя Н.Г. Назаренко