Постанова
від 16.12.2020 по справі 640/6840/20
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 640/6840/20

адміністративне провадження № К/9901/17648/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №640/6840/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний центр газових технологій до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 квітня 2020 року, постановлену у складі головуючого судді Бояринцевої М.А., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмишиної О.М., суддів: Мєзєнцева Є.І., Собківа Я.М.

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр газових технологій" звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.02.2020 № 400 та № 415.

Також, позивачем подано про забезпечення позову шляхом:

- з моменту подання позову зупинити рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, оформлене постановою від 14.02.2020 № 400, в частині стягнення штрафу в розмірі 1 700 000 грн;

- з моменту подання позову зупинити рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, оформлене постановою від 14.02.2020 № 400, в частині нарахування та стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну сплату штрафу у розмірі 1 700 000 грн, і пов`язані із цим рішенням дії регулятора або будь-яких третіх осіб;

- з моменту подання позову зупинити рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, оформлене постановою від 14.02.2020 № 415 в частині пункту другого і пов`язані із цим рішенням дії регулятора або будь-яких третіх осіб.

Позивачем обґрунтовано необхідність забезпечення позову очевидною протиправністю постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.02.2020 № 400 та № 415. Також позивач вказує, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може істотно унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, стане в подальшому неможливим, оскільки тягар у вигляді сплати штрафу призведе до зупинки роботи товариства, що погіршить екологічну ситуацію в регіоні, унеможливить відновлення такої діяльності, і призведе до банкрутства підприємства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 квітня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2020 року, заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Зупинено рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, оформлене постановою від 14.02.2020 № 400 в частині стягнення штрафу в розмірі 1 700 000 грн та в частині нарахування та стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну сплату штрафу у розмірі 1 700 000 грн відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Зупинено пункт 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.02.2020 № 415.

В іншій частині заяви відмовлено.

Суди встановили що постановою НКРЕКП від 14.02.2020 № 400 на Товариство з обмеженою відповідальністю Міжнародний центр газових технологій накладено штраф у розмірі 1 700 000 грн за порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії, а саме:

підпункту 2 пункту 2.2 Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії щодо обов`язку ліцензіата повідомляти НКРЕКП про всі зміни даних, які були зазначені в документах, що подавалися до заяви про отримання ліцензії, не пізніше одного місяця з дня настання таких змін;

підпункту 5 пункту 2.2 Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії щодо обов`язку ліцензіата провадити ліцензовану діяльність виключно з використанням засобів провадження господарської діяльності та в межах місць провадження господарської діяльності ліцензіата, які зазначені в документах, що додаються до заяви про отримання ліцензії.

В постанові вказано, що сума штрафу має бути сплачена до Державного бюджету України у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу (код бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції").

Одночасно п. 2 постанови зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Міжнародний центр газових технологій у строк до 01.04.2020 р. привести свою ліцензійну діяльність у відповідність до вимог підпункту 5 пункту 2.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1467, а саме щодо обов`язку ліцензіата провадити ліцензовану діяльність виключно з використанням засобів провадження господарської діяльності та в межах місць провадження господарської діяльності ліцензіата, які зазначені в документах, що додаються до заяви про отримання ліцензії (з урахуванням змін до них, поданих ліцензіатом до НКРЕКП).

Про здійсненні заходи зобов`язано повідомити НКРЕКП та Управління НКРЕКП у м. Києві та Київській області з наданням належним чином завірених копій підтвердних документів у строк до 15.04.2020.

Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що сплата штрафу призведе до зупинки роботи товариства, що погіршить екологічну ситуацію в регіоні, унеможливить відновлення такої діяльності, і призведе до банкрутства підприємства.

Відповідач не погодився із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подав касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заяви. Зазначає, що відсутні підстави вважати, що в даному випадку наявні ознаки очевидної протиправності рішення суб`єкта владних повноважень.

У поданому відзиві позивач просить відмовити у задоволенні скарги.

Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з Рекомендацією №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначив, що очевидність небезпеки полягає в тому, що внаслідок виконання оскаржуваної постанови, зокрема вимоги щодо сплати штрафу, підприємство безнадійно втратить суму коштів в розмірі 1700000 грн, оскільки відсутній механізм зворотного перерахунку за наслідками судового розгляду.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Поряд з цим, частково задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом зупинення рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, оформлене постановою від 14.02.2020 № 400 в частині стягнення штрафу в розмірі 1 700 000 грн та в частині нарахування та стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну сплату штрафу у розмірі 1 700 000 грн, а також пункту 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.02.2020 № 415, суди фактично, не розглядаючи справи по суті, не перевіряючи фактичних обставин справи та не досліджуючи докази, погодились із твердженням заявника про наявність у діях та рішеннях Нацкомісії порушень закону.

Водночас, ознаки протиправності оспорюваних рішень відповідача не були очевидними, а фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.

Сам по собі факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Крім того, безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 у справі №826/14951/18, від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них.

Викладене свідчить про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами з порушенням норм процесуального права, а саме статей 150, 151 КАС України, а тому їх слід скасувати і у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2020 року у справі №640/6840/20 скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний центр газових технологій про забезпечення позову відмовити повністю.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук,

Судді Верховного Суду

СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення16.12.2020
Оприлюднено18.12.2020
Номер документу93595035
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —640/6840/20

Постанова від 16.12.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Мороз Л.Л.

Ухвала від 14.12.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Мороз Л.Л.

Ухвала від 07.12.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Мороз Л.Л.

Ухвала від 10.08.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Мороз Л.Л.

Постанова від 08.07.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кузьмишина Олена Миколаївна

Постанова від 08.07.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кузьмишина Олена Миколаївна

Ухвала від 15.06.2020

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Бояринцева М.А.

Ухвала від 04.05.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кузьмишина Олена Миколаївна

Ухвала від 04.05.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кузьмишина Олена Миколаївна

Ухвала від 21.04.2020

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Бояринцева М.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні