Постанова

від 16.12.2020 по справі 806/1146/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16 грудня 2020 року

справа № 806/1146/16

адміністративне провадження № К/9901/35272/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у складі суддів Шевчук С. М., Бучик А. Ю., Майора Г. І.

у справі № 806/1146/16

за позовом Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в м. Житомирі

до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

про визнання незаконним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Відділ урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в м. Житомирі (далі - платник єдиного внеску, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання незаконним та скасування рішення податкового органу від 23 травня 2015 року № 0004801303, яким за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосовано фінансові санкції в сумі 29095,60 грн та нараховано пеню в сумі 17425,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в структурі Відділу в 2015-2016 роках працювали особи, які мали спеціальні звання (військовослужбовці) та наймані працівники, які працювали за цивільно-правовими договорами. У вересні 2015 року були змінені номери бюджетних рахунків, відкриті в Головному управлінні ДКС України в Житомирській області для зарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме: номер рахунку для перерахування внесків, нарахованих на суми грошового забезпечення військовослужбовців, був змінений з 15 вересня 2015 року на номер рахунку НОМЕР_1 , а номер рахунку для зарахування єдиних внесків, нарахованих позивачем на суми винагороди працівникам за цивільно-правовими договорами, починаючи з 15 вересня 2015 року на номер рахунку № НОМЕР_2 . У зв`язку зі змінами даних рахунків, бухгалтер Відділу з вересня 2015 року по лютий 2016 року, помилково перерахував єдиний внесок в загальній сумі 110201,12 грн, нараховані на суми грошового забезпечення військовослужбовців, на рахунок № НОМЕР_2 . Позивач вважає, що суми єдиного внеску, нараховані на суми грошового забезпечення військовослужбовців, в період з вересня 2015 року по лютий 2016 року, були нараховані вірно та сплачені до бюджету вчасно, відповідно у відповідача були відсутні підстави для нарахування фінансових санкцій та пені.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 23 травня 2016 року № 0004801303.

Суд першої інстанції висновувався на правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 16 червня 2015 року у справі №21-377а15, за якою здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений статтею 9 Закону, кваліфікується як дія, хоча й помилкова. Дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування . Так суд першої інстанції встановив, що позивач вчинив дії, спрямовані на перерахування єдиного внеску за вересень 2015 року - лютий 2016 року до бюджету, а тому оскаржуване рішення № 0004801303 від 23 травня 2015 року не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 23 травня 2016 року № 0004801303 у частині визначеного штрафу в розмірі 25587,10 грн та пені у розмірі 14 662, 98 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд апеляційної інстанції виходив із наявних у справі доказів, які свідчать що окрім зазначених судом першої інстанції обставин підставою для винесення оскаржуваного рішення про застосування до позивача фінансових санкцій було також сплата позивачем задекларованого єдиного внеску не у повному обсязі. Склад цього правопорушення доведений податковим органом, з огляду на що суд апеляційної інстанції визнав правомірним застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу на суму 3508,50 грн та пені на суму 2 762,28 грн.

17 лютого 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга податкового органу, в якій відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, цитує положення норм Закону № 2464-VІ та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 9 вересня 2013 року № 455, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року в частині задоволення адміністративного позову та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

27 квітня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, справу №806/1146/16 витребувано з суду першої інстанції.

18 травня 2017 року справа надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

З Вищого адміністративного суду України на підставі підпункту 5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №806/1146/16.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 6 березня 2018 року у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: ОСОБА_1 (суддя-доповідач), Бившева Л. І., Хохуляк В. В.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 листопада 2020 року у справі визначено новий склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Ханова Р. Ф. (суддя-доповідач), Гончарова І. А., Олендер І. Я.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги утримують положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

23 травня 2016 року податковим органом на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VI від 08 липня 2010 року прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0004801303 про застосування до позивача штрафу у розмірі 29095,60 грн та нарахування пені в сумі 17425,26 грн.

Відповідно до розрахунку до оскаржуваного рішення застосований до позивача штраф та пеня визначені за порушення строків сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2015 року та січень, лютий, березень 2016 року.

З 15 вересня 2015 року були змінені номери бюджетних рахунків, відкриті в ГУ ДКС України в Житомирській області для зарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме: номер рахунку для перерахування внесків, нарахованих на суми грошового забезпечення військовослужбовців, був змінений на номер рахунку НОМЕР_1 , а номер рахунку для зарахування єдиних внесків, нарахованих позивачем на суми винагороди працівникам за цивільно-правовими договорами, починаючи з 15 вересня 2015 року на номер рахунку НОМЕР_2 .

У зв`язку зі змінами даних рахунків, позивач з вересня 2015 року по лютий 2016 року, помилково перерахував єдиний внесок, нараховані на суми грошового забезпечення військовослужбовців, на рахунок № НОМЕР_2 . Вказані обставини підтверджуються платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

27 квітня 2016 року позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою про зарахування коштів на необхідний рахунок.

Суд апеляційної інстанції дослідив звіти позивача про суми нарахованого єдиного внеску, який підлягає сплаті до бюджету, платіжні доручення про перерахування єдиного внеску, акти звірки розрахунків, та установили сплату позивачем задекларованого єдиного внеску не у повному обсязі:

- за квітень 2015 року єдиний внесок підлягав сплаті у розмірі 26453,36 грн, з яких 404,05 грн сплачено позивачем з порушенням строку на один день, внаслідок чого відповідач правомірно нарахував штраф у розмірі 20%, що складає 80,81 грн та пеню у розмірі 0,1 % за кожний день прострочення від суми несвоєчасного перерахованого єдиного внеску, що складає 0,4 грн;

- за серпень 2015 року єдиний внесок підлягав сплаті у розмірі 38034,74 грн, з яких 7504 грн сплачено позивачем з порушенням строку на 179 днів, внаслідок чого відповідач правомірно нарахував позивачу штрафу у розмірі 1500,80 грн та пеню у розмірі 1343,22 грн;

- за вересень 2015 року єдиний внесок підлягав сплаті у розмірі 26250,58 грн, з яких 3076,86 грн сплачено позивачем з порушенням строку на 153 дня, внаслідок чого відповідач нарахував позивачу штраф розмірі 615,37 грн та пеню у розмірі 470,76 грн;

- за жовтень 2015 року єдиний внесок підлягав сплаті у розмірі 24398,08 грн, з яких 3481,03 грн сплачено позивачем з порушенням строку на 174 дня, внаслідок чого відповідач нарахував штраф у розмірі 696,21 грн та пеню у розмірі 605,70 грн;

- за грудень 2015 року єдиний внесок підлягав сплаті у розмірі 39626,82 грн, з яких 3002,13 грн сплачено позивачем з порушенням строку на 112 днів, внаслідок чого відповідач нарахував позивачу штраф у розмірі 600,43 грн та пеню у розмірі 336,24 грн;

- за січень 2016 року єдиний внесок підлягав сплаті у розмірі 8483,46 грн, з яких 74,43 грн сплачено позивачем з порушенням строку на 80 днів, внаслідок чого відповідач нарахував позивачу штраф у розмірі 14,89 грн та пеню у розмірі 5,96 грн;

- за лютий 2016 року єдиний внесок підлягав сплаті у розмірі 17154,26 грн, позивачем сплачено у встановлені законом строки єдиний внесок у розмірі 17154,33 грн, відтак за цей період єдиний внесок сплачено в повному обсязі, а тому відповідач безпідставно застосував до позивача фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 3430,85 грн та пені у розмірі 892,02 грн за несвоєчасну сплату єдиного внеску;

- за березень 2016 року єдиний внесок підлягав сплаті у розмірі 17436,42 грн, який сплачений у цьому розмірі у встановлені законом строки, а тому відповідач безпідставно застосував до позивача фінансові санкції у вигляді штрафу на суму 3487,28 грн та пені у розмірі 383,60 грн за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Суд апеляційної інстанції визнав правомірним рішення податкового органу в частині застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу на суму 3508,50 грн та пені на суму 2 762,28 грн. Постанова суду апеляційної інстанції в цій частині не є предметом касаційного перегляду.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в редакції, чинній на момент їх виникнення.

Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частинами п`ятою, восьмою статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до частин десятої, одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, а за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач своєчасно та у повному обсязі виконав зобов`язання зі сплати єдиного внеску на рахунок № НОМЕР_2 .

Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо врахування позиції висловленої Верховним Судом України у постановах від 16 червня 2015 року у справі №21-377а15 та від 02 грудня 2015 року у справі №826/6059/13-а, за якою здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений статтею 9 Закону, кваліфікується як дія, хоча й помилкова. Дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання до бюджету, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI.

Позивач фактично сплатив єдиний внесок на рахунок, який використовується для сплати єдиного внеску, але за іншим кодом бюджетної класифікації, отже відсутні підстави для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений Законом строк.

Відсутність складу правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного рішення, унеможливлює застосування відповідальності до платника єдиного внеску, а відтак Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність рішення податкового органу в частині визначеного позивачу штрафу у розмірі 25587,10 грн та пені у розмірі 14 662, 98грн.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні постанови, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у справі № 806/1146/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер