Ухвала

від 17.12.2020 по справі 916/3245/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 916/3245/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г.М., Уркевич В. Ю.,

перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2020

у справі № 916/3245/17

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

про стягнення 484 473, 52 грн,

В С Т А Н О В И В:

12.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 (повний текст складено 22.10.2020) про закриття апеляційного провадження у справі № 916/3245/17.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 17.11.2020 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К.- головуючий, Случ О.В., Волковицька Н.О.

У зв`язку з перебуванням суддів Волковицької Н.О. та Случа О.В. на лікарняному призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 916/3245/17.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 17.12.2020 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г.М., Уркевич В. Ю.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами ч. 1 ст. 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (ч. 2 ст. 293 ГПК України).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в ч. 2 ст. 293 вказаного Кодексу, що повністю узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ, положеннями ст.129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

Предметом касаційного оскарження є ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2020, якою закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2020 у справі № 916/3245/17 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Апеляційним господарським судом встановлено, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказував на такі обставини:

- ОСОБА_1 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" (далі - ТОВ "Морський клуб ТЦФ") із часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 70%, при цьому оскаржуване рішення стосується його прав, інтересів та обов`язків, зокрема, порушує корпоративні права останнього на управління товариством відповідача, адже цим судовим рішенням стягнуто з ТОВ "Морський клуб ТЦФ" заборгованість за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 20.09.2005 №ДФ-28 на умовах додаткових угод від 06.11.2013 №ДФ-28/5 та від 04.09.2014 №ДФ-28/6 без урахування того, що вказані додаткові угоди є значними правочинами, які були укладені директором товариства відповідача з перевищенням наданих йому статутом повноважень за відсутності рішення загальних зборів учасників ТОВ "Морський клуб ТЦФ", тобто за відсутності згоди ОСОБА_1 як учасника цього товариства на їх укладення, тому місцевий господарський суд, стягнувши заборгованість, розраховану на умовах вищенаведених додаткових угод, фактично визнав їх укладеними, тобто вирішив питання про укладення значних правочинів, між тим вирішення даного питання приписами закону та положеннями статуту віднесене до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, та, зокрема, апелянта як учасника відповідача;

- оскаржуваним рішенням суд першої інстанції безпідставно вирішив питання про виконання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 20.09.2005 №ДФ-28, визнаного поновленим рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі №916/4494/15, без його фактичного виконання у спосіб, визначений у виконавчому документі - наказі Господарського суду Одеської області від 04.01.2016 № 916/4494/15, а саме: шляхом передачі майна ОСОБА_1 на підставі акта приймання-передачі, чим порушив права останнього, який є стягувачем за вказаним наказом.

- оскаржуване рішення порушує його процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція) положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків, оскільки місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вирішив питання, віднесене законом та статутом ТОВ "Морський клуб ТЦФ" до виключної компетенції загальних зборів учасників, зокрема, ОСОБА_1 як учасника товариства відповідача з вирішальною часткою у розмірі 70% статутного капіталу, не залучивши при цьому останнього до участі у справі.

При прийнятті оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості, пені та відсотків річних за договором оренди від 20.09.2005 №ДФ-28, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) (далі - відділення Фонду) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Морський клуб ТЦФ" (орендар), правонаступником якого є ТОВ "Морський клуб ТЦФ" щодо нерухомого майна державної форми власності, яке перебуває на балансі Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (балансоутримувач), правонаступником якого є Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "Адміністрація морських портів України").

Отже, спірні правовідносини між сторонами у даній справі виникли у зв`язку з невиконанням відповідачем як юридичною особою та суб`єктом господарювання умов договору оренди в частині сплати орендних платежів, при цьому орендарем за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 20.09.2005 №ДФ-28 є юридична особа ТОВ "Морський клуб ТЦФ", у той час як ОСОБА_1 не є стороною даного договору.

Судом зазначено, що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 20.09.2005 №ДФ-28 не спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків ОСОБА_1 , оскільки права та обов`язки останнього як учасника товариства відповідача встановлюються законом та статутом товариства, а не договором.

Беручи до уваги положення ст. 80, ч. ч. 1, 2 ст. 83, ст. 96 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 55 ГПК України, суд апеляційної інстанції вказав на те, що у спірних правовідносинах відповідальною за невиконання зобов`язань зі сплати орендних платежів за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 20.09.2005 №ДФ-28 є сторона цього договору ТОВ "Морський клуб ТЦФ" як юридична особа, тобто спір у даній справі фактично є спором, що виник при виконанні товариством відповідача вищезазначеного договору у процесі здійснення останнім господарської діяльності, при цьому цей спір не має ознак корпоративного та жодним чином не стосується корпоративних відносин та корпоративних прав учасників ТОВ "Морський клуб ТЦФ".

Врахувавши зазначені обставини, господарський апеляційний суд дійшов висновку, що спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин щодо сплати ТОВ "Морський клуб ТЦФ" орендних платежів, тобто щодо виконання господарських зобов`язань, і не впливає на права та обов`язки ОСОБА_1 як учасника цього товариства, який в силу ч. 3 ст. 96 ЦК України не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а тому апелянт як учасник товариства відповідача не є учасником спірних правовідносин у даній справі.

Крім того, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги посилання апелянта на укладення посадовою особою ТОВ "Морський клуб ТЦФ" додаткових угод від 06.11.2013 № ДФ-28/5 та від 04.09.2014 №ДФ-28/6 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 20.09.2005 №ДФ-28 з перевищенням повноважень, у зв`язку з тим, що дійсність зазначених додаткових угод не є предметом даного спору.

При цьому апеляційним господарським судом зауважено, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду жодним чином не змінює порядок виконання наказу Господарського суду Одеської області від 04.01.2016 №916/4494/15 та не суперечить рішенню суду першої інстанції у вказаній справі, на виконання якого було видано цей наказ, чим спростувано доводи апелянта про порушення його прав як стягувача за даним виконавчим документом.

Враховуючи вищевикладені обставини та беручи до уваги те, що як мотивувальна частина рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2020 у справі № 916/3245/17 не містить жодного висновку суду про права та обов`язки ОСОБА_1 , так і резолютивна частина вказаного рішення не стосується прав та обов`язків скаржника, що свідчить про відсутність правового зв`язку між оскаржуваним рішенням та апелянтом як учасником ТОВ "Морський клуб ТЦФ", Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що права ОСОБА_1 вказаним судовим рішенням не порушені, а тому останній не є належним суб`єктом апеляційного оскарження в розумінні процесуального закону, у зв`язку з чим закрив апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Отже, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2020 у справі №916/3245/17, суд апеляційної інстанції зазначив, що питання про права і обов`язки ОСОБА_1 судом першої інстанції не вирішувались.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

З наведеної вище норми слідує, що особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку ст. 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним.

За таких обставин ГПК України передбачає необхідність з`ясування апеляційним господарським судом наявності правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі; чи вирішено місцевим господарським судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням.

Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже, немає і суб`єкта апеляційного оскарження.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку ст.ст. 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не береться до уваги.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 09.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 910/2635/17, від 19.06.2018 у справі №904/1192/16 і полягає в тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою собою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України шляхом закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у даній справі не вирішувались будь-які питання щодо прав, інтересів або обов`язків ОСОБА_1 як власника 70% статутного капіталу ТОВ "Морський клуб ТЦФ".

У поданій касаційній скарзі скаржник не спростував наведених висновків апеляційного господарського суду та не довів неправильне застосування ним норм процесуального права (п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України).

Колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що суд апеляційної інстанції, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, правомірно закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2020 у справі № 916/3245/17 з дотриманням процесуальних норм чинного законодавства.

Слід зазначити, що у справі № 916/1743/18, де тотожними є сторони, предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 03.12.2020 викладено аналогічний висновок щодо застосування п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

У рішенні ЄСПЛ від 23.10.1996 (Levages Prestations Services v. France (заява № 21920/93, п. 48) вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" ст. 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Враховуючи викладене, колегія суддів визнає касаційну скаргу необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі №916/3245/17 на підставі ч. 2 ст. 293 ГПК України, оскільки у даній справі правильне застосовування норми процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Окрім цього, Суд зазначає, що дана ухвала винесена в межах розумних строків з урахуванням перебування судді на лікарняному.

Керуючись ст. ст. 234, 264, 293, 304 ГПК України, Суд,-

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі № 916/3245/17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Мачульський Г.М.

Уркевич В. Ю.