Рішення

від 03.12.2020 по справі 161/9001/20

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/9001/20

Провадження № 2-а/161/301/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої - судді Плахтій І.Б.,

з участю секретаря судових засідань - Жаловаги І. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Дермитслужби про скасування постанов у справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

05.06.2020 представник позивача звернувся до суду із вказаним вище позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати постанови Поліської митниці ДМС у справах про порушення митних правил:

№0318/20400/20 від 21 травня 2020 року; №0319/20400/20 від 21 травня 2020 року; №0320/20400/20 від 21 травня 2020 року; №0320/20400/20 від 21 травня 2020 року.

якими ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч. 2 ст.469 МК України.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на неповне з`ясування відповідачем обставин справи. Переконаний, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки посадовою особою митного органу не доведено та не встановлено обставин, які підлягають з`ясуванню при розгляді справи по суті, зокрема те, що розмитнюваний вантаж є гуманітарною допомогою. Також наголошено на тому, що під час розгляду справ позивачем заявлялися клопотання, зокрема про об`єднання проваджень у справах в одне а, також, бажання користуватись юридичною допомогою адвоката. Однак, такі клопотання були залишені без уваги.

Ухвалою від 11.06.2020 залишено без руху позовну заяву, з метою усунення недоліків, а саме з метою сплати судового збору.

02.07.2020 визначені в ухвалі недоліки усунено позивачем, про що до суду надійшла відповідна заява.

Ухвалою від 08.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

У визначений судом п`ятнадцятиденний строк відповідачем до суду не подано відзиву на позовну заяву.

03.11.2020 та 02.12.2020 до суду надійшли заяви від представника відповідача про розгляд справи у відсутності представника Поліської митниці Держмитслужби.

03.12.2020 до суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи у відсутності позивача та його представника. Одночасно з цим представник позивача просила позовну заяву задовольнити з викладених у ній підстав. Вказала, що попередньо заявлене клопотання про витребування доказів не підтримує.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 205, ст. 262 КАС України, у зв`язку з тим, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а тому суд вирішує розгляд справи здійснювати на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що постановами Поліської митниці Держмитслужби від 21.05.2020 в справах про порушення митних правил №№ 0318/20400/20, 0319/20400/20, 0320/20400/20, 0321/20400/20 ОСОБА_1 , як керівника благодійної організації Благодійний фонд Мить , визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.2 ст.469 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн. за кожною із них.

Постанови мотивовані тим, що 24.09.2020, 10.09.2020, 15.11.2019, 06.11.2019 відповідно, на склад отримувача гуманітарної допомоги БО Благодійний фонд Мить розміщено вантаж, який знаходиться під митним контролем та переміщувався за товаро-супровідними документами.

Волинською митницею ДФС відповідно до ч.1 ст.204 МК України встановлено строк тимчасового зберігання товарів - до 23.12.2019, 09.12.2020, 13.02.2020, 04.02.2020 відповідно.

Відповідальність щодо контролю за зберіганням та проведенням операцій з товарами гуманітарної допомоги, згідно рішення засновнику БО БФ Мить від 20.06.2017 №1 та довідки про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 30.10.2019 №б/н, покладено на голову правління ЮО БФ Мить ОСОБА_1 .

Відповідно до викладених у постановах обставин, ОСОБА_1 не звертався до митного органу із заявою на продовження строку тимчасового зберігання товарів в порядку та строк, визначені ч.3 ст. 204 МК України.

Тільки 20.02.2020 до Поліської митниці Держмитслужби надійшла заява ОСОБА_1 вх. №1925/13-21 щодо передачі вищезазначеного вантажу органу доходів і зборів для зберігання (щодо товару, який надійшов на склад отримувача 24.09.2019 та 10.09.2019), а також заява від 13.04.2020 вх. №4058/13-21. (щодо товару, який надійшов 15.11.2020 та 06.11.2020).

Відповідно до постанов, в поясненні, наданому працівникам Поліської митниці Держмитслужби 09.04.2020 ОСОБА_1 повідомив, що заяви на передачу вантажу на склад митниці не були подані в строки через завантаженість в роботі.

Також у постановах зазначено, що про час, місце та дату розгляду справ про порушення митних правил ОСОБА_1 повідомлений належним чином, клопотання про перенесення розгляду справ не надходило. Постанови складені у присутності ОСОБА_1 .

З огляду на вищенаведене, посадовою особою митного органу зроблено висновок про те, що керівником БО БФ Мить до закінчення строків зберігання товарів розміщених на складі отримувача гуманітарної допомоги не вжито заходів, визначених ч.4 ст.204 МК України, чим порушено порядок тимчасового зберігання товарів під митним контролем.

Отже, на думку посадової особи митного органу, ОСОБА_1 вчинено дії, кваліфіковані за ч. 2 ст.469 МК України та у зв`язку із чим на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що 8500,00 грн. (за результатами розгляду кожної справи зокрема).

Відповідно до протоколів про порушення митних правил від 28.04.2020 (номери відповідають номерам справ вказаних вище), останні складені у присутності ОСОБА_1 , зауважень щодо змісту протоколів особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не мала.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним постановам по суті, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 486 Митного кодексу України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 486 Митного кодексу України щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил згідно ст. 489 Митного кодексу України зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень ст. 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За змістом ст. ст. 458, 487 Митного кодексу України, ст. ст. 9-11 КУпАП, підставою для визнання особи винною в порушенні митних правил, як різновиду адміністративного правопорушення, є встановлення у вчиненому нею діянні всіх ознак складу такого правопорушення, в тому числі ознак суб`єктивної та об`єктивної сторони складу правопорушення.

Частиною другою статті 469 Митного кодексу України передбачена адміністративна відповідальність за зміну стану товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, користування та розпорядження ними без дозволу органу доходів і зборів, а так само невжиття передбачених частиною четвертою статті 204 цього Кодексу заходів щодо товарів, строк тимчасового зберігання яких під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі закінчився.

Положеннями ч.4 ст. 204 МК України встановлено, що до закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій - третій цієї статті, товари, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, повинні бути: задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму, або передані власником або уповноваженою ним особою, утримувачем складу тимчасового зберігання, митного складу, організацією - отримувачем гуманітарної допомоги відповідному органу доходів і зборів для зберігання та/або розпорядження відповідно до цього Кодексу, або відправлені під митним контролем до інших органів доходів і зборів для їх подальшого митного оформлення, або вивезені за межі митної території України.

Зі змісту даної норми випливає, що склад порушення, передбаченого ч. 2 ст. 469 Митного кодексу України, обумовлює наявність в діях особи особливої мети ухилення від вжиття заходів щодо продовження строку тимчасового зберігання товарів на складі тимчасового зберігання під митним контролем, та вини у формі прямого умислу.

Правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП), а вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити, що закріплено в положеннях ст. 11 КУпАП.

Із аналізу постанов та протоколів, доданих до позовної заяви, вбачається, що 20.02.2020 до Поліської митниці Держмитслужби надійшла заява ОСОБА_1 вх. №1925/13-21 щодо передачі вищезазначеного вантажу органу доходів і зборів для зберігання (щодо товару, який надійшов на склад отримувача 24.09.2019 та 10.09.2019), а також заява від 13.04.2020 вх. №4058/13-21. (щодо товару, який надійшов 15.11.2020 та 06.11.2020).

Окрім того, як вказано у постановах, в поясненні, наданому працівникам Поліської митниці Держмитслужби 09.04.2020 ОСОБА_1 повідомив, що заяви на передачу вантажу на склад митниці не були подані в строки через завантаженість в роботі.

Відповідно до обґрунтувань позовної заяви, вбачається, що затримка у зверненні до митного органу із заявами про передачу вантажу на склад митниці виникла із об`єктивних причин.

Так, позивач, який є керівником БО БФ Мить , переконує, що невідкладно після надходження вантажу подав пакет документів на розгляд Робочої групи з питань гуманітарної допомоги при Міністерстві соціальної політики України, однак з невідомих для нього причин дана Робоча група відмовляла у визнанні вантажу гуманітарною допомогою посилаючись на відсутність чи неправильність оформлення документів, у зв`язку із чим, необхідним було доопрацювання документів.

Як пояснює позивач, зважаючи на зауваження, які були подані у Протоколі засідання робочої групи з питань гуманітарної допомоги при Міністерстві соціальної політики України №44 від 24.12.2019 та лист Департаменту соціальної та молодіжної політики Волинської облдержадміністрації від 24.12.2019 №7591/31/2-19, Міністерством соціальної політики видано наказ №3 від 09.01.2020 згідно якого БО БФ Мить (ЄР1313) було виключено з Єдиного державного реєстру отримувачів благодійної допомоги.

27.01.2020 керівником організації враховано зауваження та сформовано на виконання вимог ст.11 Закону України Про гуманітарну допомогу Звіт про наявність та розподіл вантажів, які визнано гуманітарною допомогою згідно наказів Міністерства соціальної політики України протягом 2018-2019 років та подано відповідні документи до Департаменту соціальної та молодіжної політики Волинської облдержадміністрації та Міністерства соціальної політики України з метою відновлення організації в єдиному реєстрі отримувачів благодійної допомоги.

Таким чином, у зв`язку із тим, що громадська організація є неприбутковою, наймані працівники в організації відсутні, керівник організації здійснює всю підготовку документів самостійно та подає їх до відповідних органів.

Судом встановлено, що відповідно до відкритих даних Єдиного державного реєстру отримувачів гуманітарної допомоги розміщеного на урядовому Порталі відкритих даних , станом на день розгляду справи, Благодійна організація Благодійний фонд Мить зареєстрована в Реєстрі за № ЄР1313, код ЄДРПОУ 41414022, адреса: 43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ветеранів, 17/106, керівником якої є ОСОБА_1 , та є отримувачем благодійної допомоги з 16.08.2018.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позивачем вчинялися усі необхідні дії, спрямовані на звернення до Поліської митниці Держмитслужби щодо передачі вантажу органу доходів і зборів для зберігання. Керівником організації здійснювалось оформлення документів для визнання вантажу гуманітарною допомогою, виконання вимог Департаменту соціальної та молодіжної політики Волинської облдержадміністрації, Міністерства соціальної політики, відновлення статусу отримувача гуманітарної допомоги, отримання вантажем статусу гуманітарної допомоги, що в результаті, дозволило ОСОБА_1 звернутись 20.02.2020 та 09.04.2020 до Поліської митниці Держмитслужби із заявами про передачу вантажу для зберігання органу доходів і зборів.

Такі дії ОСОБА_1 не підтверджують ухилення останнього від вжиття заходів щодо продовження строку тимчасового зберігання товарів на складі тимчасового зберігання під митним контролем, та вини у формі прямого умислу.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити на наступному.

Відповідно до змісту оскаржуваних постанов, об`єднання проваджень у справах про порушення митних правил за ч.2 ст.469 МК України відносно ОСОБА_1 посадовою особою митного органу не здійснено.

Однак, відповідно до положень ст.478 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до Митного кодексу України, а в частині, що не регулюються ним - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення, тобто Кодексом України про адміністративні правопорушення.

За ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Таким чином, розгляд окремо чотирьох справ про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.469 МК України не є доречним в контексті вищевказаних норм, оскільки такі справи повинні бути об`єднані в одне провадження, як того вимагають вищевказані норми.

Окрім того, позивачем у позовній заяві наголошено, що ним заявлялися клопотання про залучення до участі у справі захисника та про об`єднання справ у одне провадження.

Зважаючи на даний факт, а також враховуючи вимоги ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний вирішити такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Тобто, при підготовці справи до розгляду посадова особа митного органу повинна була вирішити заявлені клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про об`єднання справ у одне провадження шляхом винесення окремої постанови та залучення до участі у справі захисника призначити справу до розгляду та повідомити належним чином захисника та особу, яка притягається до адміністративної відповідальності про час, дату та місце розгляду справи.

Однак, такі процесуальні дії посадовою особою митного органу вчинені не були, що унеможливило забезпечення належного права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме унеможливило присутність її захисника при розгляді справи, надання пояснень, заперечень щодо обставин справи, надання доказів, заявлення клопотань тощо.

Окрім того, винесення аналогічних постанов щодо однієї і тієї ж особи, з тих же підстав про притягнення її до адміністративної відповідальності, передбаченої тією ж статтею Митного кодексу України та накладення одного і того ж адміністративного стягнення у множинній кількості безпосередньо порушує принцип, закріплений ч.1 ст.61 Конституції України, відповідно до якого, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим та не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідач не подав відзиву на адміністративний позов, не надав суду доказів наявності у діях ОСОБА_1 протиправного умислу і, відповідно, доказів на доведення вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 469 МК України.

Наявність прямого умислу ОСОБА_1 щодо вчинення порушення митних правил, визначених ч.4 ст. 204 та ч.2 ст. 469 МК України, не видається можливим встановити на підставі самих лише протоколів та постанов про порушення митних правил.

З постанов не вбачається, що митний орган зібрав докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, і доказів того, що ОСОБА_2 вчинила дії, спрямовані на ухилення від здійснення заходів, визначених ч.4 ст.204 МК України.

Відповідно до частин 1, 2, статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, доводи Поліської митниці Держмитслужби, викладені у постанові, що саме ОСОБА_1 до закінчення строків зберігання товарів, розміщених на складі отримувача гуманітарної допомоги не вжито заходів, визначених ч.4 ст.204 МК України чим порушено порядок тимчасового зберігання товарів під митним контролем, суд розцінює як припущення.

Враховуючи встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваних постанов, суд приходить до висновку, що прийняті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованими, прийнятими без повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, розгляд справ відбувся з порушеннями процесуальних норм, закріплених ч. 2 ст. 36, ст. 278 КУпАП, а тому постанови в справах про порушення митних правил про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 469 МК України та накладення на неї адміністративних стягнень у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень (за кожною постановою окремо) підлягають скасуванню, а провадження у справах закриттю.

Також суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині визнання оскаржуваних постанов протиправними оскільки повноваження суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності визначено ч. 3 ст. 286 КАС України, відповідно до якої, такі повноваження в суду відсутні. Виходити за межі позовних вимог в цій частині суд не вбачає необхідності, оскільки прийшов до переконання, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Зважаючи на те, що суд задовольняє позовні вимоги, сплачений позивачем судовий збір суд стягує на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 20, 72, 73, 74, 76, 77, 90, 243-246 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Скасувати постанови Поліської митниці Держмитслужби від 21 травня 2020 року у справах про порушення митних правил №№0318/20400/20, 0319/20400/20, 0320/20400/20, 0321/20400/20, а провадження у справах про порушення митних правил щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст.469 МК України, та накладення адміністративних стягнень - закрити.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Соборна, 104, код ЄДРПОУ 43350097) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок).

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня вручення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 11.12.2020.

Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій