Постанова

від 16.03.2021 по справі 161/9001/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 161/9001/20 пров. № А/857/3098/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Ніколіна В.В., Пліша М.А.,

за участю секретаря судових засідань - Михальської М.Р.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2020 року (головуючий суддя: Плахтій І.Б., місце ухвалення - м. Луцьк) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування постанов про порушення митних правил, -

встановив:

ОСОБА_1 , 30.10.2020 звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови Поліської митниці ДМС у справах про порушення митних правил: № 0318/20400/20 від 21 травня 2020 року; № 0319/20400/20 від 21 травня 2020 року; № 0320/20400/20 від 21 травня 2020 року; № 0320/20400/20 від 21 травня 2020 року.

Обґрунтовує позов тим, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки посадовою особою митного органу не доведено та не встановлено обставин, які підлягають з`ясуванню при розгляді справи по суті, зокрема те, що розмитнюваний вантаж є гуманітарною допомогою. Також, вказує, що під час розгляду справ позивачем заявлялися клопотання, зокрема про об`єднання проваджень у справах в одне, а також бажання користуватись юридичною допомогою адвоката. Однак, такі клопотання були залишені без уваги.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2020 року позов задоволено повністю.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, посилається на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що позивачем вчинялися усі необхідні дії, спрямовані на звернення до Поліської митниці щодо передачі вантажу митному органу на зберігання, зокрема, ОСОБА_1 здійснювалися оформлення документів для визначення вантажу гуманітарною допомогою. Оскільки, на думку відповідача, вказані обставини не можуть бути визнані як об`єктивні і не можуть бути підставою для порушення вимог ч. ст. 204 Митного кодексу України.

Відповідачем 12.03.2021 подано клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача Ульчак Б.У., у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, його участь в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вчинялися усі необхідні дії, спрямовані на звернення до Поліської митниці Держмитслужби щодо передачі вантажу органу доходів і зборів для зберігання. Керівником організації здійснювалось оформлення документів для визнання вантажу гуманітарною допомогою, виконання вимог Департаменту соціальної та молодіжної політики Волинської облдержадміністрації, Міністерства соціальної політики, відновлення статусу отримувача гуманітарної допомоги, отримання вантажем статусу гуманітарної допомоги, що в результаті, дозволило позивачу звернутись 20.02.2020 та 09.04.2020 до Поліської митниці Держмитслужби із заявами про передачу вантажу для зберігання органу доходів і зборів. Такі дії позивача не підтверджують ухилення останнього від вжиття заходів щодо продовження строку тимчасового зберігання товарів на складі тимчасового зберігання під митним контролем, та вини у формі прямого умислу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановами Поліської митниці Держмитслужби від 21.05.2020 в справах про порушення митних правил №№ 0318/20400/20, 0319/20400/20, 0320/20400/20, 0321/20400/20 позивача, як керівника благодійної організації Благодійний фонд Мить , визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 469 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн за кожною із них.

Постанови мотивовані тим, що 24.09.2020, 10.09.2020, 15.11.2019, 06.11.2019 на склад отримувача гуманітарної допомоги БО Благодійний фонд Мить розміщено вантаж, який знаходиться під митним контролем та переміщувався за товаро-супровідними документами.

Волинською митницею ДФС відповідно до ч. 1 ст. 204 МК України встановлено строк тимчасового зберігання товарів до 23.12.2019, 09.12.2020, 13.02.2020, 04.02.2020 відповідно.

Відповідальність щодо контролю за зберіганням та проведенням операцій з товарами гуманітарної допомоги, згідно рішення засновнику БО БФ Мить від 20.06.2017 № 1 та довідки про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 30.10.2019 № б/н, покладено на голову правління БО БФ Мить ОСОБА_1 .

Відповідно до викладених у постановах обставин, ОСОБА_1 не звертався до митного органу із заявою на продовження строку тимчасового зберігання товарів в порядку та строк, визначені ч. 3 ст. 204 МК України.

Тільки 20.02.2020 до Поліської митниці Держмитслужби надійшла заява ОСОБА_1 вх. № 1925/13-21 щодо передачі вищезазначеного вантажу органу доходів і зборів для зберігання (щодо товару, який надійшов на склад отримувача 24.09.2019 та 10.09.2019), а також заява від 13.04.2020 вх. № 4058/13-21 (щодо товару, який надійшов 15.11.2020 та 06.11.2020).

Відповідно до постанов, в поясненні, наданому працівникам Поліської митниці Держмитслужби 09.04.2020, позивач повідомив, що заяви на передачу вантажу на склад митниці не були подані в строки через завантаженість в роботі.

Також, у постановах зазначено, що про час, місце та дату розгляду справ про порушення митних правил позивач повідомлений належним чином, клопотання про перенесення розгляду справ не надходило. Постанови складені у присутності ОСОБА_1 .

З огляду на вищенаведене, посадовою особою митного органу зроблено висновок про те, що керівником БО БФ Мить до закінчення строків зберігання товарів розміщених на складі отримувача гуманітарної допомоги не вжито заходів, визначених ч. 4 ст. 204 МК України, чим порушено порядок тимчасового зберігання товарів під митним контролем.

Отже, на думку посадової особи митного органу, позивачем вчинено дії, кваліфіковані за ч. 2 ст. 469 МК України та у зв`язку із чим на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що 8500,00 грн, за результатами розгляду кожної справи про порушення митних правил.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ч. 2 ст. 469 МК України передбачено відповідальність в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за змінау стану товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, користування та розпорядження ними без дозволу митного органу, а так само невжиття передбачених частиною четвертою статті 204 цього Кодексу заходів щодо товарів, строк тимчасового зберігання яких під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі закінчився.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 201 МК України товари з моменту пред`явлення їх органу доходів і зборів до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на складах тимчасового зберігання.

Товари гуманітарної допомоги для їх тимчасового зберігання з дозволу відповідного органу доходів і зборів можуть розміщуватися на складах організацій - отримувачів гуманітарної допомоги. При цьому керівник організації - отримувача гуманітарної допомоги забезпечує ведення обліку товарів, що розміщуються на складі цієї організації та випускаються з нього, в порядку, передбаченому для складів тимчасового зберігання, та щоквартальне подання органу доходів і зборів звіту про рух товарів на складі за формою, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Орган доходів і зборів має право вимагати подання позачергового звіту.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 204 МК України, загальний строк тимчасового зберігання товарів під митним контролем становить 90 календарних днів.

Товари, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем у межах строку збереження їх якостей, які дають можливість використовувати такі товари за призначенням, але не більше строку, встановленого частиною першою цієї статті.

Строк тимчасового зберігання товарів, зазначений у частині першій цієї статті, за заявою власника або уповноваженої ним особи може бути продовжений (але не більше ніж на 30 днів) митним органом, за дозволом якого товари були розміщені на складі. Якщо особа, яка зберігає товари на складі тимчасового зберігання відкритого типу або митному складі відкритого типу, не є утримувачем цього складу, її заява про продовження строку тимчасового зберігання зазначених товарів попередньо погоджується з утримувачем складу. У разі відмови у продовженні строку тимчасового зберігання митний орган зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронній формі, повідомити власника товару або уповноважену ним особу про причини і підстави такої відмови.

Натомість, ч. 4 ст. 204 МК України передбачено, що до закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій - третій цієї статті, товари, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, повинні бути:

1) задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму; або

2) передані власником або уповноваженою ним особою, утримувачем складу тимчасового зберігання, митного складу, організацією - отримувачем гуманітарної допомоги відповідному митному органу для зберігання та/або розпорядження відповідно до цього Кодексу; або

3) відправлені під митним контролем до інших митних органів для їх подальшого митного оформлення; або

4) вивезені за межі митної території України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно постанов та протоколів, доданих до позовної заяви, вбачається, що 20.02.2020 до Поліської митниці Держмитслужби надійшла заява від позивача за вх. № 1925/13-21, щодо передачі вантажу органу доходів і зборів для зберігання (щодо товару, який надійшов на склад отримувача 24.09.2019 та 10.09.2019), а також заява від 13.04.2020 за вх. №4 058/13-21. (щодо товару, який надійшов 15.11.2020 та 06.11.2020).

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у спірних правовідносинах, позивач, як керівник отримувача гуманітарної допомоги, до закінчення строків тимчасового зберігання товарів, не вжив жодного із заходів, які передбачені ч. 4 ст. 204 МК України, у зв`язку з чим обґрунтовано був притягнутий до адміністративної відповідальності, яка передбачена ч. 2 ст. 469 МК України.

Також, суд апеляційної інстанції, звертає увагу, що у відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів про те, що ним вживалися заходи для належного оформлення товарів, до матеріалів позову не додано, а до позову фактично додані лише копії оскаржуваних рішень, копії протоколів про порушення митних правил, копія паспорту позивача, рішення про заснування благодійної організації.

Покликання позивача на те, що заяви на передачу вантажу на склад митниці не були подані в строки через завантаженість в роботі позивача, суд апеляційної інстанції до уваги не бере, оскільки завантаженість у своїй діяльності не повинно впливати на обов`язок неухильного виконання останнім вимог Митного кодексу України щодо належного оформлення товарів, тобто не можуть відноситись до об`єктивних обставин щодо порушення вимог ст. 204 МК України.

Стосовно покликання позивача, що відповідачем не враховано положення ч. 2 ст. 36 КУпАП, зокрема не здійснено об`єднання в одне провадження справ про порушення митних правил за ч. 2 ст. 469 МК України відносно нього, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Однак, відповідно до положень ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Проаналізуваши вказані номи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що положення КУпАП під час провадження у справах про порушення митних правил застосовується субсидіарно, тобто, якщо Митним кодексом України не регулюються окремо ті чи інші аспекти такого провадження.

Натомість, розділом XIX МК України ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ , чітко врегульований порядок провадження у справах про порушення митних правил, в тому числі і стосовно накладення адміністративного стягнення, і вказаний порядок не передбачає можливості накладення однієї санкції за сукупністю правопорушень.

Крім цього, у спірних правовідносинах, товари (гуманітарна допомога), що перебувають під митним контролем, у різні дати розміщувалися на склад отримувача, при цьому мали по кожній поставці відповідні товаросупровідні документи та в кожному окремому випадку митним органом надавався дозвіл та встановлювався певний термін перебування окремого товару на складі.

Отже, відповідачем правомірно здійснено розгляд окремо чотирьох справ про порушення митних правил відносно позивача за ч. 2 ст. 469 МК України.

Аналогічний підхід до можливості застосування положень ст. 36 КУпАП до проваджень про порушення митних правил викладений у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року № 751/931/17.

Також, суд апеляційної інстанції не бере до уваги покликання позивача щодо не залучення до участі у справі про порушення митних правил адвоката, оскільки доказів того, що таке клопотання відповідачу подавалося, матеріалами справи не підтверджено.

Крім цього, у протоколах про порушення митних правил (а. с. 13-27) вказано, що позивач пояснень, зауважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності не має. Натомість, про час, дату та місце розгляду справи про порушення митних правил щодо нього, був повідомлений, що свідчить його підпис у згаданих вище протоколах.

За встановлених обставин, в контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, оскільки позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення митних правил обґрунтовано, а тому оскаржувані постанови є правомірними та не підлягають скасуванню.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позов, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 310, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2020 року у справі № 161/9001/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. В. Ніколін М. А. Пліш Повне судове рішення складено 26.03.2021.