Постанова

від 15.12.2020 по справі 260/1329/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/1329/20 пров. № А/857/13925/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді Ніколіна В.В.

суддів Большакової О.О., Пліша М.А.

за участі секретаря судового засідання Кітраль Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спільного українсько-угорського підприємства Аркела у формі товариства з обмеженою відповідальністю на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду (суддя - Дору Ю.Ю., м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом Спільного українсько-угорського підприємства Аркела у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-угорське підприємство Аркела у формі товариства з обмеженою відповідальністю в квітні 2020 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2020 №0002143307 в частині визначення штрафних санкцій в сумі 101303,49 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі №260/1329/20 позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В доводах апеляційної скарги посилаючись на норми процесуального права вказує, що в суду першої інстанції не було підстав для залишення адміністративного позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 КАС України, оскільки позивачем засобами електронного зв`язку до суду першої інстанції було подане клопотання про зупинення провадження у справі, яке залишилось не вирішеним судом першої інстанції.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду першої інстанції, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 КАС України, суд першої інстанції виходив із того, що мали місце неодноразові неявки позивача (представника позивача) у судові засідання без поважних причин, без надання підтверджуючих доказів про причини неприбуття та без наявності заяви про розгляд справи за його відсутності. При цьому суд дійшов висновку, що неявка представника позивача перешкоджає розгляду справи, оскільки її присутність є необхідною умовою дотримання принципу рівності усіх учасників справи перед законом і судом, розгляд справи за відсутності представника позивача на підставі наявних у ній доказів є неможливим.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта, з огляду на наступне.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55 Конституції України).

За визначенням частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями частини п`ятої статті 205 КАС України передбачено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Приписами пункту 4 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

За змістом наведених норм процесуального законодавства вбачається, що залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 205, пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України, можливе виключно за існування сукупності таких умов: а) належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання; б) відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності; в) неявка (повторна неявка, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) позивача в судове засідання (підготовче засідання) без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки; г) неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача; ґ) відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.

Надаючи правову оцінку встановленим судом першої інстанції обставинам, що передували прийняттю оскаржуваного рішення про залишення позову без розгляду, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як підтверджується наявними у справі матеріалами, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у адміністративній справі за вказаним позовом.

Ухвалою суду від 20 липня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Вказаною ухвалою призначено розгляд справи на 11.09.2020 о 09:00 год., про що повідомлено уповноважених представників сторін 20.07.2020.

11.09.2020 розгляд даної адміністративної справи не відбувся у зв`язку із перебуванням головуючого судді Дору Ю.Ю. у нарадчій кімнаті по розгляду іншої адміністративної справи №260/2957/20, про що у матеріалах справи міститься довідка. У зв`язку з цим розгляд справи було відкладено на 24.09.2020 о 10:00 год., про що повідомлено уповноважених представників сторін, що підтверджується їхніми особистими підписами про отримання повістки.

У судове засідання 24.09.2020 представник позивача не з`явилася, хоча по дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином. Водночас, 24.09.2020 подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи на 25.09.2020 на 16:10 год. у зв`язку із неможливістю взяти участь у справі з технічних причин. До вказаного клопотання представником позивача не було долучено жодних доказів в обґрунтування неможливості прибуття у судове засідання.

Відтак, у зв`язку з необґрунтованістю поданого клопотання, у судовому засіданні ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 24.09.2020, відмовлено у задоволенні вказаного клопотання та дану неявку представника позивача у судове засідання визнано такою, що є без поважних причин. У зв`язку з першою неявкою представника позивача без поважних причин у судове засідання та неможливістю розгляду справи за відсутності представника позивача розгляд справи було відкладено 06.10.2020 об 11:00 год.

Повістку про виклик у судове засідання на 06.10.2020 об 11:00 год. представник позивача отримала особисто під розписку.

06.10.2020 представник позивача у судове засідання повторно не з`явилася, про причини неприбуття суд не повідомила та клопотань про відкладення до суду не подавала.

У зв`язку з неможливістю розгляду даної адміністративної справи за відсутності уповноваженого представника позивача, з огляду на необхідність повного та об`єктивного з`ясування обставин справи шляхом надання усних пояснень представником позивача, ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 06.10.2020 дану неявку представника позивача визнано такою, що є без поважних причин, розгляд справи було відкладено на 22.10.2020 на 11:40 год., про що повідомлено учасників справи згідно вимог КАС України, так, зокрема, представником позивача повістку про виклик отримано 06.10.2020, про що свідчить особистий підпис представника позивача.

У судове засідання призначене на 22.10.2020 об 11:40 год. представник позивача повторно не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином та завчасно. Про причини неприбуття у судове засідання суд не повідомляла та клопотань про відкладення розгляду справи не подавала.

У судовому засіданні 22.10.2020 судом першої інстанції було констатовано про повторне неприбуття представника позивача у судове засідання.

При цьому, важливо зазначити, що заяви від представника позивача про розгляд справи за її відсутності на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду не надходило. Разом з тим, позивачем не наведено у апеляційній скарзі доводів, які б давали суду апеляційноїінстанції підстави для висновку про неправильну правову оцінку обставинам щодо неповажності підстав неприбуття у судові засідання суду першої інстанції, призначені на 24.09.2020, 06.10.2020 та 22.10.2020.

При цьому жодних причин, які б давали підстави вважати об`єктивною неможливість прибуття у судові засідання представником позивача, останнім позивачем не зазначено.

Крім того, позивачем у апеляційній скарзі не ставиться під сумнів, що у суду першої інстанції була відсутньою заява про розгляд справи за відсутності позивача.

За таких обставин, з огляду на третє неприбуття позивача у судове засідання без поважних причин і без повідомлення про причини неявки та зважаючи на відсутність заяви про розгляд справи за відсутності позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишення адміністративного позову без розгляду.

Щодо доводів апелянта про те, що ним надсилалось до суду першої інстанції засобами електронного зв`язку клопотання про зупинення провадження у справі, то суд звертає увагу на таке.

Будучи ініціатором судового розгляду справи, позивач, в першу чергу, має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права. При цьому, визначальними процесуальними обов`язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи, дотримання процесуальних строків.

Суд зазначає, що у нормах процесуального законодавства закріплено обов`язок учасників судового процесу (до яких віднесено й позивача), які не можуть із поважних причин прибути до суду, завчасно повідомити про це суд у будь-який незаборонений законом спосіб.

Колегія суддів зауважує, що згідно приписів статті 199 КАС України після відкриття судового засідання головуючим суддею, секретар судового засідання доповідає суду, хто з викликаних у справі осіб з`явився в судове засідання, хто з учасників справи бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чи повідомлено тих учасників справи, хто не з`явився, про дату, час і місце судового засідання в порядку, визначеному цим Кодексом.

Надалі відповідно до частини першої статті 202 КАС України головуючий встановлює особи тих, хто прибув у судове засідання, а також перевіряє повноваження посадових і службових осіб, їхніх представників.

Тобто, відкриваючи судове засідання судом в першу чергу з`ясовується явка сторін та можливість подальшого судового розгляду адміністративної справи за відсутності когось із сторін.

Лише після вищезазначених процесуальних дій, головуючий у відповідності до положень статті 204 КАС України з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано вищенаведеної стадійності судового процесу та належним чином застосовано наслідки неявки в судове засідання представника позивача після оголошення секретарем судового засідання явки учасників справи та встановлення можливості подальшого судового розгляду адміністративної справи за відсутності когось із сторін.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що в суду першої інстанції були відсутні підстави розглядати заявлене позивачем клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки суд не переходив до стадії розгляду заяв та клопотань. Більше того, подане представником позивача клопотання не містить відомостей про можливість розгляду такого без участі позивача. Натомість для розгляду судом вказаного клопотання суду необхідно з`ясувати думку, як позивача, так і відповідача щодо можливості його задоволення. При цьому, позивач не був позбавлений можливості прибути у судове засідання особисто чи взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та у передбачений законодавством спосіб виявити волевиявлення щодо того чи іншого процесуального питання. Враховуючи, що позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, то в суду першої інстанції були відсутні підстави розглядати вказане клопотання.

Суд апеляційної інстанції також зауважує, що будучи ініціатором судового розгляду, позивач в першу чергу має активно, використовувати власні процесуальні права, тобто здійснювати їх з метою, з якою такі права були надані, при цьому визначальними процесуальними обов`язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляд адміністративної справи та дотримання процесуальних строків. Оскільки позивач був належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, проте, тричі до суду не прибув, іншого представника не направив, зазначене свідчить про неналежне виконання своїх обов`язків, встановлених статтею 44 КАСУкраїни.

Враховуючи викладене та з огляду на імперативні приписи пункту 4 частини першої статті 240 КАС України, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження позивача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись частиною третьою статті 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Спільного українсько-угорського підприємства Аркела у формі товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №260/1329/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. О. Большакова М. А. Пліш Повне судове рішення складено 17 грудня 2020 року

Помічник заступника голови суду Довгополов Артем Олександрович

17.12.2020